Справа № 686/21417/21
Провадження № 2/686/1357/22
заочне
16 травня 2022 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря Антосєва В.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - служби у справах дітей Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Малік Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Хмельницької міської ради, служба у справах дітей Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області,про визначення місця проживання дітей, -
встановив:
07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дітей.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.03.2018 року у справі № 686/16566/17 шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено, визначено місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 надавши йому дозвіл на реєстрацію дітей за вказаною адресою без письмової згоди матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивачка зазначає, що впродовж всього часу проживання дітей з їх батьком, між ним та дітьми виникають конфліктні ситуації, він зловживає алкоголем, не піклується про дітей. Бували непоодинокі випадки психологічного та фізичного тиску на дітей, про що складались працівниками поліції адміністративні протоколи. У зв'язку з такими діями по відношенню до дітей, вносились відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 за ст. 125 КК України.
Разом з тим, відповідач постійно чинить позивачці перешкоди в спілкуванні з дітьми, не надає дозвіл на повноцінне спілкування з ними, виховання, проведення спільного часу та дозвілля.
Позивачка працює на посаді підсобного робітника в дошкільному навчальному закладі № 33 «Джерельце» м. Хмельницького з 31.08.2020 року по теперішній час та взмозі забезпечувати своїх дітей; зареєстрована та постійно проживає в АДРЕСА_2 .
ОСОБА_8 впевнена, що подальше проживання її дітей разом із відповідачем негативно вплине на їх психологічний та душевний стан. Агресивна поведінка відносно дітей має постійний та триваючий характер, відповідач постійно зловживає алкогольними напоями. У нього відсутнє бажання виховувати дітей, спілкуватись з ними, займатись їх розвитком, піклуванням. За весь час проживання дітей з відповідачем, останній достатньої уваги їх вихованню не приділяв та не має намір приділяти в майбутньому. В свою чергу, ОСОБА_1 бажає виховувати дітей, піклуватись про їх психологічний та фізичний розвиток, створювати належні та достатні умови для їх проживання. Позивач неодноразово зверталась до Служби у справах дітей та повідомляла про таку поведінку ОСОБА_3 відносно їх дітей, працівники Служби відвідували місце проживання дітей та проводили бесіди як з дітьми так і з ОСОБА_3 .
У зв'язку з наведеним, позивачка просить суд визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 , надавши їй дозвіл на реєстрацію дітей за вказаною адресою без письмової згоди батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16 вересня 2022 року представник третьої особи - служби у справах дітей Хмельницької міської ради подав до суду письмові пояснення з приводу позову третьої особи.
Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено орган опіки та піклування Хмельницької районної державної адміністрації.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Хмельницької районної державної адміністрації було замінено на службу у справах дітей Розсошанської сільської ради.
14 грудня 2021 року представник служби у справах дітей Розсошанської сільської ради надав до суду висновок органу опіки і піклування Розсошанської сільської ради № 2 від 12.11.2021 року щодо визначення місця проживання малолітніх та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Також, 14 грудня 2021 року представник служби у справах дітей Хмельницької міської ради надав до суду висновок органу опіки і піклування Розсошанської сільської ради № 4082/01-31 від 09.12.2021 року щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвалою суду від 28 квітня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали вимоги позову, просили його задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, відзиву на позов не подали. Представник відповідача ОСОБА_9 13 травня 2022 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та його участю у територіальному добровольчому формуванні за межами міста Хмельницького, проте не надав доказів цього факту.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Хмельницької міської ради в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Малік Л.В. в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 223 ч. 4 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника та представника третьої особи, дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2006 року, який Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.03.2018 року у справі № 686/16566/17 було розірвано.
У сторін народилось четверо спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2018 року (набрало законної сили 21 січня 2019 року) ухваленим у цивільній справі № 686/21436/18 було визначено місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 надавши йому дозвіл на реєстрацію дітей за вказаною адресою без письмової згоди матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно із ч. ч. 2, 8. 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом положень ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно із ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею не підлягає задоволенню, оскільки він досяг 14 років, а тому, згідно норм ч. 3 ст. 160 СК України, може сам вільно обирати своє місце проживання.
Також і не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає задоволенню, оскільки він є повнолітнім, дієздатність його не обмежена і він не визнаний у встановленому законом порядку недієздатним, а тому, може сам вільно обирати своє місце проживання.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органомопіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
За змістом ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Одним із доказів у даній справі щодо визначення місця проживання дітей є висновок служби у справах дітей Розсошанської сільської ради від 12.11.2021 року № 2, згідно якого відповідно до характеристики з місця проживання батько приймає активну участь у вихованні дітей; забезпечує їх продуктами харчування, одягом. ОСОБА_3 періодично зловживає алкогольними напоями, внаслідок чого виникають конфліктні ситуації з дітьми. У житловому будинку, де вони мешкають, порушені санітарно-гігієнічні норми. У зв'язку з наведеним, виконавчий комітет Розсошанської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з мамою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, служба у справах дітей Хмельницької міської ради надала до суду висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 09.12.2021 року № 4082/01-31, згідно якого, відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Місце проживання дітей рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.01.2019 (справа № 686/5571/18) визначено з батьком. У позовній заяві та на бесіді мати повідомила, що впродовж періоду проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з батьком між ним і дітьми виникали конфліктні ситуації. ОСОБА_14 зловживає алкоголем, не піклується про синів та дочку. Зазначає, що були непоодинокі випадки не лише психологічного тиску, а й фізичного, у зв'язку з чим батька притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (постанови суду від 09.03.2021, 06.05.2021, 03.06.2021). Батько перешкоджає їй брати повноцінну участь у їх вихованні. Мати повідомила, що має постійне місце проживання по АДРЕСА_3 (довідка про реєстрацію місця проживання № Г-03-40695), дохід (довідки ДНЗ № 33 від 30.08.2021, 03.11.2021). За медичною допомогою до лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не зверталась (довідка від 05.11.2021). Надала позитивну характеристику Хмельницького районного управління поліції. Сплачує аліменти на утримання дітей (довідка від 12.11.2021). ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання потребують поліпшення. Батько заперечує проти визначення місця проживання дітей з матір'ю. Повідомляє, що мати ніколи ними не цікавилась, що свого часу стало підставою звернення до суду про позбавлення її батьківських прав, а потім - визначення місця проживання з батьком. Навіть зараз, після того, як вона звернулась з позовом до суду, ОСОБА_15 не цікавиться їх навчанням, не відвідувала батьківських зборів (довідки Малиницького НВК та Хмельницької СЗОШ № 32 від 30.09.2021), не цікавиться їх здоров'ям, ніколи не зверталась до лікарів з дітьми (документально не підтверджено, мати цього не заперечує). Діти знаходяться на диспансерному обліку Малиницької АЗП СМ, щеплені згідно з віком, батько вчасно приводить їх на огляди. Крім того, батько надав довідку-розрахунок по сплаті аліментів від 17.11.2021, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 складає 105 275,75 грн. Відповідно до протоколу групової консультації учнів від 15.11.2021, проведеної практичним психологом Малиницької НВК М. Присяжнюк, діти одноголосно виявили бажання проживати з матір'ю, говорять, що батько вживає алкоголь, їм некомфортно в родині, коли він напідпитку. Мар'яна зазначає, що батько змушує їх робити уроки, прибирати за собою. Вона і ОСОБА_16 сказали, що батько не дозволяє їздити до матері, поки їм не виповниться 14 років. При цьому всі речі та їжу купує батько, а мати дуже рідко. Вона приїжджає до них близько 4 разів на місяць, телефонує трохи частіше. Діти люблять обох батьків, якби тато не вживав алкоголь, вони переконані, що мікроклімат у родині був би сприятливішим. Враховуючи вищевикладене, рівність прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, керуючись найкращими інтересами дітей орган опіки та піклування вважає недоцільним визначати місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Під час бесіди у суді у присутності представника служби у справах дітей Розсошанської сільської ради Малік Л.В. та у відсутності батьків, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що бажають проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18) про позбавлення батьківських прав, аналізуючи положення: частин першої та другої статті 171 СК України про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї і що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання; статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей про те, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу, Верховний Суд дійшов висновку, що суди всупереч вимогам закону не надали можливість дітям висловити свої думки щодо позбавлення матері батьківських прав та чи згодні вони проживати з матір'ю.
Отже, для правильного застосування зазначених норм права при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини необхідно щоб дитина була заслухана.
Висновок про необхідність врахування думки дитини у вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей висловлений Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16 (провадження № 61-29090св18), від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17 (провадження № 61-16764св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18).
Згідно з ст. 29 ч. 1 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 29 ч. 4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 157 ч. 3 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Із системного тлумачення ст. 3 ч. 1, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 11 ч. ч. 2 і 3 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
У даній справі, при вирішенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , суд керується, в першу чергу, особистим бажанням дітей, висновками третіх осіб по справі, а також, враховує акти обстеження умов проживання сімей та фото умов обох батьків (від 03.05.2022 року та 11.05.2022 року).
Враховуючи вищевикладене, а також особисті якості батьків, створення матір'ю належних умов для проживання та виховання дітей, виходячи із найвищих їх інтересів, аналізуючи кожен аспект відносин до дітей, висвітлений під час розгляду справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
За ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02 березня 2016 року № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). За п. 26 вказаних правил у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 згоди на реєстрацію дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , не надає, що суперечить інтересам дітей та обмежує реалізацію їх прав, суд приходить до висновку про надання позивачці дозволу на реєстрацію дітей за вказаною адресою без письмової згоди батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судові витрати по справі стягуються з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3 ч. 1, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 153, 155, 157, 160, 161, 180-183 СК України, ст. ст. 15, 29, 313 ЦК України, ст. 11 ч. ч. 2 і 3 Закону України «Про охорону дитинства», п. п. 18, 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02 березня 2016 року № 207, ст.ст. 4, 5, 7, 10, 13, 81, 141, 264-265, 280 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) надавши їй дозвіл на реєстрацію дітей за вказаною адресою без письмової згоди батька - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 454 грн. 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 24 травня 2022 року.
Суддя: О.М. Палінчак