пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 травня 2022 року справа № 903/89/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича
та за присутності представників:
від позивача: Кирись З.Л. - представник, адвокат (договір про надання юридичних послуг №09/22 від 10.01.2022р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №812 від 31.07.2015р.)
від відповідача: Андрусяк І.В. - представник, адвокат (ордер на надання правової допомоги від 01.04.2022р. серія АС №1037225, договір про надання правової допомоги від 16.02.2022р. №16/02/22)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни, м. Луцьк
про стягнення 105 044,72 грн.
встановив: Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду з позовом від 25.01.2022р. про стягнення на його користь з Фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни 164 671,51 грн., в тому числі 105 832,96 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов'язаних з відпуском теплової енергії, 44 555,45 суми збитків, завданих інфляцією, а також 14 283,10 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою від 27.01.2022р. відповідну позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із відкриттям провадження у справі, призначенням розгляду справи в судовому засіданні на 28.02.2022р., а також із здійсненою судом в адресу сторін пропозицією вчинити ряд додаткових дій та надати суду відповідні матеріали.
Відзив від 17.02.2022р. на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих заперечення пред'явленого позову документів за підписом Смолич Г.А. надійшов до суду 18.02.2022р.
Ухвалою від 28.02.2022р., з огляду на заперечення відповідача на пред'явлені позовні вимоги та у зв'язку з необхідністю визначення всіх істотних обставин справи, які підлягають встановленню, встановлення відповідних доказів, з огляду на обсяг та характер доказів, долучених до матеріалів справи, приймаючи до уваги необхідність надання можливості позивачу ознайомитися з відзивом відповідача на позовну заяву, подати до суду та відповідачу відповідь на відзив з обґрунтовуючими документами та матеріалами, надання можливості відповідачу в подальшому підготувати на надати письмові пояснення (заперечення) стосовно відповіді на відзив, господарським судом за власною ініціативою було постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження із призначенням справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.04.2022р. та одночасною пропозицією сторонам вчинити додаткові дії та надати суду відповідні матеріали (відповідь на відзив на позовну заяву, заперечення стосовно відповіді на відзив).
Відповідь ДКП "Луцьктепло" від 10.03.2022р. на відзив відповідача до суду надійшов 11.03.2022р.
04 квітня 2022 року до суду від позивача надійшло клопотання від 01.04.2022р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Також 04.04.2022р. до суду надійшла заява ДКП "Луцьктепло" від 01.04.2022р. про зменшення розміру пред'явлених до відповідача позовних вимог.
Постановленою 04.04.2022р. за результатами проведеного за участю представників сторін підготовчого судового засідання ухвалою (відображена в протоколі судового засідання) судом було:
- задоволено клопотання ДКП "Луцьктепло" від 01.04.2022р. про зменшення розміру пред'явлених позовних вимог та постановлено здійснювати подальший судовий розгляд справи виходячи із нового предмету позову: стягнення 105 832,96 грн. основної заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії на об'єкт опалення, розташований у м. Луцьку, вул. Гордіюк, 2/59;
- задоволено клопотання ДКП "Луцьктепло" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДКП "Луцьктепло" від 30.04.2015р. №1371 у редакції постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2016р. №1757, від 02.12.2016р. №2126, від 01.02.2017р. №151; рішень виконавчого комітету Луцької міської ради від 04.04.2018р., від 30.11.2018р., від 24.09.2020р. та від 01.02.2021р. про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло";
- в підготовчому судовому засіданні (з огляду на клопотання представника відповідача) оголошено перерву до 27.04.2022р.
27 квітня 2022 року до суду за підписом представника підприємця Смолич Г.А. (адвокат Андрусяк І.В.), надійшло клопотання від 26.04.2022р. про долучення до матеріалів справи отриманих адвокатом в Господарському суді Волинської області за результатами ознайомлення з матеріалами справи №903/298/14 документів.
Ухвалами, постановленими за результатами проведеного 27.04.2022р. у справі за участю представників сторін підготовчого судового засідання (відображена в протоколі засідання суду) клопотання представника відповідача було задоволено, надані останнім документи долучено до матеріалів справи, підготовче провадження у справі було закрито із її призначенням до судового розгляду по суті на 17.05.2022р.
10 травня 2022 року позивачем на адресу суду було скеровано письмові пояснення ДКП "Луцьктепло" стосовно клопотання представника підприємця Смолич Г.А. від 26.04.2022р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів із відображеною позицією сторони щодо обставин, котрі ці документи відображають.
Визначені пояснення позивача були долучені судом до матеріалів справи про що постановлено відповідну відображену в протоколі судового засідання від 17.05.2022р. ухвалу.
До початку розгляду справи по суті, а саме 12.05.2022р., на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 12.05.2022р. про зменшення розміру пред'явлених ДКП "Луцьктепло" до відповідача позовних вимог із заявленої до стягнення суми боргу 105 832,96 грн. до суми 105 044,72 грн. При цьому засвідчено, що визначена дія позивача пов'язана з допущеними при поданні позову арифметичними помилками.
Відповідне клопотання позивача до початку розгляду справи по суті було розглянуте судом та задоволене, про що постановлено відображену в протоколі судового засідання ухвалу. Відтак, має місце нова ціна позову 105 044,72 грн. виходячи із котрої судом здійснено розгляд справи по суті.
Присутня в засіданні суду представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, поясненні від 10.05.2022р., з огляду на докази, долучені до матеріалів справи, пред'явлені позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов на суму 105 044,72 грн. із одночасним покладенням на відповідача обов'язку відшкодування ДКП "Луцьктепло" понесених при зверненні до суду витрат - сплата судового збору 2 481 грн.
При цьому засвідчує, що у власності відповідача знаходиться нежитлове приміщення у котре підприємством у спірний період 2016-2021 років на бездоговірній основі надавались послуги з теплопостачання. Відповідні послуги отримувались (споживались) підприємцем Смолич Г.А., однак, залишились без належної оплати. Відсутність у приміщенні відповідача приладів опалення у зв'язку з їх самовільним демонтажем в будь-якому випадку не впливає на надання відповідних послуг та не звільняє відповідача від обов'язку їх оплатити.
Присутній в засіданні суду представник відповідача пред'явлені до підприємця Смолич Г.А. вимоги заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та документи, додатково долучені до матеріалів справи, засвідчив на відсутності підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на не підтвердження позивачем обставин своїх вимог належними та допустимими доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про повну безпідставність пред'явлених позовних вимог.
При цьому, оцінюючи позицію сторін, викладену останніми у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію, викладену позивачем в обґрунтування пред'явленого позову та, відповідно, відповідачем у заперечення позовних вимог, суд засвідчує наступне:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Судом засвідчується що, ДКП "Луцьктепло" (з врахуванням задоволених судом клопотань від 01.04.2022р. та від 12.05.2022р. про зменшення пред'явлених до відповідача позовних вимог) звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з підприємця Смолич Г.А. 105 044,72 грн. заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії. Згідно поданих заяв про зменшення позовних вимог та висловлених усних пояснень представника сторони в судовому засіданні, постачання теплової енергії ДКП "Луцьктепло" надавало підприємцю Смолич Г.А. на бездоговірній основі у період жовтня-грудня місяців 2016 року, січня-березня, жовтня-грудня місяців 2017 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2018 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2019 року, січня-травня, жовтня-грудня місяців 2020 року, а також у період з січня по квітень місяць 2021 року включно.
Смолич Галина Адамівна, як це вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності за адресою м. Луцьк, вул. Салтикова-Щедріна, 102, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради 26.08.2004р.
Як засвідчується позивачем та підтримується представником ДКП "Луцьктепло" в судовому засіданні, послуги з постачання теплової енергії надавались ДКП "Луцьктепло" відповідачу на об'єкт опалення - нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м., яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, та, як це вбачається із долученої до матеріалів справи інформаційної довідки №160977075 Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на праві приватної власності з 19.09.2006р. належить Смолич Галині Адамівні (підстава виникнення права власності: посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. договір купівлі-продажу від 24.03.2006р.)
Здійснюючи аналіз долучених до матеріалів справи, сформованих ДКП "Луцьктепло" в односторонньому порядку без подальшого направлення на адресу відповідача помісячних рахунків за теплову енергію, судом встановлено наступне:
1) у період жовтня-грудня місяців 2016 року, січня-березня, жовтня-грудня місяців 2017 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2018 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2019 року, січня-травня місяців 2020 року загальна обрахована позивачем вартість послуг з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, склала без врахування податку на додану вартість 75 369,47 грн., зокрема,
жовтень 2016 року на суму 1 928,65 грн. (рахунок №596 від 24.10.2016р.);
листопад 2016 року на суму 2 717,65 грн. (рахунок №748 від 24.11.2016р.);
грудень 2016 року на суму 3 326,19 грн. (рахунок №830 від 22.12.2016р.);
січень 2017 року на суму 3 326,19 грн. (рахунок №936 від 25.01.2017р.);
лютий 2017 року на суму 3 326,19 грн. (рахунок №498 від20.02.2017р.);
березень 2017 року на суму 3 680,46 грн. (рахунок №514 від 21.03.2017р.);
жовтень 2017 року на суму 1 813,39 грн. (рахунок №2875 від 25.10.2017р.);
листопад 2017 року на суму 2 514,37 грн. (рахунок №661 від 23.11.2017р.);
грудень 2017 року на суму 3 944,28 грн. (рахунок №482 від 19.12.2017р.);
січень 2018 року на суму 4 036,88 грн. (рахунок №813 від 28.01.2018р.);
лютий 2018 року на суму 4 036,88 грн. (рахунок №670 від 19.02.2018р.);
березень 2018 року на суму 4 036,88 грн. (рахунок №554 від 19.03.2018р.);
квітень 2018 року на суму 672,82 грн. (рахунок №956 від 26.04.2018р.);
листопад 2018 року на суму 4 176,75 грн. (рахунок №901 від 26.11.2018р.);
грудень 2018 року на суму 3 709,37 грн. (рахунок №853 від 20.12.2018р.);
січень 2019 року на суму 3 622,24 грн. (рахунок №773 від 24.01.2019р.);
лютий 2019 року на суму 3 622,24 грн. (рахунок №359 від 19.02.2019р.);
березень 2019 року на суму 3 622,24 грн. (рахунок №464 від 20.03.2019р.);
квітень 2019 року на суму 603,76 грн. (рахунок №932 від 23.04.2019р.);
листопад 2019 року на суму 3 855,94 грн. (рахунок №509 від 18.11.2019р.);
грудень 2019 року на суму 3 622,24 грн. (рахунок №578 від 16.12.2019р.);
січень 2020 року на суму 3 368,68 грн. (рахунок №494 від 17.01.2020р.);
лютий 2020 року на суму 3 296,24 грн. (рахунок №344 від 20.02.2020р.);
березень 2020 року на суму 2 752,90 грн. (рахунок №440 від 17.03.2020р.);
квітень 2020 року на суму 84,47 грн. (рахунок №415 від 15.04.2020р.);
травень 2020 року на відкориговану (зменшену) мінусову суму - 328,43 грн. (рахунок №1028 від 28.05.2020р.)
Із врахуванням 20% податку на додану вартість відповідна загальна вартість наданих у визначений період послуг склала 90 443,37 грн.
Досліджуючи зазначені рахунки судом встановлюється, що останні містять в собі нарахування позивача по оплаті теплової енергії за двома об'єктами (м. Луцьк, вул. Гордіюк, 2, та м. Луцьк, вул. Рівненська, 87), містять посилання на період нарахування, виражену в гігакалоріях кількість теплової енергії, ціну за одиницю виміру, загальну нараховану суму по кожному об'єкту окремо, розмір 20% ПДВ та загальну суму нарахування. Окрім цього рахунки містять посилання на договір №6-22 в якості підстав надання послуги.
Судом встановлюється обставина, за котрої позивачем визначається вартість послуг з теплопостачання в квітні 2020 року на суму 84,47 грн. (рахунок №415 від 15.04.2020р.), в той час, коли відповідно до зазначеного рахунку послуги надавались на суму 965,98 грн. (без ПДВ) та відкориговані особисто позивачем на мінусову суму 1 010,45 грн., внаслідок чого кінцеве сальдо складає також мінусову суму 84,47 грн. та, на переконання суду, не може бути в подальшому пред'явлена до стягнення в якості заборгованості, оскільки як така фактично не існує, а також впливає своїм мінусовим значенням на весь інший борг.
Визначену обставину представником позивача спростовано в судовому засіданні належним чином та у порядку не було.
2) відповідно у період з жовтня 2020 року по квітень місяць 2021 року (на відміну від засвідченого позивачем у позові та підтриманого представником ДКП "Луцьктепло" в судовому засіданні твердження про надання у нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, послуг з постачання теплової енергії), згідно сформованих позивачем в односторонньому порядку без направлення підприємцю Смолич Г.А. рахунків здійснювались нарахування для відповідача сум втрат теплової енергії в стояках/трубопроводах, а саме:
за жовтень 2020 року на суму 896,39 грн. (рахунок №481/10/1 від 12.11.2020р.);
за листопад 2020 року на суму 1 736,76 грн. (рахунок №481/11/1 від 04.12.2020р.);
за грудень 2020 року на суму 1 736,76 грн. (рахунок №481/12/1 від 11.01.2021р.);
за січень 2021 року на суму 1 736,76 грн. (рахунок №481/1/1 від 03.02.2021р.);
за лютий 2021 року на суму 2 525,47 грн. (рахунок №481/2/1 від 09.03.2021р.);
за березень 2021 року на суму 2 525,47 грн. (рахунок №481/3/1 від 07.04.2021р.);
за квітень 2021 року на суму 1 010,19 грн. (рахунок №481/4/1 від 27.04.2021р.).
Загальний розмір втрат теплової енергії в стояках/трубопроводах у визначений період склав без врахування податку на додану вартість 12 167,80 грн.
Із врахуванням 20% податку на додану вартість загальний розмір втрат теплової енергії у визначений період склав 14 601,36 грн.
Досліджуючи зазначені рахунки судом встановлюється, що останні містять в собі нарахування позивача по оплаті теплової енергії за одним об'єктом підприємця Смолич Г.А. ( АДРЕСА_1 ), містять посилання на період нарахування, виражену в гігакалоріях кількість теплової енергії (розмір втрат), ціну за одиницю виміру, загальну нараховану суму по об'єкту, розмір 20% ПДВ та загальну суму нарахування. Окрім цього рахунки містять посилання на договір №6-22 від 09.12.2014р. та особистий рахунок споживача (481) в якості підстав нарахування.
Надаючи загальну оцінку визначеним вище помісячним рахункам, суд зазначає, що останні не є належними та допустимими доказами факту надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем, зокрема, з огляду на підготовку рахунків працівниками ДКП "Луцьктепло" в односторонньому порядку без направлення (вручення) підприємцю Смолич Г.А. Зазначені акти, на переконання суду, лише відображають позицію сторони стосовно періоду надання послуг, їх величини (розміру), вартості, об'єкту надання тощо.
При цьому своєчасне не направлення відповідних рахунків боржнику позбавляє його можливості бути усвідомленим про можливе порушення своїми діями (бездіяльністю) прав ДКП "Луцьктепло", можливості своєчасного врегулювання спірних питань між сторонами, здійснення захисту своїх прав та інтересів, в тому числі, і в судовому порядку.
Стосовно суми заборгованості 90 443,37 грн.
Як засвідчується позивачем, помісячні розрахунки оплати послуг з постачання теплової енергії на об'єкт опалення у період жовтня-грудня місяців 2016 року, січня-березня, жовтня-грудня місяців 2017 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2018 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2019 року, січня-травня місяців 2020 року здійснено ДКП "Луцьктепло" на підставі показників загально-будинкового вузла комерційного обліку (теплового лічильника), виходячи з вартості 1 Гкал, пропорційно опалювальній площі приміщення з врахуванням тарифів, затверджених виконавчим комітетом Луцької міської ради у ті чи інші періоди. При цьому, опалювальне, належне на праві власності відповідачу приміщення індивідуальним засобом розподільного обліку теплової енергії (тепловим лічильником) не облаштоване.
В підтвердження встановлення відповідних тарифів у опалювальні періоди 2016-2021 років позивачем до матеріалів справи долучено витяги з постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДКП "Луцьктепло" від 30.04.2015р. №1371 у редакції постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2016р. №1757, від 02.12.2016р. №2126, від 01.02.2017р. №151; рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 04.04.2018р., від 30.11.2018р., від 24.09.2020р. та від 01.02.2021р. про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло".
Відтак, нарахування вартості послуг з централізованого опалення приміщення та надання суміжних послуг проведено позивачем на підставі п. 12 чинних на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" за показниками загально-будинкового теплового лічильника, встановленого в багатоповерховому будинку, в опалювальний період, виходячи з вартості 1 Гкал, пропорційно опалювальній площі приміщення відповідача 418,2 кв.м.
Згідно позиції позивача, відповідач зобов'язання з оплати послуг не виконав, заборгувавши станом на день звернення до суду з позовом та на час розгляду справи судом суму 90 443,37 грн.
Відтак, предметом позову в частині періоду жовтня-грудня місяців 2016 року, січня-березня, жовтня-грудня місяців 2017 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2018 року, січня-квітня, листопада-грудня місяців 2019 року, січня-травня місяців 2020 року виступає стягнення з відповідача, як власника нежитлового приміщення, заборгованості по оплаті наданих житлово-комунальних послуг на суму 90 443,37 грн.
Правовідносини позивача, як суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та відповідачем, як особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого теплопостачання, урегульовано Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про теплопостачання".
При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, опалення. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті, споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону).
Згідно із ст.10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
При цьому статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
До укладення договорів про надання комунальних послуг за обраною рішенням співвласників багатоквартирного будинку моделлю, як це визначено статтями 6,14 Закону в редакції від 09.11.2017р. №2189-VІІІ, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення визначається Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі - Правила №630). Судом засвідчується, що положення засвідчених Правил на момент виникнення та на час існування між сторонами спірних правовідносин були чинними (Правила втратили чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №85 від 02.02.2022р.)
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про теплопостачання", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року №359, та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. №315, яка набрала чинності 25.01.2019р., визначальним при розрахунках є наявність чи відсутність вузлів розподільного обліку в будинках та окремих приміщеннях.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За відсутності квартирного засобу обліку теплової енергії, нарахування комунальних послуг здійснюються на підставі п. 12 Правил №630 за показниками теплового лічильника, встановленого в житловому будинку, виходячи із затверджених органом місцевого самоврядування вартості 1 Гкал, пропорційно опалювальній площі квартири.
При цьому за результатами розгляду справи в даній частині вимог судом здійснюються наступні висновки:
В провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа №903/540/13 за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі ДКП "Луцьктепло" про стягнення з підприємця Смолич Г.А. 74 263,89 грн., в тому числі 36 854,11 грн. заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії (втрати теплової енергії в трубопроводах) у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, наданих на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 з договором про зміни до договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 від 27.10.2011р. у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, нарахованих сум пені, інфляційних та відсотків річних. Рішенням суду від 10.07.2013р. у даній справі позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.
Також в провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа №903/298/14 на позовом підприємця Смолич Г.А. до ДКП "Луцьктепло" про визнання недійсним договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р.
Рішенням суду від 14.05.2014р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р., позовні вимоги було задоволено, договір від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. між ДКП "Луцьктепло" та підприємцем Смолич Г.А. визнано недійсним.
Звертаючись до суду з відповідним позовом підприємець Смолич Г.А. засвідчувала, що 01.11.2005р. між ФОП Смолич Г.А. та ДКП "Луцьктепло" був укладений договір про надання послуг по теплопостачанню №6-22 з додатком №1, відповідно до яких встановлено вартість послуг опалення приміщення по вул. Рівненській, 87 в м. Луцьку у розмірі 196,31 грн. на місяць. Умови вказаного договору позивачем виконувались в повному обсязі, оплата послуг по теплопостачанню здійснювалась згідно виставлених рахунків у встановлений договором строк. У власності позивача перебуває також приміщення по вул. Гордіюк, 2 в м. Луцьку, через яке проходить транзитний стояк. Вказане приміщення опалювалось і опалюється за рахунок позивача за допомогою електроопалювальних приладів. Будь-яких угод чи домовленостей про умови опалення даного приміщення зі сторони ДКП "Луцьктепло" досягнуто не було. В процесі переписки з відповідачем позивач дізнався про існування іншого договору на надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. за тим самим номером №6-22, який позивач не підписував. На договорі про зміни до договору про надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. по опаленню приміщення по вулицях Рівненській та Гордіюк в м. Луцьку не його підпис, а підпис іншої особи. Позивач дізнався про існування боргу за послуги по теплопостачанню в розмірі 74 263,89 грн. на підставі договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 із рішення господарського суду Волинської області від 10.07.2013р. у справі №903/540/13 за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі ДКП "Луцьктепло" до Смолич Г.А. Відтак, позивач вважала, що існують праві підстави для визнання договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. недійсним згідно ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.
Ухвалюючи рішення від 14.05.2014р. у справі №903/298/14 Господарським судом Волинської області було встановлено та засвідчено наступні обставини:
"До матеріалів справи відповідачем долучені договір №6-22 на надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. з додатком строком дії з 18.10.2005р. до 31.12.2005р. Договір підписано зі сторони ДКП "Луцьктепло" ОСОБА_1, підпис завірено печаткою; зі сторони споживача вказані реквізити підприємця Смолич Г.А. ( АДРЕСА_2 ) та прізвище Смолич Г.А., є відтиск печатки підприємця Смолич Г.А. Підприємець Смолич Г.А. заперечила підписання цього договору та додатку №1; знаходження відтиску печатки на договорі та додатку №1 до договору №6-22 від 18.10.2005р. не пояснила.
Водночас, позивачем підприємцем Смолич Г.А. долучений договір №6-22 на надання послуг по теплопостачанню (з додатком №1) строком дії з 01.11.2005р. до 31.12.2005р., підписаний зі сторони ДКП "Луцьктепло" ОСОБА_1, підпис скріплено печаткою; зі сторони споживача підприємцем Смолич Г.А. з реквізитами - м. Луцьк, вул. Рівненська, 87, є підпис підприємця Смолич Г.А. як на договорі, так і на додатку, підписи завірені печаткою підприємця.
За змістом договори і додатки, подані суду позивачем і відповідачем, ідентичні і різняться лише датами.
Зважаючи на те, що договір та додаток №1 від 18.10.2005р. не підписаний споживачем, водночас, ідентичний за змістом договір з додатком №1 до нього від 01.11.2005р. підписаний двома сторонами, підписи скріплені печатками, суд дійшов висновку, що діє підписаний та укладений сторонами договір від 01.11.2005р.
Предметом договору є надання послуг по теплопостачанню приміщення по вул. Рівненська, 87, загальною площею 80,1 кв.м.
27.10.2011р. договором про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. були підтверджені дані споживача у додатку №1 до договору та визначено, що додатковій оплаті підлягають втрати теплової енергії (тепловіддача) транзитними стоянками, що проходять через нежитлове приміщення за адресою: вул. Гордіюк, 2, і згідно з робочим проектом складають: 2,38 Гкал/міс. Останні умови договору №6-22 від 18.10.2005р., не зачеплені даним договором, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Даний договір вступає в силу з 08.10.2010р. з урахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України .
Договір про зміни підписано зі сторони ДКП "Луцьктепло" заступником директора ОСОБА_2., споживач - підприємець Смолич Г.А. підписання договору заперечила. Водночас, договір містить відтиск печатки підприємця.
Тобто, в даному випадку договір було укладено на надання послуг по теплопостачанню приміщення за адресою вул. Рівненська, 87, а договором про внесення змін від 27.10.2011р. визначена вартість втрат теплової енергії приміщення за адресою вул. Гордіюк, 2, і договору про внесення змін надана зворотня дія - з 08.10.2010р.
Згідно ч. 3, 4 ст. 180 ГК України при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін виконавчих документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а вразі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів, товарів та послуг.
Предметом договору є дії, які повинна виконати зобов'язана сторона. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, що виникають на підставі господарських договорів, мають складний предмет, до якого входять дії сторін, тобто юридичний об'єкт та майно (речі, права, обов'язки), що є об'єктом матеріальним. Матеріальний об'єкт у договорі має бути точно визначеним.
Підстави та порядок зміни зобов'язання визначений ст. ст. 651-654 ЦК України, ст.188 ГК України.
Дії сторін щодо внесення зміни до договорів спрямовані на зміну існуючих правовідносин.
Оспорюваним договором про внесення змін до договору не вносяться зміни до існуючих правовідносин по наданню послуг по теплопостачанню приміщення по вул. Рівненська, 87, а додатково встановлюються правовідносини по відшкодуванню втрат теплової енергії по приміщенню по вул. Гордіюк, 2 (предмет, ціна та строк дії договору), тобто всі істотні умови самостійного господарського договору за межами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, оскільки відшкодування втрат не є такою послугою і потребує укладення самостійного договору.
Про пропозицію укласти саме договір щодо приміщення за адресою вул. Гордіюк, 2 свідчить і заява підприємця Смолич Г.А. від 19.08.2009р.
Про необхідність укладення окремого договору з умовами, що відрізняються від умов типового договору (затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005р. №630), свідчать і комісійний акт обстеження системи опалення по вул. Гордіюк, 2, згідно з яким "прилади опалення демонтовані, через приміщення проходять транзитні стоянки і трубопроводи централізованої системи опалення житлового будинку.
Для укладення договору в термін до 10.10.2009р. необхідно власнику даного приміщення виконати розрахунок тепловіддачі".
Як вбачається із долученого до матеріалів справи Робочого проекту по розрахунку кількості теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками, що проходять через приміщення кафе "Луцьк" на вул. Гордіюк, 2 у м. Луцьку, він виготовлений на замовлення ДКП "Луцьктепло" в 2010 році.
Зміна умов договору передбачає зміну зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України). В даному випадку змін щодо умов теплопостачання приміщення по вул. Рівненська, 87, не відбулось, оскільки тарифи на послуги по теплопостачанню є регульованими відповідно до норм ч. 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", що і відображено в п. 2 договору, а додатково визначений як предмет - теплопостачання приміщення по вул. Гордіюк, 2, так і строки дії договору (в т.ч. і зворотної дії) щодо вказаного приміщення.
Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Система централізованого опалення - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.
Зі змісту договору №6-22 від 01.11.2005р. вбачається, що відповідач має оплачувати послугу з централізованого опалення в приміщенні по вул. Рівненській, 87, у м. Луцьку.
З підприємцем Смолич Г.А. не може бути укладено договір про надання послуг з централізованого опалення по приміщенню на вул. Гордіюк, 2 в м. Луцьку, оскільки така послуга відповідачем не споживається, а втрати тепла трубопроводами в приміщенні відповідача не є послугою з централізованого опалення.
До того ж, всупереч вимогам ст.ст. 651-654 ЦК України зміна до договору передбачає зміну існуючих правовідносин, а не виникнення нових, не врегульованих договором, до якого вносяться зміни.
В даному випадку, ДКП "Луцьктепло", отримавши заяву про укладення договору по вул. Гордіюк, 2, зобов'язане було укласти окремий договір зі споживачем на відшкодування втрат тепла трубопроводами на окреме приміщення по вул. Гордіюк, 2".
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у справі №903/298/14, Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 09.09.2015р. засвідчує:
"… до матеріалів справи Відповідачем було долучено оригінал договору №6-22 від 18 жовтня 2005 року, який укладений між Позивачем та Відповідачем на надання послуг по теплопостачанню з додатком №1.
Позивачка в судовому засіданні, в своїх поясненнях та в позовній заяві заперечила підписання Договору від 18 жовтня 2005 року та Додатку № 1, однак, знаходження відтиску печатки на Договорі від 18 жовтня 2014 року та Додатку № 1 не змогла пояснити.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог до матеріалів справи було долучено оригінал Договору №6-22 на надання послуг по теплопостачанню від 1 листопада 2005 року з Додатком №1, котрі підписані зі сторони Відповідача та скріплені його печаткою, а зі сторони Позивача є його підпис як на Договорі від 1 листопада 2011 року так і на Додатку №1, підписи завірені відтиском печатки Позивача. Крім того, Позивач визнає дійсність та підписання саме Договору від 1 листопада 2005 року, по якому відповідно, як зазначає Позивач, й отримував послуги теплопостачання приміщення за адресою м. Луцьк вул. Рівненська, 87 та, відповідно сплачував кошти за отримані послуги.
Відповідно до пункту 5.1 Договору від 1 листопада 2005 року, договір вступає в силу з 1 листопада 2005 року і діє до 31 грудня 2005 року.
Як вбачається з Додатку №1 до Договору від 1 листопада 2005 року та Додатку №1 до Договору від 18 жовтня 2005 року, дана послуга з опалення надавалася Відповідачем Позивачу за місцезнаходженням приміщення в м. Луцьк по вул. Рівненська, 87, загальна площа 80,1 м2, висота приміщення 3,3 м., загальна площа з врахуванням висоти 94,4 м2; вартість послуг в місяць (по чинних тарифах на момент укладення Договору) опалення - 94,4 м2 х 1,733 грн. х 1,2 = 196,31 грн..
27 жовтня 2011 року, як зауважує Відповідач, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договором про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18 жовтня 2005 року, яким були підтверджені дані Позивача стосовно предмету Договору наведені у Додатку №1 до Договору від 18 жовтня 2005 року та пунктом 3 котрого було визначено, що: додатковій оплаті підлягають втрати теплової енергії (тепловіддача) транзитними стояками, що проходять через нежитлове приміщення за адресою: вул. Гордіюк, 2 і згідно з робочим проектом складають: 2,38 Гкал/міс.
Пунктом 2 Договору від 27 листопада 2011 року визначено, що: вартість послуг в місяць (по чинних тарифах на момент укладення Договору): опалення - 94,4 м.кв. х 10,608 х 1,2 =1201,67 грн. - ліч.; втрати теплової енергії (тепловіддача) - 2,38 Гкал х 754,67 грн. х 1,2 = 2155,34 грн.; всього: 3357 грн. 01 коп.
Як вважає Відповідач, останні умови Договору від 18 жовтня 2005 року, не зачеплені даним Договором, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Договір від 27 жовтня 2011 року підписано зі сторони Відповідача заступником директора - ОСОБА_2., зі сторони Споживача (Позивача) міститься підпис (котрий заперечує Позивач) та відтиск печатки Позивача.
Дослідивши Договір від 18 жовтня 2005 року та Договір від 1 листопада 2005 року, колегія суду констатує, що за змістом дані договори і додатки ідентичні, а різняться лише датами їх укладання.
Дослідивши Додаток №1 до даних договорів, колегія суду констатує, що предметом договору є надання послуг по теплопостачанню приміщення по вул. Рівненська, 87, загальною площею 80,1 кв.м.
Між тим, в обґрунтування своєї позиції Позивач також зазначає, що в даному випадку Договір від 18 жовтня 2005 року було укладено на надання послуг по теплопостачанню приміщення за адресою вул. Рівненська, 87, а Договором про внесення змін від 27 жовтня 2011 року визначена вартість втрат теплової енергії приміщення за адресою вул. Гордіюк, 2.
Колегія суддів констатує, що предметом договору є дії, які повинна виконати зобов'язана сторона. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, що виникають на підставі господарських договорів, мають складний предмет, до якого входять дії сторін, тобто юридичний об'єкт та майно (речі, права, обов'язки), що є об'єктом матеріальним. Матеріальний об'єкт у договорі має бути точно визначений.
Дії сторін щодо внесення зміни до договорів спрямовані на зміну існуючих правовідносин.
Водночас, як вбачається з оспорюваного договору (про внесення змін до Договору від 18 жовтня 2005 року), даним правочином не вносилися зміни до існуючих правовідносин по наданню послуг по теплопостачанню приміщення по вул. Рівненська, 87, а додатково встановлюються правовідносини по відшкодуванню втрат теплової енергії по приміщенню по вул. Гордіюк, 2 (предмет, ціна та строк дії договору).
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України, зміна умов договору передбачає зміну зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
В даному ж випадку змін щодо умов теплопостачання приміщення по вул. Рівненська, 87 не відбулось, оскільки тарифи на послуги по теплопостачанню є регульованими відповідно до норм ч. 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", що і відображено в пункті 2 оспорюваного Договору від 27 жовтня 2011 року, а додатково визначено як предмет - теплопостачання приміщення по вул. Гордіюк, 2, так і строки дії договору щодо вказаного приміщення.
Про необхідність укладення окремого договору з умовами, що відрізняються від умов типового договору (затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630), свідчать і комісійний акт обстеження системи опалення по вул. Гордіюк, 2, в котрому зазначено наступне: прилади опалення демонтовані, через приміщення проходять транзитні стоянки і трубопроводи централізованої системи опалення житлового будинку. Для укладення договору в термін до 10 жовтня 2009 року необхідно власнику (Позивачу) даного приміщення виконати розрахунок тепловіддачі.
Крім того, як вбачається із долученого до матеріалів справи Робочого проекту по розрахунку кількості теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками, що проходять через приміщення кафе "Луцьк" на вул. Гордіюк, 2 у м. Луцьку, то він виготовлений на замовлення Відповідача в 2010 році.
З огляду на що, колегія суддів констатує, що оспорюваний Договір від 27 жовтня 2011 року містить всі істотні умови самостійного господарського договору за межами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання від 1 листопада 2005 року, оскільки відшкодування втрат не є такою послугою і потребує укладення самостійного договору.
Позатим, зміни до договору передбачають зміну існуючих правовідносин, а не виникнення нових, не врегульованих договором, до якого вносяться зміни.
Між тим, про пропозицію укласти саме договір щодо приміщення за адресою вул. Гордіюк, 2 свідчить і заява Позивача від 19 серпня 2009 року. Відтак, в даному випадку Відповідач, отримавши заяву про укладення договору по вул. Гордіюк, 2, зобов'язаний був укласти окремий договір зі споживачем на відшкодування втрат тепла трубопроводами на окреме приміщення по вул. Гордіюк, 2, а не вносити зміни до існуючого Договору на надання послуг по теплопостачанню, котрим затверджено умови надання послуг по теплопостачанню на зовсім іншому об'єкті (вулиця Рівненська, 87)".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2015р. касаційну скаргу ДКП "Луцьктепло" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі №903/298/14 було повернуто без розгляду.
В подальшому, за результатами розгляду Рівненським апеляційним господарським судом апеляційної скарги підприємця Смолич Г.А. на рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2013р. у справі №903/540/13, котрим було задоволено позовні вимоги прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі ДКП "Луцьктепло" про стягнення з підприємця Смолич Г.А. 74 263,89 грн., в тому числі 36 854,11 грн. заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії (втрати теплової енергії в трубопроводах) у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, наданих на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 з договором про зміни до договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 від 27.10.2011р. у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, нарахованих сум пені, інфляційних та відсотків річних, судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову від 02.02.2016р. про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції у справі, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому судом було встановлено:
"Позов прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі державного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення з фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни 74 268,58 грн., в тому числі - 36 854,11 грн. заборгованості за надані послуги по теплопостачанню з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, 36 854,11 грн. пені, 498,00 грн. 3% річних, 62,36 грн. інфляційних нарахувань обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №6-22 від 18.10.2005р. на надання послуг по теплопостачанню з додатком №1 до вказаного договору, а також - договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р.
Прокурор також надав суду договір про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р., укладений сторонами 27.10.2011р. Договір містить підписи сторін, які скріплені їх печатками.
Умовами цього договору визначено адресу приміщення відповідач - по вул. Рівненській, 87 об'ємом 338,99 куб.м, площею 80,1 кв.м., визначена вартість послуг в місяць, а також визначено, що додатковій оплаті підлягають втрати теплової енергії (тепловіддача) транзитними стояками, що проходять через нежитлове приміщення за адресою: вул. Гордіюк, 2 і згідно з робочим проектом складають: 2,38 Гкал/міс. Останні умови договору №6-22 від 18.10.2005р., не зачеплені даним договором, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Даний договір вступає в силу з 08.10.2010 р. з врахуванням ч.3 ст.631 ЦК України.
Прокурор доводить, що на виконання умов договору позивач за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року (включно) надав відповідачу послуги по теплопостачанню на суму 48 600,44 грн., на підтверджується чого суду надані рахунки №446 за жовтень 2012 року на суму 1 068,83 грн., №1100 за листопад 2012 року на суму 27 950,50 грн., №416 за грудень 2012 року на суму 4 287,83 грн., №431 за січень 2013 року на суму 4 287,83 грн., №204 за лютий 2013 року на суму 4 287,83 грн., №123 за березень 2013 року на суму 4 287,83 грн., №730 за квітень 2013 року на суму 2 429,79 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що рахунки на оплату, виписані в односторонньому порядку працівниками позивача, не є належними та допустимими доказами факту надання послуг. Будь-які інші докази (акти, підписані обома сторонами, тощо) на підтвердження факту надання послуг за цими договорами суду не надані.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що Господарським судом Волинської області у справі №903/298/14 вирішено спір за позовом фізичної особи-підприємця Смолич Галини Адамівни до державного комунального підприємства "Луцьктепло" про визнання недійсним договору про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р.
Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 14.05.2014р. у справі №903/298/14, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. і набрало законної сили, визнано недійсним договір від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р., укладений державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та фізичною особою-підприємцем Смолич Галиною Адамівною, як такий, що суперечить ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, цей факт має приюдиційне значення для даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже колегія суддів на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33-34, 43 ГПК України дійшла висновку, що відсутні підстави для стягнення коштів на підставі договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р., який визнаний в судовому порядку недійсним. При цьому договір №6-22 від 18.10.2005р., який не містить конкретних істотних умов та не підписаний споживачем/відповідачем не може вважатись укладеним".
Визначені обставини свідчать що судовими актами у зазначених справах встановлені факти відсутності приладів опалення у приміщенні підприємця Смолич Г.А. по вул. Гордіюк, 2/59, у м. Луцьку із підстав їх демонтажу, наявність у приміщенні транзитних стояків і трубопроводів централізованої системи опалення житлового будинку, обставини за котрих відшкодування втрат не є послугою з теплопостачання і потребує укладення між ДКП "Луцьктепло" і підприємцем Смолич Г.А. самостійного договору, наявність адресованої підприємцем Смолич Г.А. на адресу ДКП "Луцьктепло" 19.09.2009р. пропозиції укласти відповідний договір щодо втрат теплової енергії у приміщенні за адресою вул. Гордіюк, 2, отримання цієї заяви ДКП "Луцьктепло" та відповідно обов'язок останнього укласти окремий договір зі споживачем на відшкодування втрат тепла трубопроводами на окреме приміщення по вул. Гордіюк, 2, відсутність відповідних дій позивача та не укладення між сторонами визначеної угоди.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
На переконання суду, факти та обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій господарської юрисдикції за результатами розгляду справ №903/298/14 та №903/540/13, згідно ст. 75 ГПК України, мають приюдиційне значення для даної справи, відтак, не підлягають доказуванню.
При цьому судом засвідчується, що предметом спору у справі №903/298/14 виступало визнання недійсним договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, котрий укладався між ДКП "Луцьктепло" та підприємцем Смолич Г.А.
Предметом спору у справі №903/540/13 виступало стягнення з підприємця Смолич Г.А. на користь ДКП "Луцьктепло" суми заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії (втрати теплової енергії в трубопроводах) у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, наданих на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 з договором про зміни до договору про надання послуг по теплопостачанню від 18.10.2005р. №6-22 від 27.10.2011р. у період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, нарахованих сум пені, інфляційних та відсотків річних.
Предметом спору у даній справі виступає стягнення з підприємця Смолич Г.А. на користь ДКП "Луцьктепло" суми заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії наданих у спірні періоди 2016-2021 років у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59.
Відтак суд вважає, що визначені справи взаємопов'язані між собою як предметно, так і суб'єктним складом, що, в свою чергу, спростовує протилежну позицію, висловлену ДКП "Луцьктепло" у письмових поясненнях від 10.05.2022р.
Судом враховуються також і обставини, за котрих за клопотанням представника підприємця Смолич Г.А. (адвокат Андрусяк І.В.) від 08.04.2022р. останньому було надано Господарським судом Волинської області можливість ознайомитись із матеріалами справи №903/298/14, здійснити витяги документів із справи.
У зв'язку з визначеним 27.04.2022р. адвокат Андрусяк І.В. в межах розгляду справи №903/89/22 звернувся до суду із клопотанням від 26.04.2022р. про долучення до матеріалів цієї справи отриманих із справи №903/298/14 документів. Як вже засвідчувалось судом, визначене клопотання було задоволено про що визначено у відображеній в протоколі підготовчого судового засідання від 27.04.2022р. ухвалі.
Здійснюючи аналіз наданих відповідачем документів, судом встановлено наступне:
Як відображається в акті від 17.09.2009р., комісією в складі представників ДКП "Луцьктепло" та підприємця Смолич Г.А. за результатами обстеження приміщення по вул. Гордіюк, 2, за результатами котрого встановлено та засвідчено, що приміщення знаходиться на першому поверсі житлового будинку. Система опалення цього приміщення зв'язана з централізованою системою житлового будинку. Нарахування за опалення приміщення з 1999 року проводиться згідно з договором в розмірі 20% загальної площі, у зв'язку з демонтажем приладів опалення у всіх приміщеннях. На час обстеження прилади опалення демонтовані, через приміщення проходять транзитні стояки і трубопроводи централізованої системи опалення житлового будинку. Для укладення договору в термін до 10 жовтня 2000 року необхідно власнику даного приміщення виконати розрахунок тепловіддачі.
У 2010 році відділом з проектно-конструкторських робіт ДКП "Луцьктепло" на замовлення ДКП "Луцьктепло" було виготовлено робочий проект по розрахунку кількості теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками, що проходять через приміщення кафе "Луцьк" на вул. Гордіюк, 2, у м. Луцьку. Відповідно до проекту останнім передбачається реконструкція існуючої загальнобудинкової системи опалення в межах приміщень кафе: відключення нагрівальних приладів (демонтаж) від централізованої
Системи опалення, встановлення замикаючих ділянок (перемичок) на стояках системи опалення.
Власних приміщення зобов'язується забезпечити вільний доступ до транзитних стояків системи опалення будинку ремонтним службам теплопостачальної та експлуатуючої організації.
Загальна кількість теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками та кількість теплоти від огороджувальних конструкцій опалювальних систем складає 2,38Гкал/міс.
В подальшому визначена ДКП "Луцьктепло" загальна кількість теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками та кількість теплоти від огороджувальних конструкцій опалювальних систем 2,38Гкал/міс знайшла своє відображення у визнаному недійсним в судовому порядку договорі від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. (долучено до матеріалів справи).
04 березня 2013 року ДКП "Луцьктепло" на адресу підприємця Смолич Г.А. було скеровано лист №1291/13 із додатками документів в підтвердження проведення нарахувань по нежитловому приміщенню за адресою: м. Луцьк, вул. Гордіюк, 2, зокрема, з договором про зміни до договору №6-22, розрахунками відшкодування за кількість теплоенергії через транзитні стояки, що проходять через кафе "Луцьк", робочим проектом по розрахунку кількості теплової енергії, яка витрачається транзитними стояками, що проходять через приміщення кафе "Луцьк" на вул. Гордіюк, 2.
В сукупності визначені висновки свідчать про те, що ДКП "Луцьктепло" ще у період до виникнення спірних питань (позовні вимоги стосуються періоду заборгованості 2016-2021 років) було відомо про від'єднання належного на праві власності Смолич Г.А. нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , від системи централізованого опалення. Більше того, позивачем вчинялись дії щодо встановлення та підтвердження відповідного факту відмежування, виготовлення проекту по розрахунку кількості теплової енергії, яка витрачається наявними в приміщенні транзитними стояками, дії, спрямовані на укладення договору на відшкодування вартості втрат у самостійно визначеній проектом кількості, звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по таких втратах (рішення у справі №903/540/13).
Крім цього позивачем, після визнання недійсним в судовому порядку договору від 27.10.2011р. про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-22 від 18.10.2005р. у належне відповідачу нежитлове приміщення площею 418,2 кв.м. у м. Луцьку по вул. Гордіюк, 2/59, котрий укладався між ДКП "Луцьктепло" та підприємцем Смолич Г.А., а також після здійсненого судами при розгляді справи №903/298/14 чіткого формулювання, що "в даному випадку Відповідач, отримавши заяву про укладення договору по вул. Гордіюк, 2, зобов'язаний був укласти окремий договір зі споживачем на відшкодування втрат тепла трубопроводами на окреме приміщення по вул. Гордіюк, 2, а не вносити зміни до існуючого Договору на надання послуг по теплопостачанню, котрим затверджено умови надання послуг по теплопостачанню на зовсім іншому об'єкті (вулиця Рівненська, 87)" не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на укладення такої угоди, узгодження із відповідачем порядку відповідних нарахувань та їх оплати.
Визначені обставини, на переконання суду, освідчують про відсутність можливості здійснення нарахувань заборгованості відповідача за показниками загально-будинкового лічильника пропорційно площі належного споживачу на праві приватної власності нерухомого майна та, відповідно, про безпідставність пред'явлених позовних вимог щодо суми заборгованості по оплаті періоду з жовтня 2016 року по квітень 2020 року в розмірі 90 443,37 грн.
Також судом враховано, що позивачем не надано будь-яких доказів в підтвердження під'єднання приміщення підприємця-відповідача до загальнобудинкової мережі опалення у період із встановлення факту відсутності тепловіддаючих поверхонь, демонтажу системи опалення, постановлення судами рішень у справах №№903/540/13, 903/298/14.
Стосовно суми заборгованості 14 601,36 грн.
Додатково викладеним вище в рішенні суду обставинам, стосовно стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2020 року по квітень місяць 2021 року (як встановлено судом, згідно сформованих позивачем в односторонньому порядку без направлення підприємцю Смолич Г.А. рахунків здійснювались нарахування для відповідача сум втрат теплової енергії в стояках/трубопроводах на загальну суму з ПДВ 14 601,36 грн.), судом констатується на відсутності укладеного між сторонами договору на відшкодування втрат теплової енергії із досягнутими при цьому усіма істотними умовами, в тому ж числі, стосовно розмірів нарахувань, періодів нарахувань, величини послуг тощо. Також судом засвідчується, що ДКП "Луцьктепло" до суду не надав жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на підставність здійснення нарахувань оплати за тепловіддачу від транзитних трубопроводів, які проходять у приміщенні відповідача, не надано акту про відмову відповідача від підписання договору, з огляду на що ДКП "Луцьктепло", здійснюючи такі нарахування діяло неправомірно, не маючи на те жодних правових підстав.
Поруч з цим, суд зауважує, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (у спірні періоди Правила були чинними), підстави і порядок оплати споживачами послуг з централізованого опалення транзитних трубопроводів взагалі не передбачений. Методика нарахування плати за користування ізольованими транзитними трубопроводами теж відсутня.
Відповідно до ст.ст. 174, 181 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За вищевикладених підстав суд дійшов висновку про безпідставність пред'явлених позовних вимог, як щодо заборгованості 90 443,37 грн. по оплаті нарахованої вартості теплової енергії, так і щодо заборгованості 14 601,36 грн. по оплаті нарахованих втрат теплової енергії (всього на суму 105 044,72 грн.), зокрема, з огляду на те, що позивачем не підтверджено обставини позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за ДКП "Луцьктепло".
Стосовно усного клопотання представника відповідача про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд засвідчує, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а згідно ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність призначення судового засідання для вирішення клопотання представника підприємця Смолич Г.А. адвоката Андрусяка І.В. про розподіл судових витрат на інший день та час.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові відмовити.
2. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання представника підприємця Смолич Г.А. адвоката Андрусяка І.В., призначити на 26 травня 2022 року на 09:30 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №210.
3. Запропонувати ДКП "Луцьктепло", відповідно до ст. 126 ГПК України, в строк до 24.05.2022р. надати Господарському суду Волинської області та підприємцю Смолич Г.А. письмові пояснення по суті понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, шляхом направлення останніх на електронну адресу Господарського суду Волинської області (inbox@vl.arbitr.gov.ua) та на електронну адресу представника підприємця Смолич Г.А. адвоката Андрусяка І.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), докази направлення надати суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 25.05.2022р.
Суддя В. А. Войціховський