№ 336/5650/21
н/п 2/336/534/2022
25 травня 2022 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію,
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію, надану позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2017 по 01.01.2019 на суму 4475,16 грн.
Надалі ПАТ «Запоріжжяобленерго» заявило клопотання про залучення співвідповідача - ОСОБА_2 , у зв'язку із чим уточнило позовну заяву (а.с. 36-40).
У позові, з урахуванням уточнень, ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.10.2017 по 01.11.2018 у розмірі 9455,91 грн. пропорційно за частками власності, а саме: з ОСОБА_1 3151,97 грн., зі ОСОБА_2 - 6303,94 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що на момент виникнення боргу за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , власниками вказаного об'єкту були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але своїх обов'язків по сплаті за використану електроенергію останні не виконують, у зв'язку з чим виник борг у сумі 9455,91 грн. коп. за період з 01.10.2017 по 01.11.2018 року.
Відповідно до знятих показань приладу обліку за вказаний період відповідачами було спожито 7739 кВт. год., вартістю 11 987,52 грн. грн., оплат за вищевказаний період за спожиту електричну енергію надійшло на суму 2531,91 грн. Борг відповідачів за спожиту електричну енергію на теперішній час складає 9455,91 грн.
Посилаючись на ч. 1 ст. 360 ЦК України, за якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту електроенергію, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн., пропорційно до частки кожного у праві власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначає, що він не є одноособовим власником квартири на момент спірних правовідносин, а саме йому належала 1/3 частка, інша 1/3 частка належала ОСОБА_3 , а остання частка (1/3) - ОСОБА_2 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповівши належну їй частку ОСОБА_2 . Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Як зазначалося вище, позивач заявив клопотання про залучення співвідповідача - ОСОБА_2 , у зв'язку із чим уточнив позовну заяву. В подальшому позивач надав заяву, в якій зазначив, що в уточненій позовній заяві допущена описка в написанні прізвища відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18 жовтня 2022 залучено співвідповідача та прийнято уточнену позовну заяву.
16.12.2021 копії уточненого позову отримана відповідачем ОСОБА_1 , який відзив на уточнену позовну заяву не надав.
Відповідачу ОСОБА_2 надсилалася копія ухвали про прийняття уточненого позову та залучення співвідповідача разом із копіями позову та додатками до нього. Проте конверт повернувся на адресу суду із зазначенням причини невручення: «за закінченням терміну зберігання».
За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З метою недопущення порушення прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, тощо, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення про розгляд даної цивільної справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що відповідачі на час виникнення правовідносин були власниками квартири АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 належало 1/3 частка (свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.12.2006) , ОСОБА_2 - 2/3 частки (1/3 йому належала відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.12.2006, іншу 1/3 частки він успадкував після смерті ОСОБА_3 ), що підтверджується наданими відповідачем ОСОБА_1 доказами
Відповідачі користувалися електроенергію, що поставлена позивачем у вказане приміщення.
Згідно з розрахунком заборгованості за період з з 01.10.2017 по 01.11.2019 року на підставі показань приладу обліку обсяг спожитої електроенергії складає 4341 кВт. год., вартістю 5305,82 грн. Оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась не в повному обсязі, і загальна заборгованість по оплаті становить 4475,16 грн., як то і зазначено у первісному позові.
Правильність розрахунків відповідачі не спростували.
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (надалі - ПРРЕЕ).
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (передано) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електроенергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка не побутовим споживачем, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем, в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
За змістом ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання, відповідно до ч.1ст. 714 ЦК України
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у строк, встановлений для його виконання.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, вимоги правових норм, якими вони регулюються, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 4475,16 грн.
В уточненому позові ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить стягнути заборгованість з відповідачів пропорційно до їх частки у спільній власності.
Між тим суд керується принципом jura novit curia («суд знає закони»), за яким під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та при вирішенні справи застосовує ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, якою нормою матеріального права потрібно керуватися для вирішення спору.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватися судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
Вказана правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від у 16 грудня 2020 року у справі №182/7347/18.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Як зазначалося вище, відповідно до припису ч. 3 ст. 9 "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За положеннями ч. 1 ст. 544 ЦК України Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відтак, у відповідачів виникло солідарне зобов'язання перед позивачем, а тому заборгованість підлягає стягненню солідарно.
Відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 на даний час не є власником частки квартири, не звільняють його від обов'язку сплати заборгованості за період надання послуги, оскільки на той період він був співвласником, а договір дарування (а.с. 33-34) не передбачає звільнення від сплати заборгованості за надані відповідачу ОСОБА_1 комунальні послуги.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки уточнений позов підлягає задоволенню частково, суд стягує з відповідачів суму судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за електроенергію - задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію за період з з 01.01.2017 по 01.01.2019 на суму 4475,16 гривень на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 3.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж судовий збір в розмірі 1074,31 грн., тобто по 537,16 грн. з кожного на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 20.
Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ЄДРПОУ 00130926;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.С. Боєв
25.05.22