18.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1287/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта",
вул. Хрещатик, 22, м.Київ, 01001,
в особі Івано-Франківської дирекції АТ "Укрпошта",
вул. Незалежності, 6, м. Івано-Франківськ, 76018;
до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради,
вул. Окружна, буд. 8, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
про стягнення 10 468, 94 грн, з яких: 9 138,27 грн - основний борг, 1 330,67 грн - пеня.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекції АТ "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення 10 468, 96 грн, з яких: 9 138,29 грн - основний борг, 1 330,67 грн - пеня за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами №89/33/797 від 11.07.2018.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивач адресував суду заяву вх№1117/22 від 24.01.2022, в якій просить суд вважати опискою зазначення суми основного боргу - 9 138,29 грн замість 9 138,27 грн. Судом враховано аргументи позивача викладені у заяві, а спір вирішується у відповідності до ціни позову - 10 468, 94 грн, з яких: 9 138,27 грн - основний борг, 1 330,67 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору №89/33/797 від 11.07.2018 та неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання обумовленого пунктом 3.2. договору, що полягає у несплаті вартості наданих позивачем послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами, згідно з актами приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020 на суму 9 138,27 грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за порушення грошового зобов"язаання, просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки, обумовлені пунктом 4.2. договору у вигляді пені в розмірі 1 330,67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 525, 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2022 отримана відповідачем 01.02.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50). В подальшому ухвали суду від 23.03.2022, від 14.04.2022 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені Комунальному підприємству "Водотеплосервіс" Калуської міської ради рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - вул. Окружна, буд. 8, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Повідомлення про зміну місцезнаходження КП "Водотеплосервіс" суду не подано.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекції АТ "Укрпошта" (виконавець/позивача) та Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (замовник/ відповідач) укладено договір на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами №89/33/797 від 11.07.2018 з додатковими угодами №1 від 15.08.2019, №2 від 18.11.2019, №3 від 27.01.2020, №4 від 28.05.2020. Згідно з умовами цього договору виконавець надає замовнику послуги з формування та передачі інформації за прийнятими від платників платежами на користь замовника, а замовник сплачує надані послуги у розмірі 0,5 % з ПДВ від суми перерахованих платежів, щомісячно протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць, але не пізніше 20 числа наступного за звітним (пункти 1.1., 3.1., 3.3. договору).
Виконуючи умови договору позивач надав відповідачу послуги з формування та передачі інформації за прийнятими платежами на загальну суму 9 138,27 грн, що засвідчено сторонами у належним чином оформлених, підписаних без жодних зауважень та скріплених печатками виконавця та замовника актах приймання - передачі наданих послуг від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020 (а.с.20-22). Однак, доказів сплати вартості наданих позивачем послуг відповідачем суду не подано.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 10 468, 94 грн, з яких: 9 138,27 грн - основний борг, 1 330,67 грн - пеня.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договір на надання послуг з формування та передачі інформації за прийнятими платежами №89/33/797 від 11.07.2018 з додатковими угодами №1 від 15.08.2019, №2 від 18.11.2019, №3 від 27.01.2020, №4 від 28.05.2020 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки надання позивачем послуг на загальну суму 9 138,27 грн, документально підтверджено перед судом актами приймання - передачі наданих послуг від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, а відповідачем доказів сплати суду не подано, то позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день такого прострочення.
Позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання нараховано відповідачу 1 330,67 грн - пені за період з 14.12.2020 до 31.12.2020 від суми невиконаного грошового зобов"язання 5 384,36 грн та за період з 01.01.2021 до 14.12.2021 від суми 9 138,29 грн (розрахунок а.с.10).
Судом здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку та встановлено, що при нарахуванні пені позивачем обрано довільно, як періоди, так і суми невиконаного грошового зобов"язання, при цьому не враховано: - пункт 3.2. договору, яким встановлений обов'язок відповідача сплатити за надані послуги не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним; - пункт 4.2. договору, в якому відсутня умова щодо встановлення іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування вказаної штрафної санкції; - правила статті 253 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а частина 6 статті 232 Господарського кодексу України не надає право сторонам змінювати початок періоду нарахування пені - з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені в загальній сумі 617, 76 грн, з яких: 182,90 грн за період з 14.12.2020 (в межах початку періоду визначеного позивачем) до 14.06.2021 від суми невиконаного грошового зобов"язання 2 758,13грн (акт від 31.10.2020); з 21.12.2020 до 21.06.2021 від суми невиконаного грошового зобов"язання 2 626,21 грн (акт від 30.11.2020); з 21.01.2021 до 21.07.2021 від суми невиконаного грошового зобов"язання 3 753,93 грн (акт від 31.12.2020). В частині стягнення 712,91грн - пені відмовити.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекції АТ "Укрпошта" до відповідача Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення 10 468, 94 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, вул. Окружна, буд. 8, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 32364207) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Івано-Франківської дирекції АТ "Укрпошта", вул. Незалежності, 6, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 22178632) 9 138,27 грн - заборгованості, 617, 76грн - пені, 2 115,41 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 23.05.2022
Суддя С.Кобецька