25 травня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 674/300/22
Провадження № 33/4820/335/22
Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , не працює,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору.
За постановою суду, 25.02.2022 року об 11 год. 21 хв. ОСОБА_1 на 17 км +800 м автодороги Ярмолинці-Кам'янець-Подільський керував автомобілем Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанову вважає незаконною та необґрунтованою.
На думку апелянта, поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він є недійсним, а протокол - недопустимим доказом його вини.
У протоколі не зазначено від якого саме огляду він відмовився.
Суд не врахував, що він не керував вказаним автомобілем, а лише прийшов забрати, оскільки залишив його ввечері 24.02.2022 року на автодорозі Ярмолинці - Кам'янець-Подільський.
Стверджує, що від проходження огляду не відмовлявся, а лише хотів, щоб такий проводився у присутності двох свідків.
Суд не звернув уваги на те, що поліцейські планували проводити огляд на стан сп'яніння у відсутності двох свідків, участь яких є обов'язковою.
Відсутні докази того, що працівники поліції дійсно зупиняли автомобіль, за кермом якого був він, а відеозапис, наявний у матеріалах справи не дає можливості переконатись в достовірності відтворення події, оскільки переривається.
Поза увагою суду залишилось те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
В порушення вимог КУпАП поліцейські його не відсторонили від керування транспортним засобом.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву , у якій просив відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю доїхати у судове засідання через воєнний стан в країні та бажанням особистої присутності. Такі причини суд визнав неповажними. А тому, вважав за можливе здійснити судовий розгляд без участі апелянта.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконанні в повній мірі.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.
Зокрема, даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 239622 від 25 лютого 2022 року, згідно яких 25.02.2022 року об 11 год. 21 хв. на автодорозі Ярмолинці-Кам'янець-Подільський 17 км +800 м ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві (а.с. 2);
- даними відеозаписів означеної події, з яких вбачається, що посеред дороги на перехресті стяв автомобіль Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , без будь-яких світлових сигналів. При наближенні до даного транспортного засобу поліцейського автомобіля, Toyota Yaris розпочав рух та швидко віддалився. Вимогу поліцейських про зупинення не виконав. Невдовзі, в результаті переслідування, даний автомобіль поліцейські виявили в кюветі. Біля автомобіля перебував ОСОБА_1 . Будь-кого іншого з ним не було. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння водій в категоричній формі відмовився. Після цього йому було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду, але водій також відмовився в категоричній формі. Далі, відповідно до вимог Закону, поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, зокрема те, що у разі відмови від проходження огляду буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 12).
Суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про достатність зазначених доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, а лише прийшов забрати, оскільки залишив його ввечері 24.02.2022 року на автодорозі Ярмолинці - Кам'янець-Подільський, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються навними у справі доказами.
Так, даними відеозпису (а.с. 12, файли «REC_220225-111947F», «REC_220225-112247F»), наявними у матеріалах справи, стверджується, що поліцейські 25 лютого 2022 року об 11 год. 20 хв.-24 хв. наздоганяли автомобіль Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого ОСОБА_1 не впорався з керуванням та з'їхав у кювет. Біля транспортного засобу був саме ОСОБА_1 , який при спілкуванні з поліцейськими не повідомляв, що хтось інший, а не він, був водієм даного транспорного засобу або ж він прийшов його лише забрати.
Крім того, коли на місце події викликали власника автомобіля - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив дозволу у поліцейських виїхати з кювету, щоб не засмучувати її такими своїми діями. Тобто, фактично визнав, що це саме він з'їхав у кювет.
А тому, у працівників поліції були всі підстави для проведення огляду саме ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Такі доводи апелянта суд розцінює як обрану лінію захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а лише наполягав, щоб такий проводився у присутності двох свідків, то такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, зазначеною нормою КУпАП, у разі застосування працівниками поліції відеофіксації під час огляду водія на стан сп'яніння, участь двох свідків не передбачена.
Крім того, на місці події ОСОБА_1 будь-яких вимог про проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж забезпечення його проїзду до медичного закладу у присутності двох свідків, не висував, що підтверджується даними відеозапису, наявного у матеріалах справи (а.с. 12).
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, наявний у матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки переривається, на увагу суду не заслуговують, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б передбачала правове визначення понять належності та допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення. Тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві.
Так, відповідно до приписів ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
В матеріалах справи наявний оптичний диск із відеозаписом означеної події. Із даних диску вбачається, що саме ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 .
Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.
А тому, відеофайл, як доказ вини ОСОБА_1 , був правильно оцінений судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП в сукупності з іншими доказами у справі та не спростовує винуватості останнього у вчиненому.
Доводи апелянта про те, що поліцейський не видав направлення на проходження огляду в медичному закладі не ґрунтується на вимогах закону. Так, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння складається поліцейським у разі, коли останній погоджується на проходження такого огляду в медичному закладі. В даному випадку ОСОБА_1 у категоричній формі відмовився від проходження огляду в медичному закладі, а тому підстав для складення відповідного направлення не було.
Твердження апелянта про те, що в порушення вимог КУпАП поліцейські його не відсторонили від керування транспортним засобом, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 239622 від 25 лютого 2022 року.
Так, у протоколі вказано, що від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений шляхом передачі тверезому водієві (а.с. 2).
Зазначене підтверджується і даними відеозаписів (а.с. 12, файл «0000000_00000020220225130330_0034»), відповідно до яких на місце події прибула власник автомобіля Toyota Yaris, д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , яка повідомила, що забирає цей транспортний засіб.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були підставами для зміни або скасування судового рішення.
Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Федорова Н.О.