Іменем України
24 травня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1287/21
Господарським судом Чернігівської області в складі судді Моцьора В.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Міністерства оборони України, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;
e-mail: kabmin_doc@mil.gov.ua;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт Групп",
вул. Князя Чорного, буд. 11А, м. Чернігів, 14000; e-mail: ekokomf@ukr.net;
про стягнення 42108,00грн
без виклику (повідомлення) сторін
18.12.2021, Міністерство оборони України звернулось з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт Групп" про стягнення 42108грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору №286/3/20/248 від 27.10.2020 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині прострочення поставки товару в обумовлені договором строки.
За наслідками автоматизованого розподілу справу №927/1287/21 передано на розгляд судді Фесюрі М.В., про що сформовано протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021.
Ухвалою суду від 10.01.2022, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду письмових заяв по суті спору, зокрема: відповідачу - 15 календарних днів з моменту отримання ухвали суду, для подачі до суду та направленню позивачу мотивованого відзиву на позов; позивачу - 5 календарних днів з дня отримання відзиву, для подачі до суду та направлення відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив, для подачі до суду та направлення позивачу заперечення на відповідь на відзив.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана позивачем та відповідачем 14.01.2022 та 12.01.2022 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень: 1400053817310 та 1400053817329.
19.01.2022, відповідач у належний строк подав до суду відзив на позов, згідно якого проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. У відзиві на позов відповідач підтвердив факт укладення Договору №286/3/20/248 від 27.10.2020. Натомість наголосив, що був позбавлений можливості виконати в належний строк (по 15.12.2020) договірні зобов'язання з поставки товару, обумовленого Договором, в силу форс-мажорних обставин, а саме введення карантину на всій території України на підставі постанови КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово пролонгувалась Урядом.
За поясненнями відповідача, станом на 02.12.2020 серед працівників ТОВ «Еко Комфорт Групп» встановлено 6 підтверджених випадків захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, як наслідок, решта персоналу Товариства з 03.12.2020 знаходилась на самоізоляції по 31.12.2020 включно. За таких обставин (дія обставин непереборної сили) відповідач з незалежних від нього причин вимушений був зупинити виробничу діяльність Товариства, у зв'язку з чим порушив строки виконання зобов'язань перед позивачем з поставки товару. 08.12.2020, відповідно до умов п.8.2. Договору №286/3/20/248 від 27.10.2020, відповідач у встановлений строк направив поштою Міністерству оборони України лист №01-04/12 від 04.12.2020, в якому повідомив про неможливість своєчасного виконання (по 15.12.2020 включно) договірних зобов'язань перед позивачем внаслідок виникнення та дії обставин непереборної сили. 16.12.2020, відповідач разом з листом №01-16/12 від 16.12.2020 направив Міністерству оборони України оригінал сертифікату про форс-мажорні обставини від 16.12.2020 №5900-20-1982, що підтверджує настання обставин непереборної сили з 03.12.2020 та їх дію станом на 16.12.2020. Наголосив, що на дату подання цього сертифікату обставини непереборної сили продовжували тривати. 15.03.2021, відповідач направив на адресу Міністерства оборони України лист №01-10/03 від 10.03.2021, з оригіналом сертифікату про форс-мажорні обставини від 09.03.2021 №5900-21-0275, що підтверджує дію обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 31.12.2020. Однак всупереч наведеним обставинам, позивач неправомірно у період з 17.12.2020 по 27.12.2020 нарахував та заявив до стягнення 42108грн пені за прострочення виконання договірних зобов'язань з поставки товару в строки, встановлені Договором №286/3/20/248 від 27.10.2020 (п.7.3.3.).
Разом з відзивом на позов відповідачем заявлено клопотання про витребування в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів, зокрема: у Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України - копії сторінок журналу вхідної кореспонденції Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, за період з 15.03.2021 року по 15.04.2021 року; у Акціонерного товариства "Укрпошта" - довідку АТ "Укрпошта" про доставку адресату рекомендованого листа №1400300721194.
Ухвалою суду від 20.01.2022 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України та встановлено строк для їх подання протягом п'яти календарних днів з дня отримання даного процесуального документа запитуваними особами.
У належних строк витребувані документи направлені до суду засобами поштового зв'язку та залучені до матеріалів справи.
31.01.2022, позивач у належний строк направив до суду та відповідачу відповідь на відзив, згідно якої проти доводів ТОВ «Еко Комфорт Групп» заперечив. Вважає, що оскільки він не був обізнаний про наявність форс-мажору в період з 17.12.2020 по 31.12.2020, так як сертифікат Сумської торгово-промислової палати від 09.03.2021 №5900-21-0275, ним отримано вже по закінченню строків поставки товару та строку дії самого Договору, відтак нарахування штрафних санкцій здійснено правомірно. Крім того, просив суд взяти до уваги, що незважаючи на дію обставин непереборної сили в період з 03 по 31 грудня 2020 року, відповідач виконав договірні зобов'язання та поставив обумовлений Договором товар (28.12.2020).
11.02.2022, відповідач у належний строк подав до суду та направив позивачу заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що дотримався вимог п.8.2. Договору та своєчасно листом №01-04/12 від 04.12.2020 повідомив позивача про неможливість виконання договірних зобов'язань в установлений строк (по 15.12.2020) через дію обставин непереборної сили. При цьому, ані законодавчо, ані умовами Договору, не передбачено порядку та строків надання контрагенту Міністерству оборони України сертифікату про форс-мажорні обставини після його отримання відповідачем у Торгово-промисловій палаті. Факт отримання позивачем оригіналів сертифікату про форс-мажорні обставини від 16.12.2020 №5900-20-1982 та сертифікату про форс-мажорні обставини від 09.03.2021 №5900-21-0275 підтверджується наявними матеріалами справи (та позивачем не спростовується), що свідчить про його обізнаність з фактом настання в відповідача форс-мажорних обставин. Також звертав увагу, що ним навіть в умовах обставин непереборної сили вжито усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за цим Договором, при цьому, законодавчо не встановлена жодна заборона чи обмеження щодо продовження виконання стороною своїх зобов'язань за Договором у період дії обставин непереборної сили, що свідчить виключно про добросовісність поведінки контрагента ТОВ "Еко Комфорт Групп".
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 було введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась. Зокрема, за указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
За наявною на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області інформацією, відповідно до частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області.
Згідно розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 "Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей" відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Господарського суду Чернігівської області, із 25 квітня 2022 року.
За наведених обставин, розгляд даної справи не відбувся в строки встановлені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Проте в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2022 №02-01/55/22, справу № 927/1287/21 передано на розгляд судді Моцьора В.В.
Ухвалою суду від 05.05.2022 справа №927/1287/21 прийнята до провадження в новому складі суддею Моцьор В.В.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Міністерство оборони України зареєстровано 17.12.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10731200000015704.
Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони встановлені Законом України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ.
Згідно статей 2, 10 Закону України «Про оборону України», фінансування потреб національної оборони держави здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730) затверджено Положення про Міністерство оборони України, згідно пунктів 1, 15 якого Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Міноборони є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Відповідно до статей 173, 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
27.10.2020, між Міністерством оборони України (позивач, замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп» (відповідач, постачальник за Договором) укладено договір №286/3/20/248 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір).
Сторони в пунктах 1.1.-1.3., 1.5., 1.6. погодили, що предметом Договору є електричні побутові прилади (39710000-2) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)) (Лот 1. Санітарно-технічне обладнання (39715300-0) (Душова установка - котел швидкісного нагріву води (КШНВ)) (далі - товар).
Постачальник зобов'язався у 2020 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані в цьому Договору, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, терміни виконання Договору, визначаються Специфікацією, за умовами якої товар має бути поставлений у кількості 100 одиниць, за ціною за одиницю - 31900грн (без ПДВ), загальною вартістю - 3828000грн (у тому числі ПДВ 638000грн). Строк поставки товару до 15.12.2020 (включно).
Товар за кількістю постачається на об'єднані центри забезпечення (далі - одержувач товару) після приймального контролю (якості) представниками Управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України.
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Виходячи з умов Специфікації та п.3.1., ціна Договору становить 3828000грн, у тому числі ПДВ 638000грн. (за загальним фондом).
За змістом пунктів 5.2., 5.3. Договору, місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів товару та календарних днів відвантаження.
Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем товару, несе постачальник.
Датою поставки Товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (п. 1 розділу ІІ Договору), (затверджений наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 №375 та зареєстрований в МЮУ 01.12.2017 за №1461/31329).
Сторони в п.4.1. Договору погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків), з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого комплекту документів на відвантажений товар, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Виходячи з положень Договору (зокрема пунктів 1.3., 6.3.1.) на відповідача покладено обов'язок забезпечити поставку товару в установлений Договором строк (по 15.12.2020 включно).
За п.10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно). Після закінчення терміну дії Договору товар, визначений в п.1.3, не підлягає постачанню замовнику за цим Договором, а документи, визначені п.4.1., замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами правочину суд встановив, що між позивачем та відповідачем, які є самостійними суб'єктами господарювання, виникли зобов'язальні договірні відносини, на які поширюється дія положень § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Договір №286/3/20/248 від 27.10.2020 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) на момент вирішення спору припинив свою дію (в зв'язку із закінченням строку), що водночас не звільняє сторони від відповідальності та правових наслідків порушення ними зобов'язань в період дії цього правочину.
Предметом позову в даній справі є стягнення штрафних санкцій (неустойки в формі пені) за порушення відповідачем договірних зобов'язань, а саме поставки товару поза строком, визначеним сторонами в Договорі. Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товару та наявність достатніх правових підстав для притягнення його до відповідальності за фактом цього порушення.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в п.1.3. Договору та в рознарядці за специфікацією до цього Договору встановили, що строк поставки товару до 15.12.2020 (включно).
На підставі акту №1 приймального контролю товару за якістю від 24.12.2020, оголошення №1 від 24.12.2020, повідомлення №1 від 28.12.2020, повідомлення-підтвердження №632 на отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку від 28.12.2020, акту приймання-передачі №Р-727 військового майна від 28.12.2020 та видаткової накладної №99 від 28.12.2020 встановлено, що в рахунок виконання умов Договору відповідачем 28.12.2020 (в період дії Договору) був поставлений позивачу товар, обумовлений Договором, загальною вартістю 3828000грн (з ПДВ).
Таким чином, відповідач порушив умови Договору та прострочив поставки товару в установлений строк у період з 16.12.2020 по 27.12.2020 (12 календарних днів).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи з умов пунктів 7.3.3., 7.3.8. Договору, що узгоджується з приписами наведеної норми, сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору. Неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання товару нараховується за весь період прострочення.
Керуючись наведеними положеннями статті 231 Господарського кодексу України та пунктами 7.3.3., 7.3.8. Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 42108грн пені за період з 17.12.2020 по 27.12.2020 в розмірі 0,1% від загальної вартості товару (3828000грн), поставка якого прострочена в указаному періоді.
Частиною 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як погоджено в пунктах 8.1. - 8.3. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або регіональними Торгово-Промисловими палатами.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дію обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 31.12.2020, про що позивач був повідомлений з дотриманням строків, установлених п.8.2. Договору.
З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2020 (номер поштового відправлення 1402000815092) відповідач на адресу позивача, в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, направив лист №01-04/12 від 04.12.2020, згідно якого повідомив про виникнення обставин непереборної сили з 03.12.2020 та про неможливість виконання договірних зобов'язань з поставки товару в строк по 15.12.2020 включно, у зв'язку з чим просив продовжити термін поставки до 29.12.2020 включно.
Додатково супровідним листом №01-16/12 від 16.12.2020 відповідач направив позивачу виданий Сумською торгово-промисловою палатою оригінал сертифікату №5900-20-1982 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), період дії яких становив з 03.12.2020 по 16.12.2020.
У відповідь на претензію №286/8/700 від 10.02.2021 про сплату штрафних санкцій за Договором № 286/3/20/248 від 27.10.2020, відповідач листом №01-18/02 від 18.02.2021 (номер поштового відправлення 1402000846150) повідомляв, що в установлений строк проінформував позивача про неможливість виконання зобов'язань з поставки товару в належний строк у силу дії обставин непереборної сили, що підтвердив оригіналом сертифікату №5900-20-1982, виданого 16.12.2020 Сумською торгово-промисловою палатою, відтак вважає, що звільнений від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Крім того, звертаючись 15.03.2021, до позивача листом №01-10/03 від 10.03.2021 (номер поштового відправлення 1400300721194) щодо виключення відповідача з реєстру учасників, які вчинили порушення, ТОВ «Еко Комфорт Групп» направило останньому оригінал сертифікату №5900-21-0275 про форс-мажорні обставини, виданий 09.03.2021 Сумською торгово-промисловою палатою, що підтверджує дію обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 31.12.2020, що унеможливило поставку позивачу товару за Договором у належний строк (по 15.12.2020).
Дане поштове відправлення вручено 18.03.2021 відділом поштового зв'язку уповноваженій особі П'янковій М.Ю. Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, згідно листа-підтвердження АТ «Укрпошти» (наданий на запит суду). Також факт отримання даного поштового відправлення підтверджується витягом з журналу вхідної кореспонденції Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України за період з 15.03.2021 по 15.04.2021 (зареєстровано 19.03.2021 №п/п 249) (наданий на запит суду).
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи та заперечення обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з урахуванням наступного.
За статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що ця особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (частина 2 статті 141 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постановах від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 21.12.2021 у справі №905/1252/16, від 01.02.2022 у справі №902/368/16.
За змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ.
Відповідно до статей 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин з 12.03.2020.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" строк вжитих заходів було продовжено до 24.04.2020, а згодом - до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291).
Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин і строк вжитих обмежень до 22.05.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" та етапів послаблення протиепідемічних заходів продовжено карантин й строк всіх без виключення обмежень до 22.06.2020 на території, зокрема Чернігівської області, ввівши так званий адаптивний карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" та продовжено адаптивний карантин й строк всіх обмежень до 31.07.2020 на території, зокрема Чернігівської області; в подальшому, карантин та пов'язані із ним обмеження продовжено постановами Уряду, а саме: №641 від 22.07.2020 - до 31.08.2020, №760 від 26.08.2020 - до 31.10.2020, №956 від 13.10.2020 - до 31.12.2020.
Законом України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», згідно з якими до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесено також карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відповідач, дотримуючись умов п.8.2. Договору, повідомляв позивача про неможливість поставки товару в установлений строк та просив його продовжити по 29.12.2020 включно.
Факт отримання листа №01-04/12 від 04.12.2020 (номер поштового відправлення 1402000815092) позивач не спростовує.
Мотивуючи неможливість виконання договірних зобов'язань в силу дії форс-мажорних обставин, відповідач зазначав, що згідно наказу №31 від 03.12.2020 на період з 03.12.2020 по 31.12.2020 виробнича та господарська діяльність Товариства була зупинена, в зв'язку з виявленням станом на 02.12.2020 серед працівників 6 підтверджених випадків захворювання на COVID-19; як наслідок - решта персоналу з 03.12.2020 знаходилась на самоізоляції по 31.12.2020 включно.
Факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зафіксований у сертифікаті №5900-20-1982 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 16.12.2020 Сумською торгово - промисловою палатою, що підтверджує існування обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 16.12.2020, оригінал якого направлений позивачу листом №01-16/12 від 16.12.2020, що ним не заперечується.
Також 15.03.2021, відповідач разом з листом №01-10/03 від 10.03.2021 (номер поштового відправлення 1400300721194) направив на адресу позивача оригінал сертифікату №5900-21-0275, виданий 09.03.2021 Сумською торгово - промисловою палатою, що підтверджує існування наведених вище обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 31.12.2020, що отриманий 18.03.2021 Міністерством оборони України, в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, згідно витягу з Журналу вхідних документів Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України за період з 15.03.2021 по 15.04.2021 (зареєстровано 19.03.2021 №п/п 249) та листа АТ «Укрпошта» від 28.01.2022 №103.003.-666-22 (витребувані ухвалою суду від 20.01.2022)
Таким чином, матеріалами справи підтверджується обізнаність позивача про існування у період з 03.12.2020 по 31.12.2020 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які мали своїм наслідком неможливість своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в установлений Договором строк.
За висновком суду, наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності свідчать про те, відповідач вживав усі залежні від нього заходи, спрямовані на забезпечення поставки товару в належний строк, а також мінімізацію негативних наслідків від такого прострочення (постійно повідомляв позивача про неможливість своєчасної поставки товару в силу обставин, що не залежать від волі Товариства, з наданням підтверджуючих документів; звертався до субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань в погоджені строки; поставив обумовлений товар до закінчення дії Договору в строк по 29.12.2020, тобто в період дії форс-мажору).
При цьому Товариство не могло вплинути на події, які зумовили порушення зобов'язань за Договором, зокрема, введення карантину, який, враховуючи положення статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Така ситуація, в першу чергу сталась з урахуванням умов, в яких опинилася вся країна та, зокрема, відповідач, що був змушений зупинити господарську діяльність Товариства на час самоізоляції його працівників, за фактом зафіксованих захворювань, спричинених коронавірусною інфекцією COVID-19, на час дії карантину.
Матеріалами справи підтверджується, що неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару є наслідком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених сертифікатами №5900-20-1982 та №5900-21-0275 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданими Сумською торгово-промисловою палатою, а тому в силу приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, доводи позивача про отримання сертифікату №5900-21-0275, виданого 09.03.2021 Сумською торгово-промисловою палатою, вже після закінчення дії Договору (що підтверджує дію обставин непереборної сили в період з 03.12.2020 по 31.12.2020), не свідчить про недотримання відповідачем обов'язку щодо своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажору.
За умовами п.8.2. Договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наведені дії вчинені відповідачем 08.12.2020 шляхом направлення на адресу позивача листа №01-04/12 від 04.12.2020 (номер поштового відправлення 1402000815092), факт отримання якого Міністерством оборони України не заперечується.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду в постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відповідач у встановлений Договором строк був позбавлений можливості належним чином виконати договірні зобов'язання з поставки товару, в силу дії обставин непереборної сили, що мали надзвичайний та невідворотний характер та незалежали від його волі.
При ухвалені рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За приписами частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270грн судом покладено на позивача.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп» (вул. Князя Чорного, буд. 11А, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 41609367) про стягнення 42108грн, відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор