Справа № 454/190/22
23 травня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю.
за участю секретаря: Кочмар Н.-Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Червоноградського РВ ГУНП у Львівській області, в якій просив скасувати постанову від 08.11.2021 року серія ЕОА №5005402 в справі про адміністративне правопорушення винесену ст.сержантом Червоноградського РВП ГУНП Замлинським В.Я.; закрити провадження по справі та скасувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850грн.; інспектора Замлинського В.Я. та його керівника притягнути до кримінальної відповідальності; виплатити моральну та матеріальну шкоду в розмірі 250 000грн.; послуги адвоката 2000грн.
Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 10.12.2021рр позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.12.2021, на виконання ухвали судді від 10.12.2021, позивачем подано до суду письмову заяву про усунення недоліків позову, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 08.11.2021 року серія ЕОА №5005402 та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги зазначає, що 08.11.2021 року, близько 18.50 год. на автодорозі сполученням «Червоноград-Бендюга» працівниками патрульної поліції було зупинено автомобіль «Міцубісі Паджеро Спорт» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням. Після зупинення автомобіля працівник поліції повідомив, що на автомобілі не освітлюється задній номерний знак. Позивач вийшов з автомобіля, щоб пересвідчитись в несправності освітлення автомобіля, оскільки перед початком руху в м.Червоноград він оглянув автомобіль у якому усі світлові прилади були справними. Номерний знак підсвічувався - горіла одна з двох освітлення номера і було чітко видно номерний знак з 20м. Він пояснив поліцейському, що світло могло блимати, оскільки він їхав ділянкою дороги, яка є досить ямовитою, автомобілем трясе і могли тимчасово відійти електроконтакти. Однак, співробітником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕОА №5005402 та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Просить скасувати вказану постанову, пославшись на те, що перед виїздом його автомобіль перебував у повній технічній справності, а під час руху він не міг передбачити, що у автомобіля виникне технічна несправність і він не міг виявити цього під час руху. Дане порушення не призвело до будь-яких наслідків. Відразу після зупинки позивач намагався донести до працівників поліції, що наміру порушувати законодавство він не мав, проте на ці доводи працівники поліції не звернули уваги.
Крім того, позивач стверджує, що працівниками поліції не було роз'яснено належним чином його права, а також, не ознайомив з доказами (відеофіксації). Зазначає, що вказану постанову винесено незаконну постанову без жодних доказів.
Посилаючись на викладене, позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 21.12.2021р. вказану справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Сокальського районного суду Львівської області.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22.03.2022р. замінено відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області на Головне управління Національної поліції у Львівській області у даній справі.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області відзиву на позовну заяву суду не подав.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України), на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист.
Частиною 1ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо твердження позивача про те, що він не пропустив строк позовної давності, суд дійшов наступних висновків.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, відповідно до частини 2 вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За нормативними правилами статті 122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається із доказів по справі, позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.
Водночас позивачем наголошується, що він обізнаний про строки оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО за № 5005402 від 08.11.2021 року.
Проте зі змісту позовної заяви та долучених доказів по справі вбачається, що позивач 12.11.2021р. звертався до начальника Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області з заявою про скасування вказаної постанови.
Відповідь на вищевказану заяву позивачу було надіслано 01.12.2021 року, а до суду з зазначеним позовом він звернувся 08.12.2021року
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 пропустив законодавчо встановлений строк на оскарження вказаної постанови, поновити процесуальний строк не просив, однак суд приходить до переконання щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду. Позаяк позивачем оскаржено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО за № 5005402 від 08.11.2021 року, в строки передбачені ст.289 КУпАП, однак не до суду, а до начальника Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, тому суд дійшов до переконання про поважність причин такого пропуску.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як встановлено судом з матеріалів справи постановою поліцейського Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області Замлинського В.Р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕОА №5005402 від 08.11.2021 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Згідно вказаної постанови 08.11.2021 року о 19.06 год с.Бендюга по вул.Шевченка, 39 Сокальського району водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в якого в темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив вимоги п.п. 2.9. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до п. 1.3.Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Згідно з п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Зокрема, згідно до п. 2.9.в ПДР України, водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).
Позивач звертаючись до суду із позовом заперечив факт керування транспортним засобом без підсвічування заднього номерного знаку, зазначає, що у справності та освітленні автомобіля, зокрема, номерного знаку пересвідчився перед початком руху, крім того, номерний знак підсвічувався однією лампочкою.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №500540 від 08.11.2021 року, така відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, сумнівів у достовірності та істинності викладених поліцейським обставин в оскаржуваній постанові в суду не виникає.
Зауважень, пояснень чи заперечень позивача як щодо суті викладених у тексті постанови правопорушень, так і щодо бажання позивача скористатися правом на отримання правової допомоги оскаржувана постанова не містить.
Позивач заперечуючи факт допущення ним адміністративного правопорушення жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наведених ним у позовній заяві тверджень, зокрема і наявності на керованому ним автомобілі на момент винесення оскаржуваної постанови освітлення заднього номерного знака, суду не представив.
На відеозаписах, наданих позивачем, які він знімав на власний телефон, зафіксовано дії працівників поліції на місці події, зокрема судом встановлено, що працівники поліції повідомили водія, що в нього не освітлюється номерний знак, однак зйомки самого номерного знаку на відео немає.
З того ж відеозапису видно, що позивач не намагався відразу ж усунути несправність і відновити освітлення номерного знаку.
Доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним порушення, а саме керування транспортним засобом без освітлення заднього номерного знака, на місці зупинки транспортного засобу поліцейський не представив, суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року в справі № 524/126/17.
Щодо покликання позивача про грубе порушення працівником його прав при розгляді адміністративної справи, то матеріали справи не містять доказів звернення позивача із будь-яким клопотанням та відомостей про допущення інспектором порушення, будь яким чином обмеження прав позивача під час розгляду адміністративної справи чи перешкоджання у реалізації позивачем на місці зупинки транспортнорго засобу його права на отримання правової допомоги.
Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, із врахуванням положення статті 71 КАС України вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Тобто, обов'язок відповідача доказування правомірності винесного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов'язку доказування своїх вимог.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17 та від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, аналізуючи вказані правові норми, із врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що факт керування позивачем транспортним засобом без освітленого заднього номерного знаку в темну пору доби є встановленим, а тому оскаржувана в межах даної справи постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5005402 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121КУпАП винесена правомірно, за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до приписів частини 3 статті 286Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст. 2, 4, 20, 44, 77, 241, 243-246, 271, 286 КАС України, ст. 121,268,283 КУпАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Постанову серії ЕАО №5005402 від 08.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції - Замлинським В.Я. - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарженняз моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л. Ю. Фарина