Справа № 450/2440/21 Провадження № 2/450/207/22
24 травня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Блистів М.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит», третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г ., зареєстрований в реєстрі за № 3545, про стягнення з нього на користь ТзОВ «Слон Кредит» заборгованості у розмірі 101535 грн. 34 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Мотивував позовні вимоги тим, що приватним нотаріусом не було дотримано процедури вчинення виконавчого напису в частині неотримання від стягувача документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Зазначив, що сама заборгованість не є безспірною. Він не погоджується з розрахунком суми заборгованості. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 25 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.
09 вересня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, яким він усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 листопада 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про витребування доказів по справі, розрахунок судових витрат, а також додаткові письмові пояснення, у яких він зазначив, що станом не момент вчинення оспорюваного виконавчого напису були відсутні законні підстави для вчинення виконавчих написів на підставі договорів, які не посвідчені нотаріально.
Ухвалою від 10 листопада 2021 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено.
12 січня 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що при укладенні кредитного договору дії ОСОБА_1 були спрямовані на укладення договору споживчого кредиту. Крім того, товариством було надано нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідні документи згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172. З огляду на вказане, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
20 січня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про витребування доказів по справі, у якій він просив витребувати у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенко К.Ю. копію матеріалів виконавчого провадження № 65670760 про примусове виконання виданого 31 березня 2021 року виконавчого напису № 3545 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Слон Кредит» заборгованості в сумі 101535 грн. 34 коп.; у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. копію матеріалів нотаріальної справи, в межах якої був виданий 31 березня 2021 року виконавчий напис № 3545 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Слон Кредит» заборгованості в сумі 101535 грн. 34 коп.
Ухвалами від 20 січня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено, у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Ярошенко К.Ю. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. витребувано відповідні докази.
19 квітня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про повторне витребування доказів.
20 квітня 2022 року приватному виконавцю Ярошенко К.Ю. та приватному нотаріусу Григорян Д.Г. повторно скеровано ухвали від 20 січня 2022 року про витребування доказів.
Позивач та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак останній 24 травня 2022 року подав до суду заяву, у якій підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити, а справу розглядати за відсутності сторони позивача.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак 23 лютого 2022 року від представника ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ярошенко К.Ю., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, явку повноважного представника не забезпечили, причини неявки не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подали.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3545, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Слон Кредит» заборгованості у розмірі 101535 грн. 34 коп.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У відповідності до пп. 2.1. п. 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.
Однак відповідачем суду не надані належні та допустимі докази того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі є безспірними.
Розрахунок боргу, викладений у виконавчому написі, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог до позивача.
За таких обставин підлягає перевірці питання щодо стягнення з боржника за кредитним договором, а сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Наведене свідчить про надання відповідачем неповної інформації та документів нотаріусу, що має наслідком порушення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Глави 13 Порядку № 296/5 при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, згідно з якими на нотаріуса покладається обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
При цьому слід зазначити, що захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.
Щодо покликань сторони відповідача на те, що документи для вчинення оспорюваного виконавчого напису подавалися нотаріусу згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).
Згідно п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ згаданого Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яким і керувався нотаріус при вчиненні виконавчого напису, що вбачається з його змісту, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п.3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 від 22 лютого 2017 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин 2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості.
Таким чином, оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості виключено з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже нотаріус не мав права видати виконавчий напис у спірних правовідносинах.
Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між сторонами кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 09.06.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що обставини, якими позивач обґрунтувала свої вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому позовні вимоги слід задовольнити, а оспорюваний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне.
За ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
У поданому до суду 09 листопада 2021 року розрахунку судових витрат представник позивача Винниченко М.П. зазначає, що розмір витрат на правову допомогу становить 10000 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Договором про надання правової допомоги від 20 травня 2020 року стверджується, що адвокат Винниченко М.П. зобов'язався надати клієнту ОСОБА_1 юридичні послуги щодо представництва інтересів останнього у судах, зокрема у справах про оскарження незаконного виконавчого напису, а клієнт зобов'язався оплатити адвокату надані послуги.
Актом приймання наданих послуг від 08 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 прийняв у ОСОБА_2 послуги в межах справи № 450/2440/21, а саме вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики, консультування клієнта вартістю 2000 грн., підготовка позовної заяви, проведення розрахунків та інших документів, підготовка документів для подання до суду вартістю 4000 грн., участь у судовому засіданні та ведення справ в суді вартістю 4000 грн. Актом також встановлено, що клієнт сплатив адвокату 10000 грн. готівкою 08 листопада 2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, відсутні заперечення щодо заявленого розміру у відзиві на позовну заяву, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 та підтверджені у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року по справі № 442/5664/20.
Враховуючи наведене, а також з огляду на обставини справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 10000 грн. витрат на правову допомогу.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 49, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 3545, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» заборгованості у розмірі 101535 грн. 34 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 10908 грн, які складаються з 908 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.