судді Кібенко О.Р.
18 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/199/20
1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд" (далі - ТОВ "Тернопільрембуд") на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №921/199/20 за позовом ТОВ "Тернопільрембуд" до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (далі - Завод "Агромаш") та ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017 (далі - Договір), вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
2. Не можу погодитися з ухваленою постановою. Вважаю, що Верховний Суд, керуючись вимогами статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), повинен був передати цю справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.01.2022 у справі №921/198/20, а по суті позовних вимог - касаційну скаргу ТОВ "Тернопільрембуд" задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
3. Мій висновок зроблено з таких міркувань.
4. ТОВ "Тернопільрембуд" подало позов до Заводу "Агромаш" та ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору. Зазначило, що Договір укладений з порушенням статей 67, 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки станом на момент його укладення Завод "Агромаш" не мав права викупати акції у інших акціонерів, так як не сплатив позивачу за акції, що підлягали обов'язковому викупу (оскільки 10.03.2016 позивач як акціонер голосував проти ухвалення рішення щодо вчинення значного правочину). Тому, на думку позивача, внаслідок укладення Договору порушене його першочергове право на отримання коштів від продажу акцій, які підлягали обов'язковому викупу Заводом.
5. Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень виходили з того, що рішення позачергових загальних зборів Заводу "Агромаш", на виконання якого був укладений Договір, було чинним, а суди не могли встановлювати обставин його недійсності в межах розгляду цієї справи; сам Договір безпосередньо не порушує прав позивача; позивач не довів достатніх підстав для визнання недійсним Договору, а не рішень органів управління Заводу "Агромаш"; ст.67 Закону "Про акціонерні товариства", не містить обмежень щодо ухвалення рішення загальними зборами акціонерів чи укладення договору щодо викупу акціонерним товариством власних акцій у своїх акціонерів під час дії рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку.
6. Обставини проведення 10.03.2016 позачергових загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш", участь у них позивача, надання зборами згоди на вчинення значного правочину та голосування позивача проти прийняття рішення про надання такої згоди є встановленими та сторонами не оспорюються.
7. Відносини з викупу акцій, що виникають між акціонером та товариством у разі голосування акціонера на зборах проти укладення значного правочину, регулюються статтями 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства".
8. Зі змісту частин 1, 3 ст.68 Закону "Про акціонерні товариства" вбачається, що акціонерне товариство, у випадку, якщо акціонер - власник простих акцій товариства зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, зобов'язане викупити належні акціонерові акції на його вимогу.
9. Таким чином, у Заводу "Агромаш" виник обов'язок викупу акцій у ТОВ "Тернопільрембуд" на підставі ст.68 Закону "Про акціонерні товариства", який не був виконаний.
10. Відповідно до ст.67 Закону "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерного товариства не мають права приймати рішення про викуп акцій, якщо на дату викупу акцій товариство має зобов'язання з обов'язкового викупу акцій відповідно до ст.68 цього Закону.
11. Однак 24.02.2017 спостережна рада відповідача рішенням №1 на вимогу акціонера Заводу "Агромаш" вирішила скликати позачергові загальні збори акціонерів 21.03.2017, які, у свою чергу, ухвалили рішення про викуп у ОСОБА_1 належних йому простих іменних акцій.
12. Отже, на дату ухвалення рішення загальних зборів акціонерів про викуп акцій у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у Заводу "Агромаш" було невиконане зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у ТОВ "Тернопільрембуд".
13. Суди попередніх інстанцій надали оцінку положенням статей 66 - 69 Закону "Про акціонерні товариства" щодо наявності зобов'язань з обов'язкового викупу акцій у позивача та наявності пов'язаних із цим заборон на прийняття рішень про викуп акцій (добровільний) у ОСОБА_1 , однак дійшли помилкових висновків про відмову у позові, зокрема, через те, що спірний договір не порушує права та інтереси позивача, та рішення загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш" щодо придбання акцій ОСОБА_1 є чинним і його незаконність не встановлена.
14. Подібні аргументи наводять також відповідачі у відзивах на касаційну скаргу.
15. Верховний Суд (колегія суддів: Кролевець О.А., Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.) у постанові від 17.01.2022 у справі №921/198/20 дійшов висновків, що рішення загальних зборів відповідача від 21.01.2017 не відповідає вимогам ст.67 Закону "Про акціонерні товариства".
16. Однак, на думку колегії суддів у справі №921/198/20, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2017, з урахуванням сформульованих позивачем у позовній заяві підстав позову (суперечність змісту оспорюваного правочину приписам ст.67 Закону "Про акціонерні товариства") без порушення питання про відсутність юридичної сили у рішення загальних зборів, не дають підстав для висновку про наявність порушеного права позивача та про те, що саме оспорюваний правочин перешкоджає поновленню його права, за захистом якого він звернувся, і саме шляхом задоволення позову про визнання такого правочину недійсним порушене право позивача буде відновлено. І що позивач має захищати свої права у спорі про стягнення оплати за акції з товариства.
17. Однак я не погоджуюсь з такими висновками з наступних мотивів.
18. Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
19. Ця норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
20. Статті 67-69 Закону "Про акціонерні товариства" є спеціальними нормами, які покликані забезпечити право акціонера, який голосував проти укладення товариством значного правочину, на першочерговий продаж належних йому акцій у зв'язку із наданням згоди на укладення такого правочину загальними зборами акціонерів.
21. Тому укладення товариством договору, якому передувало відповідне рішення загальних зборів, усупереч зазначеним спеціальним нормам безпосередньо впливає на права такого учасника (першочергове право учасника, який скористався правом на примусовий викуп акцій, на отримання оплати за акції).
22. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про те, що Договір не міг бути виконаний продавцем у силу встановлених НКЦПФР обмежень, про які сторонам було відомо на момент його укладення.
23. Обставини тривалого невиконання Заводом "Агромаш" своїх зобов'язань із примусового викупу акцій у ТОВ "Тернопільрембуд" за укладеним договором купівлі продажу цінних паперів від 20.04.2016 у сукупності із, навпаки, оперативним виконанням своїх зобов'язань за Договором свідчать про фраудаторність останнього та недобросовісність дій відповідачів (виведення грошових коштів з товариства для уникнення розрахунків з міноритарними акціонерами).
24. Тому оскільки рішення загальних зборів акціонерів від 21.03.2017 було реалізовано у формі укладення Договору, то позивач обрав належний спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання недійним саме такого Договору, а не рішення загальних зборів, на підставі якого він був укладений.
25. Зазначене узгоджується із висновками про те, що акти одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання, викладеними Конституційним Судом України (рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009), Верховним Судом (постанови від 03.05.2018 у справі №922/3393/17 (п.21), від 13.03.2019 у справі №915/105/18 (п.32), від 27.08.2020 у справі №903/315/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20).
26. Також за наслідком здійснення процедури примусового викупу акцій відповідачем у позивача та укладення між ними відповідного договору, позивач фактично втратив статус учасника Заводу "Агромаш" та став кредитором останнього.
27. Враховуючи це, вважаю за необхідне звернутись до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19.
28. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється (п.7.2.4).
29. Рішення загальних зборів учасників товариства, яке за своїм змістом не відповідає закону, не створює правових наслідків, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності (п.7.2.6). Водночас такий інтерес можуть мати лише актуальні учасники товариства, але не сам позивач (п.7.2.7).
30. Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду додатково підтверджують позицію про те, що у цій справі належним способом захисту є саме вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій у акціонера, укладеного на підставі рішення загальних зборів, ухваленого всупереч забороні, що міститься у ст.67 Закону «Про акціонерні товариства».
31. При цьому пред'явлення вимоги про визнання недійсним такого незаконного рішення не є необхідним.
32. Відтак вважаю, що необхідно було відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №921/198/20 щодо неможливості відновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позову про визнання правочину недійсним, для чого передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 ГПК.
Суддя О. Кібенко