Справа № 242/340/22
Провадження № 2/242/597/22
25 травня 2022 року
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Клименко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта 1/3 «Новогродівська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач ОСОБА_1 , 21.01.2022 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка мотивована тим, що він працював на підприємстві ВП Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» гірником підземним з видобування вугілля з повним робочим днем під землею, звільнився 14.09.2021 року. При звільненні відповідач заборгував йому заробітну плату, яка була впродовж деякого часу виплачена. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 38206,74 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26.01.2022 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що заперечує проти позовних вимог зазначив, що позовні вимоги є непропорційними та неспівмірними вказаної суми, що несе надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця. Просить застосовувати до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні принцип пропорційності та співмірності між заявленими вимогами та фактичною сумою виплаченого боргу.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N942527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 21 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 28.10.2019 року прийнято до ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті, відповідно до наказу № 182к від 28.10.2019 року.
Згідно запису № 26 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 14.09.2021 року звільнено за ст.38 ч.3 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору - несвоєчасна виплата заробітної плати, з виплатою вихідної допомоги, відповідно до наказу № 155к від 14.09.2021 року.
Згідно довідки ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 02/01 від 04.01.2022 року станом на день звільнення сума нарахованої але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_2 становить 67039,13 грн., у тому числі, за серпень 2021 р. - 11802,53 грн., за вересень 2021 р. - 55236,60 грн., станом на 10.12.2021р. заборгованість по заробітній платі та лікарняних листів перед ОСОБА_2 відсутня, середньоденна заробітна плата складає 626,34 грн., середньомісячна - 13466,31 грн.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов'язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз'яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно довідки № 02/01 від 04.01.2022 року виданої ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на день звільнення ОСОБА_1 мав заборгованість, яка була остаточно виплачена 10.12.2021 року, середньоденна заробітна плата складає 626,34 грн., середньомісячна - 13466,31 грн.
Позивач в позовній заяві зазначив розрахунок середнього заробітку з моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку, що складає 61 робочих днів, вважає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку 38206,74 грн. (61 х 626,34) та з цього розрахунку просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи».
Тобто, день звільнення ОСОБА_2 це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Отже, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_2 був «14.09.2021 року», тому суд вважає необхідно здійснити розрахунок середнього заробітку з наступного дня після його звільнення 15.09.2021 року.
В свою чергу при визначенні періоду який підлягає в розрахунковий період середнього заробітку за час затримки розрахунку суд враховує день фактичної виплати заборгованості, який було здійснено 10.12.2021 року.
Згідно листа № 3501-06/219 від 12.08.2020 року Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» кількість робочих днів позивача з 15.09.2021 року (наступний день звільнення) по 10.12.2021 року (день здійснення повного розрахунку) виходячи із зазначеного листа складає 62 робочих днів, а саме вересень 2021 - 12 днів, жовтень 2021 - 20 дні, листопад 2021 - 22 дні, грудень 2021 - 8 днів.
Таким чином сума компенсації за час затримки розрахунку складає 38833 грн. 08 коп. з розрахунку 626 грн. 34 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 62 (кількість робочих днів з наступного дня звільнення по день фактичної виплати).
Суд не звертає увагу на доводи відповідача щодо застосування до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні принципу пропорційності та співмірності між заявленими вимогами та фактичною сумою виплаченого боргу, оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку не перевищує суму фактичної заборгованості, яка виникла у відповідача на день звільнення позивача.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та слід стягнути з відповідача середній заробіток, за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 206,74 грн.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов'язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 38 206 (тридцять вісім тисяч двісті шість) грн. 00 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, б.41.
Суддя Н. О. Хацько