Справа № 947/7505/22
Провадження № 1-кс/947/3901/22
20.05.2022 року року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження за № 12022160000000183 від 22.03.2022 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України,-
Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000183 від 22.03.2022 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що під час проведення моніторингу соціальних мереж виявлено відеозапис на який особою схожою на громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відносно якого згідно рішення РНБО України застосовано персональні обмежувальні заходи (санкції), висловлено публічні заклики до повалення конституційного ладу України.
Крім того, відносно ОСОБА_5 Службою безпеки України розпочате кримінальне провадження № 22020000000000057 від 20.03.2020 року за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України в якому останньому повідомлено про підозру та оголошено в розшук.
Так, 12.05.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення обшуку було виявлено та в подальшому вилучено речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.
Постановою слідчого від 13.05.2022 року, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно є об'єктом протиправних дій, які зберегли на собі сліди вчинення зазначених протиправних діянь, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Таким чином, з метою збереження речових доказів, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
Прокурор, слідчий та власник майна в судове засідання не з'явились. Разом з тим, від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна, повідомлявся належним чином, що підтверджується заявою слідчого.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, положення ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 107 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
З матеріалів клопотання вбачається, що 12.05.2022 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення обшуку було виявлено та в подальшому вилучено речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.
Органом досудового розслідування встановлено, що вищевказане майно являється речовими доказами по кримінальному провадженні, в зв'язку з тим що воно зберегли на собі сліди скоєного злочину.
Окрім того, постановою слідчого від 13.05.2022 року вказані речі визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів якими є вищезазначені речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження за № 12022160000000183 від 22.03.2022 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України - задовольнити.
Накласти арешт з забороною користування та розпоряджання майном, в рамках кримінального провадження за №12022160000000183 від 22.03.2022 року, яке було вилучено 12.05.2022 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 :
- Чорнові записи та журнали з чорновими записами;
-Стартовий пакет «lifecell» з номером НОМЕР_1 , планшет чорного кольору «lenovo» з коробкою від останнього з написом «3g tablet phone7 m718», флеш носій «sony» в корпусі червоного кольору, стартовий пакет «київстар» з номером НОМЕР_2 та sim-карта «lifecell»;
-Дві пластикові карти з написом «НТВ плюс», два шеврона з написом «ведомственная охрана SHERIFF», шеврон з написом «ЛДПР Россия»;
-Системний блок «Gembird» та системний блок «Vento»;
-35 патронів калібку 5,45 мм, предмет ззовні схожий на АК-74 зі спиляним номером з магазином збільшеним на 45 патронів;
-Предмет ззовні схожий на реактивну штурмову гранату (РШГ-1).
Виконання ухвали покласти слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1