Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/113/22 Головуючий у суді І-ї інстанції Гришак А. М. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В. М.
24.05.2022 року. Суддя Кропивницького апеляційного суду Гончар В.М., розглянув у порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнено судовий збір в розмірі 496,20 грн. в дохід держави
Згідно постанови суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 01.08.2021 о 02.03 год. в м. Гайворон по вул. В.Стуса керував автомобілем Мерседес Е200, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода та нечітка мова слів. Від проходження тесту на ступінь алкогольного сп'яніння приладом Драгер чи у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі стосовно нього в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається не те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням чинного законодавства, так як суд не дослідив вірно всіх обставин справи. Так, працівниками не надано суду доказів законної зупинки його транспортного засобу, а тому всі подальші дії є незаконними та такими, що порушують презумпцію невинуватості.
Як убачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судові засідання суду першої інстанції не з'являвся, а тому справа була розглянута за його відсутності.
В свою чергу апеляційним судом ОСОБА_1 також неодноразово повідомлявся шляхом направлення та отримання ним судової повістки та СМС повідомленням про час та місце розгляду справи, однак в судові засідання апеляційного суду не з'являвся та поважні цьому причини не повідомляв.
Відповідно укладеного договору про надання правової допомоги від 25.04.2022 між ОСОБА_2 та адвокатом Волощуком В.В. останній також неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак в судові засідання апеляційного суду не з'являвся.
За поданим адвокатом клопотанням від 25.04.2022 розгляд справи було відкладено черговий раз з наданням можливості адвокату ознайомитися з матеріалами справи.
Наступне судове засідання було призначено на 24.05.2022 в яке адвокат Волощук В.В. та сам ОСОБА_1 знову не з'явились посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, однак підтверджуючі цьому документи не надали. Крім того, адвокат Волощук В.В. за поданим ним клопотанням від 25.04.2022 не скористався можливістю протягом місяця ознайомитись із матеріалами справи.
Враховуючи зазначені обставини і те, що з моменту вчинення правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , пройшло понад 9 місяців, апеляційний суд визнає неявки в судове засідання призначене не 24.05.2022 як ОСОБА_1 так і його адвоката Волощука В.В. неповажними, такими, що затягують розгляд справи з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності та вважає за необхідне розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №058505 від 01.08.2021 про обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що в їх присутності працівником поліції пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на ступінь алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному однак останній відмовився; відеозаписом обставин правопорушення з яких вбачається керування ОСОБА_1 транспортним засобом, пропозиція працівника поліції в присутності двох свідків пройти огляд на ступінь алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі від якої ОСОБА_1 відмовився.
Наведена сукупність доказів на переконання суду є достатньою для з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню в справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із вище наведених та досліджених судом доказів, вбачається, що посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було дотримано процедуру проведення огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, що передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, що також узгоджується і з вимогами ст.266 КУпАП.
Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об'єктивність поліцейських або свідків у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували надані разом з протоколом докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, не було наведено.
Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі є лише способом захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Перевіривши матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений відповідно до ст.256 КУпАП, в ході провадження по справі дотримано вимог ст.245 КУпАП, а судовий розгляд справи проведено у відповідності до ст.280 КУпАП.
Суд, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого проступку, застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП яке, за своїм видом і мірою є справедливим, необхідним і достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи зазначене доводи ОСОБА_1 щодо скасування постанови суду за обставин, викладених в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими, а тому в їх задоволення слід відмовити.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду В.М. Гончар