Справа № 136/20/22
провадження № 2/136/8/22
"20" травня 2022 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 33 370,00 грн.
Підставність вимог обґрунтовує тим, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13.04.2021 у цивільній справі №136/1162/20 з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь присуджено аліменти на утримання їх спільного повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 10.08.2020 і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2023.
Вказане судове рішення набрало законної сили та було звернуто судом, що його ухвалив за її, ОСОБА_1 , заявою до виконання, у зв'язку із чим державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 65705881.
Ураховуючи те, що відповідач належним чином не виконував обов'язки покладені на нього судом щодо сплати аліментів за вказаним виконавчим листом, допустив заборгованість у розмірі 33 370,55 грн., яку у добровільному порядку не сплачує, тому позивач вважає, що відповідач має нести юридичну відповідальність у виді сплати неустойки (пені), у відповідності до ст.196 СК України, у розмірі 33 370, 55 грн.
У визначений судом строк відповідач засобами поштового зв'язку направив до суду відзив, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити, свою позицію аргументував тим, що дійсно за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13.04.2021 з нього стягуються аліменти на користь позивача на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , однак, ураховуючи те, що у 2020 році в Україні введено карантин та запроваджено ряд заходів спрямованих на протидію поширення коронавірусної інфекції COVID-19, який продовжувався неодноразово, тому через запровадженні державою обмеження його дохід також зменшився, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Крім цього, він створив нову сім'ю, має четверо дітей, які потребують матеріального забезпечення, а найстарша дочка ОСОБА_4 2009 року народження, навчається у вищому навчальному заклад та потребує додаткових матеріальних витрат, утім в силу своїх матеріальних можливостей все ж таки він сплачує аліменти позивачеві, відтак відсутня його вина та умисний характер щодо невиконання аліментних зобов'язань, тому вважає, що відсутні правові підстави для стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою суду від 14.01.2022 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 14.03.2022 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів на підтвердження матеріального стану відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити.
Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, на що вказує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Ураховуючи те, що позивач скористалась своїми правами на розгляд справи у її відсутність, неявку відповідача суд визнає неповажною, отож, в силу приписів ст.223 ЦПК України, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, тому суд здійснює розгляд справи у даному судовому засіданні, за відсутності сторін спору, на підставі доказів наявних у справі, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку, встановив, що 13.04.2021 Липовецьким районним судом Вінницької області було ухвалено рішення у цивільній справі №136/1162/20, за яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 присуджено до стягнення аліменти на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно (а.с. 5-7).
Вказане судове рішення набрало законної сили 14.05.2021 та було звернуто стягувачем до виконання шляхом пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №65705881, що сформований державним виконавцем Завальнюк Ю.Є. (а.с.8), розмір заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_3 за виконавчим листом №136/1162/20 за період з 10.08.2020 по 30.11.2021 з урахуванням часткової сплати складає 33 370, 55 грн.
Позивач на підставі вказаного розрахунку здійснила розрахунок пені за період з 10.08.2020 по 30.11.2021 за прострочення сплати аліментів відповідачем визначивши її розмір в сумі 159 511, 23 грн.
Суд враховує, що сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання в силу приписів ст.198, 199 СК України.
Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
В ст. 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід)у державі, з якою Україна немає договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
В ч. 3, 4 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 року у справі N 661/905/19, провадження N 61-16670св19 уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року у справі N 572/1689/16-ц (провадження N 61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
У Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі N 334/7702/16 (провадження N 61-42142св18) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів висловлено правовий висновок про те, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Із матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідач був обізнаний про наявність судового рішення про стягнення із нього аліментів на утримання повнолітнього сина, частково сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком державного виконавця в розмірі оплат 7432, 21 грн.
На підтвердження своїх заперечень наведених у відзиві відповідач надав довідку Турбівської селищної ради від 09.03.2022 за №671/15-20 відповідно до якої зазначено, що до складу сім'ї ОСОБА_3 входить: дружина ОСОБА_5 та четверо дітей ОСОБА_3 , 2015 року народження, ОСОБА_6 , 2019 року народження, ОСОБА_7 , 2004 року народження, ОСОБА_7 , 2009 року народження; посвідчення серія НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 відповідно до якого пред'явник цього посвідчення має пільги передбачені законодавством для багатодітних сімей; договір про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою від 28.08.2019 укладений між Вінницьким медичним коледжем ім.. акад.. Д.К. Заболотного та ОСОБА_5 , одержувач освіти ОСОБА_7 .
Крім цього, у відзиві відповідач посилається на запроваджені в Україні карантинні обмеження у зв'язку із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд звертає увагу, що надані відповідачем докази не підтверджують його батьківство щодо дітей - ОСОБА_7 , 2004 року народження, та ОСОБА_7 , 2009 року народження, які зазначені у довідці органу місцевого самоврядування, а вказують на склад його сім'ї, тобто осіб, які спільно проживають з ним та пов'язані спільним побутом, не підтверджують його обов'язок щодо утримання таких дітей, у тому числі повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки належним доказом є свідоцтва про народження дітей.
Також суд зауважує, що не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про відсутність його вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів через карантинні обмеження, оскільки ним не надано жодних належних та допустимих доказів, що під час пандемії коронавірусної хвороби його статки змінились в сторону зменшення, був відсутній заробіток, тощо.
Оцінивши вищевказані докази, суд вважає, що вони не спростовують вину відповідача, оскільки наявність утриманців та додаткових витрат, які мали місце до ухвалення рішення про присудження аліментів на користь позивача, відповідач мав доводити перед судом при розгляді такої справи, а обставини, що виникли після ухвалення судового рішення про присудження аліментів, та вказують на матеріальні чи сімейні зміни в житті відповідача є підставою для зміни розміру аліментів чи звільнення від їх сплати за наявності правових підстав та у порядку визначеному діючим законодавством, утім не звільняють від обов'язку щодо сплати аліментів вже присуджених за рішенням суду.
Не спростовують вини відповідача надані до суду в якості доказів квитанції про сплату грошових коштів в рахунок сплати аліментів, а саме: від 22.12.2021 в розмірі 2500, 00 грн.; від 28.12.2021 в розмірі 3000, 00 грн.; від 21.02.2022 в розмірі 3000, 00 грн., оскільки заборгованість виникла з серпня 2020 року по листопад 2021 року, а аліментний обов'язок за рішенням суду триває до 30.06.2023, що зобов'язує відповідача щомісячно сплачувати періодичні платежі, а їх розмір не перевищував розміру обов'язкового щомісячного платежу.
Крім цього, за клопотанням позивача судом витребовувались докази на підтвердження матеріального стану відповідача та встановлено, що відповідно до відомостей КП "ВООБТІ" Вінницької обласної ради за відповідачем зареєстроване право власності на житловий будинок з господарською будівлею та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей ТСЦ N 0541 Регіонального СЦ ГСЦ МВС у Вінницькій обл., за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані.
Згідно відомостей ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за відповідачем, станом на 01.01.2013, рахується земельна ділянка, площею 0,1462 га, яка розташована на території Турбівської селищної ради.
Крім цього, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, відсутні докази про наявність у відповідача хвороб, які б унеможливлювали його працевлаштування, а відповідно і виконання обов'язку сплачувати аліменти на повнолітню дитину.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не вживалися всі необхідні заходи для належного виконання обов'язку щодо сплати аліментів, що підтверджує наявність його вини, а відтак покладена на нього обов'язку у виді сплати неустойки, яка є санкцією за ухилення.
Судом встановлено, що з серпня 2020 року по грудень 2021 відповідач сплатив лише 7 432, 21 грн. аліментів за виконавчим листом №136/1162/20, та має заборгованість у розмірі 33 370,55 грн.
Розмір заборгованості визначений державним виконавцем відповідачем не оспорювався.
Позивач просить суд стягнути розмір заборгованості у повному розмірі, виходячи із розрахунків проведених нею: 33370, 55 грн. х 1% х 478 днів = 159 511,23 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, визначено формулу розрахунку пені, а саме: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 333/6020/16-ц (провадження N 14-616цс18) зазначено, що "правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різним. Законодавець установив розмір пені 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: P= (A1х1 % хQ1)+ (A2х1 % хQ2)+ (Anх1 % xQn), де: P - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
З огляду на викладене, суд розрахувавши суму пені на підставі наданого державним виконавцем розрахунку та формули наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, яка виникла з вини платника аліментів в розмірі 9940, 98 грн..
Суд звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості суперечить нормам діючого законодавства та позиціям висловленим Верховним Судом, отож не може бути взятий як достовірний з мотивів наведених вище.
За таких обставин, суд, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про судові витрати у справі суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 195, 196, 199, 201 СК України, ст.12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомо) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, що виникла з вини платника аліментів в період з 10.08.2020 по 30.11.2021 в розмірі 9 940 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок) гривні 98 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 20 коп., решту компенсувати у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ШПОРТУН