вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
24 травня 2022 рокуСправа № 912/3427/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря Лещенка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467
до відповідача Фермерського господарства "Колос", с. Ємилівка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26532
про стягнення 1 030 537,83 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали (акт про технічну неможливість);
від відповідача - Глазков А.С., адвокат, ордер серії ВА №101566 від 12.01.2022;
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (далі ТОВ "Фірма Ерідон") до Фермерського господарства "Колос" (далі ФГ "Колос") про стягнення 1 030 537,83 грн, з яких 931 967,93 грн основної суми заборгованості, 53 256,21 грн 48% річних, 26 628,10 грн процентів за користування товарним кредитом, 18 685,59 грн пені, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору поставки №439/21/185 від 09.04.2021 в частині оплати отриманого товару.
Ухвалою від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/3427/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2022 о 14:00 год. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
12.01.2022 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон".
В підготовчому засіданні 12.01.2022 за усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву на 02.02.2022 о 16:00 год.
01.02.2022 представником відповідача подано суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю явки представника.
02.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 02.02.2022 господарський суд постановив - відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання. Продовжити строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів. Закрити підготовче провадження у справі №912/3427/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022 о 09:00.
16.02.2022 до суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено про погашення відповідачем частини заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.
Протокольною ухвалою від 17.02.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.03.2022 та задоволено усне клопотання представника позивача про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з введенням в країні воєнного стану, судове засідання у даній справі, призначене на 03.03.2022 не проводилось, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті суду.
Господарський суд листом від 18.03.2022 №912/3427/21, з врахуванням запровадження на території України воєнного стану, повідомив учасників справи, зокрема про можливість брати участь в засіданні суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, для чого є необхідним подати до суду відповідні заяви/клопотання, або письмово повідомити суд про можливість участі представників сторін в судовому засіданні за місцезнаходженням суду.
Відповіді на вищевказаний лист суду від 18.03.2022 від сторін не надходило.
Ухвалою від 03.05.2022 призначено судове засідання у справі №912/3427/21 на 18.05.2022 о 12:00.
18.05.2022 до суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено про погашення відповідачем частини заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.
18.05.2022 від відповідача надійшла заява про зменшення розміру акцесорних зобов'язань та витрат на професійну правничу допомогу позивача.
В засіданні оголошено перерву до 09:00 год. 24.05.2022.
18.05.2022 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру акцесорних зобов'язань та витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Представник позивача в судовому засіданні участі не брав через технічну неможливість, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення даного судового засідання, так як приймав участь в засіданні 18.05.2022.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану заяву про зменшення розміру акцесорних зобов'язань.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін під час судового розгляду справи, господарський суд встановив таке.
09.04.2021 між ТОВ "Фірма "Ерідон" (Постачальник) та ФГ "Колос" (Покупець) укладено договір поставки №439/21/185 (далі - Договір, а.с. 9-14), за умовами якого, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною.
Розділом 2 Договору встановлено, що ціна Товару оплачується в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору є незмінним на весь період дії цього Договору. Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна. Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, входить до ціни Товару.
Розділом 3 Договору сторонами погоджено умови оплати. Так, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього.
Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.
Згідно з п. 5.1. Договору, умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Відповідно до п. 9.2. Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх печатками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
У подальшому між сторонами було укладено Додатки до Договору за якими визначено асортимент товару, кількість, ціну, порядок оплати та строки поставки, а саме:
- Додаток № 439/21/185/2-ззр від 05.07.2021 до Договору поставки (а.с. 15-16), яким передбачено поставку Товару на загальну суму 207 857,99 грн;
- Додаток № 439/21/185/1-нас від 12.05.2021 до Договору поставки (а.с. 17-18), яким передбачено поставку Товару на загальну суму 724 110,26 грн.
На підставі вказаних Додатків до Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 931 967,93 грн, що підтверджується видатковими накладними № 80685 від 05.07.2021, №81919 від 08.07.2021, № 81925 від 08.07.2021, № 81934 від 08.07.2021 та № 54348 від 13.05.2021 (а.с. 19-23).
Відповідно до п. 3 Додатку № 439/21/185/1-нас від 12.05.2021 до Договору поставки, оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки не пізніше 29 календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3 Додатку № 439/21/185/2-ззр від 05.07.2021 до Договору поставки, оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 29.10.2021.
Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті товару не виконав повністю в результаті чого виникла заборгованість в сумі 931 967,93 грн.
Станом на день пред'явлення позову прострочена заборгованість відповідача перед позивачем з повної оплати вартості отриманого Товару складала 931 967,93 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
За правилами ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Статтею ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 1-4 ст. 13).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).
На підставі укладеного Договору та Додатків до нього між сторонами виникли правовідносини поставки, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.
Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 931 967,93 грн.
Згідно з наявними у справі доказами, за вказаний товар відповідач не розрахувався, а тому заборгованість на дату подання позовної заяви становила 931 967,93 грн.
Враховуючи умови Договору, Додатків до нього та загальні норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки та Додатків до нього, а також приписи ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 931 967,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з цим, після подання позовної заяви відповідач платіжними дорученнями № 124 від 15.02.2022 на суму 100 000,00 грн, № 130 від 17.02.2022 на суму 50 000,00 грн та № 143 від 02.03.2022 на суму 50 000,00 грн здійснив перерахування грошових коштів ТОВ "Фірма "Ерідон" на загальну суму 200 000,00 грн.
Згідно з поясненнями позивача, сплачені грошові кошти зараховано на погашення основної суми боргу за Договором поставки.
Господарський суд зазначає, що вказане зарахування відповідає призначенню платежу та фактичним обставинам.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи викладене та подані позивачем та відповідачем докази, провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн заборгованості за поставлений товар підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
За нормами ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
В іншій частині позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню згідно з розрахунком позивача в розмірі 731 967,93 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення 53 256,21 грн 48% річних, 26 628,10 грн - процентів за користування товарним кредитом та 18 685,59 грн пені, господарський суд зазначає таке.
Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 6.2 Договору, зокрема, передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Також, п. 6.7 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Пунктами 4, 5 Додатку №439/21/185/2-ззр від 05.07.2021 до Договору Сторони погодили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами Додатків та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Пунктами 4, 5 Додатку №439/21/185/1-нас від 12.05.2021 до Договору Сторони погодили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами Додатків та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Крім того, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років (п. 6.8. Договору).
Слід врахувати, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно - способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (ч. 5 ст. 694 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 3-4), нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та 48% річних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, за фактичний період заборгованості, таким чином, вимоги позивача про стягнення 18 685,59 грн пені, 53 256,21 грн 48% річних та 26 628,10 грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 10.08.2021 по 25.11.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач під час розгляду справи розрахунок позивача не заперечив та свій контррозрахунок до справи не подав.
При цьому судом враховано, що коригування вартості товару позивачем не здійснювалося, а сума боргу розрахована виходячи з вартості товару, що зазначена в Додатках до Договору та яка була визначена у видаткових накладних.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фірма "Ерідон" доведені та обґрунтовані в розмірі 731 967,93 грн основного боргу, 18 685,59 грн пені, 53 256,21 грн 48% річних та 26 628,10 грн відсотків за користування товарним кредитом.
Поряд з цим відповідачем подано клопотання про зменшення розміру акцесорних зобов'язань, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач є представником малого бізнесу з валовим оборотом менше 3 млн. грн за рік. Станом на дату подання даної заяви ФГ "Колос" опинилось в неймовірно складних фінансових умовах викликаних військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ.
В зв'язку з вищевикладеними обставинами Відповідач не має фінансової можливості засіяти свої поля в 2022 році та знаходиться на грані банкрутства. Відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що до введення воєнного стану він перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості 150 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №124 від 15.02.2022 на 100 000,00 грн. та №130 від 17.02.2022 на 50 000,00 грн. Тобто, відповідач поступово виконував свої зобов'язання перед позивачем, після введення воєнного стану та обвалу економіки в Україні виконання всіх зобов'язань відповідача значно ускладнилось. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд зменшити розмір всіх акцесорних зобов'язань, заявлених позивачем по даній справі.
У поданому заперечені, позивач заперечив зменшення розміру акцесорних зобов'язань, в обґрунтування яких зазначив, що у поданій заяві відповідач вказує, що є представником малого бізнесу з валовим оборотом менше 3 млн. грн на рік. В свою чергу на етапі проведення підготовчого засідання будь яких документів на підтвердження зазначеного не долучав.
Крім того, вказує наступне: "станом на дату подання даної заяви Фермерське Господарство "Колос" опинилось в неймовірно складних фінансових умовах викликаних військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ." В свою чергу позовна заява датується 25.11.2021. Повномасштабне вторгнення на територію України сусідньою країною агресором відбулось 24.02.2022. Таким чином, "неймовірно складні фінансові умови" про які зазначено в заяві не могли бути викликані військовою агресією сусідньої країни, оскільки дати подання позовної заяви та відкриття провадження у справі - передують даті повномасштабного вторгнення. В свою чергу, відсутність фінансової можливості засіювати поля у 2022 році на переконання позивача не мають відношення до прямого виконання грошового зобов'язання, яке за своїм строком мало бути виконано у 2021 році. Зокрема до 09.08.2021 та 29.10.2021. Крім того, черговий раз, відповідачем на етапі проведення підготовчого засідання не надавалися ніяких доказів щодо існування "складних фінансових умов" ні у 2021 році ні у 2022 році. Таким чином, обставини на які посилається відповідач черговий раз не підтверджені жодними доказами. Крім того, зазначено, що ТОВ "Фірма ЕРІДОН" не заявляла позовних вимог щодо стягнення збитків. Часткове погашення боргу розпочалось лише після того коли позивач звернувся із позовною заявою до суду щодо стягнення боргу у судовому порядку.
Судом встановлено, що позивачем не надано доказів понесення збитків, внаслідок невиконання відповідачем взятого зобов'язання.
Розглядаючи заяву про зменшення розміру акцесорних зобов'язань суд зазначає таке.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 902/417/18 зазначила наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, господарський суд зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні не зазначено та не доведено належними доказами, що заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції становлять непомірний тягар для останнього, як і не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, також не надано доказів, що сума нарахованих штрафних санкцій призведе до несприятливих наслідків для діяльності відповідача.
Поряд з тим, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, господарський суд враховує, що відповідачем погашено в рахунок зобов'язання 200 000,00 грн боргу після подання позовної заяви, що складає 21,46 % від суми основного боргу, заявленого позивачем.
Проте, господарський суд враховує, що відповідачем добросовісно у добровільному порядку здійснювалось погашення боргу, хоча і з простроченням, так ним погашено 21,46% суми вартості від отриманого товару, що підтверджується наданими позивачем доказами.
Так, сума боргу яка залишилась належна до стягнення із відповідача склала 731 967,93 грн, а сума нарахованих позивачем штрафних санкцій та суми, передбачені ст. 625 ЦК України у сукупному розмірі 71 941,80, складають майже 10% загальної суми заборгованості і це тільки за 108 і 25 днів прострочення платежів за додатковими угодами.
З огляду на недоведеність позивачем завданих збитків відповідачем внаслідок невиконання зобов'язання, часткове погашення заборгованості відповідачем в добровільному порядку в сумі 200 000,00 грн, що складає 21,46 % від суми основної заборгованості, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, враховуючи ситуацію в аграрному секторі економіки, добровільне укладення договору на таких умовах, однак завеликий розмір відсотків річних, інтереси позивача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій та зменшити їх пропорційно розміру добровільно виконаного відповідачем зобов'язання, а саме на 21,46 % від сум пені та 48 % річних.
З огляду на вищезазначене, та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020 року, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутих на користь позивача пені до розміру 14 675,66 грн, а також 48% відсотків річних до розміру 41 827,43 грн
Стосовно зменшення процентів за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України в сумі 26 628,10 грн суд зазначає таке.
Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а у частині п'ятій цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п'ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
При цьому господарський суд, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі N 908/24/18, від 18.12.2018 по справі N 908/639/18 та від 03.12.2019 по справі N 902/235/19.
Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати у відповідності до умов Договору, покупець відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 48 % (десять відсотків) річних, що нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Отже, відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.
Поряд з тим частиною першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе.
Поряд з тим, господарський суд зазначає, що у справі N 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зокрема, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи N 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення. Так, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі N 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Будь-яких висновків щодо права суду на зменшення процентів за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України або процентів річних передбачених у статті 536 ЦК України, постанова Великої Палати Верховного Суду зі справи № 902/417/18 не містить.
Враховуючи зазначене, зменшення процентів за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України в сумі 26 628,10 грн є неможливим.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фірма "Ерідон" доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 731 967,93 грн основного боргу, 14 675,66 грн пені, 41 827,43 грн 48% річних та 26 628,10 грн відсотків за користування товарним кредитом.
Провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача від суми боргу та нарахувань без урахування зменшення санкцій.
За вимогами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відтак за клопотанням позивача судовий збір в розмірі 3000,00 грн може бути повернутий з Державного бюджету.
Крім того, ТОВ "Фірма "Ерідон" згідно з поданим позов наводить попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 20 000,00 грн, які також просить покласти на відповідача.
02.02.2022 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Фірма "Ерідон" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
З приводу відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI ), яка зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Згідно з наданими ТОВ "Фірма Ерідон" документами, підтверджено, що 10.04.2020 між вказаним товариством, як Клієнтом та Адвокатським об'єднанням "Меліор", укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 58-59).
За вказаним договором, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання з надання правничої допомоги (п. 1 ).
Згідно п. 2.1. Договору Сторони визначають перелік видів та вартість правничої допомоги у Додатках до цього Договору.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що для захисту прав та законних інтересів Клієнта Адвокатське об'єднання має наступні права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповнота, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені Клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, арбітражних установах (в тому числі міжнародних), а також виступати у від його імені у цивільних, адміністративних та кримінальних справах у всіх судових установах з усіма правами, як. ні дані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, утому числі з правом збільшення позовних вимог, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред'явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов'язані з виконанням цього Договору в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.
Розділом 4 Договору сторони визначили, що за надання правничої (правової) допомоги Адвокатським об'єднанням, Клієнт сплачує гонор відповідно до умов цього Договору, додатків до цього Договору та/або додаткових угод до цього Договору, які будуть підписані Сторонами протягом його виконання. Розмір гонорару, буде встановлюватися Сторонами в окремих додатках до цього Договору та/або додаткових угодах до цього Договору, з урахуванням складності доручень Клієнта, та витраченого часу для їх виконання. Акт про надану правничу (правову) допомогу по окремому дорученню Клієнта, в цілому або в його певній частині є документом, який засвідчує факт належного виконання Адвокатським об'єднанням доручення Клієнта в цілому, або в його певній частині.
На підставі вказаного договору Адвокатським об'єднанням виписано ордер від 21.12.2021 на надання правової допомоги в Господарському суді Кіровоградської області (а.с. 29).
19.01.2022 Адвокатським об'єднанням оформлено рахунок-фактуру № 19/01/2022/4 на суму 20 000,00 грн, який повністю оплачено ТОВ "Фірма Ерідон" 21.01.2022 згідно з платіжним доручення № 29739 (а.с. 62,63).
Згідно з вказаним рахунком Адвокатським об'єднанням надано наступні послуги:
- Попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом: опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі - вартістю 5 000,00 грн;
- Підготовка проекту позовної заяви, додатків до позову, розрахунок суми боргу до позову з урахуванням відсотків річних від простроченої суми, річних за користуванням товарним кредитом та пені, подача позовної заяви до суду - вартістю 10 000,00 грн;
- Участь в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції особисто чи в режимі відеоконференції (незалежно від кількості судових засідань) - 5 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що позовні матеріали готувались адвокатом Боровиком Б.М., який є керуючим партнером Адвокатського об'єднання "Меліор", яким підписано позовну заяву та засвідчено копії доказів.
Інтереси представляла адвокат Нерода В.Ю., якій видано ордер 11.01.2022 (а.с. 42).
Окрім того, адвокатом подавались інші документи до справи, а саме пояснення, докази, розрахунок.
Наведене підтверджує фактичне надання вказаними адвокатами професійної правничої допомоги позивачеві у справі ТОВ "Фірма Ерідон".
Відповідачем до суду подана заява про зменшення витрат на правову допомогу позивача в обґрунтування якої відповідач зазначає, що вказані витрати є необґрунтованими та значно завищеними. Будь-яких обґрунтувань на підтвердження вказаних доводів або доказів необґрунтованості або завищення витрат на правову допомогу позивача, відповідачем до суду не надано.
Позивачем у поданому заперечені від 18.05.2022 заперечено заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та зазначено, що позивачем надано всі документи, які належним чином засвідчують фактично понесені витрати та докази які підтверджують такі витрати.
Чинне законодавство України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).
Сторона, яка заявляє про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не зобов'язана доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Чинне законодавство України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, обґрунтовувати, чому вона обрала саме того, а не іншого адвоката, і доводити ринкову вартість замовлених нею юридичних послуг.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПУ України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що відповідачем у поданій заяві зазначено, що витрати є необгрунтованими та значно завищеними.
Суд наголошує, що згідно з приписами чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Судом встановлено, що надані послуги - Попереднє опрацювання матеріалів наданих клієнтом: опрацювання законодавчої бази, що регулює характер спірних правовідносин; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів по справі - вартістю 5 000,00 грн фактично входять до послуги - Підготовка проекту позовної заяви, додатків до позову, розрахунок суми боргу до позову з урахуванням відсотків річних від простроченої суми, річних за користуванням товарним кредитом та пені, подача позовної заяви до суду - вартістю 10 000,00 грн, оскільки підготовка позовної заяви не можливе без послуг, зазначених у першому пункті.
Адвокат приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які не були тривалими.
Також судом враховано, що справа є нескладною для професійного адвоката, відповідач не надавав відзив на позов та фактично не заперечував позовних вимог, відтак адвокатом не готувалась відповідь на відзив або додаткові пояснення на доводи відповідача.
Таким чином, враховуючи зміст наданих підтверджених адвокатом послуг, складність справи, об'єм матеріалів справи, категорію спору, кількість проведених судових засідань суд вважає наявними підстави для задоволення клопотання відповідача та покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги в іншій частині задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Колос" (с. Ємилівка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26532, ідентифікаційний код 13756082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ерідон" (08467, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, 35, ідентифікаційний код 43106699) заборгованість в розмірі 731 967,93 грн основного боргу, 14 675,66 грн пені, 41 827,43 грн 48% річних, 26 628,10 грн відсотків за користування товарним кредитом, а також 12 458,07 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити позивачу на електронну пошту office@eridon.ua, vn.list.info@gmail.com, відповідачу на електронну пошту представника andruglazgoo@gmail.com.
Повне рішення складено 25.05.2022.
Суддя В.Г. Кабакова