ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2022Справа № 910/12499/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання зобов'язань припиненими, визнання відсутнім права та припинення дії, яка порушує право
за участю представників:
від позивача: Кулік С.В.
від відповідача: Кулинич В.П.
від відповідача: Монастирський Д.О.
Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненими усі зобов'язання за кредитним договором №4З10341Д від 02.12.2010, у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невизнання відповідачем права позивача на припинення зобов'язань за кредитним договором №4З10341Д від 02.12.2010, у зв'язку із повним їх виконанням, проведеним належним чином.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
13.08.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
13.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та повернення позову. В клопотанні відповідач просить визнати подання позивачем позовної заяви - зловживанням процесуальними правами та повернути позовну заяву Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими.
25.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та повернення позову.
Розглянувши клопотання відповідача про визнання дій зловживанням процесуальними правами та повернення позову, суд відмовив у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі №910/12499/21 на 28.09.2021.
14.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що ст. 599 ЦК України не передбачає жодного додаткового чи самостійного права на припинення зобов'язання боржника за договором. Отже, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним, оскільки реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення у зобов'язальних правовідносинах, які виникли з договору, може відбуватись шляхом розірвання кредитного договору. Також, відповідач вказує, що подання Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" американського позову не несе негативного впливу на будь-які права та обов'язки позивача за кредитним договором та не свідчить про те, що відповідач не визнає будь-якого права позивача за кредитним договором.
Разом з відзивом, відповідачем також подано до суду клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду.
24.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшло клопотання про об'єднання справ №910/12499/21, №910/12500/21, №910/12736/21, №910/12733/21, №910/12732/21, №910/14799/21 за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими в одне провадження в порядку статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2021 клопотання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про об'єднання справ в одне провадження задоволено, об'єднано в одне провадження справи №910/12499/21, №910/12500/21, №910/12736/21, №910/12733/21, №910/12732/21, №910/14799/21 та присвоєно об'єднаній справі № 910/12499/21.
У підготовчому засіданні 28.09.2021 судом оголошено про відкладення підготовчого засідання на 26.10.2021, у зв'язку з не надходженням об'єднаних справ судді Гулевець О.В.
29.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, що стосуються про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором №4З1498Д від 01.07.2008 у зв'язку із повним виконанням, проведеним належним чином.
06.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, що стосуються про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором №4З1577Д від 01.08.2008 у зв'язку із повним виконанням, проведеним належним чином.
08.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про уточнення заперечень проти позовних вимог.
11.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» надійшло клопотання про об'єднання справ №910/12499/21, №910/15565/21, №910/16068/21 за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими в одне провадження в порядку статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
12.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, що стосуються про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором №4З10330Д від 30.11.2010 у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
13.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзиви на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, що стосуються про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором №4З10340Д від 01.12.2010 та за кредитним договором № 4З1407Д від 02.06.2008 у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2021 клопотання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про об'єднання справ в одне провадження задоволено, об'єднано в одне провадження справи №910/12499/21, №910/15565/21, №910/16068/21 та присвоєно об'єднаній справі № 910/12499/21.
18.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про об'єднання справ та заява про відвід судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи № 910/12499/21.
21.10.2021 через відділ діловодства суду Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подано заяву про відвід судді Гулевець О.В.
26.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до клопотання про залишення позову без розгляду.
26.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про продовження строків позивачу для подання відповіді на відзиви відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи № 910/12499/21.
27.10.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині визнання відсутнім у відповідача права вимоги виконання позивачем усіх зобов'язань за кредитним договором №4310328Д від 29.11.2010, у зв'язку з їх припиненням повним виконанням, проведеним належним чином та зобов'язання відповідача припинити дії, які порушують право позивача за кредитним договором №4310328Д від 29.11.2010 року, у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 призначено підготовче засідання у справі №910/12499/21 на 30.11.2021.
09.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зловживання відповідачем процесуальними правами.
29.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що виникнення у останнього права на припинення зобов'язань за кредитними договорами обґрунтовано у позові саме фактом безпідставного невизнання припинення договірних зобов'язань зі сторони відповідача, який мав місце при зверненні Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду Штату Делавер. Отже, позивач вважає, що обрав належний спосіб захисту свого права, яке порушене відповідачем шляхом його невизнання. Окрім того, позивач заперечив проти прийняття як належного доказу Науково-правового висновку від 20.05.2021, складеного професором Дзерою О.В., оскільки він має допоміжний (консультативний) характер. Позивач звертає увагу, що відповідач у відзивах зводить зміст поняття «належне виконання зобов'язання» лише до факту погашення заборгованості за кредитними договорами. При цьому, зміст поняття «належне виконання зобов'язання за кредитним договором» є ширшим і передбачає необхідність зобов'язаної сторони у зобов'язанні дотримуватись положень кредитного договору, які стосуються обов'язку позичальника здійснювати цільове використання кредитних коштів та добросовісно погашати кредит.
30.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду та доповнення до клопотання відповідача, а також клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/14224/20.
У підготовчому судовому засіданні 30.11.2021 судом оголошено про відкриття підготовчого засідання об'єднаної справи №910/12499/21, заслухано клопотання представника позивача про продовження строку для подачі відповіді на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 30.11.2021 суд відклав розгляд клопотань та питання прийняття відповіді на відзив з пропущенням строку та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14.12.2021.
14.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти заяви позивача про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 представник позивача підтримав заяву про продовження строків позивачу для подання відповіді на відзиви відповідача, просив суд визнати поважною причину пропуску строку на подання відповіді на відзив.
Представники відповідача заперечили проти заяви позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 119 ГПК України, задовольнив клопотання представника позивача та продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив, долучив подані документи до матеріалів справи.
Також, представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.
Суд, керуючись ст. 119 ГПК України, задовольнив клопотання представника відповідача та встановив строк відповідачу на подання заперечень на відповідь на відзив до 17.01.2022.
У підготовчому засіданні 14.12.2021 судом розглянуто клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позовів без розгляду, в яких відповідач просить суд визнати подання Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» позовних заяв до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання припиненими усі зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010, визнання відсутнім права та припинення дії, яка порушує право за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010, зловживання своїми процесуальними правами та залишити без розгляду позовні заяви Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів».
Розглянувши клопотання відповідача про визнання дій зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
Однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на справу №910/4650/21 та зазначає, що позивачем вчинено дії, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ.
За приписами частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства. До таких дій, зокрема, віднесено подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Так, з «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язань припиненими за кредитними договорами. Господарський суду міста Києва ухвалою від 19.04.2021 та ухвалою від 30.04.2021 об'єднано в одне провадження справи № 910/4650/21, № 910/4211/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З1577Д від 01.08.2008), № 910/4218/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З1498Д від 01.07.2008), № 910/4219/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З10330Д від 30.11.2010), № 910/4544/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором №4З10329Д від 30.11.2010), №910/4548/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З10328Д від 29.11.2010), № 910/4666/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З10341Д від 02.12.2010), №910/6228/21 (про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З10340Д від 01.12.2010).
У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі №910/4650/21 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи №910/4650/21 задоволено та передано матеріали справи №910/4650/21 для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл даної справи.
Таким чином, з врахуванням положень ч. 14 ст.32 ГПК України, після відводу судді Стасюка С.В. у справі №910/4650/21 розгляд справи почався спочатку та в подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.07.2021 позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 та постановою Верховного суду від 18.11.2021.
Поряд з тим, суд відзначає, що під час розгляду апеляційної скарги та касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/4650/21 судами досліджувались доводи Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зловживання процесуальними правами Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" у справі №910/4650/21 шляхом вчинення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, в результаті розгляду яких суди дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність тверджень про зловживання процесуальними правами Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів".
Більш того, у відповідності до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Отже, у розумінні приписів статті 226 ГПК України повторне подання позивачем до суду позову до відповідача не є підставою для визнання даного позову зловживанням позивачем процесуальними правами.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для залишення позовних заяв без розгляду.
Окрім того, відповідач у заяві посилався на те, що позовні заяви Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" є завідомо безпідставними.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Критеріями завідомо безпідставного позову є його очевидна неправомірність, про що може свідчити подання позову всупереч наявних правових висновків у спірних правовідносинах, установлених суспільних і судових поглядах на них, тощо.
Для застосування п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України важливе практичне значення також має вказівка положень закону на "завідомість" подання безпідставного позову, яка свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Водночас, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Звернення Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до суду з даними позовами, які об'єднані у справі №910/12499/21, є реалізацією його права на судовий захист зазначеним способом.
Отже, припущення відповідача щодо відсутності у позивача суб'єктивного права на припинення зобов'язання, яке підлягало б захисту судом, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не можуть достеменно свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України та бути підставами для залишення позову без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду з наведених відповідачем підстав є у даному випадку обмеженням позивача у доступі до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, оскільки припущення, без дослідження всіх обставин справи у сукупності не можуть свідчити про безпідставність та штучність позову.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача та відсутність підстав для залишення позовів без розгляду, у зв'язку із чим, у відповідному клопотанні судом було відмовлено.
У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 представник позивача відмовився від клопотання про зупинення провадження, у зв'язку з чим суд не розглядав клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Також, у підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 представник позивача підтримав заяву про продовження строків позивачу для подання відповіді на відзиви відповідача, просив суд визнати поважною причину пропуску строку на подання відповіді на відзив.
Представники відповідача заперечили проти заяви позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив.
У підготовчому судовому засіданні 14.12.2021 суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 119 ГПК України, задовольнив клопотання представника позивача та продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив, долучив подані документи до матеріалів справи.
Також, представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.
Суд, керуючись ст. 119 ГПК України, задовольнив клопотання представника відповідача та встановив строк відповідачу на подання заперечень на відповідь на відзив до 17.01.2022 та суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 25.01.2022.
20.01.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У зв'язку із перебуванням 25.01.2022 судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи № 910/12499/21 не відбувся.
26.01.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.01.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/12499/21 на 08.02.2022.
31.01.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкликання заяви про залишення позову без розгляду та продовження розгляду справи.
У підготовчому судовому засіданні 08.02.2022 представник позивача надав пояснення по суті заяви про залишення позову без розгляду, повідомив про відкликання даної заяви.
Суд задовольнив заяву позивача про відкликання заяви та не розглядав заяву від 26.01.2022 про залишення позову без розгляду, заслухавши учасників процесу суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.02.2022, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні 15.02.2022 надали пояснення по суті заперечень на позов, проти позову заперечили.
У судовому засіданні 15.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.06.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (надалі - позивач) було укладено кредитний договір №4З1407Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14 800 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1407Д).
Строк повернення кредиту: 18.05.2009 (п. А3 договору №4З1407Д).
13.04.2009 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено Додаткову угоду до кредитного договору №4З1407Д, якою сторони погодили змінити п. А.3 договору, а саме строк повернення кредиту: 27.04.2009.
01.07.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З1498Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14 800 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1498Д).
Строк повернення кредиту: 01.06.2009 (п. А3 договору №4З1498Д).
27.11.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено Додаткову угоду до кредитного договору №4З1498Д, якою сторони погодили змінити п. А.3 договору, а саме строк повернення кредиту: 01.12.2008.
01.08.2008 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір № 4З1577Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 14 800 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З1577Д).
Строк повернення кредиту: 20.07.2009 (п. А3 договору №4З1577Д).
29.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З10328Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 9 300 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10328Д).
Строк повернення кредиту: 26.12.2011 (п. А3 договору №4З10328Д).
30.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З10330Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 9 300 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10330Д).
Строк повернення кредиту: 26.12.2011 (п. А3 договору №4З10330Д).
30.11.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З10329Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 9 300 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10329Д).
Строк повернення кредиту: 26.12.2011 (п. А3 договору №4З10329Д).
01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З10340Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 9 300 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10340Д).
Строк повернення кредиту: 27.12.2011 (п. А3 договору №4З10340Д).
02.12.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було укладено кредитний договір №4З10341Д, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно п. А1 з лімітом та на цілі, вказані в п. А.2.
Ліміт кредитного договору було встановлено у розмір 9 300 000,00 доларів США, на цілі: фінансування поточної діяльності (п. А2 договору №4З10341Д).
Строк повернення кредиту: 27.12.2011 (п. А3 договору №4З10341Д).
На виконання умов зазначених вище кредитних договорів Банком було надано кредитні кошти позивачу, а саме:
- за кредитним договором №4З1407Д від 02.06.2008 на загальну суму 57 238 741,42 доларів США;
- за кредитним договором №4З1498Д від 01.07.2008 на загальну суму 15 096 147,11 доларів США;
- за кредитним договором №4З1577Д від 01.08.2008 на загальну суму 12 725 867,99 доларів США;
- за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010 на загальну суму 9 300 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З10329Д від 30.11.2010 на загальну суму 9 300 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З10330Д від 30.11.2010 на загальну суму 19 933 324,38 доларів США;
- за кредитним договором №4З10340Д від 01.12.2010 на загальну суму 8 500 000,00 доларів США;
- за кредитним договором №4З10341Д від 02.12.2010 на загальну суму 8 700 000,00 доларів США.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що після отримання кредитних коштів Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» на виконання положень вище зазначених кредитних договорів, з метою належного виконання договірних зобов'язань здійснив повернення кредитних коштів (погашення кредиту). Також, останнім було в повному обсязі та належним чином сплачено АТ КБ "Приватбанк" усі проценти та інші оплати, що передбачалися умовами кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010.
За доводами позивача, з відомостей оприлюднених у засобах масової інформації стало відомо, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" подано позовну заяву (VERIFIED COMPLAINT) (надалі - "позов, поданий до Суду Штату Делавер", "позов Банку", "позов, який розглядається за законодавством США", "Первинний позов") до Суду Штату Делавер (THE DELAWARE COURT OF CHANCERY) (надалі - "Суд Штату Делавер").
21.07.2020 року Банком було доповнено вказаний позов до Суду Штату Делавер новими фактичними обставинами (далі - «Доповнення», «Доповнення до Первинного позову»).
При цьому, суд відзначає, що у відзивах на позовну заяву відповідач не заперечує та визнає, що Банк подав зазначений Первинний позов та Доповнення.
В якості підстави для звернення до Суду Штату Делавер Банком було, зокрема, вказано, що судова справа виникла (case arises out) з нібито серії грубих (нахабних) шахрайських схем (series оf brazen fraudulent schemes), які начебто були організовані українськими олігархами Ігорем Валерійовичем Коломойським та ОСОБА_1 та їхніми агентами у Сполучених Штатах Америки та закордоном для придбання активів у Сполучених Штатах Америки, вартість яких складає сотні мільйонів доларів США через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які видавались ПриватБанком у якості корпоративних позик (to acquire hundreds of millions of dollars-worth of U.S. assets through the laundering and misappropriation of corporate loan proceeds issued by PrivatBank).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що:
- Товариство помилково вважає, що на підставі статті 599 ЦК України у нього наявне суб'єктивне «право на припинення зобов'язань», які виникли з кредитних договорів; незважаючи на те, що позивач не є відповідачем за поданим Банком до Суду Штату Делавер позовом, Товариство помилково стверджує, що його права за Кредитним договором не визнаються у даній справі. Ці твердження позивача невірні. Звертаючись з позовом до Суду Штату Делавер, Банк не визнає/не заперечує існування такого права;
- Товариство не є відповідачем у американському позові Банка та останній не заявив до позивача жодних позовних вимог будь-якого характеру; зокрема, відповідач не звертався до Товариства з вимогою про стягнення коштів за кредитними договорами та не зазначає, що не визнає будь-якого права позивача за кредитними договорами;
- у американському позові Банка останній не заперечує проти того факту, що Товариство перераховувало Банку грошові кошти за кредитними договорами.
Зокрема, в позові Банку, поданому до Суду Штату Делавер, серед іншого зазначено також наступне:
- «У період з 8 по 22 грудня 2010 року ВАТ «ОГЗК», ВАТ «СЗФ» і ВАТ «ЗФЗ», три українські компанії, що належали або контролювалися Кінцевими бенефіціарними власниками та/або афілійовані з ними, отримали від ПриватБанку Україна 25 млн. дол. США, 58 млн. дол. США і 10 млн. дол. США відповідно. У кредитних угодах передбачалося, що виручені кошти призначалися для «фінансування поточної господарської діяльності підприємства», однак ці кошти не були спрямовані на вказані цілі.» (пункт 114 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього кошти були відмиті в тридцяти двох угодах, пов'язаних з одинадцятьма рахунками з відмивання грошей, включаючи компанії відповідача Коломойського Logarinvest, Pavanti Enterprises, та Divot Enterprises, а також компанію відповідача Боголюбова Chemstar Products (Делаверська компанія-спільник Optima) та компанію Кінцевих бенефіціарних власників Demeter Diversified (також Делаверська компанія-спільник Optima).» (пункт 115 Доповнення до Первинного позову);
- « 22 грудня 2010 року Кінцеві бенефіціарні власники та їх спільники використовували компанію Pavanti Enterprises, щоб привласнити і перевести 15,2 млн. дол. США кредитних коштів на американський рахунок [компанії] Optima Ventures' «ДЛЯ ПРИДБАННЯ КАМПУСА ШТАБ-КВАРТИРИ COMPUCOM WORLD ВІДПОВІДНО ДО КРЕДИТНОЇ УГОДИ ВІД 21.12.2010», тобто, Кінцеві бенефіціарні власники 22 грудня 2010 року придбали колишню штаб-квартиру CompuCom Systems та місце прилеглого пустиря, розташованого за адресою 7171 Forest Lane в Далласі, штат Техас, від імені [компанії] Optima 7171, делаверської дочірньої компанії Optima Management Group.» (пункт 116 Доповнення до Первинного позову);
- « 19 вересня 2011 року НЗФ ВАТ, ЗФЗ ВАТ та Профіт ТОВ, три українські компанії, що належать або контрольовані Кінцевими бенефіціарними власниками і/або афілійовані з ними, отримали 11,1 млн. дол. США, 3,7 млн. дол. США і 12,8 млн. дол. США відповідно. Кожен кредитний договір передбачав, що виручені кошти призначалися для «фінансування поточної господарської діяльності». Однак, виручені кошти не були використані в заявлених цілях.» (пункт 120 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього виручені кошти були відмиті в ході двадцяти п'яти операцій, пов'язаних з вісьмома рахунками для відмивання грошей, включаючи компанію відповідача ОСОБА_2 , компанії відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Pavanti Enterprises і Logarinvest, а також компанії Кінцевих бенефіціарних власників Arran Continental і Locken. На підставі отриманої інформації, яка представляється вірною, Кінцеві бенефіціарні власники та їх спільники використовували компанію відповідача Коломойського Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і переведення 15,6 млн. дол. США цих кредитних надходжень в США на банківський рахунок Optima Ventures для "ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ В ПРИДБАННІ ОФІСУ В ЛУЇСВІЛЛІ І ГОТЕЛЮ В КЛІВЛЕНДІ ТА ФІНАНСУВАННЯ" тобто, (1) придбання Кінцевими бенефіціарними власниками 7 жовтня 2011 року 472-кімнатного готелю ОСОБА_5 (згодом перейменованого в Westin Cleveland Hotel) та гаража за адресою АДРЕСА_1 , від імені Optima 777; і (2) придбання Кінцевими бенефіціарними власниками 21 вересня 2011 року будівлі PNC Plaza за адресою 500 West Jefferson Street в Луїсвіллі, штат Кентуккі, від імені Optima 500.» (пункт 121 Доповнення до Первинного позову);
- « 30 та 31 липня 2008 року НЗФ ВАТ, ОГЗК ВАТ, Маргенецький ВАТ, та ЗФЗ ВАТ, чотири українські юридичні особи, які перебували у власності або контролювались та/або були афілійованими з Кінцевими бенефіціарними власниками, отримали разом 147.8 мільйонів доларів США кредитних коштів за рахунок дев'ятьох кредитів від ПриватБанку України. Ціллю усіх кредитів було вказано «фінансування поточної діяльності» компаній-позичальників, які перебували у власності чи були афілійовані з Кінцевими бенефіціарними власниками. Кредитні кошти не були використані на вказані цілі.» (пункт 160 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через 41 транзакцію через 22 рахунки для відмивання коштів, включаючи рахунки ОСОБА_6 (Divot Enterprises), Логарінвест ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та рахунки належних Кінцевим Бенефіціарним Власникам ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), Квіклайн Трейдінг (Quickline Trading), ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ) (який є [спільником] Делаверської компанії Оптіма), Росмор Консалтінг (Rosmore Consulting), Блісонт Кепітал (Blisont Capital), Феррост (Ferrost), Бротстон (Brotstone) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ). Протягом трьох годин з моменту, коли [компанія] ОСОБА_14 (Geveld Holdings) отримала кошти, Кінцеві Бенефіціарні Власники та їхні спільники привласнили в підсумку 54 мільйони доларів США отриманих кредитних коштів через перерахунок цих коштів від [компанії] ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) на інвестиційний рахунок ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) для вигоди Кінцевих Бенефіціарних Власників.» (пункт 161 Доповнення до Первинного позову);
- « 25 вересня 2008 року ВАТ «ЗФЗ», українська компанія, яка перебувала у власності або контролювалась, та/або була афілійованою з Кінцевими бенефіціарними власниками, отримала загалом 7,7 млн. дол. США кредитних коштів за рахунок трьох кредитів від ПриватБанку. Ціллю кожної позики було «фінансування поточної діяльності» ВАТ «ЗФЗ». Кошти не були використані для заявлених цілей.» (пункт 162 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через вісімнадцять транзакцій через дванадцять рахунків з відмивання грошей, включаючи рахунки Компаній Divot Enterprises, Paneuro Products та Logarinvest відповідача Коломойського, Компанії Bonique відповідача Боголюбова та Компаній Кінцевих бенефіціарних власників Empire, Manganese Trans Atlantic, Empire Chemical (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер) та ОСОБА_15 . Через три години після отримання коштів Компанією Geveld Holdings Кінцеві бенефіціарні власники та їхні спільники привласнили щонайменше 12,3 млн. дол. США кредитних коштів шляхом ї переказу від Компанії Geveld Holdings на американський інвестиційний рахунок Renaissance Advisory на користь Кінцевих бенефіціарних власників.» (пункт 163 Доповнення до Первинного позову);
- « 28 жовтня 2008 року на рахунок компанії Кінцевих бенефіціарних власників Empire Chemical (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер) в ПриватБанку Кіпр надійшло 5,6 млн. дол. США кредитних коштів з позики, виданої ПриватБанком України ВАТ «ЗФЗ», українській компанії, що належить та/або контролюється, та/або є афілійованою з Кінцевими бенефіціарними власниками. Заявленою ціллю позики було «фінансування поточної діяльності» ВАТ «ЗФЗ». Однак кошти не були використані для заявлених цілі.» (пункт 164 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через вісімнадцять транзакцій через вісім рахунків для відмивання грошей, включаючи рахунок на ім'я самого відповідача ОСОБА_3 в ПриватБанку Кіпр, Divot та Ralkon Commercial відповідача ОСОБА_3 , Bonique відповідача Боголюбова та компанії Кінцевих бенефіціарних власників Ferrost. Через годину після отримання коштів компанією Grammel Holdings Кінцеві бенефіціарні власники та їх спільники неправомірно привласнили щонайменше 7,3 млн. дол. США кредитних коштів шляхом їх переказу від компанії Grammel Holdings на американський інвестиційний рахунок Компанії Renaissance Advisory на користь Кінцевих бенефіціарних власників.» (пункт 165 Доповнення до Первинного позову);
- « 20 червня 2008 року НЗФ ВАТ та ЗФЗ ВАТ, дві українські юридичні особи, які перебували у власності або контролювались та/або були афілійованими з Кінцевими бенефіціарними власниками, отримали разом від ПриватБанку України у якості кредиту 26.7 мільйонів доларів США. Отримані кредитні кошти не були використані на діяльність та операції позичальників.» (пункт 174 Доповнення до Первинного позову);
- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через 17 транзакцій через 14 рахунків для відмивання коштів, включаючи рахунки компанії Bonique відповідача Боголюбова та рахунки належних Кінцевим бенефіціарним власниками компаній Barat Enterprises, Brotstone, ОСОБА_18 та Empire Chemical (який є Делаверської компанії Optima). Того ж дня компанія Brassbox Limited ("Brassbox") отримала кошти, Кінцеві бенефіціарні власники та їхні спільники присвоїли в кінцевому підсумку 8.5 мільйонів доларів США з кредитних коштів через їх перерахунок (разом з 3.3 мільйонів доларів США додаткових коштів, які за інформацією та переконанням походять від інших кредитів ПриватБанку) від Brassbox до First Greenwich Kahala Limited для вигоди Кінцевих бенефіціарних власників.» (пункт 175 Доповнення до Первинного позову).
У поданому до Суду Штату Делавер позові Банк, здійснюючи виклад фактичних обставин справи та описуючи підстави позову, вказує на те, що Товариство не виконало свої договірні зобов'язання за кредитними договорами, оскільки не погасило заборгованість за ними перед Банком та використовувало кредитні кошти, які отримувалися Товариством в рамках кредитних договорів, на цілі, що суперечили їх умовам, тобто не використовувало кредитні кошти для фінансування поточної діяльності підприємства, а також те, що Товариство причетне до відмивання коштів та протиправної рециркуляції кредитів, що передбачало, зокрема, погашення заборгованості за кредитними договорами за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися Товариством за іншими кредитними договорами.
Таким чином, саме викладена у американському позові Банка інформація і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; припинення правовідношення.
Згідно з частинами першою, другою і четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач надав позичальнику - позивачу кредитні кошти за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010.
Водночас, судом встановлено, що позивачем було отримано та повернуто кредитні кошти за такими кредитними договорами:
- №4З1407Д від 02.06.2008: у період з 20.06.2008 по 13.11.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 57 238 741,42 доларів США; у період з 27.06.2008 по 30.12.2008 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З1498Д від 01.07.2008: у період з 23.07.2008 по 25.11.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 15 096 147,11 доларів США; у період з 17.10.2008 по 02.12.2008 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З1577Д від 01.08.2008: у період з 29.08.2008 по 20.10.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 12 725 867,99 доларів США; у період з 20.02.2009 по 20.02.2009 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З10328Д від 29.11.2010: 02.12.2010 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 9 300 000,00 доларів США; 09.09.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З10329Д від 30.11.2010: 02.12.2010 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 9 300 000,00 доларів США; 09.09.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З10330Д від 30.11.2010: у період з 02.12.2010 по 30.11.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 19 933 324,38 доларів США; у період з 08.09.2011 по 14.12.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З10340Д від 01.12.2010: 15.12.2010 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 8 500 000,00 доларів США; у період з 15.12.2011 по 16.12.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;
- №4З10341Д від 02.12.2010: у період з 06.12.2010 по 27.12.2010 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 8 700 000,00 доларів США; 16.12.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів.
При цьому, суд зазначає, що в умовах кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010, Банк та Товариство не визначали види джерел походження грошових коштів, за рахунок яких позивачем проводитиметься погашення кредиту або сплата на користь Банку усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювалися умовами вказаних вище кредитних договорів.
Зазначеного факту відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано.
Разом з тим, суд відзначає, що у відзивах на позовну заяву відповідач не заперечує та визнає повернення позивачем зазначених кредитних коштів за вказаними вище кредитними договорами.
Натомість, із наданої позивачем до суду первинної документації, судом встановлено, що належне виконання позивачем умов укладених з Банком кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010, у тому числі повна сплата позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інших платежів, які передбачалися умовами кредитних договорів, підтверджується доказами, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи, а саме виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та іншими документами Банка, якими підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами зазначених вище кредитних договорів.
Крім того, оцінивши усі докази, надані сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що кредитні кошти, які отримувались позивачем в рамках вказаних вище кредитних договорів, використовувалися Товариством в порядку та умовах, передбачених кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності Товариства, а також позивачем повернуто на користь Банку кредитні кошти та сплачено на користь Банку усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами.
При цьому, суд відзначає, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, відбулися за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності.
Водночас, суд констатує, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010, відбулися як за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності, так і за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися Товариством за іншими кредитними договорами та за рахунок поручителів. При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що кредити, які отримувалися позивачем за іншими кредитними договорами та за рахунок яких Товариством погашалися кредити та сплачувалися проценти, винагороди та інші оплати за спірними кредитними договорами, також були повністю погашені в кінцевому рахунку коштами Товариства, отриманими позивачем від господарської діяльності.
У результаті дослідження наданих позивачем доказів, зокрема, завірених копій банківських виписок з рахунків Товариства, судом встановлено, що у відповідних пунктах позову Банку, поданому до Суду Штату Делавер, з-поміж інших кредитних договорів міститься посилання в тому числі на кредитні договори, які розглядаються судом у даній справі, а саме:
- в пунктах 114-116, 120-121 Доповнення до Первинного позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитні договори №4З10340Д від 01.12.2010 року, №4З10341Д від 02.12.2010 року, №4З10328Д від 29.11.2010 року, №4З10329Д від 30.11.2010 року, №4З10330Д від 30.11.2010 року, оскільки в рамках кредитних договорів АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" було отримано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданого до Суду Штату Делавер;
- в пунктах 160-161, 164-165, 174-175 Доповнення до Первинного позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитні договори №4З1498Д від 01.07.2008 року, №4З1407Д від 02.06.2008 року, оскільки в рамках кредитних договорів АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" було отримано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданого до Суду Штату Делавер;
- в пунктах 162-163 Доповнення до Первинного позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4З1577Д від 01.08.2008 року, оскільки в рамках кредитного договору АТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" було отримано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поданого до Суду Штату Делавер.
Відтак, позивач, звертається до суду з позовом до Банку про визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед відповідачем за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010, укладеними сторонами, у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, а також про визнання відсутнім в Банку права вимоги виконання Товариством усіх зобов'язань за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010 у зв'язку з їх припиненням повним виконанням, проведеним належним чином, та зобов'язати Банк припинити дії, які порушують право Товариства на припинення усіх зобов'язань Товариства перед відповідачем за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010 у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Товариством надано до суду докази, які підтверджують цільове використання кредитних коштів, які отримувалися позивачем в рамках виконання зазначених вище кредитних договорів.
Судом досліджено надану позивачем первинну документацію товариства, яка знаходиться в матеріалах справи, зі змісту якої вбачається, що кредитні кошти, отримані Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» у рамках кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010 були використані позивачем належним чином та за призначенням, а проведення платежів, які здійснювалися Товариством на повернення кредитних коштів в рамках виконання зазначених кредитних договорів здійснювалося позивачем за рахунок грошових коштів Товариства, що підтверджується банківськими виписками та довідками про рух коштів Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів».
Як зазначено вище, у поданому до Суду Штату Делавер позові Банк, здійснюючи виклад фактичних обставин справи та описуючи підстави позову, вказує на те, що Товариство не виконало свої договірні зобов'язання за кредитними договорами, та позивач має відношення до відмивання коштів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що належним виконанням зобов'язань за кредитними договорами є в тому числі повернення коштів за відсутності порушення чинного законодавства України, тобто законність господарської операції тощо, в протилежному випадку кредитор може не визнати відповідне зобов'язання виконаним і, як наслідок, припиненим. Припиненим є зобов'язання, виконання якого здійснено без порушень законодавства України. Отже, цільове використання коштів, яке в тому числі передбачає з'ясування обставин щодо використання коштів та джерел погашення кредитних зобов'язань і відповідно підлягає фінансовому моніторингу на предмет легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (в редакції, чинній на момент виконання кредитних договорів) до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (в редакції, чинній на момент виконання кредитних договорів) система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: 1) банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.
Виходячи зі змісту положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (в редакції, чинній на момент виконання кредитних договорів), судом вбачається, що на банк як суб'єкта первинного фінансового моніторингу покладається обов'язок здійснювати моніторинг сумнівних операцій, які мають ознаки таких, що мають на меті «відмивання коштів», отриманих злочинним шляхом.
Однак, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що по операціях, вчинених з використанням та поверненням коштів за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010 відповідачем були виявлені та зупинені операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Банком не надано також доказів того, що будь-які особи, які зобов'язані були здійснювати фінансовий моніторинг операцій у АТ КБ «Приватбанк», були притягнуті до відповідальності за порушення законодавства про протидію та запобіганню легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.
Таким чином, у разі визнання операцій з використання кредитних коштів та по поверненню кредитних коштів такими, що легалізують кошти, отримані злочинним шляхом, тобто є незаконними, відповідач по даному позову фактично не визнає зобов'язання за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008, №4З1498Д від 01.07.2008, №4З1577Д від 01.08.2008, №4З10328Д від 29.11.2010, №4З10329Д від 30.11.2010, №4З10330Д від 30.11.2010, №4З10340Д від 01.12.2010, №4З10341Д від 02.12.2010 виконаними належним чином і відповідно такими, що припинились. Оскільки, належне виконання передбачає законність джерел надходження коштів.
Зазначене вище спростовує доводи відповідача про надуманість та безпідставність позовних вимога позивача та їх необгрунтованість.
Отже, з огляду на викладене, суд констатує, що кредитні кошти, які отримувались позивачем в рамках кредитних договорів, використовувалися АТ «Запорізький завод феросплавів» в порядку та умовах, передбачених кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності АТ «Запорізький завод феросплавів», а також АТ «Запорізький завод феросплавів» повернуто на користь АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти та сплачено на користь АТ КБ «Приватбанк» усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитного договору, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами, та за рахунок коштів, отриманих АТ "Запорізький завод феросплавів" від господарської діяльності та за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися АТ "Запорізький завод феросплавів" за іншими кредитними договорами і за рахунок коштів поручителів, що в сукупності та за своїм змістом спростовує доводи відповідача, викладені в поданому до Суду Штату Делавер позові, щодо фактів відмивання АТ «Запорізький завод феросплавів» коштів у зазначених правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Абзацом першим частини першої і частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що згідно з чинним законодавством України, а саме статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом; ні кредитним договором, ані законом України не встановлюється окреме/самостійне «право» Товариства на припинення зобов'язань, які виникають з кредитних договорів; натомість статтею 599 ЦК України (аналогічне за змістом положення міститься і у частині першій статті 203 Господарського кодексу України) передбачено, що припинення виконаного зобов'язання відбувається автоматично - в силу закону України і для того, щоб виконане зобов'язання припинилося, не потребується жодної вольової дії з боку зобов'язаної сторони (такої як реалізація «права на припинення зобов'язання», якого взагалі не існує).
За твердженнями відповідача, стаття 599 ЦК України не передбачає жодного додаткового чи самостійного «права на припинення зобов'язання» боржника за договором, а також ця стаття не може бути використана як правова підстава для подання Товариством позову до Банка щодо такого «права».
Також відповідач зазначає, що правова природа обраного позивачем у даній справі способу захисту (визнання «права» боржника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов'язання) шляхом визнання припиненими зобов'язань за кредитними договорами вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований за обставин даної справи. Так, навіть якщо позов буде задоволено, це не призведе до відновлення відповідних суб'єктивних прав Товариства з огляду на відсутність у позивача самого «права на припинення зобов'язання», що могло б бути відновленим.
Разом з тим, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №911/169/16, від 19.06.2018 у справі №916/993/17 і від 03.04.2019 №913/317/18.
При цьому, правова позиція щодо належності способу захисту, яким є визнання відсутнім права, викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 910/16476/18.
Відтак, Банк подаючи позов до Суду Штату Делавер, в якому викладає обставини нецільового використання Товариством отриманих за кредитними договорами коштів, фактично вказує про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, тобто не визнає виконання Товариством таких кредитних договорів, проведеними належним чином.
У судових засіданнях з розгляду даної справи на запитання суду щодо належного виконання Товариством умов кредитних договорів та їх припинення представник відповідача зазначив, що наведене не належить до предмету доказування у даній справі та може розглядатися в рамках розгляду справи про стягнення коштів.
Таким чином позивач, в силу приписів чинного законодавства України, має право на отримання судового захисту шляхом подання до суду позовів до відповідача щодо визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед Банком за кредитними договорами у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначивши, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Руїс Торіхапроти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A №303-A).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. пункт 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. пункт 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 №49684/99).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи №910/13407/17.
Що ж до посилань відповідача на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, то слід зазначити наступне.
Для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 зі справи №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 зі справи №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
Так, предметом позову у справі №910/14144/17 були вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем.
У справі №522/14890/16-ц позивач вважав порушеним своє право власності на частку у статутному капіталі, якою, на його думку, відповідач заволодів на забезпечення вимог за договором позики і яку має повернути у зв'язку з виконанням зобов'язання за цим договором шляхом визнання припиненим договору позики.
Відтак, правовідносини, які виникли між сторонами у справах №910/14144/17 і №522/14890/16-ц та даній справі не є подібними, а тому викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц не підлягає застосуванню при розгляді даної справи.
У додаткових поясненнях відповідач зазначив про те, що подані позивачем документи (договори з іншими суб'єктами господарювання; документи, пов'язані з такими угодами (рахунки, товаросупровідні документи, накладні, банківські виписки, інформація про взаєморозрахунки тощо)) не стосуються обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами першою і другою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, враховуючи предмет та підстави позову, надані Товариством документи, які стосуються використання сум кредитних коштів та джерел отримання позивачем коштів для подальшого погашення сум отриманих кредитів, подані позивачем на підтвердження належного виконання останнім умов кредитних договорів та використання отриманих кредитних коштів за їх цільовим призначенням, є належними доказами у розумінні статті 76 ГПК України.
Таким чином, оцінивши усі докази, надані сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що кредитні кошти, які отримувались позивачем в рамках кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008 року, №4З1498Д від 01.07.2008 року, №4З1577Д від 01.08.2008 року, №4З10328Д від 29.11.2010 року, №4З10329Д від 30.11.2010 року, №4З10330Д від 30.11.2010 року, №4З10340Д від 01.12.2010 року, №4З10341Д від 02.12.2010 року, використовувалися Товариством в порядку та умовах, передбачених кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності Товариства.
При цьому, суд відзначає, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів №4З1407Д від 02.06.2008 року, №4З10328Д від 29.11.2010 року, №4З10329Д від 30.11.2010 року, відбулися за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності.
Водночас, суд констатує, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів №4З1498Д від 01.07.2008 року, №4З1577Д від 01.08.2008 року, №4З10330Д від 30.11.2010 року, №4З10340Д від 01.12.2010 року, №4З10341Д від 02.12.2010 року, відбулися як за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності, так і за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися Товариством за іншими кредитними договорами та за рахунок коштів поручителів. При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що кредити, які отримувалися позивачем за іншими кредитними договорами та за рахунок яких Товариством погашалися кредити та сплачувалися проценти, винагороди та інші оплати за спірними кредитними договорами, також були повністю погашені в кінцевому рахунку коштами Товариства, отриманими позивачем від господарської діяльності.
За таких обставин, враховуючи, що кредитні договори №4З1407Д від 02.06.2008 року, №4З1498Д від 01.07.2008 року, №4З1577Д від 01.08.2008 року, №4З10328Д від 29.11.2010 року, №4З10329Д від 30.11.2010 року, №4З10330Д від 30.11.2010 року, №4З10340Д від 01.12.2010 року, №4З10341Д від 02.12.2010 року, є припиненими виконанням та відповідно усі зобов'язання Товариства перед Банком, які були передбачені, обумовлені та пов'язані з вказаними вище кредитними договорами, припинились повним виконанням, проведеним належним чином, яке було прийняте Банком як управненою стороною таких зобов'язань, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави стверджувати про наявність зобов'язань Товариства перед Банком за кредитними договорами або про їх неналежне виконання зі сторони позивача, а права Товариства підлягають захисту шляхом визнання припиненими усіх зобов'язань позивача перед Банком за кредитними договорами №4З1407Д від 02.06.2008 року, №4З1498Д від 01.07.2008 року, №4З1577Д від 01.08.2008 року, №4З10329Д від 30.11.2010 року, №4З10330Д від 30.11.2010 року, №4З10340Д від 01.12.2010 року, №4З10341Д від 02.12.2010 року, повним виконанням, проведеним належним чином, а також шляхом визнання відсутнім у відповідача права вимоги виконання Товариством усіх зобов'язань за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010 року у зв'язку з їх припиненням повним виконанням, проведеним належним чином та зобов'язанням Банку припинити дії, які порушують право Товариства на припинення усіх зобов'язань позивача перед Банком за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010 року у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов'язань припиненими, визнання відсутнім права та припинення дії, яка порушує право.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10341Д від 02.12.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
3. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10340Д від 01.12.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
4. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1407Д від 02.06.2008, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
5. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1498Д від 01.07.2008, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
6. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10330Д від 30.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
7. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З1577Д від 01.08.2008, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
8. Визнати припиненими усі зобов'язання Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10329Д від 30.11.2010, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
9. Визнати відсутнім в Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) права вимоги виконання Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) усіх зобов'язань кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010, укладеними між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх припиненням повним виконанням, проведеним належним чином.
10. Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) припинити дії, які порушують право Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором №4З10328Д від 29.11.2010, укладеними між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) та Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542), у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
11. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) судовий збір у розмірі 20430,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.05.2022.
Суддя О.В. Гулевець