Єдиний унікальний № 946/3065/22
Провадження № 1-в/946/84/22
про відмову у задоволенні подання
25 травня 2022 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
засуджений ОСОБА_4 ,
представник державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ізмаїлі Одеської області подання державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про умовно-дострокове звільнення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Табаки, Болградського району, Одеської області, зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , болгарин, громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, до арешту не працював;
засуджений 19 березня 2019 р. Болградським районним судом Одеської області за ст. 121 ч.2, 72 ч.5 КК України до 9 років позбавлення волі, строк відбування покарання засудженому обчислювати з 27 грудня 2016 року по день набрання вироком законної сили (03 жовтня 2019 року), як один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; -
Державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (далі ДУ «ІСІ») та спостережна комісія при виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі - спостережна комісія), звернулися зі спільним поданням, в якому на підставі ст. 81 КК України клопочуть про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, посилаючись на те, що він станом на 04 травня 2022 року фактично відбув більш ніж дві третини строку призначеного покарання, твердо став на шлях виправлення, в повній мірі усвідомлює тяжкість скоєного ним діяння, за весь період відбування покарання у відділенні соціально-психологічної служби зарекомендував себе з позитивної сторони, тим самим сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення, у зв'язку з чим є доцільним застосувати до нього умовно-дострокове звільнення на невідбуту частину покарання.
У судовому засіданні представник ДУ «ІСІ» ОСОБА_5 подання підтримав, просив застосувати до засудженого ОСОБА_4 положення ст. 81 КК України та звільнити його умовно-достроково на не відбуту частину покарання, оскільки засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення і відбув мінімально необхідний строк покарання.
Засуджений ОСОБА_4 подання підтримав, просив його задовольнити та звільнити його умовно-достроково. При цьому пояснив, що на даний час він визнає вину у вчиненому злочині. За час відбування покарання він мав стягнення за порушення порядку відбування покарання, а також за зберігання заборонених предметів, зокрема, декілька разів за зберігання браги, яку використовували в якості алкогольного напою, за зберігання мобільного телефону та гострого предмету, який використовував як ніж для нарізання продуктів харчування. Він влаштований на роботу в ДУ «ІСІ», працює на кухні, приймає участь в програмах виховання.
Прокурор ОСОБА_3 заперечила проти задоволення подання, зазначивши, що відповідно до ст. 81 КК до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, але протягом усього часу відбування покарання. Засуджений ОСОБА_4 за весь час мав шість стягнень, одне з яких за порушення режиму відбування покарання та п'ять за зберігання заборонених предметів, причому деякі предмети він зберігав декілька разів, тому можна дійти висновку, що засуджений не усвідомив свою вину та своєю поведінкою не довів своє виправлення, а тому в поданні слід відмовити.
Вироком Болградського районного Одеської області від 19 березня 2019 року, який набрав законної сили 03 жовтня 2019 року, ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до дев'яти років позбавлення волі. Ухвалено, що строк відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту його затримання, тобто з 27 грудня 2016 року, і до набрання вироком законної сили - виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. З вказаного вироку також вбачається, що під час судового провадження ОСОБА_4 категорично заперечив вину у висунутому обвинуваченні.
Тобто ОСОБА_4 відбуває покарання за вчинення умисного тяжкого злочину та йому було призначене покарання у виді дев'яти років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання: 27 грудня 2016 року, кінець строку передбачається 21 березня 2023 року, у зв'язку з чим на даний час засуджений фактично відбув більше двох третин строку покарання: станом на 04 травня 2022 року фактично відбув 8 років 1 місяць 13 днів.
Відповідно до даних характеристики, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «ІСІ», погодженої начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «ІСІ», та затвердженої 15 квітня 2022 року начальником ДУ «ІСІ», засуджений ОСОБА_4 наказом № 26 від 25 листопада 2019 року був зарахований у відділення соціально-психологічної служби на посаду кухонного робітника. За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання, та розпорядок для установи, за що був заохочений 10 разів; у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи; виконує роботи зі самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок; до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою; бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі; бере участь у виховних програмах диференційного виховання впливу «Духовне відродження», «Фізкультура і спорт», «Підготовка до звільнення» та «Освіта». Підтримує соціальні зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов.
Згідно з даними довідки про заохочення та стягнення, ОСОБА_4 має шість стягнень: 22.02.2017 р. оголошено попередження за порушення режиму тримання, 25.04.2017 р. - догана за зберігання заборонених предметів, 21.02.2018 р. - попередження за зберігання заборонених предметів, 06.06.2018 р. - попередження за зберігання заборонених предметів, 13.06.2018 р. - догана за зберігання заборонених предметів, 11.10.2019 р. - догана за зберігання заборонених предметів.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_4 вбачається за що саме на нього накладалися стягнення. Так, з постанови №131 від 22.02.2017 р. випливає, що порушення режиму тримання виявилося у не здачі на склад установи речі, яка була видана йому у тимчасове користування (а.о.с. 24 розділу ІІ). Згідно постанові №279 від 25.04.2017р., ОСОБА_4 оголошено догану за зберігання саморобного нагрівального пристрою (а.о.с. 51 розділу ІІ), постановами №465 від 21.02.2018 р. та №342 від 13.06.2018 р. - попередження та догана за зберігання близько 5 та 12 літрів бражної закваски (а.о.с. 96 розділу ІІ, а.о.с. 124 розділу ІІ), постановою №317 від 06.06.2018 р. - попередження за зберігання загостреної металевої пластини 7 сантиметрів (а.о.с. 111 розділу ІІ), постановою №252 від 11.10.2019 р. - попередження за зберігання двох терміналів мобільного зв'язку (а.о.с. 196 розділу ІІ).
Суд, розглянувши подання, вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи, дійшов висновку, що у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з таких міркувань.
Так, з п. 2 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України випливає, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За змістом ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, і після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Отже, однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці за час відбування встановлених у ст. 81 КК України строків.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Однак, з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_4 вбачається, що поведінка останнього не може вважатися сумлінною та свідчити про його виправлення.
Так, за час відбування покарання на ОСОБА_4 шість разів накладалися стягнення, один раз - за порушення режиму тримання та п'ять разів - за зберігання заборонених речей. При чому, двічі у засудженого виявляли бражну закваску, один раз - саморобний нагрівальний пристрій, один раз - загострену металеву пластину 7 сантиметрів та один раз - двох терміналів мобільного зв'язку.
Так, відповідно до п. 4.2. розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 р. № 460/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 року за № 445/22977, що були чинними до 02.08.2019 р., (далі - Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів), ув'язнені та засуджені зобов'язані додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров'ю інших осіб, а також принижують їх гідність.
А згідно п. 4.3. розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, ув'язненим і засудженим забороняється, у тому числі, виготовляти, зберігати і користуватися предметами й речами, забороненими для передачі ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі, виготовляти, зберігати, розповсюджувати та вживати алкогольні напої, а також наркотичні, психотропні й інші заборонені до вживання речовини.
Водночас п. 4.5. розділу І зазначених Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, встановлений перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув'язненим і засудженим, а також користуватися та зберігати при собі.
Однак, засуджений ОСОБА_4 всупереч встановленим правилам внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, шість разів порушив режим тримання, а саме один раз не повернув на склад установи річ, яка була видана йому у тимчасове користування, та п'ять разів зберігав заборонені речі, що є систематичним та грубим порушенням режиму та дисципліни, що не може свідчить про його сумлінну поведінку, у зв'язку з чим неможна казати про його виправлення.
Про виправлення засудженого ОСОБА_4 не може свідчити й позитивна характеристика та десять заохочень, застосованих відносно нього, оскільки засуджений систематично порушував режим відбування покарання.
З огляду на приписи ст. 6 КВК України, суд зазначає, шо аналізу підлягають дані про поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Тому з урахуванням зазначених грубих порушень режиму та дисципліни засуджений ОСОБА_4 не довів своє виправлення, у зв'язку з чим у задоволенні подання про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити, оскільки при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання має враховуватися поведінка засудженого за весь період відбування ним покарання, а не лише за останній рік.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 6, 107 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні подання державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим ОСОБА_4 , який тримається під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді, а засудженому та прокурору вручити копію ухвали негайно після її оголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1