18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 травня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1165/16(925/1582/21)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем судового засідання Пастуховою О.С., за участю:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом
публічного акціонерного товариства “Жашківський маслозавод” в особі ліквідатора Кучака Юрія Федоровича
до товариства з обмеженою відповідальністю “Делівенс”
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,
Ліквідатор публічного акціонерного товариства “Жашківський маслозавод” Кучак Юрій Федорович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Делівенс” про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №0111/2 від 01.11.2015 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь публічного акціонерного товариства “Жашківський маслозавод” грошових коштів в сумі 3 914 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і ухвалено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.02.2022.
Ухвалою суду від 09.02.2022 підготовче засідання відкладено на 07.04.2022.
Ухвалою суду від 07.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2022.
Від ліквідатора публічного акціонерного товариства “Жашківський маслозавод” Кучака Юрія Федоровича надійшли клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
24.05.2022 у судове засідання представники сторін не з'явились.
Враховуючи неявку сторін, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
В силу частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 174 ГК України передбачає можливість виникнення господарських зобов'язань з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
Порядок укладення господарських договорів врегульовано нормами цивільного права та господарського законодавства.
Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення ня спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Параграф 2 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.215 та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Ліквідатор публічного акціонерного товариства “Жашківський маслозавод” Кучак Юрій Федорович у позові посилається на те, що між публічним акціонерним товариством “Жашківський маслозавод” та товариством з обмеженою відповідальністю “Делівенс” було укладено договір поворотної фінансової допомоги №0111/2 від 01.11.2015.
Враховуючи відсутність у позивача оригіналу договору поворотної фінансової допомоги №0111/2 від 01.11.2015, останній у позові просив суд витребувати його у відповідача.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021, зокрема, витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю “Делівенс” (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5В) оригінал договору поворотної фінансової допомоги №0111/2 від 01.11.2015, укладений між публічним акціонерним товариством “Жашківський маслозавод” (код ЄДРПОУ 00447793) та товариством з обмеженою відповідальністю “Делівенс” (код ЄДРПОУ 39467468).
Ухвала суду від 29.11.2021 направлена на адресу відповідача, вказану у позові, повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, зазначений вище договір не було надано суду.
Єдиним наявним у справі доказом існування між сторонами господарських відносин з приводу спірних коштів є банківська виписка, згідно якої вбачається, що 17.11.2015 публічне акціонерне товариство “Жашківський маслозавод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Делівенс” перерахувало 578 500,00 грн., 578 500,00 грн., 578 500,00 грн., 578 500,00 грн., 750 000,00 грн., 850 000,00 грн. з призначенням платежу: сплата згідно договору ПБ №0111/2 від 01.11.2015.
Дане призначення платежу при відсутності самого договору не дозволяє зробити висновок, що кошти перераховані в якості поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що правова підстава позову не доведена, тому у задоволенні позову відмовляє.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою у позові судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.05.2022.
Суддя С.С. Боровик