18 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/199/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Калітінського М.Ю.
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд" - адвокат Степанов В.В.,
Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" - адвокат Гурин В.А.,
ОСОБА_1 - не з'явились
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 (суддя Шумський І.П.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (колегія суддів: Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд"
до відповідачів:
1) Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш",
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017.
1. Загальні збори Заводу "Агромаш" надали згоду на вчинення значного правочину; ТОВ "Тернопільрембуд" як акціонер Заводу "Агромаш" голосувало проти його вчинення, унаслідок чого у акціонерного товариства виникли зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у такого акціонера.
2. 20.04.2016 Завод "Агромаш" та ТОВ "Тернопільрембуд" уклали договір купівлі-продажу цінних паперів; умови цього договору в частині виплати вартості акцій Завод не виконав.
3. Незважаючи на невиконання свого обов'язку із примусового викупу акцій у позивача, 21.03.2017 позачергові загальні збори Заводу "Агромаш" ухвалили рішення про викуп акцій у акціонера ОСОБА_1 .
4. На підставі рішення позачергових загальних зборів Завод "Агромаш" та ОСОБА_1 23.03.2017 уклали договір купівлі-продажу цінних паперів власного випуску; Завод "Агромаш" здійснив оплату вартості акцій ОСОБА_1 , проте акції йому передані не були через встановлені уповноваженими органами обмеження щодо внесення змін до системи депозитарного обліку його цінних паперів. ТОВ "Тернопільрембуд" звернулося до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску, укладеного між відповідачами.
5. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. ТОВ "Тернопільрембуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі запитання:
- чи виник у Заводу "Агромаш" обов'язок із примусового викупу акцій у ТОВ "Тернопільрембуд";
- чи виконав Завод "Агромаш" обов'язок з оплати акцій за процедурою примусового викупу;
- чи мали право позачергові загальні збори Заводу "Агромаш" ухвалювати рішення про викуп акцій власного випуску у іншого акціонера - ОСОБА_1 ;
- чи може бути визнаний недійсним договір купівлі-продажу акцій власного випуску, укладений на виконання рішення позачергових загальних зборів Заводу "Агромаш", яке було ухвалене з порушенням Закону "Про акціонерні товариства";
- чи є така вимога належним способом захисту прав позивача.
7. Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. 03.04.1998 загальні збори акціонерів затвердили статут Заводу "Агромаш" (протокол №1); 08.04.1998 статут зареєстровано розпорядженням голови Чортківської РДА за номером 135.
9. 11.11.2014 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) рішенням №1532 зупинила внесення Заводом "Агромаш" змін до системи депозитарного обліку його цінних паперів.
10. 10.03.2016 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Заводу "Агромаш". Одним з питань, які вирішувались на зборах, було питання "Про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості активів Товариства".
11. 10.03.2016 позачергові загальні збори акціонерів Заводу "Агромаш" надали згоду на вчинення значного правочину: відчуження (продажу) на користь ТОВ СЕ "Борднетце Україна" 83/100 частки об'єкта нерухомого майна під найменуванням "комплекс", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
12. ТОВ "Тернопільрембуд" як акціонер голосувало проти ухвалення рішення позачергових загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш".
13. 20.04.2016 ТОВ "Тернопільрембуд" та Завод "Агромаш" уклали договір №б/н купівлі-продажу цінних паперів, згідно з яким у Заводу виникли зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у позивача.
14. Завод "Агромаш" не виплатив ТОВ "Тернопільрембуд" вартість викуплених акцій.
15. Питання щодо укладення та виконання договору №б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 є предметом розгляду справи №921/262/19 за позовом ТОВ "Тернопільрембуд" до Заводу "Агромаш" про стягнення 1 964 226,09 грн. На момент та ухвалення у цій справі судом першої інстанції рішення (05.11.2020) та судом апеляційної інстанції постанови (08.06.2021) у справі №921/199/20 рішення у справі №921/262/19 не ухвалено.
16. 24.02.2017 спостережна рада Заводу "Агромаш" рішенням №1 ухвалила на вимогу акціонера - Заводу "Агромаш" скликати позачергові загальні збори акціонерів 21.03.2017.
17. 21.03.2017 відбулися позачергові загальні збори акціонерів Заводу "Агромаш" на яких, зокрема, вирішено викупити у ОСОБА_1 належні йому прості іменні акції.
18. Рішення загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш" від 21.03.2017 не скасоване і є чинним.
19. 23.03.2017 на підставі зазначеного рішення позачергових загальних зборів акціонерів Завод "Агромаш" як емітент цінних паперів (акцій) та ОСОБА_1 як акціонер (власник акцій емітента) уклали договір купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 (далі - Договір №1), відповідно до якого:
- Завод "Агромаш" повинен був не пізніше трьох днів з моменту підписання Договору №1 сплатити ОСОБА_1 1 699 299,00 грн, в обмін на перереєстрацію (протягом 10 днів після оплати коштів) на себе права власності на 809 190 штук простих іменних акцій;
- право власності на акції переходить від ОСОБА_1 до Заводу "Агромаш" з моменту їх зарахування на рахунок останнього у депозитарія відповідно до чинного законодавства.
20. Завод "Агромаш" свої зобов'язання з оплати акцій за Договором №1 перед ОСОБА_1 виконав.
21. 23.05.2017 Завод "Агромаш" звернулося до НКЦПФР з листом №1271 з проханням ухвалити рішення про тимчасове зняття заборони щодо внесення змін до системи депозитарного обліку Заводу "Агромаш" для проведення корпоративної операції емітента - операції переходу права власності на цінні папери в порядку викупу емітентом власних цінних паперів у кількості 809 190 штук, які належали ОСОБА_1 , на рахунок емітента - Заводу "Агромаш" на підставі укладеного Договору №1.
22. 19.07.2017 НКЦПФР у відповіді Заводу "Агромаш" вказало, що з 2014 року останній не привів свій статут та внутрішні документи у відповідність до норм Закону "Про акціонерні товариства", а тому немає підстав для відміни рішення від 11.11.2014 №1532 чи ухвалення окремого рішення у зв'язку з придбанням Заводом "Агромаш" акцій в акціонера ОСОБА_1 .
23. Договір №1 у відповідній частині залишився невиконаним, однак ОСОБА_1 передав зберігачу нотаріально завірене розпорядження на проведення операції згідно з таким Договором.
24. 06.07.2018 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано звернення ОСОБА_2 (акціонер Заводу) про вчинення членами спостережної ради Заводу "Агромаш" кримінального правопорушення; на час ухвалення постанови судом апеляційної інстанції розслідування щодо зазначеного факту не було завершене.
25. ПАТ "Національний депозитарій України" надало відповідь на лист Заводу "Агромаш" від 02.10.2019, згідно з якою через встановлені рішенням НКЦПФР від 11.11.2014 №1532 обмеження воно не може виконати операції щодо викупу цінних паперів за договором від 23.03.2017.
Короткий зміст позовних вимог
26. ТОВ "Тернопільрембуд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Заводу "Агромаш" та ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №1.
27. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір №1 є незаконним, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, що полягає у зменшенні або невиплаті очікуваних дивідендів у зв'язку із зменшенням майна (грошових коштів) через виконання оспорюваного правочину. Завод "Агромаш", на думку позивача, незважаючи на законодавчу заборону, вчинив дії, що поставили під загрозу можливість виконання його зобов'язань перед позивачем та іншими акціонерами щодо примусового викупу акцій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
28. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, відмовив у задоволенні позову.
29. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій посилались на ст.15, п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, статті 203, 204, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 33, 34, 67 Закону "Про акціонерні товариства", ч.4 ст.11, статті 13, 14, 46, частини 1, 4 ст.74, ч.1 ст.77, ст.86, 162, ч.4 ст.236 ГПК, ч.5 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", рішення Європейського суду з прав людини у справах "CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic" (заява №29010/95), "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01), "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (заява №42758/05), постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, від 25.02.2016 №4, постанову пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13.
30. Додатково суд апеляційної інстанції посилався на статті 16, 253, 509, 527, 598, 638, 640 ЦК, статті 45, 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства", ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04).
31. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:
- станом на 05.11.2020 рішення про викуп акцій органів Заводу "Агромаш" (загальних зборів та спостережної ради) у встановленому порядку не оскаржені та не визнанні недійсними, а тому обставини їх незаконності за відсутності про це вимоги суд не може встановлювати в межах справи, що розглядається;
- чинне законодавство, зокрема, ст.67 Закону "Про акціонерні товариства", не містить жодних обмежень у частині ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів чи укладення договору щодо викупу акціонерним товариством власних акцій у своїх акціонерів під час дії рішення НКЦПФР щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; вказане зупинення обігу акцій зупиняє лише перереєстрацію цих акцій у депозитарній системі; тому безпідставними є твердження ТОВ "Тернопільрембуд" про недійсність Договору №1 через його невиконання ОСОБА_1 ;
- позивач не довів, що особи, які вчиняли правочин, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності чи інших підстав для визнання недійсним саме Договору №1, а не рішень органів управління Заводу "Агромаш".
- вчинення спірного правочину може порушувати права і інтереси Заводу "Агромаш", а не права позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
32. 20.09.2021 ТОВ "Тернопільрембуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
33. Як на підстави подання касаційної скарги ТОВ "Тернопільрембуд" посилається на пункти 3 та 4 ч.2 ст.287, пункти 1, 4 ч.3 ст. 310 ГПК.
34. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- вимога позивача про обов'язковий викуп акцій відповідала вимогам ст.69 Закону "Про акціонерні товариства", що діяли на час її подання (до вимоги включені всі відомості, передбачені цим Законом);
- обов'язок Заводу "Агромаш" сплатити позивачу за акції, які підлягають обов'язковому викупу, прямо випливає з ч.4 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства"; така оплата має бути здійснена на підставі вимоги про обов'язковий викуп акцій, навіть якщо ще не укладено окремого договору щодо такого викупу, оскільки строк оплати пов'язується із датою отримання вимоги про обов'язковий викуп акцій, а не датою укладення договору щодо цього, тобто першою дією має бути оплата акцій, а другою вже укладення договору (посилається на пункти 45-48 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19, при цьому не посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження); тому суди попередніх інстанцій неправомірно не дослідили доказ -вимогу про обов'язковий викуп акцій і те, що Завод "Агромаш" не виконав цієї вимоги;
- протиправні дії Заводу "Агромаш" та наявність невиконаного ним зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у позивача вказують на порушення оскаржуваним Договором №1 прав позивача, а саме, першочергового права отримати кошти від продажу акцій, які підлягали обов'язковому викупу Заводом;
- виконавчий орган Заводу не мав права укладати договори про викуп акцій власного випуску, якщо це суперечить закону, оскільки існують обставини передбачені ст.67 Закону "Про акціонерні товариства" навіть за наявності відповідного рішення загальних зборів; при цьому загальні збори Заводу не вказали виконавчому органу, у який строк необхідно зробити викуп і не вказали строк дії (чинності) свого рішення, тому виконавчий орган не зобов'язаний був протягом 3-5 днів з моменту ухвалення рішення загальними зборами укладати Договір №1 та перераховувати кошти ОСОБА_1 , а мав утриматися від укладення оскаржуваного Договору №1 до того часу, поки обмежувальні умови відпадуть;
- оскаржуваний Договір №1 укладений всупереч ст.67 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки на час його укладення Завод "Агромаш" мав зобов'язання перед позивачем з обов'язкового викупу акцій відповідно до статей 67-69 Закону "Про акціонерні товариства"; тому факт укладення оспорюваного Договору №1 та оплата коштів має наслідком порушення права позивача на першочергове отримання коштів за обов'язковий викуп акцій;
- висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскарження Договору №1 без оскарження рішення загальних зборів є неналежним способом захисту суперечить законодавству, оскільки недійсність оскаржуваного Договору №1 не залежить від чинності чи нечинності рішення загальних зборів на підставі яких було укладено Договір №1, а оскарження рішення загальних зборів не позбавляє позивача права оскаржувати Договір №1, так як факт визнання рішення загальних зборів недійсним автоматично не припиняє чи не скасовує оскаржуваний позивачем Договір №1;
- помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на рекомендації, викладені у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №1З, оскільки ця постанова стосується роз'яснення норм Закону "Про господарські товариства", які не могли бути застосовані до акціонерних товариств у зв'язку з прийняттям Закону "Про акціонерні товариства" (який підлягає застосуванню у цій справі);
- суд апеляційної інстанції помилково не врахував рішення НКЦПФР від 11.11.2014 №1532, згідно з яким заборонено здійснювати будь-які операції по зміні власників цінних паперів в системі депозитарного обліку щодо Заводу "Агромаш"; це рішення фактично не допускало укладення оскаржуваного Договору №1, його існування унеможливлює виконання умов Договору №1, про що сторони цього правочину завідомо знали;
- висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушення спірним Договором №1 прав та інтересів позивача суперечить ст.116 ЦК та ст.25 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки незаконні (протиправні) дії Заводу "Агромаш", внаслідок яких зменшуються його активи (майно, грошові кошти), мають негативні наслідки і для позивача як акціонера (інвестора) на час вчинення відповідних протиправних дій, у зв'язку з чим позивач втратив очікуваний ним дохід (дивіденди) від свого інвестиційного внеску на час вчинення Заводом протиправних дій;
- станом на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах щодо оскарження договору про викуп акцій, укладеного між акціонерним товариством та акціонером, всупереч існування у товариства зобов'язання про обов'язковий викуп акцій в силу статей 67, 68 Закону "Про акціонерні товариства" та у взаємозв'язку з частинами 1, 5 ст.203 ЦК.
35. До Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 (31.12.2021) та Заводу "Агромаш" (05.01.2022), в яких відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи, наведені у відзивах, які є практично ідентичними, є такими:
- мотиви (підстави) заявленого позову не відповідають предмету позову, оскільки скаржник фактично вказує на невідповідність рішення загальних зборів акціонерів вимогам ст.67 Закону "Про акціонерні товариства", яке, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, не було оскаржене; тому у позивача виникло право ставити під сумнів саме рішення загальних зборів і оскаржувати його, проте позивач не надав суду доказів того, що таке рішення визнано судом недійсним на час розгляду цієї справи;
- стаття 67 Закону "Про акціонерні товариства" не містить обмежень щодо ухвалення рішення загальними зборами акціонерів чи укладення договору про викуп акціонерним товариством власних акцій у своїх акціонерів під час дії рішення НКЦПФР від 11.11.2014 №1532 щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку (таке зупинення обігу акцій зупиняє лише перереєстрацію цих акцій у депозитарній системі); зазначене також вбачається із відповіді НКЦПФР, наданої Заводу у відповідь на його лист.
36. Додатково ОСОБА_1 зазначав, що на всіх загальних зборах Заводу "Агромаш", на яких розглядалось питання щодо приведення статуту у відповідність до вимог законодавства, він голосував за відповідні рішення. Зазначав, що передав зберігачу нотаріально завірене розпорядження на проведення облікової операції згідно з Договором.
37. 08.02.2022 до Верховного Суду від скаржника надійшли пояснення, в яких зазначено таке:
- окрім порушень статей 66; 67; 68; 69 Закону "Про акціонерні товариства" статей 203; 215 ЦК та інших норм права, про які позивач вже згадував в касаційній скарзі, рішення загальних зборів від 21.03.2017 не є безперечною підставою для укладення спірного правочину і таке рішення є оціночним щодо його законності та способу (порядку, строку) виконання;
- залишаючи поза увагою оцінку законності рішення загальних зборів від 21.03.2017, суди попередніх інстанцій самоусунулися від перевірки способу їх скликання та проігнорували, що ці збори були скликані неуповноваженим органом і з перевищенням повноважень, оскільки загальні збори були скликані спостережною радою, яка станом на день ухвалення відповідного рішення (24.02.2017) про скликання зборів 21.03.2017, навіть якщо припустити, що спостережна рада виконувала функції наглядової ради (хоча, на думку позивача, вона не має права виконувати такі функції), то спостережна (наглядова) рада відповідно ч.1 ст.53 Закону "Про акціонерні товариства" в редакції чинній на момент скликання, не мала права скликати будь які позачергові загальні збори;
- зв'язку з тим, що загальні збори не надали вказівку виконавчому органу щодо строку викупу акцій, висновок судів попередніх інстанцій, що виконавчий орган діяв згідно з рішенням загальних зборів від 21.03.2017 є незаконним.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
38. Верховний Суд ухвалою від 20.12.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Тернопільрембуд", розгляд касаційної скарги призначив на 26.01.2022, а ухвалою від 26.01.2022 оголосив перерву у судовому засіданні до 09.02.2022. У зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді Кібенко О.Р. на лікарняному розгляд справи призначено на 23.02.2022. Надалі оголошено перерву до 09.03.2022.
39. У зв'язку з тим, що у Верховному Суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, Верховний Суд ухвалою від 04.04.2022 розгляд справи призначив на 18.05.2022.
Щодо існування правових підстав вважати, що право позивача на викуп акцій є порушеним
40. В касаційній скарзі ТОВ "Тернопільрембуд" зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушення спірним Договором №1 його прав та інтересів як акціонера Заводу "Агромаш".
41. Зазначає, що обов'язок Заводу "Агромаш" сплатити йому вартість відчужених акцій випливає з ч.4 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства" (посилається на постанову Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19). Натомість Завод не виконав вказані зобов'язання, у зв'язку з чим відповідачі всупереч вимогам ст.67 Закону "Про акціонерні товариства" уклали оспорюваний Договір №1, що, на думку скаржника, і спричинило порушення його права на першочергове отримання коштів за викуплені акції.
42. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина 1 ст.16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст.4 ГПК).
44. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (п.5.2 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
45. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (п.5.7 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
(І) Чи виникло у позивача право вимагати викупу акцій?
46. Скаржник зазначає, що у нього виникло право вимагати обов'язкового викупу акцій.
47. Відповідно до п.2 ч.1 ст.68 Закону "Про акціонерні товариства" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, у тому числі про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину.
48. Право акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій виникає з моменту ухвалення загальними зборами рішення, яке відповідно до частин 1 або 2 ст.68 Закону "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення (п.20 постанови Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №921/198/20).
49. Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.03.2016 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Заводу "Агромаш", де до порядку денного внесено питання "Про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості активів Товариства". Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш"" від 10.03.2016 збори надали згоду на вчинення значного правочину: відчуження (продажу) на користь ТОВ СЕ "Борднетце Україна" 83/100 частки об'єкта нерухомого майна під найменуванням "комплекс".
50. Представник ТОВ "Тернопільрембуд" (акціонер Заводу "Агромаш" - володіє 627 549 простих іменних акцій) голосував проти ухвалення цього рішення.
51. Відповідно, у скаржника виникло право вимагати у Заводу "Агромаш" здійснити обов'язковий викуп акцій.
(ІІ) Чи виникло у акціонера право вимагати оплати викуплених акцій?
52. Відповідно до ч.3 ст.68 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.
53. Згідно з ч.3 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства" протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.
54. Скаржник зазначає, що 24.03.2016 (тобто з дотриманням строку, передбаченого ч.3 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства") він направив Заводу "Агромаш" вимогу про обов'язковий викуп акцій на підставі ч.1 ст.68 зазначеного Закону. Завод "Агромаш" отримав таке повідомлення 25.03.2016.
55. Частиною 4 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено, що протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає.
56. У абз.4 ч.1 ст.69 Закону "Про акціонерні товариства" вказано, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.
57. Верховний Суд робив висновок про послідовність дій щодо обов'язкового викупу акцій відповідно до статей 68 та 69 Закону "Про акціонерні товариства": першою дією вказано оплату акцій, другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк) (п.48 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19).
58. Строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору. Такий підхід свідчить про намір законодавця спростити процедуру укладення договору і тим самим захистити акціонера від спроб товариства затягнути чи ускладнити процес підписання договору, наприклад, включити в проект договору несприятливі, обтяжливі для акціонера умови (п.50 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19). Подібний висновок міститься також в п.22 постанови Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №921/198/20.
59. Скаржник зазначав, що ТОВ "Тернопільрембуд" та Завод "Агромаш" 20.04.2016 уклали договір купівлі-продажу цінних паперів.
60. Разом з тим, ні станом на момент укладення такого договору, ні станом на момент спливу 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги позивача (24.04.2016) Завод "Агромаш" не оплатив позивачу вартість таких акцій.
61. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що між Заводом "Агромаш" та позивачем виникли зобов'язання із обов'язкового викупу а оплати акцій на підставі статей 68, 69 Закону "Про акціонерні товариства", які не були виконані
(ІІІ) Чи порушено право позивача укладенням спірного договору?
62. Скаржник зазначає, що факт укладення відповідачами Договору №1 порушує його права як акціонера, оскільки станом на момент укладення такого Договору Завод "Агромаш" не виконав зобов'язання щодо обов'язкового викупу акцій ТОВ "Тернопільрембуд". До виконання такого обов'язку Завод "Агромаш" не мав права викуповувати акції в інших акціонерів.
63. Так, зі змісту п.1 ч.1 ст.67 Закону "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на момент ухвалення загальними зборами Заводу "Агромаш" рішення від 21.03.2017) вбачається, що загальні збори акціонерного товариства не мають права приймати рішення про викуп акцій, якщо, зокрема, на дату викупу акцій товариство має зобов'язання з обов'язкового викупу акцій відповідно до ст.68 цього Закону.
64. Верховний Суд враховує, що питання укладення та виконання договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016, укладеного позивачем та Заводом "Агромаш" розглядається в межах справи №921/262/19 за позовом ТОВ "Тернопільрембуд" до Заводу "Агромаш" про стягнення 1 964 226,09 грн. Як зазначав суд апеляційної інстанції, станом на час розгляду та ухвалення судами попередніх інстанцій рішень рішення у справі №921/262/19 не було ухвалено.
65. Таким чином, Договір №1 укладено на виконання рішення загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш", ухваленого в порушення вимог ст.67 Закону "Про акціонерні товариства".
Щодо обрання належного та ефективного способу захисту
66. У ч.1 ст.16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
67. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (п.5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (п.14)).
68. Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (провадження №12-158 гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
69. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц).
70. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (п.5.14 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
71. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску, укладеного відповідачами.
72. Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
73. Статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК).
74. Тобто підставою для захисту позивачем свого порушеного права саме шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2017 є доведення позивачем відсутності законної підстави для укладення відповідачами спірного правочину (п.30 постанови Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №921/198/20).
75. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішення загальних зборів акціонерів Заводу "Агромаш" від 21.03.2017, відповідно до якого укладено оспорюваний Договір №1, не скасовано і є чинним. При цьому позивач не порушував питання щодо невідповідності рішення загальних зборів Заводу "Агромаш" від 21.01.2017 вимогам ст.67 Закону "Про акціонерні товариства", зокрема, щодо недійсності такого рішення. Зазначене фактично унеможливлює визнання недійсним оскаржуваного Договору №1 без попереднього визнання недійсним рішення загальних зборів Заводу "Агромаш".
76. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ні саме по собі визнання недійсним Договору №1, укладеного відповідачами, ні визнання недійсними і Договору №1, і рішення загальних зборів Заводу "Агромаш" від 21.03.2017 не призведуть до отримання коштів за викуплені Заводом "Агромаш" акції.
77. У постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №921/198/20 зазначено, що позов спрямований на захист права позивача щодо обов'язкового викупу його акцій на підставі ст.68 Закону "Про акціонерні товариства", водночас позивач не довів, що саме оспорюваний правочин перешкоджає поновленню права, за захистом якого позивач звернувся до суду, і саме шляхом задоволення позову про визнання такого правочину недійсним порушене право позивача буде відновлено.
78. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що захист прав та інтересів ТОВ "Тернопільрембуд" щодо обов'язкового викупу акцій реалізований ним у межах справи №921/260/19 про стягнення з Заводу "Агромаш" відповідних коштів.
79. Крім того, усталеною є практика про те, що акціонер не може оскаржувати правочини, вчинені товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).
80. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті рішення про відмову в позові з причин обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.
81. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №915/1890/19). Тому Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
83. Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
84. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
85. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №921/199/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець