вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/47/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Нітал"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод"
про: стягнення в сумі 356 123,20 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Нітал" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" про стягнення 356 123,20 грн., з яких: 270 500,00 грн. заборгованості за договором поставки, 14 907,34 грн. 3% річних, 27 050,00 грн. пені та 43 665,86 грн. інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 грудня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1202.
Позивач здійснив поставку продукції для відповідача на загальну суму 1 185 485,32 грн., а проте відповідачем допущено прострочення оплати поставленого товару. Станом на час розгляду справи відповідач не розрахувався за поставлену продукцію в сумі 270 500,00 грн., у зв'язку з чим позивачем нараховано 14 907,34 грн. 3% річних, 43 665,86 грн. інфляційних втрат та 27 050,00 грн. пені.
Відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції відповідач суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 02 березня 2022 року.
Ухвалою суду від 02 березня 2022 року розгляд справи відкладено на 30 березня 2022 року.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 30 березня 2022 року №03-04/21/2022, відповідно до пунктів 2.3.49 - 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/47/22, за результатами якого справу передано на розгляд судді А.Качуру.
Ухвалою суду від 30 березня 2022 року прийнято справу №918/47/22 до свого провадження, справу призначено до слухання в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 27 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 27 квітня 2022 року розгляд справи відкладено на 24 травня 2022 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про місце дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Згідно з нормами статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
12 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Нітал" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №1202 (надалі договір), відповідно до предмету якого за цим договором постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
У відповідності до пунктів 2.1. - 2.3., 2.5.5. договору, постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, узгодженими сторонами у відповідності з умовами договору за асортиментом, цінами, кількістю, якістю, строками поставки, які зазначаються в рахунках-фактурах, накладних, товарно-транспортних накладних, специфікаціях, тощо.
Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010".
Прийом товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами у відповідності до умов поставки, згідно із діючим законодавством України та умовами даного договору.
Датою передачі вважається дата одержання товару, зазначена у відповідних накла дних товарно-транспортних накладних, тощо, підписаних уповноваженими представниками сторін.
Згідно з умовами пунктів 3.1. - 3.3. договору, всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.
Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором за період його дії.
12 лютого 2020 року та 18 листопада 2020 року сторонами погоджено специфікації №1 та №2, за змістом яких погоджено номенклатуру товару, вартість, термін відвантаження та строк оплати.
Специфікацією №1 встановлено, що загальна вартість товару складає 779 000,33 грн., строк оплати: до 31 березня 2020 року.
Специфікацією №2 встановлено, що загальна вартість товару складає 424 725,00 грн., строк оплати: до 31 грудня 2020 року.
Згідно з видатковою накладною №ВН-1802 від 18 лютого 2020 року постачальник поставив покупцю товар на суму 760 760,32 грн.
Згідно з видатковою накладною №ВН-1811 від 18 листопада 2020 року постачальник поставив покупцю товар на суму 424 725,00 грн.
Позивач вказує, що з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару, у липні 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату залишку заборгованості в розмірі 400 000,00 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а проте станом на час звернення з позовом зальний розмір заборгованості складає 270 500,00 грн.
Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 14 907,34 грн. 3% річних, 43 665,86 грн. інфляційних втрат.
Згідно з умовами пункту 7.2. договору, у випадку порушення строків оплати товару, що поставляється з відстрочкою або розстроченням платежу, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% за кожний день порушення строку, але не більше 10% від суми неоплаченого товару.
У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 27 050,00 грн. пені, вказавши, що загальна сума пені становить 10% від суми заборгованості. Однак детального розрахунку пені позивач суду не надав.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином суд встановив, що станом на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 270 500,00 грн., докази оплати якої у матеріалах справи відсутні. А отже відповідач допустив порушення господарського зобов'язання в частині повної оплати вартості отриманого від позивача товару.
Згідно з правилами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 14 907,34 грн. 3% річних, 43 665,86 грн. інфляційних втрат. Зокрема за поставлену відповідно до специфікації №1 продукцію за період з 01 квітня 2020 року по 14 січня 2022 року позивач нарахував 4 428,69 грн. 3% річних та 6 700,00 інфляційних втрат.
За поставлену відповідно до специфікації №2 продукцію за період з 01 січня 2021 року по 14 січня 2022 року позивач нарахував 10 478,65грн. 3% річних та 36 965,86 грн. інфляційних втрат.
Наданий позивачем розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим, а отже вимоги про стягнення 3 відсотки річних та інфляційних втрат мають бути задоволені.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173, 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами пункту 7.2. договору, у випадку порушення строків оплати товару, що поставляється з відстрочкою або розстроченням платежу, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% за кожний день порушення строку, але не більше 10% від суми неоплаченого товару.
Як зазначалося вище, у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 27 050,00 грн. пені. А проте суд відзначає, що матеріли справи не містять розрахунку пені. У позові позивач вказав, що розмір пені складає 10 % від суми заборгованості що становить 27 050,00 грн. Однак з аналізу положень укладеного між сторонами правочину слідує, що розмір пені визначається 0,5% за кожний день порушення строку. При цьому у випадку, якщо нарахована пеня перевищує 10% від суми боргу, до сплати підлягає пеня в розмірі не більше 10 % заборгованості.
Натомість розрахунок пені здійснюється шляхом обчислення відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Для визначення розміру пені, що пред'являється як позовна вимога, необхідним є зазначення конкретних періодів часу у які існував певний розмір боргу; точну суму заборгованості, яка мала місце кожного дня прострочення виконання грошового зобов'язання; розмір відсотків з яких обраховується пеня за кожен день прострочення.
Отже, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, належним та допустимим доказом розміру заявленої до стягнення пені може бути розрахунок позивача з вказанням конкретних періодів та сум нарахування. А тому, з урахуванням положень пункту 7.2. договору, суд робить висновок, що позивач не надав суду розрахунок розміру штрафної санкції у вигляді пені.
Водночас суд позбавлений можливості здійснити таке нарахування з власної ініціативи, оскільки такі дії суперечитимуть принципам господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства.
Відповідно до засад господарського судочинства визначених у статтях 13, 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач не вказав у позові за які періоди та на яку заборгованість нараховано пеню, що відноситься до сфери процесуальних прав та обов'язків саме позивача. За таких обставин суд не має можливості здійснити власний перерахунок нарахованої пені.
За змістом статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки позивач не обґрунтував розмір штрафних санкцій, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 27 050,00 грн. пені.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Висновки суду
На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 270 500,00 грн. заборгованості за договором поставки, 14 907,34 грн. 3% річних, 43 665,86 грн. інфляційних втрат, та робить висновок про необхідність задоволення позову в цій частині.
Щодо вимог про стягнення 27 050,00 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки позивачем не обґрунтовано вимоги у вказаному розмірі.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за подання даного позову складає 5 341,85 грн.
З врахуванням положень статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 405,66 грн. покладається на позивача, решта 4 936,19 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод"(35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького 19, код ЄДРПОУ 38623245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "НІТАЛ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка 37, кв. 23, код ЄДРПОУ 34228525) 270 500 (двісті сімдесят тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки, 14 907 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 34 коп. 3 відсотки річних, 43 665 (сорок три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 4 936 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 19 коп. судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 27 050,00 грн. пені відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 405,66 грн. покласти на позивача
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "НІТАЛ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка 37, кв. 23, код ЄДРПОУ 34228525).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького 19, код ЄДРПОУ 38623245).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Суддя А.Качур