Справа № 450/4158/21 Провадження № 2/450/441/22
24 травня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Блистів М.Р.
з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди., -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь завдану майнову шкоду у розмірі 150328 грн. 86 коп., 10000 грн. моральної шкоди, 3000 грн. витрат на проведення експертизи транспортного засобу, 15000 грн. витрат на правову допомогу, 3953 грн. 29 коп. судового збору.
Мотивував позовні вимоги тим, що 09 лютого 2021 року о 09 год. 00 хв. На 545 км + 800 м автодороги «Київ - Чоп» водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку під його керуванням. Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження. Постановою Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року по справі № 446/1291/21 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № 76/21 від 29 червня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 становить 150328 грн. 86 коп. Зауважив, що на день ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова група». Повідомив, що після ДТП він звертався до ПрАТ «Українська страхова група» з повідомленням про страховий випадок, однак страховик жодних дій не вчинив, страхове відшкодування не виплатив. Вважає, що його право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка таку шкоду завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором. Зазначає, що у зв'язку з невиплатою страхового відшкодування, він не має можливості здійснити ремонт транспортного засобу, з огляду на що не може ним користуватися. Це спричинило виникнення у нього пригніченого стану, а звиклий ритм його життя і життя його сім'ї порушено, що свідчить про заподіяння йому душевних страждань, які він оцінює у 10000 грн. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 11 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 20 квітня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_1 станом на день ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська страхова група», у зв'язку з чим саме страховик повинен відшкодувати завдану внаслідок ДТП шкоду в межах страхового ліміту в розмірі 130000 грн. Крім того, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди внаслідок ДТП та витрат на правову допомогу, які слід стягнути пропорційно частковому задоволенню позовних вимог.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити. Крім цього, позивач пояснив, що станом на даний час автомобіль марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 є нерозмитненим.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, частково визнав позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
В силу ч.ч. 4, 5 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 09 лютого 2021 року о 09 год. 00 хв. На 545 км + 800 м автодороги «Київ - Чоп» водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 13 липня 2021 року по справі № 446/1291/21 встановлена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезгаданої ДТП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з полісу № ЕР-202702862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 лютого 2021 року, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Кіа» номерний знак НОМЕР_1 на день ДТП 09 лютого 2021 року була застрахована у ПрАТ «Українська страхова група». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 грн., франшиза складає 0 грн.
Статтями 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Як зазначив позивач, він звертався до ПрАТ «Українська страхова група» з повідомленням про страховий випадок, однак жодних доказів на підтвердження даної обставини суду не надано.
Відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, за ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 зазначив, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV). Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як попередньо встановлено, страхова сума за шкоду, завдану майну, за полісом № ЕР-202702862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 лютого 2021 року, складає 130000 грн.
Висновком експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № 76/21 від 29 червня 2021 року стверджується, що вартість нерозмитненого і не зареєстрованого в Україні транспортного засобу марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП 09 лютого 2021 року становить 22788 грн., ринкова вартість такого автомобіля в Україні складає 82317 грн., а вартість відновлювального ремонту станом на день огляду 31 травня 2021 року становить 150328 грн. 86 коп.
Як зазначено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Відтак, враховуючи те, що транспортний засіб марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 станом на день ДТП 09 лютого 2021 року був нерозмитнений, його ринковою вартістю слід визнати 22788 грн.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту згаданого транспортного засобу майже вдвічі більша ніж його ринкова вартість в України у разі розмитнення та більше ніж у шість разів більша вартості нерозмитненого транспортного засобу, що свідчить про відсутність підстав для стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 .
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 150328 грн. 86 коп.
Крім того, слід зазначити, що як вбачається з висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи № 76/21 від 29 червня 2021 року власником автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 є юридична особа UAB «VISLAS», яка зареєстрована у Литовській Республіці. Суду не надано доказів правомірності ввезення та перебування вказаного автомобіля на території України, який по місцю реєстрації у Литовській Республіці може знаходитися у розшуку або не бути знятим з обліку.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що станом на день ДТП 09 лютого 2021 року та на день подання позову до суду 05 жовтня 2021 року позивач є власником або у встановленому законом порядку володільцем та користувачем згаданого транспортного засобу, суду не надано, що свідчить про відсутність у нього підстав для стягнення майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у ДТП.
З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди суд зауважує, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Мотивуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача 10000 грн. завданої моральної шкоди, позивач покликається на загальні тези, що стосуються заподіяння моральної шкоди, не конкретизуючи при цьому, чим саме йому завдано таку шкоду, в чому вона полягала. Крім того, ним не обґрунтовано і відповідний розмір такої шкоди.
Розмір завданої моральної шкоди є недоведеним, оскільки на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивач посилається лише на сам факт ДТП, за наслідками якої пошкоджене транспортний засіб, однак доказів, які свідчать про відповідних емоційний стан, інші фактори, які потребують доказування в межах даного спору та впливають на підстави та визначення розміру заподіяної шкоди, суду не надано, що свідчить про відсутність підставі для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
З урахуванням викладеного вище, не підлягає задоволенню моральна шкода і з підстав недоведеності позивачем належного володіння та користування у встановленому законом порядку автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував своїй позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 82, 84, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 9, 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2022 року.
Суддя Мусієвський В.Є.