Справа № 452/563/22
Іменем України
"23" травня 2022 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Пташинського І.А.,
з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат у сумі 90099 грн. 82 коп. та 3 % річних від простроченої суми боргу у сумі 38823 грн. 91 коп., а також стягнення витрат по сплаченому судовому збору у сумі 1289 грн. 25 коп. та витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 11771 грн.
20 коп., посилаючись на те, що 29 липня 2019 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі № 452/1416/19, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та призначено до стягнення з ОСОБА_2 збитків в порядку регресу у розмірі 519396 грн. 71 коп., витрат на правову допомогу - 11141 грн. 80 коп., судовий збір - 2596 грн. 99 коп., що разом становить 533135 грн. 50 коп.
Позивач зазначає, що відповідач добровільно не виконує рішення суду.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути інфляційні втрати за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми боргу, за період часу з 29 липня 2019 року по 31 грудня 2021 року.
Із урахуванням положень ст. ст. 274-277 ЦПК України розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 29 липня 2019 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 452/1416/19, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та призначено до стягнення з
ОСОБА_2 збитків в порядку регресу у розмірі 519396 грн. 71 коп., витрат на правову допомогу - 11141 грн. 80 коп., судовий збір - 2596 грн. 99 коп., що разом становить
533135 грн. 50 коп.
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Р.І. було відкрито виконавче провадження № 64840403 про стягнення з ОСОБА_2 збитків в порядку регресу у розмірі 519396 грн. 71 коп., витрат на правову допомогу - 11141 грн. 80 коп., судовий збір - 2596 грн. 99 коп., що разом становить 533135 грн. 50 коп., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 березня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 12 ЦК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За визначенням ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника
Позивач просить стягнути суму інфляційних втрат - 90099 грн. 82 коп. та 3 % річних від простроченої суми боргу - 38823 грн. 91 коп., за період з 29 липня 2019 року по 31 грудня 2021 року (розрахунок зроблено в позовній заяві), а також стягнути витрати по сплаченому судовому зборі - 1289 грн. 25 коп. та витрати на правову (правничу) допомогу - 11771 грн.
20 коп.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, після його підтвердження чинним судовим рішенням, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат від суми 533135 грн. за період з 29 липня 2019 року по 31 грудня
2021 року - 90099 грн. 82 коп. та 3 % річних від суми 533135 грн. за період з 29 липня
2019 року по 31 грудня 2021 року (887 днів) - 38823 грн. 91 коп.
Вимогу в частині стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 11771 грн. 20 коп. слід задовольнити частково, так як представництво інтересів позивача у Самбірському міськрайонному суді Львівської області представником позивача не здійснювалось, оскільки дана цивільна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому до стягнення підлягає 9669 грн. 20 коп.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на сплату судового збору в сумі 1289 грн. 25 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у виді:
-інфляційних втрат від суми 533135 (п'ятсот тридцять три тисячі сто тридцять п'ять) грн. за період з 29 липня 2019 року по 31 грудня 2021 року -
90099 (дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 82 коп.;
-3 % річних від суми 533135 (п'ятсот тридцять три тисячі сто тридцять п'ять) грн. за період з 29 липня 2019 року по 31 грудня 2021 року у сумі 38823 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 91 коп.;
-судових витрат на сплату судового збору в сумі 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп.;
-витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 9669 (дев'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя