23.05.2022 Справа № 914/4111/21
Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.
розглянувши матеріали позовної заяви: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазурит - 007», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», смт. Брюховичі, Львівська обл.,
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення
За участю представників сторін:
від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.;
від позивача: Брильовська О.Р.;
від відповідача: Гелемей Ю.М.;
від третьої особи: не з'явився;
встановив:
Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Позивача: Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лазурит - 007» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.
Ухвалою від 05.01.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 08.02.2022.
28.01.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача (Вх. № 2462/22).
07.02.2022 через відділ документообігу прокурором надіслано заперечення на відзив відповідача (Вх. № 3200/22).
Ухвалою від 11.03.2022 суд частково задоволив клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою від 15.03.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про об'єднання справ в одне провадження.
02.05.2022 Відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі (вх. №8956/22) та клопотання про витребування доказів (Вх. № 8958/22).
В судовому засіданні 03.05.2022 суд протокольною ухвалою задоволив клопотання про витребування справи № 5015/3541/12 та відклав розгляд справи на 12.05.2022.
Ухвалою від 03.05.2022 суд повернув без розгляду заяву представника Відповідача щодо закриття провадження у справі.
09.05.2022 Відповідачем повторно подано клопотання про закриття провадження у справі (Вх. № 9501/22) та (Вх. № 9482/22).
Ухвалою від 12.05.2021 суд відклав розгляд справи на 23.05.2022. В судовому засіданні 12.05.2022 сторони надати пояснення та заперечення щодо поданого клопотання.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання відповідача, у якому вказав, що позов поданий у даній справі є іншим, ніж той, що було заявлено у справі №5015/3541/12, оскільки прокурором було обрано інший спосіб захисту. Зокрема, у справі №5015/3541/12 було обрано спосіб захисту у вигляді подання віндикаційного позову - витребування майна з чужого незаконного володіння, а у справі №914/4111/21 наявний спосіб захисту у вигляді подання негаторного позову щодо усунення перешкод у користуванні майном (земельними ділянками).
Клопотання про закриття провадження (Вх. № 9482/22) Відповідач обґрунтував тим, що 2012 році прокурор Шевченківського району м. Львова звертався до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивачів - Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, до відповідачів - ТОВ «Лазурит - 007», Брюховицької селищної ради, ТОВ «Новобуддизайн» про витребування земельної ділянки та повернення її у розпорядження держави (справа №5015/3541/12).
В межах даної справи з-поміж інших позовних вимог ставилася вимога про витребування та зобов'язання ТОВ «Лазурит - 007» повернути земельну ділянку площею 1,1248 га кадастровий № 4610166300:04:003:0066 у розпорядження держави.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2013 у справі №5015/3541/12 в частині задоволення позовних вимог, постановлено нове рішення - у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 було залишено без змін. Рішення судів набрали законної сили.
З урахування цього відповідач вважає, що у межах справи №5015/3541/12 винесено судові рішення, у яких предмет спору - земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0066, предмет позову - повернення спірної земельної ділянки у розпорядження держави, підстави позову, а також сторони (держава та ТОВ «Лазурит - 007») є тими самими, що у справі №914/4111/21, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Клопотання про закриття провадження (Вх. № 9501/22) мотивоване тим, що покликання прокуратури в позовній заяві на встановлення порушень чинного законодавства України в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42013150090000215 є недопустимим, оскільки оцінка доказів зібраних в кримінальному проваджені є виключною компетенцією суду в межах кримінального судочинства. Відтак, аргументи Позивача про встановлення тих чи інших порушень чинного законодавства України має перевірити суд у межах кримінального судочинства, встановлення обставин, на які посилається Позивач не може відбуватися за правилами господарського судочинства; оцінка таким обставинам за правилами кримінального судочинства не надана. А тому, згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України, просить провадження у справі закрити.
Представник позивача заперечила щодо задоволення поданого клопотання про закриття провадження у справі.
В судове засідання 23.05.2022 з'явився прокурор, представники позивача та відповідача, зазначили, що додаткових клопотань та заяв не мають, всі необхідні питання підготовчого засідання вирішено. Представник третьої особи не з'явився, причин не явки не вказав.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши позиції сторін та проаналізувавши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої ст. 175 цього кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього кодексу (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили з тими самими вимогами).
При цьому суд зазначає, що в постановах № 916/3245/17 від 13.03.2019 та № 916/542/18 від 12.06.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Натомість, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу становлять собою підстави позову (постанова Великої Палати Верховного Суду № 904/5726/19 від 15.06.2021).
Як встановлено судом, предметом розгляду у справі №5015/3541/12 серед інших вимог була вимога про зобов'язання відповідача ТзОВ «Лазурит-007» повернути спірну земельну ділянку площею 1,1248 га., кадастровий № 4610166300:04:003:0066 - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Така вимога обгрунтовувалася наявністю правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.
Як вже зазначалося вище, суд апеляційної інстанції та Вищий господарський суд України не знайшов правових підстав для витребування земельних ділянок, в тому числі і від відповідача у даній справі, на підставі ст. 388 ЦК України, тобто шляхом заявлення віндикаційного позову.
Що стосується даної справи №914/4111/21, то в мотивувальній та резолютивній частині позову прокурор застосовує спосіб захисту у вигляді усунення перешкод у здійсненні права розпорядження та користування земельними ділянками шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської ОДА із приватної власності ТОВ «Лазурит - 007».
Аналізуючи доводи викладені відповідачем в клопотанні про закриття провадження у справі, суд звертає увагу сторін на наступне.
Главою 29 ЦК України передбачено способи захисту права власності.
Відповідно до ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В даному випадку, законодавцем передбачено два способи захисту права власності: шляхом подання позову про витребування майна (віндикаційний позов) та шляхом подання позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов).
Слід вказати, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц викладено правовий висновок, згідно із яким предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
В свою чергу, умовами для задоволення негаторного позову є встановлення обставин перебування майна у власника або титульного володільця; створення перешкод у користуванні, розпорядженні цим майном; відсутності для створення таких перешкод правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо), а також формулювання у позові конкретно визначеної дії, яку повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Таким чином, підстави віндикаційного та негаторного позову є відмінними. За віндикаційним позовом визначальною підставою є обставина вибуття майна з володіння позивача; натомість підставою негаторного позову є обставина наявності майна у володінні позивача, однак відповідачем чиняться перешкоди у такому володінні.
Як встановлено судом, предметом спору у справі №5015/3541/12 було заявлення прокурором саме віндикаційного позову. Зокрема, судами всіх трьох інстанцій надавалася правова оцінка доводам сторін саме стосовно підставності застосування норми ст. 388 ЦК України.
Що стосується даної справи №914/4111/21, то прокурор мотивує свої вимоги саме необхідністю застосування норми ст. 391 ЦК України, тобто заявляє негаторний позов.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що поданий прокурором спір у даній справі не є аналогічним, як у згаданій справі №5015/3541/12, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Водночас, розглядаючи дане клопотання про закриття провадження у справі та аналізуючи доводи сторін, суд в жодному разі не надає правової оцінки підставності чи безпідставноті позовних вимог по суті. Розгляд справи з наданням правової оцінки щодо підставності чи безпідставності позовних вимог буде здійснено лише на відповідній стадії судового процесу.
Щодо клопотання про закриття провадження (Вх. № 9501/22), суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Як зазначає відповідач, покликання прокуратури в позовній заяві на встановлення порушень чинного законодавства України в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42013150090000215 є недопустимим, оскільки оцінка доказів зібраних в кримінальному проваджені є виключною компетенцією суду в межах кримінального судочинства. Відтак, аргументи Позивача про встановлення тих чи інших порушень чинного законодавства України має перевірити суд у межах кримінального судочинства, встановлення обставин, на які посилається Позивач не може відбуватися за правилами господарського судочинства; оцінка таким обставинам за правилами кримінального судочинства не надана.
Суд звертає увагу відповідачу, що в кримінальній справі буде досліджуватись та надаватись оцінка діям посадових осіб Брюховицької селищної ради щодо видачі рішень, якими вилучено земельні ділянки лісового фону, яка ніяким чином не стосується господарського судочинства, а тим більше предмету спору щодо усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення. У справі № 914/4111/21 судом будуть досліджуватись та встановлюватись обставини підставності перебування у Відповідача спірної земельної ділянки та яким чином останнім чиняться перешкоди щодо користування та розпорядження Львівською обласною державною адміністрацією такою, правові підстави звернення позивача до суду з даним позовом, а також належність останньому земельної ділянки.
Таким чином, доводи сторони відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пп. 1, 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є необґрунтованими, а тому суд відмовляє у задоволенні відповідних клопотань Вх. № 9482/22 та Вх. № 9501/22.
Відповідно до п.п.18, 19 ч.2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У відповідності до положень п.3 ч.2, ч.5 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, в тому числі, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на викладене, вчинивши всі процесуальні дії, які необхідно було вчинити до закінчення підготовчого провадження для правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження у справі № 914/4111/21 та призначення справи до розгляду по суті.
Керуючись ст. 175, 177, 183, 185, 231, 234 ГПК України, суд
1. В задоволенні клопотань про закриття провадження у справі вх. № 9482/22 та вх. № 9501/22- відмовити.
2. Закрити підготовче провадження у справі № 914/4111/21.
3. Призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.06.2022 р. о 10:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128 (2 поверх).
4. Прокурору, позивачу, відповідачу: явку уповноважених представників в судове засідання - визначити обов'язковою.
5. Третій особі: явку уповноваженого представника в судове засідання - визначити на власний розсуд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Запотічняк О.Д.