79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.05.2022 Справа № 914/3810/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», м. Обухів, Київська обл.
До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство» Салікс», м. Жидачів, Львівська обл.
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Жидачів, Львівська обл.
про стягнення 1030 044,20 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Пришляк М. С.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство» Салікс» до ОСОБА_1 про стягнення 1 140 044,20 грн.
Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2022.
Ухвалою від 21.12.2021 у задоволенні клопотання позивача від 09.12.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 11.01.2022 відкладено підготовче засідання на 08.01.2022, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою від 08.02.2022 прийнято заяву ТзОВ «Спектр-Агро» від 11.01.2022 про відмову від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5638,04 грн і в частині стягнення 36% річних в сумі 4361,96 грн, продовжено підготовче провадження на 30 днів з 22.02.2022 та відкладено підготовче засідання на 10.03.2022.
Ухвалою суду від 21.02.2022 у задоволенні клопотання позивача від 14.02.2022 б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.
Ухвалою від 10.03.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.04.2022, а також задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
12.04.2022 розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2022, про що відповідачів повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою від 26.04.2022 у задоволенні заяви позивача від 12.04.2022 №1204/142-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.
26.04.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 12.04.2022 № 1204/142 про відмову від позову в частині стягнення 36 % річних, інфляційних нарахувань та пені.
27.04.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява від 27.04.2022 №2704/142 про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 28.04.2022 прийнято заяву ТзОВ «Спектр-Агро» від 12.04.2022 №1204/142 про відмову від позову в частині стягнення 36% річних в сумі 80286,22 грн, інфляційних нарахувань в сумі 18 078,71 грн, пені в розмірі 1 635,07 грн та відкладено розгляд справи по суті на 17.05.2022.
Ухвалою від 05.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 04.05.2022 №0405/142-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 16.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 10.05.2022 №1005/142-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 17.05.2022 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи, причини неявки суду не повідомили.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача-2 ОСОБА_1 , повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається»; «за закінченням терміну зберігання».
Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві, а також документах, що долучені до матеріалів справи, а саме - місцезнаходженням ОСОБА_1 , є: АДРЕСА_1 .
Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/3815/21 для належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судових засідань.
Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем-2 місцезнаходження/місця проживання не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності прокладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).
Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача-2 станом на дату прийняття рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між ТзОВ «Спектр-Агро» та ТзОВ «Сільськогосподарське Підприємство «Салікс» було укладено договір поставки № 118/21-JIB від 26 квітня 2021, за умовами п. п. 1.1, 1.2 договору та додатках до нього, відповідачу-1 було поставлено товар відповідно до видаткових накладних всього на загальну суму 1169108,72 грн в строки, зазначені в додатках до договору. Також 26.04.2021 між ТзОВ «Спектр-Агро», як кредитором, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс», як боржником та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено договір поруки № П/118/21-ЛВ, згідно якого відповідач-2 - ОСОБА_1 виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов'язань за договором поставки і взяв на себе обов'язок, у випадку не сплати боргу за договором поставки відповідачем-1, відповідати перед кредитором з відпавідачем-1 як солідарні боржники.
Позивач вказав, що відповідно до п. 2.4 договору поставки, відповідач- 1 зобов'язувався здійснити оплату за поставлений товар в строки, вказані в додатках, проте в порушення умов договору поставки останній здійснив оплату за поставлений товар частково, на суму 349108,72 грн. Отже, станом на дату подання позовної заяви сума основної заборгованості відповідача-1 перед позивачем згідно накладних за поставлений товар становила суму 820000,00 грн.
Також позивач вказав, що умовами договору поставки передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а відповідач- 1 зобов'язаний сплачувати відсотки в розмірі та в строк, які передбачені додатком до договору поставки (1 % річних). Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача- 1 перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом складала суму 5 638,04 грн. Крім того, відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України, за порушення строку оплати поставленого товару, визначеному в додатках до договору, відповідач-1 повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ -39501,03 грн, штраф в розмірі 20 % від вартості несплаченого товару в розмірі 172 178,24 грн, 36 % річних в розмірі 84 648,18 грн та 18 078, 71 грн інфляційних втрат.
Вказав, що після подачі позовної заяви в рахунок оплати боргу за договором поставки №118/21-ЛВ від 26 квітня 2021 від відповідача- 1 надійшли кошти в загальному розмірі 10 000,00 грн. Позивач зазначив, що керуючись п. 2.10 договору поставки, вищевказані кошти в сумі 5 638,04 грн були зараховані в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 договору, а сума в загальному розмірі 4 361,96 грн була зарахована в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору, які станом на 24.12.2021 (дата останньої оплати) становили 84 648,18 грн. Після зарахування 4 361,96 грн, сума відсотків становила 80 286,22 грн.
Крім того зазначив, що 21.02.2022 в оплату від відповідача-1 надійшло 100 000,00 грн. Керуючись п. 2.10 договору поставки (пп.2) кошти в сумі 100 000,00 грн були зараховані в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2. (В) договору, а саме сума 80 286, 22 грн була зарахована в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору та 18078,71 грн були зараховані в рахунок інфляційних нарахувань. Залишок суми в розмірі 1 635,07 грн було зараховано в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) договору. Таким чином, з урахуванням заяв позивача про відмову від частини позовних вимог, просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів - ТзОВ "Сільськогосподарське Підприємство "Салікс» та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість та штрафні санкції в сумі 1 030044,20 грн, а саме: 820 000,00 грн основного боргу; 37865,96 грн- пені та 172 178,24 грн- штрафу.
У позовній заяві позивачем зазначено про те, що документи на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в ході розгляду справи в порядку строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Позиція відповідача-1.
Відповідач-1 відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Однак, в процесі розгляду справи, відповідачем-1 частково сплачено заборгованість, про що позивачем повідомлено у заявах про відмову від частини позовних вимог.
Позиція відповідача-2.
Відповідач-2 відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
26.04.2021 між ТзОВ «Спектр-Агро» та ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» було укладено договір поставки №118/21-ЛВ.
Згідно з п.1.1. договору, на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною та у видаткових накладних.
Загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п. п. 2.2.-2.3. договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару. Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п. п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін (п. п. 2.1., 2.2. договору).
Пунктом 2.4.1. договору передбачено, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п. п. 2.2-2.3. у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору, постачальник має право: вимагати сплати покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за даним договором та всіх нарахованих відсотків за користування товарним кредитом; з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в додатках до договору, притягнути покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2. договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за даним договором.
Згідно з п. 2.4.2. договору, ціна товару, що був повернутий покупцем постачальнику, за згодою останнього, або непоставлений покупцю, зменшує розмір останнього платежу покупця за договором. Якщо розмір останнього платежу за договором є меншим за ціну повернутого або не поставленого товару, то різниця між ними зменшує розмір передостаннього платежу за договором, і так далі. Ця умова поширюється на невиконані платежі покупця і якщо їх за договором більше ніж один. Строки (терміни) виконання платежів при цьому не змінюються. Отримані ж постачальником суми авансової частини, як оплати за товар, що не був переданий покупцю внаслідок його прострочення приймання або його відмови в прийманні товару, або був повернутий покупцем постачальнику за згодою останнього (у випадках, не пов'язаних з якістю товару), залишаються в постачальника як оплата іншого товару за цим договором, у т.ч. такого, що буде поставлений покупцю в майбутньому.
Відповідно до п. 2.4.3. договору, якщо в покупця немає невиконаних зобов'язань за цим договором, положення п. 2.4.2 договору поширюються на невиконані зобов'язання за іншими договорами, укладеними між покупцем та постачальником.
Якщо в покупця немає невиконаних зобов'язань за цим та за іншими договорами, укладеними між покупцем та постачальником, то суми авансової частини, як оплати за товар, що був повернутий покупцем постачальнику за згодою останнього або непоставлений покупцю (за умови, що постачальник відмовився від поставки покупцю неотриманого ним товару), підлягають поверненню постачальником покупцю протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги покупця про це. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п. п. 2.2.- 2.4. цього договору, не пізніше наступного дня після його прийняття (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу (п. п. 2.4.4 - 2.5. договору).
Пунктом 2.6. договору передбачено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 12 % річних, якщо інший розмір відсотків не передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Згідно з п. 2.7. договору, строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. За попередньою згодою сторін, покупець може здійснити оплату за поставлений товар шляхом передачі постачальнику авальованого векселя (в т. ч. по індосаменту або переказного) з датою погашення, що попередньо узгоджується з постачальником та/або фінансової аграрної розписки, умови якої мають бути попередньо узгоджені з постачальником. Банк-аваліст (по векселю) має бути попередньо узгоджений з постачальником. Всі узгоджені реквізити векселя та/або фінансової аграрної розписки сторони викладають в додатковій угоді про умови розрахунку векселем та/або фінансовою аграрною розпискою, яка підписується сторонами договору і є невід'ємною частиною даного договору. У випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 договору; 2) в рахунок сплати відсотків, нарахованих за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору; 3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) договору; 4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п, 7.2 (В) договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару; 6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п. 2.2.3 договору. Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 та 2.7. договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місцезнаходження покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний примірник акта не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Нараховані відсотки за користування товарним кредитом покупець зобов'язується сплатити у строки, визначені в додатках до договору для оплати вартості (ціни) товару. Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю. Підписання представником покупця видаткових накладних, що складені в період дії даного договору, засвідчує факт передачі постачальником покупцю разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості підприємства-виробника, інструкції щодо використання та застосування даного товару, передбачених чинним законодавством (п. 2.8.-2.13. договору).
Згідно з п. 5.1. договору, господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям-до повного їх виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору, у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором: А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).- Невиконання чи несвоєчасне виконання обов'язків, передбачених п. п, 3.3. та 9.7. даного договору. За порушення даних умов договору покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від загальної суми договору, визначеної з врахуванням вимог п. 2.1. договору, за кожен день прострочення виконання вищевказаних обов'язків. За порушення умов договору, які передбачені п. 3.4. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від загальної суми договору, визначеної з врахуванням вимог п. 2.1. договору.
Згідно з п. 7.3. договору, керуючись ст. 259 ЦК України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
26.04.2021 між ТзОВ «Спектр-Агро», як кредитором, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс», як боржником та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено договір поруки № П/118/21-ЛВ.
Згідно з п. 1.1.-1.2. договору поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього договору (надалі іменується «основний договір»). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Під «Основним договором» в цьому договорі розуміється договір поставки № 118/21 -ЛВ від 26 квітня 2021, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «постачальник») та боржником (в основному договорі іменується «покупець»). Строк дії основного договору становить один рік із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім зобов'язань покупця по виконанню грошових зобов'язань та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. п. 2.1.-2.2. договору поруки).
Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов'язань боржника за основним договором. Підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку поручителя перед кредитором. Кредитор не зобов'язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов'язку боржника перед кредитором. Поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за основним договором. Сторони договору поруки домовились, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність по всім зобов'язанням боржника, вказаним вище, в тому числі по сплаті судових витрат та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за основним договором (п. п. 3.1-3.4. договору поруки).
Відповідно до п. 4.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором в строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за основним договором, шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.
Згідно з п. 6.1. договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору.
Згідно видаткових накладних № 19379 від 05.05.2021, № 21044 від 06.05.2021, № 25671 від 26.05.2021, № 25675 від 26.05.2021, № 32831 від 16.06.2021, № 32835 від 16.06.2021 ТзОВ «Спектр-Агро» поставило ТзОВ «Сільськогосподарському підприємству «Салікс» на підставі договору № 118/21-ЛВ від 26.04.2021 товар на загальну суму 1 169 108,72 грн.
Згідно копій роздруківок платіжних доручень з програми «Клієнт-Банк», наявних в матеріалах справи, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» здійснило часткову оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 349 108,72 грн. Таким чином, залишок заборгованості становить 820 000 грн.
Згідно з наявних в матеріалах справи актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом: № 44075 від 31.08.2021, № 49833 від 30.09.2021, № 52910 від 29.10.2021, № 54323 від 30.11.2021, постачальником ТзОВ «Спектр-Агро» нараховано ТзОВ «Сільськогосподарському підприємству «Салікс» відсотки за користування товарним кредитом на загальну суму 6 137,73 грн.
Після відкриття провадження у справі, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» в рахунок оплати боргу за договором поставки № 118/21-ЛВ від 26.04.2021 здійснило оплату 24.12.2021 в розмірі 10 000,00 грн, та 21.02.2022 на суму 100 000,00 грн, що підтверджується копією роздруківок платіжного доручення з програми «Клієнт-Банк».
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з порушенням ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» умов договору поставки № 118/21-ЛВ від 26.04.2021 в частині оплати заборгованості за поставлений товар, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» та ОСОБА_1 , як поручителя згідно умов договору поруки № П/118/21-ЛВ від 26.04.2021 (з урахуванням заяви про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог від 12.01.2022, та заяви позивача від 26.04.2022 про відмову від позову в частині стягнення 36 % річних, інфляційних нарахувань та пені) суми основного боргу в розмірі -820 000,00 грн; 37865,96 грн- пені та 172 178,24 грн- штрафу.
Оцінка суду.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи.
Відповідач-1 про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 820 000,00 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 820 000,00 грн.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що п 1.2 договору поруки передбачено, що у разі порушення божником (відповідач 1) зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач 2) та боржник (відповідач 1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно. Така ж норма передбачена згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь- кого з них окремо.
Відповідно до п. 3.3 договору поруки, поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).
Отже, на поручителя поширюється також обов'язок сплачувати нараховані за договором відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 36 % річних, індексу інфляції та штраф.
Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.
Отже, оскільки відповідач-1 зобов'язання, забезпеченого порукою, не виконав, відповідач-2 - ОСОБА_1 відповідає разом з відповідачем-1, як солідарні боржники перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. В абзаці 2 ч. 5 даної статті вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тобто, до договору можна застосовувати вищевказані положення Цивільного кодексу України. Саме на виконання вищевказаних положень Закону в договорі передбачено обов'язок покупця сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п. 1.1 договору поставки).
Відповідно до п. 2.6 договору, за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. В додатку до договору вказаний розмір відсотків за користування товарним кредитом - 1 % річних.
Пунктом 2.11 договору передбачено, що акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем.
Судом встановлено, що 07.12.2021 позивачем на адресу відповідача-1 було надіслано акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 54323 від 30.11.2021, не підписаний відповідачем 1, оскільки на час подання позовної заяви акт не повернувся підписаним, вважається схваленим та підписаним відповідачем-1. Таким чином, відповідач-1 порушив права позивача на отримання плати за нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 5 638,04 грн.
Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором, п. 7.2 (В) було встановлено 36 % річних замість 3 %. Таким чином згідно розрахунку позивача, останній станом на день подачі позову до суду просив стягнути з відповідачів 36 % річних в розмірі 84 648, 18 грн за період з 31.08.2021 по 09.12.2021 року.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» в рахунок оплати боргу за договором поставки № 118/21-ЛВ від 26.04.2021 здійснило оплату 24.12.2021 в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується копією роздруківки платіжного доручення з програми «Клієнт-Банк» від 11.01.2022, у зв'язку із чим позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5 638,04 грн та в частині стягнення 36 % річних в сумі 4 361,96 грн. Керуючись п. 2.10 договору поставки, вищевказані кошти в сумі 5 638,04 грн були зараховані в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 договору, а сума в загальному розмірі 4 361,96 грн, була зарахована в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору, які станом на 24.12.2021 становили 84 648,18 грн, після зарахування 4 361,96 грн сума відсотків становила 80 286,22 грн.
Крім того, 21.02.2022 ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» в рахунок оплати боргу за договором поставки № 118/21-ЛВ від 26.04.2021 здійснило оплату заборгованості в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується копією роздруківки платіжного доручення з програми «Клієнт-Банк» від 22.02.2022, у зв'язку із чим позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 36 % річних, інфляційних нарахувань та пені. Позивач, керуючись п. 2.10 договору поставки (пп.2) кошти в сумі 100 000,00 грн зарахував в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2. (В) договору, а саме сума 80286, 22 грн була зарахована в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) договору та 18078,71 грн були зараховані в рахунок інфляційних нарахувань. Залишок суми в розмірі 1 635,07 грн було зараховано в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) договору.
Таким чином представник позивача, керуючись ст. 46 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5 638,04 грн, 80 286, 22 грн -36% річних, інфляційних нарахувань в розмірі 18078,71 грн та в частині стягнення пені в розмірі 1 635,07 грн.
Враховуючи наведене, провадження у справі в частині вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5 638,04 грн, 36 % річних в сумі 80 286, 22 грн, інфляційних нарахувань в сумі -18078,71 грн та в частині стягнення пені в розмірі 1 635,07 грн слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім того, на підставі п.7.2 ( А) договору, позивачем за період з 31.08.2021 по 09.12.2021 нараховано відповідачам пеню у розмірі 37 865, 96 грн та на підставі п. 7.2 (Б) 172 178,24 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно з ст. ст. 1, 3 вищезазначеного Закону, платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Сторони у п. 7.2 (А) договору погодили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла в період прострочення від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання та згідно п. 7.2. (Б), у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та 20 % штрафу від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язанням, суд встановив, що такі нараховано вірно. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 37 865,96 грн та штраф в розмірі 172 178,24 грн.
Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Пунктом 1 ч. 1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Основне зобов'язання у даному спорі випливає з господарського договору поставки, укладеного між юридичними особами, а договір поруки укладений для забезпечення виконання господарського зобов'язання покупця стосовно оплати поставленого товару. Тому, незважаючи на те, що поручителем по договору поруки є фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки сторонами основного зобов'язання є юридичні особи. Правильність даної правової позиції підтверджує Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 квітня 2018 у справі № 638/13998/14-ц, провадження № 14- 88 цс 18, в пунктах 41-42 якої зазначено: « 41. Лише з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. 42. Відтак, тільки з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання».
Отже, незважаючи на те, що позивач подав позов до фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки основним зобов'язанням є господарське зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, а фізична особа, яка не є підприємцем, є стороною правочину, укладеного для забезпечення виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачами не подано.
Отже, відповідачі своїх зобов'язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачами.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.
Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі та підлягають розподілу між ними порівну.
Згідно з ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до положень п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 231, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 5 638,04 грн, в частині стягнення 36 % річних в розмірі- 84 648,18 грн, інфляційних нарахувань в сумі 18 078,71 грн та в частині стягнення пені в розмірі 1 635,07 грн.
2. Позов задоволити повністю.
3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» (вул. Стуса, буд. 30, кв. 2, м. Жидачів, Львівська область, ідентифікаційний код 37734724) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, ідентифікаційний код 36348550) - 820 000,00 грн - основного боргу, 37 865,96 грн- пені та 172 178, 24 грн - штрафу.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» (вул. Стуса, буд. 30, кв. 2, м. Жидачів, Львівська область, ідентифікаційний код 37734724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, ідентифікаційний код 36348550) -8 550,33 грн - витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, ідентифікаційний код 36348550) -8 550,33 грн - витрат по сплаті судового збору.
6. Призначити на 26.05.2022 о 10:00 год. судове засідання щодо вирішення судових витрат позивача. Зобов'язати позивача до 23.05.2022 подати суду письмові докази понесених судових витрат. Копії вказаних доказів надіслати відповідачам, докази надіслання надати суду.
Повне рішення складено 25.05.2022
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.