23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/8091/21
адміністративне провадження № К/990/11118/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, за участю третьої особи - Державного бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР, розташоване у місті Краматорську) в якому просила: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську від 26 лютого 2021 року №37-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині її звільнення з посади слідчого Першого слідчого відділу (відділу розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, 01 березня 2021 року, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»; поновити її в ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську або іншому державному органі, який є його правонаступником, на посаді, що є аналогічною посаді слідчого Першого слідчого відділу (відділу розслідування злочинів у сфері службової та корупції) слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, починаючи з 02 березня 2021 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 березня 2021 року по день прийняття рішення судом у справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, в позові відмовлено.
04 травня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення з посади державної служби, у зв'язку з її скороченням внаслідок зміни правового статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на правоохоронний орган.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Із змісту оскаржених судових рішень вбачається, що вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суди виходили з того, що через зміну правового статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган, посада яку обіймав позивач, була виведена із штатного розпису, як були скороченні і усі інші посади державної служби «слідчих відділів». З цих підстав суди дійшов висновку про те, що у спірному випадку відбулося фактичне скорочення посад, у тому числі і посади, яку обіймав позивач, що є підставою для звільнення позивача у відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Водночас у цій справі суди дійшли висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність у відповідача обов'язку запропонувати позивачу перед звільненням будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі. Такі висновки суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував посиланням на висновок Верховного Суду у справі № 200/13482/19-а, сформований щодо застосування положень частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та частини другої статті 9, пункту 4 частини першої статті 12, частин першої та другої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Водночас Верховний Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 про необхідність формування висновку Верховного Суду у цій справі щодо застосування положень пункту 7 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 (далі - Положення №414) під час звільнення державного службовця, який має доступ до державної таємниці на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки доступ до державної таємниці позивачем отримано за інших умов проходження публічної служби та до зміни правового статусу ДБР.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 4 пункту 3 «Прикінцевих та перехідних» положень Закону №305-ІХ та положень пункту 1 частини першої статті статті 87 Закону України «Про державну службу», Судом установлено, що вирішуючи спір, суди не застосовували підпункт 4 пункту 3 «Прикінцевих та перехідних» положень Закону №305-ІХ до спірних правовідносин. Водночас, посилавшись на ці норми, заявник не навів вмотивованих підстав необхідності їхнього застосування у цій справі, а лише зазначив про неоднозначне тлумачення нпаведених норм, так як, на його думку, оголошення позивача переможцем конкурсу та призначення його на посаду державної служби за результатами такого конкурсу надає йому право бути призначеним на посаду слідчого, після зміни правового статусу ДБР.
Інші аргументи скарги зводяться до неповного з'ясування судами обставин справи, доводів щодо недотримання соціальних гарантій при звільненні, порушення права на працю, незгоди зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни статусу ДБР та порушень прав заявника, як державного службовця, тощо. Такі доводи мають суб'єктивний характер та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, тлумачення норм законодавства, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, за участю третьої особи - Державного бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська