Справа № 453/367/22
№ провадження 2/453/283/22
24 травня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Брони А.Л.,
секретаря судового засідання Бендеш А.І.
без учасників справи,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» про захист прав споживачів,-
19.04.2022 року позивачка - ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Янчак Павла Олександровича звернулась до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», в якій просить:
- розірвати договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021 від 21 жовтня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», код ЄДРПОУ - 42544772 та ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», код ЄДРПОУ - 42544772 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , 411 доларів США - сплачених грошових коштів за договором про надання послуг у формі завдатку та суми у розмірі завдатку, відповідно до ст. 571 ЦК України, 125 569 грн. - пені згідно ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», 8 000, 00 грн. моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 19.04.2022 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Розгляд справи відбувся 24.05.2022 року без учасників справи.
Позов обгрунтовується тим, що 21 жовтня 2021 року між ТзОВ «ПЛК Груп» (назване «Виконавець» в особі менеджера ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності №13-21) з одного боку та ОСОБА_1 (надалі Замовник) з другого боку, уклали договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021.
Згідно п. 2.1 Договору Виконавець зобов'язується відповідно до Листа-замовлення Замовника (надалі - Лист замовлення (Додаток №1 до цього Договору) забезпечити надання комплексу послуг по підбору, оформленню (в тому числі митному) та доставці автомобіля в пункт призначення, зазначений в Листі-замовленні, і видати його, а також супутні документи Замовнику за Актом Приймання-передачі автомобіля (Додаток 2 до цього Договору), а Замовник зобов'язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити вартість автомобіля, а також вартість комплексу послуг, наданих Виконавцем та супутніх послуг.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору, під час заповнення Листа-замовлення Замовник видає Виконавцю завдаток в розрахунку платежів за комплекс послуг на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Розмір завдатку становить 400 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом на день розрахунку. В разі якщо ставка на аукціоні становитиме більше, ніж 4 000 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, то завдаток складає 10% від вартості максимальної ставки на аукціоні.
Відповідно до Листа замовлення Додаток №1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 458Д211021 ОСОБА_1 , як Замовник замовила автомобіль марки «NISSAN»; роки випуску: 2010-2021, тип кузова: кроссовер; модель: PATROL SAFARI; вид палива: бензин, вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п.3): до 30 000 доларів США, що відповідає сумі 786 234 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору.
Комплекс послуг (п.3) включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державнe реєстрацію. Сторони узгодили, що до комплексу послуг включено доставку автомобіля до України по окремих тарифах, вартість якої буде входити в кінцеву вартість автомобіля за цим Договором.
Вартість комплексу послуг за цим Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 13 104 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлена в доларах і складає: 400 доларів США, що відповідає 10483 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору.
З метою виконання покладених на себе зобов'язань після підписання Договору ОСОБА_1 , як Замовник, сплатила ТзОВ «ПЛК Груп» в особі представника товариства Анісімова Антона Юрійовича (діяв на підставі довіреності №14/06-21Л від 14.06.2021 року) 400 доларів США та 1 600 доларів США за умовами 5.1 та 5.2 Договору.
27.10.2021 року позивачкою було передано представнику товариства 11 334 доларів США у зв'язку з повідомленням від представника про наявність на аукціоні автомобіля, що відповідав вимогам Листа-замовлення (Додатку №1 до Договору) та необхідності оплатити грошові кошти у вказаній сумі для участі у аукціоні.
Всього позивачкою було передано на виконання Договору від 21.10.2021 року - 13 334 доларів США, що підтверджується розпискою представника товариства. Відповідно до Договору № 458Д211021 від 21 жовтня 2021 року кошти переведено на рахунок LT077180300037467170 UAB PLC GROUP VILNIUS G. 10-201, 12112 LITHUANIA, згідно INVOICE №АЕ-20214000022-1 від 27.10.2021 року.
Відтак, зі свого боку позивачка виконала зобов'язання по Договору в повному обсязі, спалтивши обумовлену сторонами суму. Після місяця переписки у додатку VIBER ОСОБА_1 зрозуміла, що її ошукали, оскільки автомобіль, за який було передано кошти, а також сплачено кошти за послуги відповідача в якості завдатку та участі в аукціоні, насправді відсутній. У зв'язку з наведеним позивачкою 26.11.2021 року було подано Генеральному директору ТзОВ «ПЛГ Груп» заяву про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США, сплачених по інвойсу за авто, якого, як виявлилось, не було.
19.01.2022 року Замовнику було повернуто грошові кошти в сумі 11 334 доларів США, що підтверджується Актом від 19.01.2022 року про повернення коштів згідно договору № 458Д211021. Кошти в сумі 2 000 доларів США, що становили 52 416, 00 грн. на дату підписання договору за офіційним курсом НБУ (26, 208 грн. за 1 долар США), станом 19.01.2022 року позивачці повернуто не було.
07.02.2022 року після неодноразових нагадувань представнику ТзОВ «ПЛК Груп» позивачці було повернуто 41 640, 75 грн. згідно договору №458Д211021 про що свідчить квитанція АТ КБ Приватбанк. Вказані кошти еквівалентні 1 588, 85 доларів США станом на дату підписання договору. А тому, на думку позивачкине повернутою залишається сума коштів, що становить 411,15 доларів США, які були сплачені позивачкою на виконання умов Договору в якості завдатку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Позивачка зазначає, що з вимогою про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США до відповідача вона звернулась 26 листопада 2021 року, однак 11 334 доларів США (297 041,47 грн. (26,208 грн. за 1 долар США)) їй повернуто було лише 19.01.2022 року (через 55 днів після надіслання вимоги), а тому відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 490 117,65 грн., що становить 3% від суми - 297 041,47 грн. утримуваних відповідачем коштів за кожен день з моменту звернення позивачки (26.11.2021 року) з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Кошти в розмірі 41 640,75 грн. позивачці відповідачем було повернуто 07.02.2022 року (черезх 74 дні після отримання вимоги), а тому, на думку позивачки, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 92 440,80 грн.
Кошти в сумі 400 доларів США, що еквівалентно 10 483 грн. на дату підписання договору згідно Листа-замовлення не повернуто по даний час, а тому сума пені заявляється станом на момент звернення з позовом до суду (18.04.2022 року) та становить за 144 дні 45 286,56 грн.
Таким чином, загальний розмір пені згідно розрахунку позивачки відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» становить 627 845, 01 грн.
Відтак, оскільки сума пені значно перевищує суму збитків, виходячи з принципу добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, позивачка вважає за можливе зменшити розмір пені до її розумного розміру, яка матиме компенсаторний характер та просити суд стягнути з відповідача лише 20% від нарахованої суми 627 845,01 грн., що становить 125 569 грн.
Крім цього зазначено, що через бездіяльність відповідача, яка полягає у недотриманні умов договору та привласненні коштів, позивачка не може нормально відпочивати, постійні переживання спричинили погіршення сну, викликають образи та роздратованість, через це змінився звичний спосіб її життя. Відтак, пережиті позивачем моральні страждання у грошовому еквіваленті оцінені в сумі 10 000 грн., що справедливо враховує характер та тривалість діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичні та моральні страждання через невиконання свого зобов'язання відповідачем. Вважає таке відшкодування достатнім, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
28.04.2022 року за вх. № ЕП-563 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» в особі генарального директора Макарова В.О., в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Таким чином, вимога позивачки про розірвання Договору, викладена нею письмово та направлена відповідачу як у вигляді листа, так і у вигляді повідомлення у створеному чаті у додатку VIBER приймається відповідачем як законне та повне волевиявлення сторони Договору, і не ставиться відповідачем під сумнів, оскільки вже прийнята відповідачем як належне повідомлення про волевиявлення щодо розірвання Договору з боку позивача. Така відмова була відповідним чином розглянута відповідачем та задоволена ним, результатом чого стало повернення грошових коштів, сплачених позивачкою на виконання Договору, що не оспорюється позивачем. Посилання позивача на грубе порушення зобов'язання за Договором, не підкріплено належними доказами, якими відповідно до п. 6.2 Договору є судові рішення, із доведеними фактами, які кваліфікуються за вищевказаними ознаками.
Позивачем шляхом відповідного погодження був обраний один з варіантів замовлення автомобіля та замовлена додаткова послуга за Договором - огляд авто, яка здійснювалася відповідними уповноваженими особами у країні знаходження автомобіля.
За результатами огляду транспортного засобу відповідачем було повідомлено позивачку про можливість введення в оману власником автомобівля у країні знаходження транспортного засобу та рекомендовано не купляти саме цей автомобіль через ризик такої купівлі, що він повинен був зробити відповідно до п. 3.1.3 Договору. При цьому відповідач не заявляв вимог щодо розірвання Договору та/або списання грошових коштів, перерахованих позивачем у якості оплати за транспортний засіб, а пропонував перейти до наступних варіантів, що пропонувалися позивачці за обраними нею параметрами.
Крім цього, укладений між сторонами Договір не містить окреслених строків його виконання, тому посилання позивачки на нібито порушення строків надання послуг за Договором, є безпідставним, зважаючи на відсутність таких строків в укладеному Договорі.
На думку відповідача, вимога про розірвання Договору з боку позивачки є такою, що не може бути виконаною, через його розірвання до моменту подання позовної заяви та виконання сторонами Договору всіх дій, що свідчать про його розірвання, а саме направлення та прийняття заяви про розірвання Договору, перерахування грошових коштів на адресу позивачки (що були попередньо перераховані нею за укладеним Договором) та отримання позивачкою цих грошових коштів, що є прийняттям виконання зобов'язання в натурі. Твердження позивачки про проведення відповідачем «нечесної підприємницької діяльності» не має під собою підгрунтя та є хибним.
З тексту Договору вбачається, що підбір автомобліля проводиться до остаточного результату у вигляді придбання автомобіля Замовником, оскільки Договір не містить обмежень щодо кількості запропонованих варіантів підбору, тривалості підбору авто, тому є чинним або до його фактичного виконання, або до відмови однієї із сторони Договору від нього, що і мало місце - шляхом подання заяви позивачки до відповідача про розірвання Договору.
Щодо вимоги позивачки про повернення завдатку за Договором у розмірі 400 доларів США є такою, що спростовується нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Пунктом 5.2 укладеного між сторонами Договору чітко визначена правова природа грошових коштів, переданих позивачкою у розмірі 400 доларів США у якості саме завдатку, а не авансу.
Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. У даному випадку одностороння відмова позивачки від Договору є такою, яку можна вважати порушенням Договору. До того ж вини відповідача, відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 571 ЦК України, у фактичній відмові позивачки від виконання Договору не вбачається через готовність подальшого виконання Договору, що засвідчене перепискою з позивачкою та декларувалося в переписці у створеному чаті через додаток VIBER, наявність чого підтверджується самою позивачкою. Зважаючи на вищевикладене, повернення завдатку у розмірі 400 доларів США, переданих позивачкою за Договором, не може бути повернуте відповідачем через відмову позивачки від Договору.
Щодо вимоги позивачки про відшкодування збитків, стягнення неустойки та моральної шкоди, то відповідач зазначає, що позивачкою застосовано неякісний механізм застосування цієї норми ЗУ «Про захист прав споживачів» та облік термінів часу, оскільки Закон передбачає відшкодування саме прострочення надання послуги у разі неможливості її надання за вини виконавця. У спірних правовідносинах не вбачається вини відповідача ані у розірванні Договороу, ані відмови від надання послуги позивачці. Одночасно слід зауважити, що позивачка посилається на зазначену норму права та проводить розрахунок пені на суму нібито виниклого зобов'язання відповідача перед позивачкою з дня подання заяви про розірвання Договору від 26.11.2021 року, тим самим підтверджуючи факт розірвання Договору з її власної ініціативи, за власним волевиявленням без будь-яких підстав зі сторони відповідача.
Так, позивачка звернувшись до відповідача з заявою про повернення коштів, вимагала повернути їй кошти у готівковому або безготівковому вигляді. Оскільки кошти були прийняті від позивачки задля внесення на розрахунковий рахунок іноземному підприємству через банківську установу, грошові кошти, передані позивачкою представнику відповідача, були перераховані на адресу іноземного підприємства від імені іншої особи. Внаслідок зазначеної обставини банківські реквізити позивача не були відомі відповідачу. Надання реквізитів банківського рахунку для зарахування грошових коштіі з-за кордону позивачкою затягувалося та на численні вимоги працівників відповідача позивачка затягувала погодження даних. Після остаточного погодження реквізитів, що пройшло 17.01.2022 року, повернення здійснилося вже через один банківський день, тобто 19.01.2022 року, що також підтверджуться позивачкою у її позовній заяві. Для отримання останньої суми грошових коштів, позивачкою взагалі було надано банківський рахунок, який був заблокований, про що від відділення банку був отриманий скріншот внутрішньої банківської електронної системи. Таким чином, наведені обставини спростовують вимоги позивачки щодо стягнення грошових коштів, нарахованих нею у вигляді пені.
Вимога щодо відшкодування моральної шкоди, понесеної позивачкою внаслідок порушення її прав, слід визнати такою, що не підлягає задоволенню, оскільки порушення укладеного між сторонами Договору не встановлено, натомість у спірних правовідносинах вбачається вільне волевиявлення сторін, що спрямоване на відмову від падальшого виконання Договору з боку позивача. Задовольняючи вимоги позивачки відповідач здійснив всі дії, скеровані на розірвання договору, здійснив повернення грошових коштів, перерахованих позивачем, за винятком суми, що підлягає утриманню відповідно до положень Договору.
09.05.2022 року на адресу суду за вх. № ЕП-592 надійшла відповідь представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Янчак П.О. на позовну заяву, в яких він не погоджується із доводами відповідача щодо заперечення позовних вимог та вважає такі необгрунтованими і безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 Листа-замовлення (Додаток № 1 до договору) комплекс послуг, що повинен надаватися за Договором, включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державну реєстрацію. Сторони узгодили, що до комплексу послуг включено доставку автомобіля до України по окремих тарифах, вартість якої буде входити в кінцеву вартість автомобіля за цим Договором. Вартість комплексу послуг за цим Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, 400 з яких було передано позивачкою в якості завдатку. Позивачка зазначає, що жодна з послуг, яка була узгоджена між сторонами, не була надана відповідачем, про що свідчить й відсутність, зокрема, первинних документів, які б підтверджували факт надання/отримання послуг чи надання відповідачем суду будь-яких доказів їх виконання.
Також позивачка зазначає, що в умовах договору не визначено порядку його розірвання з підстав неналежного виконання замовником своїх зобов'язань. Довільне та неоднозначне трактування відповідачем заяви від 26.11.2021 року на свою користь свідчить покликання у відзиві на те, що така нібито є волевиявленням на розірвання Договору між сторонами та одночасно вказує, що на підставі заяви договірні відносини були зупинені та почався процес повернення грошових коштів на користь позивача. Відтак, позивачка вважає незрозумілим той факт, чи така заява, на думку відповідача, є підставою для зупинення дії Договору чи для його розірвання. Крім того, жодного повідомлення про підтвердження факту розірвання Договору позивачем від відповідача не було отримано. Натомість в переписці, на яку покликається відповідач, як підставу своїх заперечень, представник відповідача неодноразово пропонує продовжити надавати послуги згідно договору вже після повернення коштів. Вказані факти підтверджуються перепискою між сторонами від 08.02.2022 року та до припинення спільного чату 03.03.2022 року.
У п. 3.4 Договору щодо прав замовника не передбачено права замовника на розірвання Договору. В свою чергу підпункт 3.2.4 Договору надає право виконавцю розривати Договір у зв'язку зі зміною істотних умов договору. Відтак, умови Договору не містять строку виконання такого, а підстави для його розірвання в односторонньому порядку у виключних випадках, не передбачають випадку невиконання виконавцем своїх зобов'язань по цьому Договору. Окрім того, за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). А тому спір про розірвання Договору передано замовником (позивачем) на розгляд суду.
Крім цього, позивачка не погоджується з твердженнями відповідача, що завдаток не підлягає поверненню у випадку односторонньої відмови позивача від Договору, оскільки завдаток є способом забезпечення виконання зобов'язання. Відповідач (виконавець Договору) не виконав умови Договору (замовлення позивача на пошук, оформлення та доставку автомобіля), а відтак винною стороною у порушенні договірних умов є саме відповідач, якому надавався завдаток.
Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження №14-64цс19), на яку в позовній заяві посилається позивачка, то така здійснена у зв'язку з трактуванням судом дійсного змісту приписів частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», які застосовуються у даних правовідносинах, а саме, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору з дня звернення з вимогою про повернення коштів до моменту їх отримання.
Щодо покликань відповідача на ненадання доказів завдання моральної шкоди, то слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, а саме, що порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права.
13.05.2022 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивачка не надала жодного доказу неналежного виконання зобов'язань за Договором відповідачем. Крім цього, відповідач зазначає, що посилання позивачки за ненадання ним комплексу послуг, передбачених п. 3 Листа-замовлення є безпідставним, оскільки такий комплекс є похідним від факту обрання та придбання транспортного засобу.
Крім цього, відповідач зазначає, що грошові кошти у розмірі 400 доларів США, оплачені позивачкою в якості завдатку, не підлягають поверненню, оскільки згідно частини 1 статті 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (надалі назване «Виконавець» в особі менеджера Сонич Д.Ю., який діє на підставі довіреності №13-21) з одного боку та ОСОБА_1 (надалі «Замовник»), з другого боку, названі в подальшому «Сторони», укладено Договір про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021.
Згідно п. 2.1 Договору Виконавець зобов'язується відповідно до Листа-замовлення Замовника (надалі - Лист замовлення (Додаток №1 до цього Договору) забезпечити надання комплексу послуг по підбору, оформленню (в тому числі митному) та доставці автомобіля в пункт призначення, зазначений в Листі-замовленні, і видати його, а також супутні документи Замовнику за Актом Приймання-передачі автомобіля (Додаток 2 до цього Договору), а Замовник зобов'язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити вартість автомобіля, а також вартість комплексу послуг, наданих Виконавцем, та супутніх послуг.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, під час заповнення Листа-замовлення, Замовник видає Виконавцю завдаток в розрахунку платежів за комплекс послуг на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Розмір завдатку становить 400 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом на день розрахунку. В разі, якщо ставка на аукціоні становитиме більше, ніж 4 000 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, то завдаток складає 10% від вартості максимальної ставки на аукціоні.
Відповідно до Листа замовлення Додаток № 1 до Договору про надання послуг підбору, оформлення та доставки автомобіля № 458Д211021 позивачка, як Замовник, замовила автомобіль марки «NISSAN»; роки випуску: 2010-2021, тип кузова: кроссовер; модель: PATROL SAFARI; вид палива: бензин, вартість автомобіля за цим договором встановлено в доларах по курсу НБУ і орієнтовно складає (включає стандартні послуги, які містяться в п.3): до 30 000 доларів США, що відповідає сумі 786 234 грн. за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання договору.
Комплекс послуг (п. 3) включає оформлення в країні продажу, митне оформлення на кордоні, митне оформлення на митниці призначення, державну реєстрацію. Сторони узгодили, що до комплексу послуг включено доставку автомобіля до України по окремих тарифах, вартість якої буде входити в кінцеву вартість автомобіля за цим Договором.
Вартість комплексу послуг за цим Договором встановлено в доларах і складає 500 доларів США, що відповідає 13 104 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору. Сума завдатку за цим Договором встановлено в доларах і складає: 400 доларів США, що відповідає 10 483 грн. за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору.
З метою виконання покладених на себе зобов'язань після підписання Договору, ОСОБА_1 , як Замовник, сплатила Товариству з обмеженою відповідальність «ПЛК Груп» в особі представника товариства Анісімова Антона Юрійовича (діяв на підставі довіреності №14/06-21Л від 14.06.2021 року) 400 доларів США та 1 600 доларів США за умовами 5.1 та 5.2 Договору.
Як вбачається з позовної заяви та відзиву, спілкування позивачки з представником віповідача надалі, після укладення Договору, відбувалося через електронні засоби, а саме через додаток VIBER.
27.10.2021 року позивачкою було передано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» 11 334 доларів США у зв'язку з повідомленням від представника про наявність на аукціоні автомобіля, що відповідав вимогам Листа-замовлення (Додатку №1 до Договору) та необхідності оплатити грошові кошти у вказаній сумі для участі в аукціоні.
Як вбачається з розписки представника відповідача ОСОБА_3 , наявної в матеріалах справи, всього позивачкою було передано відповідачу на виконання вказаного вище Договору 13 334 доларів США. Вказані кошти переводились на рахунок LT077180300037467170 UAB PLC GROUP VILNIUS G. 10-201, 12112 LITHUANIA згідно INVOICE №АЕ-20214000022-1 від 27.10.2021 року, що підтверджується й платіжним дорученням № SW-271021/126-10 від 27.10.2021 року.
Вказане свідчить про те, що зі свого боку позивачка виконала зобов'язання по договору в повному обсязі, сплативши обумовлену сторонами суму.
В позовній заяві позивачка вказує про те, що після місяця переписки у додатку VIBER з відповідачем вона зрозуміла, що її ошукали, оскільки автомобіль, за який було передано кошти, а також сплачено кошти за послуги відповідача в якості завдатку та участі в аукціоні, насправді відсутній. У зв'язку з даними обставинами 26.11.2021 року нею було подано Генеральному директору ТзОВ «ПЛК Груп» заяву про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США, сплачених по інвойсу за авто, якого не було.
Відповідно до Акту повернення грошових коштів згідно Договору № 458Д211021 від 19 січня 2022 року, ОСОБА_3 , який займає посаду менеджера в ТОВ «ПЛК Груп», іменований надалі «Виконавець», з одного боку, та гр. ОСОБА_1 , з іншого боку, склали цей акт повернення грошових коштів про наступне: «Виконавець» повертає гроші в сумі 11 33 доларів США, а «Замовник» приймає гроші.
Цим актом повернення грошових коштів кожна із сторін підтверджує, що зобов'язання сторін виконані, сума грошей в розмірі 11 334 доларів США повернута Замовнику, у сторін не має один до одного претензій по суті цього акту про повернення грошових коштів згідно Договору № 458Д211021.
07.02.2022 року позивачу стороною відповідача було повернуто ще 41 640, 75 грн., що еквівалентно 1 588,85 доларів США згідно Договору № 458Д211021, про що свідчить квитанція АТ КБ «Приват Банк», яка наявна в матеріалах справи.
Як стверджує позивачка, на даний час фактично неповернутою їй сумою залишається 400 доларів США, які було внесено нею в якості завдатку. А відтак, нею ставиться вимога про розірвання договору та стягнення з відповідача сплачених нею та не повернутих за вимогою коштів згідно договору про надання послуг.
З твердженнями позивачки суд не погоджується з наступних підстав.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст. 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст.903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі послуг мають право на державний захист своїх прав; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
-безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
-безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
-відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
-реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Приписами частини другої статті 651 Цивільного кодексу України визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина друга цієї статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме "істотне порушення договору другою стороною". Водночас цією нормою визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування у передбачених положеннях договору або закону. "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.
Визначення "істотності порушення договору" у ч. 2 зазначеної статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так, зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови. Ч. 2 вказаної статті передбачає лише загальну підставу - "істотність порушення договору" без можливості вказівки на об'єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об'єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у поіменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету.
З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Частина 2 зазначеної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішенням суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує у ч. 2 зазначеної статті, що інші підстави розірвання та зміни договору, мають обов'язково ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, можна зробити висновок, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від "істотності порушення договору", як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки "неістотного порушення договору", що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту "істотності його порушення", вказуючи на інші обставини розірвання та зміни договорів.
Оціночна категорія "істотність", що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, має функцію отримання таких оціночних результатів як "істотність порушення" або навпаки "неістотність порушення". У свою чергу оціночні результати "істотність порушення" або "неістотність порушення" має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення у ч. 2 ст. 651 оціночної категорії "істотність порушення договору", суб'єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оціночного факту - факту порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору. Виходячи із об'єкту оцінки суб'єкт оцінки має визначити "міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору". У даному випадку результат оцінки, зокрема "істотність порушення" не є об'єктивно існуючим даним, як наприклад юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оціночний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини), що на момент їх встановлення є існуючими. Оціночний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об'єктивації його існування, зокрема у спосіб встановлення його рішенням суду. При об'єктивації оціночного факту, зокрема істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об'єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першою об'єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про "істотність порушення договору" є "значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору".
Отже, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
Суд зазначає, що посилання позивачки на грубе порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог цивільного процесуального законодавства.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка також посилається на ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Однак дані норми Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчасно, відповідно до умов укладеного Договору, приступив до його виконання, про що свідчить переписка у додатку VIBER і що підтверджувалось позивачкою, надав останній декілька варіантів автомобілей, які б підходили до вимог, викладених у Додатку №1 до Договору.
Відтак позивачкою, шляхом відповідного погодження, був обраний один з варіантів та замовлена додаткова послуга за Договором, а саме огляд автомобіля, який здійснювався відповідними уповноваженими особами у країні знаходження автомобіля. За результатами вказаної послуги відповідачем було повідомлено позивачку про можливість введення в оману власником транспортного засобу, рекомендовано не купляти такий автомобіль через певний ризик та запропоновано перейти до наступних варіантів, які пропонувалися їй за обраними нею параметрами.
Пунктом 6.1 Договору № 458Д211021 передбачено право Замовника відмовитись від виконання даного Договору. Заява про відмову замовника від надання послуг в письмовій формі приймається виконавцем до виконання з дня отримання такої заяви.
Відповідно до п. 9.2 укладеного між сторонами Договору, такий може бути розірваний достроково, з ініціативи однієї із сторін, але не раніше дати проведення усіх взаєморозрахунків.
Як встановлено судом, 26.11.2021 рокупозивачка у письмовій формі виклала вимогу Генеральному директору ТзОВ «ПЛГ Груп» про повернення коштів у розмірі 13 334 доларів США, сплачених по інвойсу згідно Договору № 458Д211021 та зазначила, що не продовжує співпрацю. Вказане волевиявлення було розцінено відповідачем як бажання позивачки розірвати Договір в односторонньому порядку та, відповідно, розглянуте, результатом чого стало повернення позивачці грошових коштів.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що вимога позивачки про розірвання Договору № 458Д211021 не може бути задоволена, оскільки такий вважається розірваним з моменту проведення останнього розрахунку по даному договору, а саме з 07.02.2022 року.
Щодо вимоги позивачки про повернення внесеного їй завдатку за Договором № 458Д211021, то суд зазначає наступне.
Відповідно п. 5.2 Договору, розмір завдатку становить 400 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку. В разі якщо ставка на аукціоні становитиме більше, ніж 4 000 доларів США у еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, то завдаток складає 10% від вартості максимальної ставки на аукціоні.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку відмови «Замовника» від виконання даного Договору «Виконавець» не повертає «Замовнику» завдаток, встановлений п. 5.1 Договору. Виключенням може бути лише випадок коли «Замовник» відмовляється від виконання даного Договору внаслідок грубого порушення «Виконавцем» своїх зобов'язань за цим Договором і такі порушення зобов'язань «Виконавцем» за цим Договором встановлені в судовому порядку.
Згідно з п.1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З системного аналізу діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена вина відповідача щодо невиконання або неналежного виконання умов договору, а також не доведено, що відповідач ухилився від виконання зобов'язань за договором про надання послуг, а відтак позовна вимога щодо повернення завдатку не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Однак дана норма Закону не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки сторони у Договорі не визначили строку надання послуг, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування позивачем пені згідно ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, тому залишаючи позовні вимоги позивачки про розірвання договору про надання послуг з підбору та доставки автомобіля № 458Д211021 від 21 жовтня 2021 року, про стягнення завдатку та пені, суд відмовляє також у позовних вимогах про стягнення моральної шкоди, яка є похідною.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 614, 627, 629, 631, 907, , Законом України "Про захист прав споживачів", суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп», місцезнаходження і поштова адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 3, офіс 33, ідентифікаційний код юридичної особи - 42544772.
Суддя