Справа № 607/15714/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/140/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст. 121 КК України
18 травня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2022 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 28 липня 2021 року.
На підставі ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_7 зарахувано термін його попереднього ув'язнення з 28 липня 2021 року (з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по дату ухвалення вироку включно, тобто по 21 березня 2022 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою залишений без змін та продовжений судом до 08 травня 2022 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 19 травня 2022 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 11917 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень) та моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2021 року.
Питання щодо речових доказів та стягнення витрат за проведення дактилоскопічних експертиз вирішено.
Згідно з вироком, 24 липня 2021 року близько 14.00 год. обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи у напівзруйнованій будівлі на АДРЕСА_3 , вживав алкогольні напої із ОСОБА_9 . Під час цього на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 липня 2021 року близько 14.00 год., перебуваючи у напівзруйнованій будівлі на вул. Чубинського, 7 в м. Тернополі, обвинувачений ОСОБА_7 , маючи на меті спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_9 , відібрав у останнього Т-подібну дерев'яну ортопедичну палицю із прорезиненою рукояткою, яку ОСОБА_9 використовував для полегшення пересування. В подальшому, утримуючи вказану палицю обома руками за вільний нижній кінець, ОСОБА_7 умисно наніс нею близько чотирьох ударів в ділянку обличчя ОСОБА_9 , після чого, продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс вказаною палицею близько п'яти ударів в ділянку грудної клітки та живота останньому після чого, відкинувши палицю на землю, кулаками обох рук наніс ще численні (більше п'яти) удари в ділянку грудної клітки та живота останньому, в результаті чого ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден правої завушної ділянки і лівої брови, чисельних синців грудей, синців правої підреберної ділянки, внутрішньо-шікрних крововиливів правих скроні і вушної раковини, лівої половини чола, лівої орбітально-виличної ділянки, правої щоки та грудей, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також закритої травми грудей у вигляді чисельних двобічних, по декількох анатомічних лініях переломів ребер з розривами пристінкової плеври та розривом плеври лівої легені, закритої травми живота у вигляді надриву і тріщин печінки, які, згідно з пунктом 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та від яких ОСОБА_9 через нетривалий проміжок часу (орієнтовно 24-25 липня 2021 року точний час досудовим розслідуванням не встановлений) помер на місці події.
Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2022 року змінити, пом'якшити його застосувавши ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання, ніж передбачено законом - 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги мотивує тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Також захисник посилається на те, що ОСОБА_7 визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся, про вчинене шкодує, просив вибачення у потерпілого і його рідних, однак суд порахував, що обвинувачений визнав частково свою вину, так як будучи допитаним в судовому засіданні повідомив, що наносячи удари потерпілому не контролював свої дії. Дані показання спростовуються висновками судово-психіатричного експерта №382 від 19 серпня 2021 року та №77 від 17 лютого 2021 року.
Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не враховано обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, що були вказані в обвинувальному акті, а також безпідставно не застосовано ст. 69 КК України, оскільки встановлено обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти доводів обвинуваченого та його захисника і просить залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з'ясував наступне.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація дій останнього в апеляційній скарзі не оспорюється.
Щодо покарання, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, правильно врахував як ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і відомості про особу винного, його вік та стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Проаналізувавши всі наведені докази, суд першої інстанції, прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Аналізуючи доводи захисника щодо суворості призначеного покарання та наявності підстав для зменшення його строку, колегія суддів приходить до висновку, що вони є необґрунтованими.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання враховується ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форма вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Як видно з матеріалів цього кримінального провадження обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення інкримінованого йому злочину, тобто заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Однак не погоджувався, що діяв умисно, а стверджував, що не контролював свої дії. Такі показання обвинуваченого були ретельно перевірені органом досудового розслідування і обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вони повністю спростовуються висновками судово-психіатричної експертизи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначенні строку покарання правильно враховав ставлення ОСОБА_7 до вчиненого ним злочину, а також відсутність такої пом'якшуючої обставини як щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки розкаяння, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про неправильну оцінку судом першої інстанції обставин, що пом'якшують покарання, в даному випадку не вказують на підстави для зміни вироку, що передбачені ст.414 КПК України.
Так, в даному випадку суд першої інстанції, врахувавши усі вимоги ст.ст.50, 65 КК України, призначив покарання, яке наближене до мінімальної межі санкції ч.2 ст.121 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про відсутність жодних підстав вважати розмір призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання явно несправедливим внаслідок суворості.
Необґрунтованими є посилання захисника про наявність підстав застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України, оскільки вказана норма з урахуванням особи винного може бути застосована лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яких, у даному кримінальному провадженні не встановлено.
В апеляційній скарзі захисником наведено лише твердження про наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання, однак ним не зазначено і в ході апеляційного розгляду не встановлено жодних обставин, які би в даному випадку істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченому покарання явно несправедливим і застосовувати ст. 69 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку під час апеляційного розгляду не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді