Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 686/1404/19
провадження № 61-14882св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 рокув складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2021 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року в складі судді Чевелюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною частковою власністю, і припинення права спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною частковою власністю, і припинення права спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна,
Короткий зміст позовних вимог
У січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною частковою власністю, і припинення права спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 18 жовтня 2006 року вона і ОСОБА_2 отримали у власність по 312,5 кв. м земельної ділянки загальною площею 625 кв. м з кадастровим номером 6810100000:08:003:0041 (далі - земельна ділянка).
Також на підставі договору дарування житлового будинку від 18 жовтня 2006 року позивач отримала у власність 29/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель: 1-коридор площею 9,6 кв. м, 1-1 топочна площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 5,7 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,2 кв. м, 1-5 житлова кімната площею 24 кв. м, загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 24 кв. м, хлів під літерою «Б», хлів під літерою «Д», котельня під літерою «Є», гараж під літерою «Ж», погріб під літерою «В», 1/2 огорожі.
ОСОБА_2 згідно із цим же договором дарування отримала 21/50 частину зазначеного житлового будинку з відповідними надвірними будівлями: 1-6 коридор площею 7 кв. м, 1-7 столова площею 10,9 кв. м, 1-8 житлова кімната площею 13,4 кв. м, 1-4 житлова кімната площею 12,9 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,3 кв. м, загальною площею 49,5 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м, хлів під літерою «В», вбиральня під літерою «З», 1/2 огорожі.
Кожна частина житлового будинку має окремий вхід, наявні окремі інженерні мережі електрозабезпечення та газопостачання. Фактично користується частиною будинку як окремим самостійним об'єктом.
Оскільки вирішити питання поділу житлового будинку і земельної ділянки у позасудовому порядку сторони не можуть, то позивачка просила суд:
- провести поділ нерухомого майна із припиненням права спільної часткової власності на нього;
- виділити ОСОБА_1 в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна 29/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями: 1-коридор площею 9,6 кв. м, 1-1 топочна площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 5,7 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,2 кв. м, 1-5 житлова кімната площею 24 кв. м, загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 24 кв. м, хлів під літерою «Б», хлів під літерою «Д», котельня під літерою «Є», гараж під літерою «Ж», погріб під літерою «В», 1/2 огорожі;
- виділити ОСОБА_1 із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га частину земельної ділянки із виділенням її за точками 19, 20, 21, 22, 23, 24, 6, 7, 8, 25, 26, 19 площею 0,0115 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 2, 3, 4, 5, 16, 15, 14, 13, 2 площею 0,0089 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 9, 10, 11, 12, 30, 29, 28, 27, 9 площею 0,0071 га, загальною площею 0,0275 га, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 2 до висновку судової будівельно-земельно-технічної експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19 позначена зеленим кольором);
- виділити ОСОБА_2 із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га частину земельної ділянки із виділенням її за точками 16, 17, 18, 20, 21, 2, 23, 24, 6, 5, 16, площею 0,0214 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 1, 2, 13, 14, 32, 31, 30, 12, 1 площею 0,0061 га, загальною площею 0,0275 га, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 2 до висновку експертизи позначена жовтим кольором).
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про поділ житлового будинку і земельної ділянки.
Уточнивши вимоги, зазначала ті ж підстави набуття сторонами нерухомого майна у власність та просила суд:
- провести поділ будинковолодіння і земельної ділянки із припиненням права спільної часткової власності на них;
- виділити ОСОБА_2 в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна 21/50 частину житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями: 1-6 коридор площею 7 кв. м, 1-7 столова площею 10,9 кв. м, 1-8 житлова кімната площею 13,4 кв. м, 1-4 житлова кімната площею 12,9 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,3 кв. м, загальною площею 49,5 кв. м, житловою площею 26,3 кв. м, хлів під літерою «В», хлів під літерою «Г», вбиральню під літерою «З», 1/2 огорожі;
- виділити ОСОБА_2 частину земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:08:003:0041 відповідно до варіанта № 3 висновку експертизи із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га із виділенням її за точками 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 6, 5, 17 площею 0,0199 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 8, 9, 28, 27, 8 площею 0,0015 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 1, 2, 14, 15, 36, 35, 34, 13, 1 площею 0,0061 га, загальною площею 0,0275 га, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 6 до висновку експертизи позначена жовтим кольором);
- ОСОБА_1 виділити із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га частину земельної ділянки із виділенням її за точками 2, 3, 4, 5, 17, 16, 15, 14, 2 площею 0,0104 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 6, 7, 8, 27, 28, 29, 30, 20 площею 0,0100 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 10, 11, 12, 13, 34, 33, 32, 31, 10 площею 0,0071 га, загальною площею 0,0275 га, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 6 до висновку експертизи позначена зеленим кольором);
- залишити у спільному користуванні сторін частину земельної ділянки площею 0,0075 га із відділенням її за точками 15, 16, 17, 18, 19, 21, 20, 30, 29, 28, 9, 10, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 15, якими позначено поворотні точки окружної межі земельної ділянки (на план-схемі додаток 6 до висновку експертизи позначена блакитним кольором).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 належні їй на праві власності 29/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 : 1-коридор, площею 9,6 кв. м, 1-1 топочна площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 5,7 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,2 кв. м, 1-5 житлова кімната площею 24 кв. м, загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 24,00 кв. м, хлів під літерою «Б», хлів під літерою «Д», котельня під літерою «Є», гараж під літерою «Ж», погріб під літерою «В», 1/2 огорожі.
Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанта № 1 висновку експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19, виділивши із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га частину земельної ділянки за точками 19, 20, 21, 22, 23, 24, 6, 7, 8, 25, 26, 19 площею 0,0115 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 2, 3, 4, 5, 16, 15, 14, 13, 2, площею 0,0089 га, частину земельної ділянки із виділенням її за точками 9, 10, 11, 12, 30, 29, 28, 27, 9, площею 0,0071 га, загальною площею 0,0275 га, яким позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 2 позначена зеленим кольором).
Виділено ОСОБА_2 належні їй на праві власності 21/50 частину житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 : 1-6 коридор площею 7 кв. м, 1-7 столова площею 10,9 кв. м, 1-8 житлова кімната площею 13,4 кв. м, 1-4 житлова кімната площею 12,9 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,3 кв. м, загальною площею 49,5 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м, хлів під літерою «В», хлів під літерою «Г», вбиральня під літерою «З», 1/2 огорожі.
Виділено ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанта № 1 висновку експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19, виділивши із загальної площі земельної ділянки 0,0625 га частину земельної ділянки за точками 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 6, 5, 16, площею 0,0214 га, частину земельної ділянки за виділенням її за точками 1, 2, 13, 14, 32, 31, 30, 12, 1, площею 0,0061 га, загальною площею 0,0275 га, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 2 позначено жовтим кольором).
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0075 га із виділенням її за точками 15, 16, 17, 18, 19, 21, 20, 30, 29, 28, 9, 10, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 15, якими позначено поворотні точки окружних меж земельних ділянок (на план-схемі додаток 6 до висновку експертизи позначено блакитним кольором).
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2021 року припинено право спільної часткової власності сторін на об'єкти нерухомого майна.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки між сторонами відсутня згода щодо користування спірним нерухомим майном, з метою захисту прав та законних інтересів саме сторін по справі, виходячи з загальноприйнятних правил співжиття, захисту права власності та законних інтересів сторін, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід виділити належні їм частки у будинковолодінні відповідно до фактичного використання: ОСОБА_1 належні їй на праві власності 29/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями, а ОСОБА_2 належні їй на праві власності 21/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями. Щодо земельної ділянки, то суд зазначив, що запропонований експертом варіант поділу № 1, який заявлений ОСОБА_1 як варіант способу захисту порушених прав є таким, що найбільш ефективно та повно сприяє захисту порушених прав та законних інтересів. Водночас, суд дійшов висновку, що слід залишити у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0075 га - із відділенням її точками 15, 16, 17, 18, 19, 21, 20, 30, 29, 28, 9, 10, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 15, якими позначено поворотні точки окружної межі земельної ділянки на плані схемі «Додаток 6» позначена блакитним кольором, що сприятиме реалізації можливості користування належними їм на праві власності приміщеннями.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції фактично у частині поділу земельної ділянки, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог. Зазначала, що суд не взяв до уваги її вимоги про виділ земельної ділянки відповідно до варіанта № 3 висновку експертизи, оскільки він є найбільш необтяжливим для обох співвласників та буде сприяти справедливому землекористуванню. За цим варіантом її син зможе ставити транспортний засіб перед фасадною частиною будинку, так як заїзд до будинку є лише зі сторони ОСОБА_1 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2021 року в частині поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2021 року в частині припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку - скасовано та ухвалено у цій частині вимог нове судове рішення.
У позові ОСОБА_1 та зустрічному позові ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, і припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку - відмовлено.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року про розподіл судових витрат змінено, зменшено стягнену з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору до 1 489,03 грн, витрат на оплату експертного дослідження до 2 512,00 грн.
В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку, оскільки такий варіант поділу відповідав часткам співвласників, висновку експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19, та не заперечувався сторонам по справі. Провівши поділ будинковолодіння, суд першої інстанції припинив право спільної часткової власності сторін на нього відповідно до вимог закону.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, та додаткове рішення в частині припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19 поділ спірної земельної ділянки відповідно до часток співвласників (по 1/2 частині) технічно неможливий. Експерт зазначав, що з урахуванням поділу житлового будинку і надвірних будівель проведення поділу земельної ділянки можливе лише із залишенням її частини у спільному користуванні сторін і пропонував три варіанта такого поділу. При цьому залишається лише один прохід (заїзд) на земельну ділянку. Тому, керуючись статтею 181 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_2 .
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2021 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо поділу спірної земельної ділянки та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду: від 05 вересня 2018 року в справі № 143/444/15; від 24 березня 2021 року в справі № 459/2226/16; від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині поділу земельної ділянки, неправомірно взявши до уваги тільки доводи первісного позивача ОСОБА_1 , що призвело до порушення майнових прав ОСОБА_2 , оскільки за таким варіантом поділу остання була позбавлена можливості використовувати належне їй майно (житловий будинок, господарчі будівлі та споруди, земельну ділянку під ними та для їх обслуговування) за їх цільовим призначенням. За варіантом поділу, який запропонований ОСОБА_1 , взагалі відсутній заїзд до об'єктів ОСОБА_2 , які належать їй на праві власності, відсутнє місце для стоянки автомобіля, підвезення великогабаритних речей, будівельних матеріалів, тощо.
Зазначає, що судовий експерт надав лише три можливих, на його думку, варіанти поділу спірної земельної ділянки, однак заявник вважає, що існують і інші варіанти такого поділу. Суд першої інстанції взагалі не розглядав альтернативні варіанти такого поділу, запропоновані експертом.Тобто суди обох інстанцій неправомірно усунулись від вирішення позовних вимог у цій частині, загостривши існуючу конфліктну ситуацію між сторонами, фактично не розв'язавши спір по суті.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06 квітня 2021 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних (аналогічних) правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду: від 01 листопада 2017 року в справі № 334/2465/14, від 30 січня 2018 року в справі № 740/737/15, від 20 лютого 2019 року в справі № 587/1626/15, від 09 жовтня 2019 року в справі № 653/3433/16, від 08 липня 2020 року в справі № 592/5511/16, від 14 грудня 2020 року в справі № 759/15156/16, від 24 березня 2021 року в справі № 459/2226/16, від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17, а також в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений варіант розподілу земельної ділянки між сторонами (№ 1), який заявлений ОСОБА_1 як варіант способу захисту порушених прав, є таким, що найбільш ефективно та повно сприяє захисту порушених прав та законних інтересів сторін та передбачає найбільш наближені до ідеальних розмірів часток співвласників земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з надвірними спорудами. Водночас залишення у спільному користуванні співвласників частини земельної ділянки сприятиме реалізації можливості користування належними сторонам на праві частин житлового будинку. Згідно з цим варіантом розподілу територія двору для кожного із співвласників розподілена окремими ділянками. Спільною у сторін є лише земельна ділянка для проходу та проїзду.
Проте, суд апеляційної інстанції поділивши між сторонами житловий будинок відповідно до часток, зазначених у договорі дарування від 17 жовтня 2006 року, відмовив у розподілі спірної земельної ділянки (оскільки сторони у первісному та зустрічному позові бажали виділення своїх часток у житловому будинку з надвірними спорудами та земельній ділянці для його обслуговування в окремі об'єкти нерухомого майна).
Зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що поділ земельної ділянки в натурі технічно неможливий, оскільки при проведенні поділу земельної ділянки у співвласників залишається лише один прохід (заїзд) на земельні ділянки сторін, а при поділі майна, що знаходиться у спільній частковій власності, правовідносини спільної власності припиняються, то кожному із співвласників має бути виділена окрема частина земельної ділянки, яка повинна бути ізольованою, мати окремий прохід (заїзд), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, - є помилковими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції фактично позбавив сторін по справі як на момент звернення до суду, так і на майбутнє ефективно захистити своє право, передбачене статтею 364 ЦК України, на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - земельної ділянки та, як наслідок, виділити належну співвласнику частку в окремий об'єкт нерухомого майна і як окремим об'єктом володіти, користуватися і розпоряджатись власністю.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 625 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 6810100000:08:003:0041 на АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування земельної ділянки і житлового будинку від 18 жовтня 2006 року, укладених із ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 23, 24).
ОСОБА_1 отримала у дар 29/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями: 1- коридор площею 9,6 кв. м, 1-1 - топочна площею 4,1 кв. м, 1-2 кухня площею 5,7 кв. м, 1/2 прихожої 1-3 площею 5,2 кв. м, 1-5 житлова кімната площею 24 кв. м загальною площею 48,6 кв. м, житловою площею 24 кв. м, хлів під літерою «Б», хлів під літерою «Д», котельня під літерою «Є», гараж під літерою «Ж», погріб під літерою «в», 1/2 огорожі.
ОСОБА_2 отримала у дар 21/50 частину житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями: 1-6 коридор площею 7 кв. м, 1-7 столова площею 10,9 кв. м; 1-8 житлова кімната площею 13,4 кв. м; 1-4 житлова кімната площею 12,9 кв. м; 1/2 прихожої 1-3 площею 5,3 кв. м загальною площею 49,5 кв. м, житловою 37,2 кв. м; хлів під літерою «В», хлів під літерою «Г», вбиральня під літерою «З», 1/2 огорожі.
Земельна ділянка передана у власність сторін у рівних частинах по 312,5 кв. м. Домовленості щодо поділу об'єктів нерухомого майна між співвласниками не досягнуто.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року призначено по справі будівельно-земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено судовому експерту Марченкову Григорію Григоровичу.
Відповідно до висновку будівельно-земельно-технічної експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19 технічно можливий виділ в натурі із спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного житлового будинку відповідно до часток співвласників 29/50 і 21/50. Експертом запропоновано варіант поділу житлового будинку і надвірних будівель, з яким співвласники погодились (т. 1 а. с. 147-174).
Щодо поділу земельної ділянки експерт зазначив, що виділити в натурі сторонам земельну ділянку по 312,5 кв. м з земельної ділянки площею 625 кв. м, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з урахуванням виділу відповідної частини житлового будинку з надвірними спорудами - технічно неможливий. При цьому зазначено, що з урахуванням виділу відповідної частини житлового будинку з надвірними спорудами виділ можливий лише з залишенням у спільному користуванні частини земельної ділянки. На розгляд суду надано 3 варіанту поділу.
ОСОБА_1 просила поділити спірну земельну ділянку відповідно до 1 варіанта, а ОСОБА_2 - відповідно до 3 варіанта.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині позовних вимог щодо поділу спірної земельної ділянки, в іншій частині не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом розгляду судом касаційної інстанції.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виділяючи земельну ділянку кожній із спільної часткової власності відповідно до варіанта 1 експертного висновку, суд першої інстанції виходив з того, що запропонований експертом варіант поділу № 1, який заявлений ОСОБА_1 як варіант способу захисту порушених прав, є таким, що найбільш ефективно та повно сприяє захисту порушених прав та законних інтересів. Водночас суд дійшов висновку, що слід залишити у спільному користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0075 га - із відділенням її точками 15, 16, 17, 18, 19, 21, 20, 30, 29, 28, 9, 10, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 15, якими позначено поворотні точки окружної межі земельної ділянки на плані схемі «Додаток 6» позначена блакитним кольором, що сприятиме реалізації можливості користування належними їм на праві власності приміщеннями.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, та додаткове рішення в частині припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до висновку експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19 поділ спірної земельної ділянки відповідно до часток співвласників (по 1/2 частині) технічно неможливий. Експерт зазначав, що з урахуванням поділу житлового будинку і надвірних будівель проведення поділу земельної ділянки можливе лише із залишенням її частини у спільному користуванні сторін і пропонував три варіанта такого поділу. При цьому залишається лише один прохід (заїзд) на земельну ділянку. Тому, керуючись статтею 181 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2019 року призначено по справі будівельно-земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено судовому експерту Марченкову Григорію Григоровичу.
Відповідно до висновку будівельно-земельно-технічної експертизи від 03 грудня 2019 року № 34/19 виділити в натурі сторонам земельну ділянку по 312,5 кв. м з земельної ділянки площею 625 кв. м, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з урахуванням виділу відповідної частини житлового будинку з надвірними спорудами - технічно неможливий. При цьому зазначено, що з урахуванням виділу відповідної частини житлового будинку з надвірними спорудами виділ можливий лише з залишенням у спільному користуванні частини земельної ділянки. На розгляд суду надано три варіанти поділу.
ОСОБА_1 просила поділити спірну земельну ділянку відповідно до 1 варіанта, а ОСОБА_2 - відповідно до 3 варіанта.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Здійснюючи поділ спірної земельної ділянки відповідно до першого варіанта експертного висновку за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції не перевірив всіх доказів наданих сторонами, не навів в оскаржуваному судовому рішенні мотивів прийняття до уваги саме варіанта № 1 цього висновку та мотивів, з яких він залишив поза увагою варіант № 2 та № 3. Суд не з'ясував думку всіх сторін по справі щодо другого та третього варіантів такого висновку, а також, чи не призведе до обмеження прав співвласників на користування своїм майном вибраний судом такий варіант поділу спірної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у поділі спірної земельної ділянки, не виправив недоліків рішення суду першої інстанції, не вирішив спір щодо поділу між сторонами спірної земельної ділянки.
Тобто, відмовляючи в позові як первісному так і в зустрічному в частині поділу земельної ділянки, апеляційний суд залишив без вирішення спір, не з'ясував всіх можливостей поділу спірної земельної ділянки з урахуванням інтересів усіх сторін спору, не роз'яснив сторонам, що вони мають право подати заяви про призначення додаткової чи повторної експертизи.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в частині поділу в натурі будинковолодіння, а саме ОСОБА_1 29/50 частин житлового будинку з відповідними до цієї частини надвірними будівлями, а ОСОБА_2 - 21/50, відмовив у поділі земельної ділянки, що суперечить нормам статті 120 ЗК України.
З огляду на зазначене Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи заявників касаційних скарг.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними
у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Таким чином, всупереч вимогам процесуального закону суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили належним чином докази надані сторонами, що має суттєве значення для правильного вирішення спору з урахуванням вищевказаних норм матеріального права, не взяли до уваги доводи сторін, та не навели мотивів щодо їх прийняття чи відхилення.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, роз'яснити сторонам їх процесуальні права та обов'язки, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки судом апеляційної інстанції порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийА. І. Грушицький
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук