466/11875/21
2/465/2310/22
підготовчого судового засідання
23.05.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Величка О.В.
з участю секретаря судових засідань Старух Ю.М.,
представника позивача Шири М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Львів» (м. Львів, вул. Шевченка, 31, офіс 32), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот Тур Україна» (м. Київ, вул. Борисоглібська, 15В, офіс 5), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення коштів, -
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, за участі третіх осіб, про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення коштів.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 28.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача підтримала раніше подане позивачем ОСОБА_1 клопотання про передачу справи на розгляд до Господарського суду Львівської області.
Аналогічне клопотання з тих самих підстав заявлено також представником відповідача ОСОБА_3 , якою надіслано до суду клопотання про передачу цивільної справи до Господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 914/4064/21 про банкрутство ТОВ «Музенідіс Тревел Львів».
Представник відповідача Тимащук В.А. в судове засідання не з'явилася, однак заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, належно повідомлялися про час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, при вирішенні клопотання виходить з такого.
Встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2022 року відкрито провадження у справі № 914/4064/21 про банкрутство ТОВ «Музенідіс Тревел Львів».
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.10.2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 року у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позови до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство.
Враховуючи предмет спору та суб'єктний склад у цій справі, наявність порушеної щодо ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» справи про банкрутство № 914/4064/21, суд вважає за необхідне передати матеріали справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Львів» (м. Львів, вул. Шевченка, 31, офіс 32), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот Тур Україна» (м. Київ, вул. Борисоглібська, 15В, офіс 5), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення коштів, за підсудністю для розгляду тим судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» № 914/4064/21, а саме до Господарського суду Львівської області.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4, 20 ГПК України, ст. 31, 353 ЦПК України, суд -
Клопотання представника відповідача ТОВ «Музенідіс Тревел Львів» - Тимащук В.А. та клопотання позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Львів» (м. Львів, вул. Шевченка, 31, офіс 32), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот Тур Україна» (м. Київ, вул. Борисоглібська, 15В, офіс 5), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення коштів передати до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Львів» № 914/4064/21.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Величко О.В.