Справа № 946/875/22
Провадження № 2/946/2179/22
24 травня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності, -
В лютому 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 08.10.1999 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_3 , з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з іншого боку, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, реєстраційний №4884, дійсним та визнання права власності на 1/15 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідно до даного договору вони придбали 1/15 частку вказаного житлового будинку та стали її власниками. Фактично сторонами за договором були здійснені всі дії спрямовані на виконання своїх зобов'язань за договором: продавець передав вищевказану частку будинку покупцю у власність, а покупець сплатив продавцю зазначену в договорі ціну за частку будинку. Проте, маючи намір здійснити свої повноваження власника - розпорядитися частиною будинку на свій розсуд, позивачі зіткнулися з неможливістю оформити подальші угоди щодо належної їм частки будинку, в зв'язку з відмовою нотаріусів в їх посвідченні, оскільки договір, укладений на товарній біржі в подальшому не був посвідчений нотаріально, а тому, не відповідає вимогам правовстановлюючих документів. Крім того, позивачі маючи намір провести державну реєстрацію вищевказаного договору в державному реєстрі права власності на нерухоме майно, зіткнувся також з неможливістю проведення такої реєстрації, так як державний реєстратор відмовився зареєструвати договір та вимагає рішення суду про визнання такого договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Таким чином, сторони домовились щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне виконання договору. На даний час договір купівлі-продажу від 08.10.1999 року ніким не оскаржений і не скасований. Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Одеській товарній біржі 08.10.1999 року, реєстровий номер №4884, дійсним, та визнати за ними право спільної сумісної власності на 1/15 частку житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивачі не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник позивачів надав суду заяву, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу у його відсутність та відсутність позивачів, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, сповіщений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності не надав, відзив на позовні вимоги не надав, тому суд відповідно до ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивачів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №4884 від 08.10.1999 року, а саме, 1/15 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , власниками вказаної частки будинку стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6-7).
Всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна №4884 від 08.10.1999 року сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору 1/15 частка будинку продана за 1 700,00 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору.
На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.
Договір купівлі продажу нерухомого майна №4884 від 08.10.1999 року, посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис (а.с.7).
Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №242 від 17.05.2022 року власниками 1/15 частки (квартира АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4884 від 08.10.1999 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований КП «Ізмаїльським МБТІ» в реєстровій книзі №62г-45.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 08.10.2010 року, про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_5 16.09.1961 року (а.с.9).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.
Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.
На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року №121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1. д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».
Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (08.10.1999 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на частку житлового будинку, що відчужується.
Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація 08.10.1999 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 права власності на 1/15 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.
У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, 1/15 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного 08.10.1999 року між ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстрований на Одеській товарній біржі за №4884, та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на вказану частку житлового будинку.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,223,258,259,263,265,268,272,273,280-289,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , до ОСОБА_3 , який зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку місця проживання не значиться, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 1/15 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстрований на Одеській товарній біржі 08 жовтня 1999 року за №4884.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , реєстраційний номер облікової кратки платника податків « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 26 червня 1996 року, право спільної сумісної власності на 1/15 частку житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко