Провадження № 1-кп/679/10/2022
Справа № 679/755/21
24 травня 2022 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин в режимі відео конференції клопотання прокурора Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Ладижин Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченому в кримінальному провадженні №12021244000000233 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Нетішинського міського суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №12021244000000233 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Через канцелярію суду ( вх. №1554/22 від 24.05.2022) прокурором Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжке, раніше не судимий, буде переховуватися від суду і не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не утримує батьків чи інших членів сім'ї, а тому маючи низькі соціальні зв'язки та з метою уникнення відповідальності за скоєне, розуміючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим останній може покинути м.Нетішин Хмельницької області з можливістю виїзду за межі території України.
Крім того, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 , буде перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків та на потерпілого, у зв'язку з чим наявний ризик, тобто наявні ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на момент обрання такої міри запобіжного заходу наразі не зникли і не змінились.
Також, прокурор зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, у сукупності із ризиком переховування від суду, через суворість покарання, є виправданими для застосування до обвинуваченого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії кримінального провадження, адже, домашній арешт, особисте зобов'язання, особиста порука, застава не можуть виключати можливості обвинуваченого ОСОБА_4 , переховуватись від суду, впливу на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин, об'єктом якого стало посягання на життя іншої людини, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та те, що у разі визнання його винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, при цьому вказав, що у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу він зобов'язується з'являтися в судові засідання. Також зазначив, що впливати на свідків та потерпілого у нього немає наміру, а також немає наміру переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки сам зацікавлений в швидкому розгляді справи. Він має постійне місце проживання, тому спроможний виконувати обв'язки передбачені запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав позицію ОСОБА_4 , та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування такого захисник зазначив, що саме лише покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини не може бути підставою для застосування найбільш суворого виду запобіжного заходу. Зауважив на тому, що ризики наведені прокурором, передбачені ст.177 КПК України нічим останнім не обґрунтовані та на його думку взагалі відсутні. На переконання захисника обвинуваченому ОСОБА_4 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився
Заслухавши думку учасників процесу по заявленому прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 червня 2021 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 серпня 2021 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 серпня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 жовтня 2021 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2021 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 грудня 2021 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 лютого 2022 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 лютого 2022 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 квітня 2022 року включно.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 березня 2022 року, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 травня 2022 року включно.
За приписами ч. 1 ст. 199 КПК України прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Водночас згідно ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З врахуванням вимог наведених вище норм закону та встановлених обставин у судовому засіданні суд зазначає, що прокурором не доведено обставин того, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, щоб давало підстави продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Суд відхиляє доводи прокурора щодо можливості обвинуваченого вчиняти тиск на свідків, так як останні є необґрунтованими, актуальність такого ризику, на переконання суду, має місце на початкових етапах провадження.
Також відхиляються судом доводи прокурора з приводу існування ризику як вчинення обвинуваченим нових злочинів, оскільки такі прокурором нічим не підтвердженні. При цьому суд враховує відсутність судимостей в обвинуваченого.
Приймаються до уваги судом аргументи сторони захисту щодо того, що саме лише покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини не може бути підставою для застосування найбільш суворого виду запобіжного заходу.
За змістом закону домашній арешт, як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до обвинуваченого необхідно застосувати домашній арешт з покладенням додаткових обов'язків, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченим та унеможливить виникнення ризиків визначених ч.1 ст.177 КПК України.
Що стосується доводів прокурора про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 , то суд зважає на такі при визначенні запобіжного заходу останньому, водночас бере до уваги те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що обґрунтованість підозри не є безумовною підставою для продовження строку тримання особи під вартою.
Так, у справах «Пунцельт проти Чехії», «Єчюс проти Литви» та ін. Європейський суд з прав людини зазначив, що неодмінною умовою забезпечення законності подальшого тримання заарештованої особи під вартою є факт подальшого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення нею правопорушення, однак після спливу певного проміжку часу ця умова перестає бути достатньою і судові органи зобов'язані навести додаткові «релевантні» і «достатні» підстави на обґрунтування продовження позбавлення особи свободи.
Кожного разу, під час вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою, суд зобов'язаний розглянути можливість застосування до обвинувачено іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з врахуванням ступеня наявних ризиків щодо можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, варто зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а сама лише серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Водночас, слід також зазначити, що ризик втечі неминуче знижується зі спливом часу, проведеного особою під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Невмеістер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії ймовірними з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Однак, ступінь цього ризику не є високим, оскільки обвинувачений вже тривалий час утримується під вартою.
Окрім цього, як було встановлено в ході розгляду клопотання, обвинувачений має можливість виконувати умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем свого проживання.
При цьому, саме лише покарання, що загрожує обвинуваченому, у випадку доведення його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, чим і обґрунтовує клопотання сторона обвинувачення, не може свідчити про високий ступінь вказаного вище ризику, та лише цим кожного разу виправдовувати необхідність перебування ОСОБА_4 під вартою.
Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить висновку, що прокурором не доведено, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати після обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Виходячи із принципу змагальності та безпосередності, суд діє виключно як сторонній спостерігач, який надає оцінку доводам учасників та здійснює розгляд кримінального провадження з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому не може самостійно зазначати додаткові та достатні обґрунтування, що виправдовували б подальше тримання особи під вартою, у разі коли такі не наводяться стороною обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, про що клопотався останній та його захисник, то суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, його молодий вік, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а тому суд вважає, що обвинуваченому доцільно застосувати менш суворий запобіжний захід - домашній арешт із носінням електронного засобу контролю та покладення на нього додаткових обов'язків, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки такі сприятимуть контролю за поведінкою обвинуваченого під час строку дії запобіжного заходу, та зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 184, 193-196, 199 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
- з'являтися за викликом до суду за першою вимогою;
- здати на зберігання прокурору паспорт (паспорти) для виїзду за межі території України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності таких;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків встановити до 30 червня 2022 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Зобов'язати працівників органу Національної поліції негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_4 до житла за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити його з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1