12 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/116/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фермерського господарства “ДОН-2005”, 31075, Хмельницька обл., Красилівський район, с. Пашутинці, вул. Юридівка, 48 ж
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕС”, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5)
про стягнення заборгованості в розмірі 149 061 грн 90 коп., з яких: 130 000 грн 00 коп. - основний борг, 14 307 грн 11 коп. - збитки від інфляції, 4 754 грн 79 коп. - 3% річних.
За участі представників:
Позивача: адвокат Рохов Олег Володимирович, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1022524 від 14.02.2022 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються) ;
Відповідача: не з'явився.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
Учасники справи, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.
Позивач - Фермерське господарство “ДОН-2005” звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номеру від 14.02.2022 (вх.№129 від 18.02.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕС” про стягнення заборгованості в розмірі 149 061 грн 90 коп., з яких: 130 000 грн 00 коп. - основний борг, 14 307 грн 11 коп. - збитки від інфляції, 4 754 грн 79 коп. - 3% річних.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 головуючим у справі №921/116/22 визначено суддю Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.03.2022.
Ухвалами суду, в порядку ст. 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.
У судовому засіданні 03.05.2022 суд, враховуючи строки розгляду підготовчого засідання, постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою продовжив строк підготовчого провадження по 11.05.2022, закрив підготовче провадження з 12.05.2022 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.05.2022.
У призначене судове засідання 12.05.2022 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити із врахуванням часткової сплати боргу відповідачем, докази чого долучено до матеріалів справи.
Відповідач участі уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив, проте згідно наданих суду клопотань (№б/н від 02.05.2022(вх№2671 від 03.05.2022)) та (№б/н від 11.05.2022(вх№2909 від 11.05.2022)) повідомив суду про часткову сплату боргу в розмірі 30 000 грн 00 коп. та 20 000 грн 00 коп., докази чого долучено до вказаних клопотань.
У судовому засіданні 12.05.2022 розпочато розгляд справи по суті.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2022 суд видалився до нарадчої кімнати та ухвалив рішення у справі, про що суддею виготовлено, підписано та оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача.
У позовній заяві (№б/н від 14.02.2022 (вх. №129 від 18.02.2022) позивач, серед іншого, зазначає, що звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, порушених відповідачем (як покупцем) неналежним виконанням на користь позивача (як постачальника) грошового зобов'язання з оплати товару за укладеним між ними Договором купівлі-продажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.
27.11.2020 між Фермерським господарством «ДОН-2005» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» було укладено Договір купівлі-продажу № 27-11/20.
Згідно умов даного договору (п.1.1) Продавець ФГ«ДОН-2005» зобов'язався передати у власність Покупця ТОВ «Агробізнес» зерно пшениці у кількості 36,15 тон згідно замовлень, рахунків і накладних а Покупець зобов'язався прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору визначено, що якість Товару повинна відповідати 3-му класу продовольчої пшениці, умовам даного договору і нормативним документам, в яких встановлені вимоги до якості товару.
Відповідно до п.п 2.1 та 2.2 Договору - ціна Товару становить 7 850 грн 00 коп. за одну тону з ПДВ 20%. Загальна сума Договору становить 283 777 грн 65 коп. з ПДВ 20%.
Порядок проведення розрахунків за Договором сторонами визначено пунктом 4.1 Договору, згідно якого - розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошової суми у наступному порядку : у день поставки, по факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупця на підставі виставленого рахунку.
На виконання умов вказаного Договору, відповідно до Видаткової накладної №22 від 27.11.2020 року Продавцем було поставлено Покупцю ТОВ «Агробізнес» Пшеницю у кількості 21,22 тон, ціною по 6541,67 грн/тн (без ПДВ) загальною вартістю 166 577,09 грн (з ПДВ). Крім того у цей же день 27.11.2020р. відповідно до Видаткової накладної №23 від 27.11.2020 року Продавцем було поставлено Покупцю ТОВ «Агробізнес» Пшеницю у кількості 14,93 тон, ціною по 6541,67 грн/тн (без ПДВ) загальною вартістю 117 200,56 грн (з ПДВ).
Відповідач здійснював перевезення пшениці власним транспортом. На оплату вказаної партії поставленої Позивачем пшениці Відповідачу було виставлено рахунок - фактуру №22 від 27 листопада 2020року на загальну суму 283 777,65 грн з ПДВ), що відповідає загальній сумі Договору.
Незважаючи на повне виконання Позивачем взятих на себе за договором купівлі-продажу №27-11/2029 від 27.11.2020 зобов'язань щодо передачі у власність відповідачу 36,15 тн. зерна пшениці 3-го класу, - Відповідач свої договірні зобов'язання виконав лише частково і станом на 14.02.2022 оплатив вартість придбаної пшениці на загальну суму 153 777,65 грн Відтак заборгованість по оплаті поставленої Позивачем за вказаним договором пшениці складає 130 000 грн ( 283 777,65 грн - 153 777,65 грн = 130 000 грн).
Поставивши Відповідачу обумовлену договором кількість пшениці 3-го класу 36,15 тон за узгодженою сторонами ціною 7 850 грн 00 коп. за одну тону (з ПДВ), Позивач виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання, а також передав Покупцю оригінали супровідних документів на товар та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на відвантажену пшеницю, проте Відповідач лише частково виконав свої договірні зобов'язання, оплативши з порушенням обумовлених договором термінів лише частину одержаної за договором пшениці до 12.04.2021 - 153 777,65 грн.
Неоплачена частина поставленої за даним договором пшениці на даний час складає 130 000 грн 00 коп.
Отже, в зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 27- 11/20 від 27. l l .2020 виникла заборгованість в розмірі 130 000, 00 грн через несплату відповідачем позивачу коштів за отримане зерно пшениці.
У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем з оплати товару за Договором купівлі-продажу, позивачем у відповідності до статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача : 4 754,79 грн - 3% річних та - 14307,11 грн інфляційних нарахувань.
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з ТзОВ “Агробізнес” на користь ФГ «ДОН -2005» заборгованість у сумі 149 061 грн 90 коп., з яких: 130 000 грн, а також збитки від інфляції у сумі 14 307,11 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 4 754,79 грн.
2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позов.
Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву позов не надав.
Проте, в процесі розгляду справи суду відповідачем надано клопотання (№б/н від 02.05.2022 (вх№2671 від 03.05.2022)), у якому зазначено про часткову сплату боргу в розмірі 30 000 грн 00 коп. та клопотання (№б/н від 11.05.2022(вх№2909 від 11.05.2022)) щодо часткової сплати боргу в розмірі 20 000 грн 00 коп., докази чого долучено до вказаних клопотань.
Крім того, до клопотання від 02.05.2022 відповідачем долучено заяву про заперечення розміру витрат на правову допомогу, у якій вважає, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу не є виправданою та такою, що підлягає до зменшення.
3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
Фактичні обставини встановлені судом.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
3.1. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктами 3,4 ч.1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1,2 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
У відповідності до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.(ст.663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Разом із тим згідно у відповідності до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
3.2. Фактичні обставини, встановлені судом.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
3.2.1. Фактичні обставини, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, клопотання та заяву відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Предметом спору є заявлені вимоги позивача - Фермерського господарства “ДОН-2005” про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” заборгованості у сумі 149 061 грн 90 коп., з яких: 130 000 грн 00 коп. - основний борг, 14 307 грн 11 коп. - збитки від інфляції, 4 754 грн 79 коп. - 3% річних.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2020 між Фермерським господарством «ДОН-2005» (надалі по тексту - позивач, Продавець) в особі голови Кравчук Ольги Яківни, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (надалі по тексту - відповідач, Покупець) в особі директора Собуцького Олега Михайловича, який діє на підставі Статуту було укладено Договір купівлі-продажу № 27-11/20 щодо продажу і купівлі зерна пшениці (надалі - «Товар»).
Предметом даного Договору, згідно п. 1.1 є те, що продавець зобов'язався відповідно до умов даного Договору передати у власність Покупцю зерно пшениці в кількості 36,15 тон, згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах установлених даним Договором.
Якість Товару повинна відповідати 3 класу продовольчої пшениці, умовам цього Договору і нормативним документам, в яких встановлені вимоги до якості такого роду Товару (ДСТУ, ГОСТ). (п. 1.2 Договору).
Розділом 2 Договору сторони погодили, що ціна Товару становить 7 850 грн 00 коп. за 1 тону з ПДВ. Загальна сума Договору становить 283 777 грн 65 коп. з ПДВ 20%.
У відповідності до розділу 3, передача Товару (партії товару) здійснюється протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення. (п.3.1. Договору).
Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту його передачі Покупцю, що підтверджується видатковими накладними. (п.3.3. Договору).
Датою поставки (передачі у власність) Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі Товару. (п.3.4. Договору).
Згідно розділу 4 Договору, а саме розрахунки за Товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми в наступному порядку : - у день поставки, по факту навантаження Товару на транспортний засіб Покупця на підставі виставленого рахунку.
3.2.2. Основна заборгованість.
Як встановлено судом, на виконання прийнятих на себе зобов'язань по Договору купівлі-продажу № 27-11/20 Продавець-постачальник Фермерське господарство "ДОН-2005" 27.11.2020 відвантажив Покупцю - ТзОВ "Агробізнес" зерно пшениці в кількості 21,22 тон на суму 166 577,09 грн у тому числі ПДВ - 27 762,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №22 від 27.11.2020. Крім того у цей же день 27.11.2020р. відповідно до Видаткової накладної №23 від 27.11.2020 року Продавцем було поставлено Покупцю ТОВ «Агробізнес» Пшеницю у кількості 14,93 тон, ціною по 6 541,67 грн/тн (без ПДВ) загальною вартістю 117 200,56 грн (з ПДВ).
Відповідач здійснював перевезення пшениці власним транспортом. На оплату вказаної партії поставленої Позивачем пшениці Відповідачу було виставлено рахунок - фактуру №22 від 27.11.2020 на загальну суму 283777,65 грн з ПДВ), що відповідає загальній сумі Договору.
Незважаючи на повне виконання Позивачем взятих на себе за договором купівлі-продажу №27-11/2029 від 27.11.2020 зобов'язань щодо передачі у власність відповідачу 36,15 тн. зерна пшениці 3-го класу, - Відповідач свої договірні зобов'язання виконав лише частково і станом на 14.02.2022 оплатив вартість придбаної пшениці на загальну суму 153 777,65 грн Відтак заборгованість по оплаті поставленої Позивачем за вказаним договором пшениці складає 130 000 грн ( 283777,65 грн - 153777,65 грн = 130000 грн).
Поставивши Відповідачу обумовлену договором кількість пшениці 3-го класу 36,15 тон за узгодженою сторонами ціною 7 850 грн 00 коп. за одну тону (з ПДВ), Позивач виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання, а також передав Покупцю оригінали супровідних документів на товар та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на відвантажену пшеницю, проте Відповідач лише частково виконав свої договірні зобов'язання, оплативши з порушенням обумовлених договором термінів лише частину одержаної за договором пшениці до 12.04.2021 - 153 777,65 грн.
Таким чином, в зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 27- 11/20 від 27.11.2020, станом на день звернення із позовом до суду (18.02.2022), неоплачена частина поставленої за даним договором пшениці складала 130 000 грн 00 коп.
Зерно пшениці було відвантажене на вантажні автомобілі відповідача, про що свідчать наявні у справі товарно-транспортні накладні про відвантаження пшениці в кількості 36,15 тон:
№22 від 27.11.2020 - 21,22 тони на суму 166 577,09 грн (з ПДВ) ;
№23 від 27.11.2020 - 14,93 тони на суму 177 200,56 грн (з ПДВ).
Як підтверджено позивачем, 09.04.2021 продавець надав покупцю рахунок-фактуру №22 від 27.11.2020 на загальну суму 283 777,65 грн (з ПДВ) що відповідає загальній сумі договору купівлі-продажу № 27- 11/20 від 27.11.2020.
Також, як зазначає позивач, ним передано відповідачу (Покупцю) оригінали супровідних документів на товар та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на відвантажену пшеницю, проте відповідач лише частково виконав свої договірні зобов'язання, оплативши з порушенням обумовлених договором термінів лише частину одержаної за договором пшениці до 12.04.2021 - 153 777,65 грн.
Вказане підтверджується бухгалтерською довідкою №4 від 14.02.2022 про стан розрахунків з ТОВ "Агробізнес" код ЄДРПОУ 30915832, за операціями по договору купівлі-продажу № 27- 11/20 від 27.11.2020, станом на 14.02.2022.
Таким чином неоплачена частина поставленої за даним договором пшениці, станом на час звернення із позовом до суду, на даний час складає 130 000 грн 00 коп.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 27-11/20 від 27.11.2020, у останнього через несплату коштів за отримане зерно пшениці відповідно до видаткових накладних №22 від 27.11.2020 та №23 від 27.11.2020, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 130 000, 00 грн.
14 грудня 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих.№ 14 на суму 130 000,00 грн, однак вказана претензія залишилась без відповіді.
У зазначеній претензії відповідачу був встановлений до 07.01.2022, однак станом на час звернення позивача із позовною заявою до суду, жодних перерахувань коштів для погашення існуючої заборгованості ТОВ Агробізнес не здійснило, відповіді на претензію не надало.
Разом з цим, в процесі розгляду справи, відповідачем - ТОВ "Агробізнес" надано суду докази часткової сплати суми заборгованості, а саме платіжне доручення :
№1044 від 02.05.2022 на суму 30 000,00 грн ;
№1144 від 10 травня 2022 на суму 20 000,00 грн.
Із врахуванням зазначеного, в частині стягнення 50 000 грн 00 коп. основного боргу має місце відсутність предмета спору у справі. А тому відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі в частині 50 000,00 грн основного боргу підлягає до закриття за відсутності предмета спору.
Враховуючи зазначене, розмір основної заборгованості ТзОВ «Агробізнес» перед ФГ "ДОН-2005", станом на час розгляду справи №921/116/22, становить 80 000,00 грн, що не заперечно відповідачем.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також те, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати за отримане зерно пшениці, суд вважає, що заборгованість у розмірі 80 000,00 грн є правомірно заявленою позивачем та підлягає до задоволення.
3.2.3. Щодо стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань.
Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правильність таких нарахувань та вихідних даних, строку прострочення по оплаті, суд констатує, що заявлена до стягнення сума 3% річних, а саме: 4 754 грн 79 коп. підлягає до задоволення частково.
Згідно проведеного судом власного розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, суд вважає, що вірно обрахованими, правомірно заявленими до стягнення та такими, що підлягають до задоволення є 4 753 грн 77 коп. 3% річних.
Щодо стягнення 1 грн 02 коп. - 3% річних, то суд вважає їх помилково нарахованими та в цій частині відмовляє у позові.
Крім того, у відповідності до вищенаведених норм, позивач нарахував відповідачу 14307 грн 11 коп. інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 27.12.2020 по 14.02.2022, вважає його вірно обрахованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення 14 307 грн 11 коп. інфляційних втрат є правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.
3.2.4.Загальний висновок.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме : стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” на користь Фермерського господарства “ДОН-2005” : 99 060 (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят) грн 88 коп. заборгованості, з яких: 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. - основний борг, 14 307 (чотирнадцять тисяч триста сім) грн 11 коп. - втрати від інфляції, 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн 77 коп. - 3% річних.
В частині стягнення 1 грн 02 коп. - 3% річних, у позові відмовити.
В частині стягнення 50 000 грн 00 коп. основного боргу, закрити провадження у справі.
4. Судові витрати.
4.1. Щодо стягнення судового збору.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним ч. 9 ст. 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу.
А тому, відповідно до вимог ч.9 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
4.1. Щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Якщо у спорі про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власників (учасників, акціонерів), які подали позов в інтересах такої юридичної особи, у тій частині, в якій вони понесені цими власниками (учасниками, акціонерами).
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд має за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивачем визначено та заявлено до відшкодування 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
При цьому, заявник зазначає, що у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги б/н від 10.02.2022 укладеного між ФГ «ДОН-2005» та адвокатом Роховим О.В., витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній судовій справі складають - 10000 грн.
У відповідності до розділу 1 вказаного договору, Замовник (ФГ "ДОН-2005") доручає, а Адвокат (Рохов Олег Володимирович) приймає на себе зобов'язання:
- надавати правову допомогу та представляти інтереси Замовника під час підготовки матеріалів позову та під час розгляду Господарським судом Тернопільської області господарської ( справи за позовом Фермерського господарство «Дон 2005» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» - про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, у якості представника позивача ФГ«Дон 2005»;
- надавати Замовнику необхідні консультації та роз'яснення з правових питань, пов'язаних з предметом даної угоди;
- за цією угодою Адвокату надаються усі права, передбачені ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарським процесуальним кодексом України для позивача, відповідача, третьої особи, заявника, представника сторони, суб'єкта оскарження, без будь-яких їх обмежень, в тому числі, право звернення до усіх без винятку судових інстанцій господарської юрисдикції України з заявами, позовними заявами скаргами чи клопотаннями в інтересах Замовника, представництво інтересів Замовника у всіх судових інстанціях України у якості представника Замовника, оскарження будь-яких процесуальних документів, судових рішень, постанов чи ухвал по даній справі, право підпису будь¬яких заяв, скарг, клопотань, відзивів, заперечень чи інших процесуальних документів від імені Замовника, а також надається право представляти усі інтереси Замовника, пов'язані з предметом даного договору.
- за цією угодою Адвокат зобов'язується здійснити : збір письмових доказів та підготувати позовну заяву до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ТОВ «АГРОБІЗНЕС» заборгованості за договором купівлі¬продажу від 27.11.2020 р., а також представляти інтереси позивача під час розгляду зазначеної господарської справи у Господарському суді Тернопільської області.
Згідно пункту 2.1. договору вартість робіт, передбачених п.1.1.3 цього договору - гонорар адвоката визначається сторонами у фіксованій сумі у розмірі 10 000 грн та виплачується шляхом перерахування коштів на рахунок Адвоката у відділенні АТ КБ «Приватбанк» м. Хмельницького.
Суд, надавши оцінку поданій заяві вважає, що зазначені витрати підлягають до задоволення частково у сумі 6 000 грн 00 коп., з огляду на таке.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Таким чином, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності критеріям зазначеним у ч.5 ст.129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд, також, зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 20.11.2018, справа № 910/23210/17.
Враховуючи вищезазначене, суд оцінивши заявлений розмір цих витрат, вважає, що дана категорія справи є типовою та нескладною, стосується заборгованості за поставкою товару по двох накладних, при цьому відповідачем визнається факт отримання товару та його несвоєчасної оплати, а тому суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп.
В іншій частині витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні слід відмовити.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 74-79, 86, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” на користь Фермерського господарства “ДОН-2005” : 99 060 (дев'яносто дев'ять тисяч шістдесят) грн 88 коп. заборгованості, з яких: 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. - основний борг, 14 307 (чотирнадцять тисяч триста сім) грн 11 коп. - втрати від інфляції, 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн 77 коп. - 3% річних.
3. В частині стягнення 1 (одна) грн 02 коп. - 3% річних, у позові відмовити.
4. В частині стягнення 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, закрити провадження у справі.
5. Судові витрати у складі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача у справі.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” на користь Фермерського господарства “ДОН-2005” - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
7. В іншій частині витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні відмовити.
8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач - Фермерське господарство “ДОН-2005”, 31075, Хмельницька обл., Красилівський район, с. Пашутинці, вул. Юридівка, 48 ж (код ЄДРПОУ 34138369) ;
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОБІЗНЕС”, 47823, Тернопільська обл., Підволочиський р-н., с. Токи (поштова адреса: 31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Музейна, 5), (код ЄДРПОУ 30915832).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено протягом дев'яти робочих днів - 25.05.2022.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам за їх зверненням.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко