Справа № 944/1007/22
Провадження №2/944/774/22
23.05.2022 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати укладений між ними шлюб, зареєстрований 22 квітня 2017 року у Яворівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 20.
В обґрунтування позову покликається на те, що 22 квітня 2017 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що спільне життя у них з відповідачем не склалося, вони мають різні погляди на життя та не сходяться характерами. Протягом тривалого часу у них не має спільних захоплень та інтересів, вона втратила будь-які почуття любові та поваги до чоловіка, та не має наміру перебувати з ним у шлюбі.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, її представник адвокат Тимощук О.І. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірительки, позовні вимоги підтримує та просить шлюб між сторонами розірвати, також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не прибув, однак подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає, судовий збір просить провести за рахунок держави, оскільки він є інвалідом другої групи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв'язку з неявкою учасників.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Як встановив суд, позивач та відповідач зареєстрували шлюб 22 квітня 2017 року у Яворівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 20, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 22 квітня 2017 року Яворівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Позивач та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Яворівського району Львівської області.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
З пояснень, наведених позивачем у позовній заяві, яких відповідач не заперечив, встановлено, що сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин, не проживають разом. Між ними втрачено почуття любові та поваги, виникають конфлікти з різних обставин. Шлюб існує лише формально, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Зазначені обставини, які описано вище, на думку суду є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 992, 40 гривень, що підтверджується квитанцією № 0.02489043134.1 від 16 березня 2022 року.
Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з довідкою серії 12ААВ №053509 від 24 січня 2022 року ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп.
Враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1 - 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат позивачки на професійну правничу допомогу її представник адвокат Тимощук О.І. подав до суду такі письмові докази: копію договору про надання правової допомоги від 16 березня 2022 року; розрахунок вартості робіт адвоката; ордер серії ВС 1130084 від 16 березня 2022 року.
Як вбачається з розрахунку від 16 березня 2022 року, відповідно до договору про надання правової допомоги від 16 березня 2022 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 погодили, що вартість послуг за даним договором становить 3000 грн, з яких 2000 грн - підготовка позовної заяви у цивільній справі, 1000 грн - за участь в судових засіданнях, незалежно від кількості судових засідань.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (вивчення норм законодавства, обсягу доказів, підготовка додаткових пояснень та запитів), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також задоволення позовних вимог в цілому, тому суд вважає за, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, ст. 258-259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 квітня 2017 року у Яворівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 20.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_5 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 992(дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (тодну тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Б. Поворозник