18.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8438/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Білецької Л.М.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року у справі № 904/8438/21 (суддя Ярошенко В.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року у справі № 904/8438/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) плату за користування вагонами у розмірі 428 939, 88 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 15 324, 48 грн. та судовий збір у розмірі 6 663, 97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, правильністю проведених нарахувань.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає на порушення судом норм процесуального права, неповне та необ'єктивне з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на час затримки вагонів на станції Інгулець за вказаними в позовній заяві Актами пред'явлені відповідачем вагони не були прийняті залізницею, про що були зроблені застереження в самих актах та в повідомленнях про затримку вагонів, копії яких додані позивачем до позовної заяви. Неприйняття станцією пред'явлених до перевезення вагонів унеможливило прийняття відповідачем вагонів, що прибули на його адресу.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року у справі № 904/8438/21 скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених апелянтом обставин, заперечує проти задоволення апеляційної скарги в цілому.
Вважає висновки оскаржуваного судового рішення законними та обґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року у справі № 904/8438/21 залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2022 року.
Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін викладена письмово.
Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.
Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась.
Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В апеляційній скарзі ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти факту, що затримка спірних вагонів за наказами № 194 від 19.04.2021року, №№ 193, 195 від 20.04.2021року, № 202 від 23.04.2021року, №№ 204, 205, 206, 207 від 25.04.2021року, №211 від 27.04.2021року сталася з його вини. Крім того, відповідач зазначає, що в порушення умов п.7 договору № ПР/М-20-240/НЮдч вагони подавалися на під'їзну колію у меншій кількості, ніж прибули.
Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України (далі по тексту - Статут) перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Надання залізницею вантажовласнику (вантажовласником, в даному випадку, виступає ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством (власником колії), порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії.
Відносини щодо подачі і забирання вагонів між позивачем та відповідачем здійснюються на підставі договору № ПР/М-20 240/НЮдч від 20.03.2020 року "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець регіональної філії " Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - договір).
Відповідно до умов п.1 договору під'їзна колія, яка належить власнику, примикає до станції Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою № 5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2. Під'їзна колія обслуговується власними локомотивами. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", встановлені на продовженні колії №3 біля вхідного світлофора НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного світлофора НІ.
На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (зі змінами та доповненнями).
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Виходячи з положень статей 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2021 року за накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони (номери вагонів зазначено в розрахунках суми позову (Додатки 1,2)).
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, дані вагони було затримано за наказами №194 від 19.04.2021року, №№ 193, 195 від 20.04.2021року, № 202 від 23.04.2021року, №№ 204, 205, 206, 207 від 25.04.2021року, №211 від 27.04.2021року через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Інгулець неприйнятих ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.
За фактом затримки станціями Гейківка, Запоріжжя-1, Кривий Ріг - Західний, Апостолове, Мусіївка у порядку, передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а 23а № 8 від 24.04.2021року, № 9 від 19.04.2021року, № 2 від 24.04.2021року, № 2 від 20.04.2021року, № 56 від 24.04.2021року, № 58 від 20.04.2021року, № 16 від 24.04.2021року, № 20 від 23.04.2021року, № 9 від 26.04.2021року, № 10 від 25.04.2021року, № 57 від 26.04.2021року, № 59 від 25.04.2021року, № 6 від 25.04.2021року, № 6 від 25.04.2021року, № 58 від 26.04.2021року, № 60 від 25.04.2021року, № 10 від 27.04.2021року, № 11 від 27.04.2021року.
Також складені акти загальної форми ГУ-23 № 8 від 19.04.2021року, № 4132 від 20.04.2021року, № 4151 від 24.04.2021року, № 57 від 20.04.2021року, № 151 від 23.04.2021року, № 152 від 24.04.2021року, № 9 від 25.04.2021року, № 58 від 25.04.2021року, № 6 від 25.04.2021року, № 59 від 25.04.2021року та № 10 від 27.04.2021року.
Після прибуття на станцію призначення вагони були затримані на коліях станції Інгулець, про що складено акти загальної форми ГУ-23 №№ 1577, 1583, 1585, 1588 від 25.04.2021року, № 1589, 1592 від 26.04.2021року, № 1618, 1621, 1627, 1634, 1635, 1636 від 27.04.2021року, № 1657 від 28.04.2021року, № 1658 від 29.04.2021року.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 26049780, 26049782, 26049783, 27049789, 27049790, 27049791, 27049792, 27049793, 28049796, 28049797, 28049798, 28049799, 28049800, 28049801, 28049804, 28049805, 28049806, 29049810, 29049811, 29049812, 29049813, 30049817, 01059822, 05059855, 05059856, 05059857, 05059858 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №№ 28049029, 28049028, 01059031 в загальній сумі 444 264,36 грн.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було підписано із запереченням, згідно якого відповідач не визнає своєї вини в затримці.
Зайнятість приймально - відправних колій по станції Інгулець згідно Технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що містить п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 року по справі № 904/5461/18.
Як зазначав позивач, колії станції Інгулець зазвичай зайнято: вагонами, що прибули на адресу ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та знаходились під обробкою; під накопичення вагонів; виставленими навантаженими маршрутами, під маневровими роботами.
Згідно вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони.
Отже, підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору сторін, у той час як незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 року у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 року у справі № 904/6067/18, від 04.11.2019 року у справі № 904/5461/18.
Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції (ТРА станції). Тобто ситуація, за якою всі колії станції постійно зайняті є неможливою, обов'язково мають бути проміжки часу, в які та чи інша колія ставатиме вільною. це час: між закінченням обробки поїзда та відправлення його на нову станцію призначення; між закінченням обробки одного поїзда та виставленням навантаженого маршруту в складі наступного; для проведення маневрових робіт та обгону локомотива; час між обробками поїздів.
Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача, його контрагентів.
Підпунктом 4.1 п. 4 Правил обслуговування під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096, визначено порядок подачі та забирання вагонів: "Подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу".
Виходячи з положень пунктів 8,10 договору про експлуатацію, подавання вагонів на під'їзну колію і здавання вагонів з під'їзної колії здійснюється за повідомленнями власника колії відповідальному працівнику залізниці, яке передається в телефонному режимі не пізніше ніж за 2 години до готовності прийняти або здати вагони залізниці. Таким чином, на підставі повідомлення про готовність прийняти (здати) вагони, певна колія, на яку планується приймання поїзду, заздалегідь резервується; це є гарантією того, що вантаж вчасно, без перешкод буде виставлено та відправлено (прийнято).
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.
Колегія суддів вважає, що апелянт не спростував доводи суду про те, що залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Інгулець актах загальної форми ф.ГУ-23, які в силу п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, містять початок та закінчення затримки.
Дані акти містять підпис відповідального працівника відповідача, що підтверджує, що апелянт був обізнаний про прибуття на його адресу вагонів, інформацію щодо яких зазначено у вищевказаних актах ф.ГУ-23.
За весь час затримки спірних вагонів з вини відповідача. підтвердженої актами ф. ГУ-23. залізницею було розраховано спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.
Згідно п.5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється у наступному порядку: порожні під навантаження концентрату залізорудного - через інтервал часу 1,5 години; інші - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику залізничного цеху ПрАТ "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Позивач у відповідності до п. 5 договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони, щодо яких станцією призначення Інгулець складено акти загальної форми. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2. Копії витягів з Книги ф. ГУ-2 за спірний період наявні в матеріалах справи.
Також слід зазначити, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізнииі. Залізниця є лише перевізником.
Виходячи з положень п.6 договору, вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Пунктом 7 договору встановлено, що всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тонн.
Таким чином, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається підприємству, не повинна перевищувати 65 вагонів.
При цьому, за результатами технічного огляду, здійсненого працівниками вагонного господарства під час передавальних операцій, можуть бути виявлені несправні в технічному відношенні вагони, які подаються окремо від основної групи вагонів після проведення технічного обслуговування.
Таким чином, заперечення відповідача про порушення залізницею умов п.7 договору є необґрунтованими.
Щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:
Виходячи з положень статей 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо).
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 125 Статуту визначено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Відповідно до статті 119 Статуту за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 встановлено порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами, а саме:
- облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23 (п.3);
- відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами (п.4);
- усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6);
- у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8);
- про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (п.9);
- облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом...) (п.10);
- загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. При цьому, час до 30 хвилин не враховується, а час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п.12).
Плата за користування вагонами нараховується по відомості ф. ГУ-46 після того, як вагон повертається на станцію з під'їзної колії вантажовласника по факту здійснення всіх вантажних операцій, а отже в різний час та в різні дати. Тому після повернення вагонів з під'їзної колії вантажовласника на затримані за одним наказом вагони формується не одна, а декілька відомостей ф. ГУ-46.
При цьому, в одній відомості фігурують вагони, затримані за різними наказами.
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000року № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000року за № 866/5087.
Виходячи з положень п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження;
- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
- при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п.9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним п.2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України від 26.03.2009 року № 317, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356.
Пунктом 2.1 п.2 Тарифного керівництва № 1 передбачено окремі ставки збору: при зберігання вантажів у вагонах - 4,0 грн. за одну тонну; за зберігання рухомого складу на своїх осях - 5,9 грн. за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно абз.3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.
Номери актів, які виступають в якості документальних підстав матеріальної відповідальності вантажовласника, та на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, зазначено відповідно в графі 14 кожної відомості ф. ГУ-46 та в графі "найменування та номер документа" накопичувальної картки ф. ФДУ-92.
Одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не є порушенням з боку залізниці. За змістом пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці: плату за користування вагонами згідно Правил користування вагонами та контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); збір за зберігання вантажів - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерами, Правил зберігання вантажу, Правил розрахунків за перевезення вантажів, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту.
Отже, плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства.
В апеляційній скарзі ПрАТ "Інгулецький ГЗК" посилається на ту обставину, що на час складання актів загальної форми пред'явлені відповідачем вагони не були прийняті залізницею, про що були зроблені застереження в самих актах. Неприйняття станцією пред'явлених до перевезення вагонів унеможливлювало прийняття відповідачем вагонів, що прибули на його адресу.
Такі доводи апелянта спростовуються наступним:
Як зазначалося вище, за умовами п.6 договору, вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, який до залізниці не має ніякого відношення.
Пунктом 9 договору визначено, що з під'їзної колії вагони здаються за повідомленнями: вагони, навантажені концентратом залізорудним - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів; інші - у тій кількості, у якій були передані. Вагони, що повертаються з під'їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець.
Передавальні колії станції є межею між коліями залізниці і власника під'їзної колії ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат". Як зазначив позивач, всі операції проводяться локомотивом власника під'їзної колії. Дії чергового по станції Інгулець обов'язково узгоджуються з диспетчером
цеху УЗТ Комбінату по прямому телефонному зв'язку. Без узгодження з власником під'їзної колії номери, кількість вагонів та час їх передачі на під'їзну колію залізницею самостійно не визначаються. Аналогічним чином вагони повертаються з під'їзної колії ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів працівниками відправника і залізниці.
Відповідно до умов ст. 42 Статуту залізниць України позивач повідомив відповідача про прибуття на його адресу вантажу. Однак, відповідач, всупереч ст. 46 Статуту залізниць України, п. 5 договору, не забрав вагони на свою під'їзну колію.
В жодному нормативному акті або договорі не передбачено умов, за яких вантажоодержувач може перевищувати визначений час на забирання з колій станції вагонів, які прибули на його адресу.
Згідно ч.1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках заперечення. Письмові заперечення представників ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", викладені ними при підписанні відомостей плати та актів загальної форми, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позовних вимог.
При цьому, заперечення, наведені відповідачем у відомостях ф. ГУ-46, не підпадають під жоден з випадків звільнення ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" від плати за користування вагонами, передбачених ст.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Виходячи з положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно вимог ч.І ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись нормами, передбаченими ст.ст. 46, 119, 125 Статуту залізниць України, пунктами 3, 4, 6, 8, 12 Р. II Правил користування вагонами та контейнерами, п.З Правил складання актів, пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, нормами Тарифного керівництва № 1, відповідно до умов договору, на підставі актів про затримку, актів загальної форми станції затримки, які є підставою для матеріальної відповідальності, актів загальної форми станції призначення, які в сукупності з іншими документальними доказами доводять вину відповідача в затримці вагонів на підходах, згідно наказів про затримку було нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.
Позивач навів беззаперечні доводи, надав всі необхідні належні докази в обґрунтування своєї правової позиції, які свідчать про достатність фактичних та правових підстав для нарахування плати за користування вагонами та зору за зберігання вантажу.
Отже, доводи скаржника необґрунтовані, не спростовують висновки оскаржуваного рішення. Тому колегвія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін і витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року у справі № 904/8438/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 24.05.2022 року.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко