Справа № 740/6439/21
Провадження № 2/740/235/22
25 травня 2022 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпусь І.М.,
за участю секретаря судового засідання Єцкало Ю.В.,
представника відповідача - Яковлєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (далі - ТОВ "НіжинТеплоМережі") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,
ТОВ "НіжинТеплоМережі" 12.11.2021 звернулося до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію за період з 01 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 42 378,88 грн та судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Позов аргументує тим, що відповідач на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. від 18.11.2011 за р №1871, є власником квартири АДРЕСА_1 та є абонентом на постачання послуг з теплопостачання. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Оскільки споживач своєчасно не вносить на рахунок ТОВ "НіжинТеплоМережі" плату за спожиті послуги, за нею утворилася заборгованість за вищевказаний період у сумі 42 378,88 грн.
Ухвалою від 18 листопада 2021 року провадження в справі відкрито, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримку позову та згоду на заочний розгляд справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказував, що у суму заборгованості включено борг минулих періодів попереднього власника квартири. Якість наданих позивачем послуг не відповідала встановленим нормам.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. від 18.11.2011 за р №1871, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Відповідач за період з грудня 2018 року по вересень 2021 року нерегулярно і не в повному обсязі сплачує послуги ТОВ "НіжинТеплоМережі" за опалення, що підтверджується листом-розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 3).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води віднесено до комунальних.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін.
У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 7 ст. 21, ч. 4 ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води надаються згідно з умовами договорів, що укладаються з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, ненадання суду доказів підписання споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, однак при стягнені заборгованості за житлово-комунальні послуги необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Непроживання споживача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє останнього, як власника квартири, від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Таким чином, відповідач має зобов'язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів і зазначене нею не спростовано.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 610, 614 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його неналежне виконання, обумовлене наявністю провини боржника.
Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).
Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки квартира є приватною власністю, то належним відповідачем є власник.
Згідно з листом-розрахунком відповідач має заборгованість за надані послуги за період з 01 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року в сумі 42 378,88 грн (а. с. 3).
Отже, заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а часткова сплата цієї заборгованості свідчить про визнання вищевказаних обставин.
Правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами відповідачами не спростовано.
Доказів ненадання відповідачам комунальної послуги з постачання теплової енергії не надано. Надана представником відповідача довідка перевірки температурного режиму у квартирі складена 26.01.2022, тобто не стосується періоду надання послуги, за який позивач просить стягнути борг.
Доводи представника відповідача про включення у суму заборгованості боргу минулих періодів попереднього власника квартири не грунтуються на матеріалах справи. Надані представником відповідача постанова про закриття виконавчого провадження та лист-розрахунок по особовому рахунку на квартиру АДРЕСА_1 за період з травня 2008 року по листопад 2021 року підтверджують, що на час набуття 18.11.2011 відповідачем у власність квартири обліковувався борг за період до 18.11.2011, а також подальше накопичення боргу після набуття квартири у власність з 18.11.2011. При цьому, заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29.03.2019 з попереднього власника квартири ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за теплову енергію за період з 01.07.2008 по 17.11.2011 в сумі 7929 грн. 32 коп., та з ОСОБА_1 за період з 18.11.2011 по 30.11.2018 в сумі 41 828 грн. 45 коп. Стягнута вказаним рішенням суду сума боргу за період з 18.11.2011 по 30.11.2018 відповідачем сплачена у березні, червні, липні 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №60731558. Сума ж боргу в розмірі 42 378,88 грн, яку просить стягнути позивач, як вбачається з листа-розрахунку, надано позивачем, обрахована за період з 01 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року, борг попереднього власника квартири за період до 18.11.2011 в неї не включений і стягнутий зазначеним рішенням суду саме з попереднього власника.
Таким чином, борг в сумі 42 378,88 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.509, 525, 610, 614 ЦК України, ст.10, 12,13, 141, 263, 265, 288 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі", код ЄДРПОУ 32750668, р/р НОМЕР_3 в філії Чернігівського обласного АТ Ощадбанк, заборгованість за теплову енергію в сумі 42 378 грн 88 коп. та 2 270 грн судового збору, а всього стягнути 44 648 (сорок чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн 88 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26 травня 2022 року.
Суддя І. М. Карпусь