25.05.2022 Справа № 757/18261/20-ц
Унікальний номер 756/8127/16-ц
Провадження номер 4-с/756/25/22
23 травня 2022 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Михнюк В.М.,
за участю скаржника - ОСОБА_1 ,
суб'єкта оскарження - Лісовенка В.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: старший державний виконавець Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенко Володимир Антонович, боржник ОСОБА_3 на дії державного виконавця,-
Скаржник ОСОБА_1 у травні 2022 року звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавцяПечерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В.А.
В обґрунтування поданої скарги зазначає, що 03 грудня 2021 року він звернувся до відділу ДВС зі заявою про примусове виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 червня 2021 року по справі № 757/18261/20-ц про стягнення на його користь з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 26876,62 грн. та 16500 грн., що разом становить 43376, 62 грн.
У зв'язку із відсутністю фактичного виконання рішення суду 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом щодо стану виконання судового рішення. За телефонним повідомлення державний виконавець повідомив що є проблема з банківськими реквізитами зарахування коштів на його рахунок та стягнуті з боржника кошти знаходяться на депозитному рахунку ДВС. З того ж повідомлення стягувач ОСОБА_1 дізнався про закриття виконавчого провадження, проте постанову державного виконавця не отримував. Посилаючись, що при закритті виконавчого провадження державний виконавець в порушення вимог законодавства не створив розпорядження про перерахування грошових коштів, не переконався в надходженні коштів на рахунок стягувача, передчасно закрив виконавче провадження. На підставі вищевикладеного просив суд: визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В.А., яка полягає в не підготовці розпорядження про перерахування коштів ОСОБА_1 та визнати неправомірною й скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2022 року скаргу передано головуючому - судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 04 травня 2022 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено на 17 травня 2022 року.
В судовому засіданні 17 травня 2022 року через неотримання витребуваних ухвалою суду матеріалів виконавчого провадження оголошено перерву до 23 травня 2022 року.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_3 долучив до матеріалів скарги копії чеків про виконання ним рішення суду в повному обсязі.
На виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від Печерського районного відділу ДВС надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 67806768.
Ухвалою суду від 19 травня 2022 року за клопотанням державного виконавця Лісовенка В.А. розгляд справи призначений в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 наполягав на задоволенні скарги з підстав та мотивів викладених в ній. Окрім того пояснив, що про існування постанови про закриття виконавчого провадження йому вперше повідомлено засобами телефонного зв'язку 21 квітня 2022 року, тому вважає що скаргу подав у передбачений процесуальним законом строк. Повідомив, що звертався зі заявою про виконання рішення суду від 03 грудня 2021 року, в якій зазначив спосіб виконання не лише зарахування коштів на його рахунок відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», а також засобом перерахування поштового переказу, оскільки не має коду РНКПП. З цього приводу надав державному виконавцю довідку із зазначеними реквізитами рахунку ідентифікаційного коду п'ять нулів. Проте у матеріалах виконавчого провадження наданих суду відсутні докази складання виконавцем розпорядження про перерахунок на його ім'я грошових коштів в сумі 43376,62 грн. та бухгалтерський розрахунковий документ про спрямування коштів, які перебувають на депозитному рахунку ДВС на його рахунок, тому вважає постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною й наполягає на її скасуванні, а також неправомірною бездіяльність державного виконавця.
В судовому засіданні державний виконавець суду пояснив, що надав лише частину виконавчого провадження. Пояснив, що його усі дії були вчинені у відповідність із дотриманням ЗУ «Про виконавче провадження». Ним 20 грудня 2022 року складено розпорядження про спрямування коштів, що надійшли від боржника на депозитний рахунок ДВС, що знаходиться в Держказначействі, а саме на суму боргу 43376,62 грн. на рахунок стягувача та витрати за проведення виконавчого провадження. В підтвердження надав скрін з електронної системи документообігу виконавчого провадження. Також пояснив, що на підставі його розпорядження бухгалтерський відділ спрямовує платіжне доручення до виконання. Вважає в його діях відсутня бездіяльність тому, що він видав розпорядження, а грошові кошти не зараховані на рахунок стягувача виключно через відсутність в нього ідентифікаційного коду. Тому грошові кошти знову повернулися на депозитний рахунок ДВС. Після повідомлення стягувача про ненадходження коштів на рахунок ним вдруге було сформовано розпорядження про перерахунок коштів стягувачу. Зараз його статус в опрацюванні. Також повідомив, що через оголошений в Україні військовий стан зараз по виконавчим провадженням не відбувається зарахування коштів з держказначейства.
Суд, вислухавши скаржника, суб'єкта оскарження державного виконавця Лісовенка В.А., дослідивши письмові докази, копії матеріалів виконавчого провадження, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб,які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З досліджених судом копії матеріалів виконавчого провадження встановлено, що за заявою стягувача ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року, постановою державного виконавця Лісовенка В.А. відкрито виконавче провадження № 67806768 про стягнення на його користь грошових коштів з ОСОБА_3 в сумі 43376, 62 грн. на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва.
Того ж дня, 09 грудня 2021 року державним виконавцем прийнято постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та арешту на грошові кошти боржника.
Як видно з розпорядження № 67806768 від 20 грудня 2021 року грошові кошти в сумі 43376, 62 грн., що надійшли 17 грудня 2021 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 757/18261/20-ц виданого 27 жовтня 2021 року необхідно перерахувати: 4337,66 грн. - виконавчого збору; 69,00 грн. - витрат виконавчого провадження; 162,00 грн. - витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В.В. від 20 грудня 2021 року закінчено виконавче провадження № 67806768, у зв'язку із фактичним виконанням виконавчого документа.
Як видно зі заяви стягувача від 21 січня 2022 року він уточнював реквізити банківського рахунку для зарахування стягутих коштів, в якій зауважив про обов'язкове зазначення коду РНОКПП отримувача 00000 та надав довідку АТ КБ «ПриватБанк» з реквізитами рахунку відкритого на ім'я стягувача ОСОБА_1 .
Держаний виконавець 31 січня 2022 року прийняв постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних в частині зазначення номеру коду РНОКПП стягувача НОМЕР_1 та серії й номера паспорта.
19 квітня 2022 року стягував ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС 19 квітня 2022 року із вимогою про формування розпорядження та платіжного доручення для зарахування грошових коштів в сумі 43376,62 грн. на його рахунок.
Згідно дослідженого розпорядження № 67806768 від 10 травня 2022 року сформованого державним виконавцем ь Лісовенком В.А. зазначено про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 43376,62 грн. на рахунок ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 757/18261/20-ц.
За клопотанням суб'єкту оскарження в судовому засіданні приєднано до матеріалів інформаційну довідку з автоматизованої системи виконавчого провадження, з якої судом досліджено про процесуальні дії державного виконавця, зокрема за пунктом 4 20 грудня 2021 року об 11.19 год. створення розпорядження про спрямування коштів в сумі 43376,62 грн. на користь стягувача.
Вдруге, аналогічне розпорядження про спрямування коштів в сумі 43376,62 грн. на користь стягувача державним виконавцем сформовано 10 травня 2022 року.
Стаття 13 ЗУ «Про виконавче провадження», передбачає що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно положення п.21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій, передбачено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону. У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність державного Печерського відділу ДВС Лісовенка В.А., яка полягає в не підготовці розпорядження про перерахування коштів ОСОБА_1 , оскільки з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державний виконавець приймав розпорядження 20 грудня 2021 року та вдруге 10 травня 2022 року щодо зарахування грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку ДВС на рахунок стягувача ОСОБА_1 , проте через невідомі йому обставини грошові кошти повернуто на депозитний рахунок ДВС. Тому бездіяльність виконавця відсутня.
Що стосується оскаржуваної постанови від 20 грудня 2021 року державного виконавця Печерського відділу ДВС Лісовенка В.А. про закінчення виконавчого провадження № 67806768 приходжу до переконання, що вона прийнята передчасно, оскільки як встановлено в судовому засіданні та не заперечується держаним виконавцем фактичного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом не відбулось, тобто подія, яка є підставою для закриття провадження не настала. Грошові кошти на рахунок стягувача ОСОБА_1 не надійшли, поштовим переказом йому не спрямовані, отже постанова державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В.А. від 20 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 67806768 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: старший державний виконавець Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенко Володимир Антонович, боржник ОСОБА_3 на дії державного виконавця - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка Володимира Антоновича про закінчення виконавчого провадження № 67806768 від 20 грудня 2021 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідного тексту ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 25 травня 2022 року.
Суддя Шролик І.С.