Справа № 909/878/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.05.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Калуської міської ради,
вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77301;
до відповідача: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 277 449, 25 грн,
за участю:
від позивача: Бреславська Марія Миколаївна - представник, (витяг з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ);
від відповідача: не з'явився.
Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 211 389,91грн.
Ухвалою від 13.09.2021 Господарським судом Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Правилами частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута тим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У зв"язку зі звільненням з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області №40 від 27.10.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за наслідками якого справу №909/878/21 з заявою про збільшення розміру позовних вимог вх№18003/21 від 25.10.2021 розподілено судді Кобецькій С.М.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2021 справу прийнято до розгляду у визначеному складі суду. Одночасно судом враховано приписи частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,2610 га з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Калуш зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.01.2020 до 30.09.2021 в розмірі 277 449, 25 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.
Відповідач в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце був належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.03.2022. Слід зазначити, що матеріали справи містять відзив на позов вх№838/22 від 19.01.2022, заперечення вх№2553/22 від 17.02.2022, в якому відповідач звертає увагу суду на: - закінчення 08.07.2011 строку дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:17:004:0001 та безпідставне зволікання позивача у поновленні договору на новий термін на неодноразові письмові звернення відповідача від 20.01.2021, від 18.06.2021, від 29.06.2021, від 12.07.2021, від 17.12.2021; - платіжні доручення №58 від 27.02.2020, №59 від 02.03.2020, №60 від 05.03.2020, №61 від 27.04.2020, № 62 від 18.05.2020, №63 від 08.07.2020, №65 від 14.07.2020, №66 від 22.09.2020, №71 від 14.12.2020, №80 від 01.02.2021, квитанцію №0.0.2077779899.1 від 06.04.2021, згідно з якими відповідачем сплачено кошти за оренду земельної ділянки в загальній сумі 325 694,96грн. Вказує на відсутність заборгованості перед позивачем. Просить суд відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі наявні у справі докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.
Право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України від 09.12.2010, Чуйкіна проти України від 13.01.2011).
Відповідно до статей 17, 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад сторін правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів урегульована § 1 глави 2 Господарського процесуального кодексу України. Так згідно з частиною 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у пунктах 1-17 цієї правової норми.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином з правового аналізу положень статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України випливає, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правовідносин; наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 (посилається позивач у позовній заяві) однією з особливостей підстав припинення зобов"язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку виключення з реєстру суб"єктів підприємницької діяльності її зобов"язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати. А тому, виходячи зі змісту правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, такі спори належать до господарської юрисдикції у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем визначено відповідача - фізичну особу ОСОБА_1 . У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент звернення до суду з цим позовом - 03.09.2021 (відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті а.с.44) ОСОБА_1 не мав статусу фізичної-особи підприємця (державна реєстрація припинення підприємницької діяльності номер запису 2009030060002000045 від 02.07.2021). При цьому, наявні в матеріалах справи документальні докази свідчать про відсутність між сторонами договірних відносин (підтверджено, як позивачем, так і відповідачем), а спір стосується користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та у зв"язку з цим стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.01.2020 до 30.09.2021 в розмірі 277 449, 25 грн.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідачем у справі є фізична особа, без статусу суб"єкта господарювання, а відносини між сторонами не виникли з господарського договору, як і відсутня правова норма, яка б передбачала вирішення такого спору господарським судом, то цей спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" ("Занд проти Австрії") вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин беручи до уваги вище викладене, Господарський суд Івано-Франківської області не є повноважним "судом встановленим законом" у вирішенні цього спору, а наслідком є закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, який вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Слід сказати, що справа розподілена Господарському суду Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М. на стадії підготовчого провадження, що унеможливило застосувати наслідки, обумовлені пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, на цій стадії.
Водночас відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін, як правило є фізична особа. Така ж правова позиція дотримана у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 210/2104/16-ц від 23.01.2019.
За таких обставин, даний позов за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та віднесений до юрисдикції місцевого загального суду за місцезнаходженням відповідача (частина 2 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що аналогічний спір за позовом Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 01.05.2019 до 01.01.2020 в сумі 105 694,96грн розглядався Калуським міськрайонним судом, а рішення суду від 17.03.2020 про задоволення позову, залишено без змін Івано-Франківським апеляційним судом.
У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням сторони, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, сплачений судовий збір, в цьому випадку, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету за умови звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статтями 17, 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 4, 20, 175, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
закрити провадження у справі за позовом Калуської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 277 449, 25 грн.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же підстав не допускається.
Роз"яснити позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 23.05.2022
Суддя С.Кобецька