19.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5725/21 (904/7154/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 (прийняте суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 02.12.2021) у справі № 904/5725/21 (904/7154/21)
за позовом Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом"
до Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/5725/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий альянс"
до боржника Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом"
про визнання банкрутом
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом", м. Кривий Ріг звернулось до господарського суду із позовом до Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 2 119 364, 26 грн., а саме: пеню в розмірі 900 141, 67 грн., штраф в розмірі 346 208,33 грн., 3 % річних в розмірі 263 009,93 грн., інфляційні в розмірі 610 004,33 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21)
- позовні вимоги задоволено;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут гірничого машинобудування з Дослідним заводом" пеню в розмірі 900 141, 67 грн., штраф в розмірі 346 208,33 грн., 3 % річних в розмірі 263 009,93 грн., інфляційні в розмірі 610004,33 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31 790,46 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар, що встановлено судовим рішенням у справі №904/5628/19 (904/6064/20). Штраф та пеня задоволені на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ЦК України, а 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій судом відмовлено, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості даного випадку, а також те, що прострочка виконання сталася з незалежних від нього причин. Наявність заборгованості перед позивачем, порушує не тільки права позивача по справі, а й тих осіб, які є кредиторами позивача у справі про банкрутство, оскільки це впливає на платоспроможність позивача.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Акціонерне товариство "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21), в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені в розмірі 900 141, 67 грн, штрафу в розмірі 346 208, 33 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в стягненні пені в розмірі 900 141, 67 грн, штрафу в розмірі 346 208, 33 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступні обставини:
1) розмір майнової відповідальності АТ "Марганецький ГЗК" є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу, так вартість товару за специфікацією № 7 становить 5 935 000, 00 грн., а сума штрафних санкцій, стягнута рішенням, що оскаржується становить 2 119 364, 26 грн. Тобто штрафні санкції становлять більш ніж 36 % від вартості поставленого товару.
2) пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення. Судом першої інстанції повністю проігноровано той факт, що позивачем повністю отримано вартість товару за спірним договором поставки, тобто позивач отримав належне, а відповідач виконав власні господарські обов'язки по оплаті, а стягнуті суми пені фактично є додатковим доходом (заробітком) позивача.
3) висновки суду про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими, адже матеріали справи взагалі не містять жодних належних доказів завдання позивачу збитків під час виконання спірного договору, шкоди чи будь-яких інших негативних наслідків, які настали саме внаслідок допущеної з боку відповідача прострочки платежу.
4) висновки суду про те, що відкриття провадження у справі №904/5725/21 про банкрутство позивача свідчать про його тяжке фінансове становище, є безпідставними, адже господарська діяльність здійснюється відповідним суб'єктом господарювання на власний ризик через уповноважені органи управління та посадових осіб, а отже саме вказані органи управління та їх посадові особи є відповідальними за наслідки власної діяльності, і вразі їх незадовільних результатів, які призвели до банкрутства, такі обставини в жодному разі не можуть трактуватись судом на користь такого підприємства (позивача) при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій, особливо враховуючи той факт, що власне сам позивач має перед відповідачем непогашену заборгованість в сумі 7 288 016, 59 грн., яка була підтверджена судом та внесена до реєстру кредиторів.
5) відповідач на момент вирішення спору перебував в тяжкому фінансовому становищі: станом на 31.08.2021 року АТ "Марганецький ГЗК" отримало збитки від господарської діяльності в розмірі 3 000 000 грн крім того в 2021 році збільшилась кредиторська заборгованість перед постачальниками на суму 425 000 000 грн., та станом на 31.08.2021 року вона становить 1 198 000 000 грн., що підтверджується довідкою вих.№ 4235/29 від 08.10.2021 року (яка була надана до суду). Вказана ситуація спричинена низкою факторів: карантином, оголошеним в зв'язку із пандемією та як наслідок неспроможністю контрагентів здійснювати вчасно розрахунки, значними фінансовими витратами, пов'язаними із здорожченням енергоресурсів, що використовуються в виробництві, зростанням рівня заробітної плати та інше.
Отже, у суду першої інстанції існували обґрунтовані підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Окрім того, зважаючи на те, що умовами укладеного між сторонами договору №161 не передбачено відповідальності за порушення строків розрахунків за поставлений товар, судом безпідставно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначається в розрахунку та в позові (з якими погодився суд) зобов'язання по оплаті товару відповідачем повинно бути виконано 30 вересня 2018 року.
Таким чином строк по нарахуванню пені, за зобов'язанням припинився через 6 місяців. Відповідно до п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовні вимоги по стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов'язання позивач повинен був заявити на протязі одного року із дня порушення зобов'язання, у всякому разі не пізніше 30 вересня 2019 року. Проте позов позивачем заявлено лише 05.08.2021 року (після спливу строку позовної давності). Дана обставина залишена судом поза увагою.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами позивача, залишок основної заборгованості у загальному розмірі 4 945 833,33 було сплачено відповідачем лише 09.07.2021. У зв'язку з тим, що Відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором поставки № 161 від 15.03.2018, Позивачем було нараховано інфляційні витрати на суму основного боргу, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення її сплати, а саме з 01.10.2019 по 09.07.2021 на загальну суму 873 014, 26грн. (розрахунок є в матеріалах справи). Крім того, стягненню підлягає пеня у розмірі 900 141, 67 грн. (розрахунок є в матеріалах справи) та штраф у розмірі семи відсотків від суми прострочення у розмірі 346 208,33 грн.
Правомірність та законність нарахування інфляційних витрат на суму основного боргу, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення її сплати, пені та штрафу було встановлено під час розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області та надано належну оцінку відповідним доказам.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У свою чергу, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості даного випадку, а також те, що прострочка виконання сталася з незалежних від нього причин.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.02.2022 о 15:30 год.
Судове засідання, призначене на 17.02.2022 о 15:30 год. не відбулося у зв'язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі судді Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 14.04.2022 о 14:00 год.
Судове засідання, призначене на 14.04.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 19.05.2022 о 15:30 год.
В судовому засіданні 19.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням господарського суду від 25.03.2021 по справі №904/5628/19 (904/6064/20) позов Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 4 945 833, 33 грн. основного боргу, 74 187, 50 грн. витрат по сплаті судового збору задоволено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 по справі №904/5628/19 (904/6064/20) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5628/19 (904/6064/20) від 25.03.2021 залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області ВІД 25.03.2021 року у справі № 904/5628/19(904/6064/20) залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги у справі №904/5628/19 (904/6064/20) суд встановив наступні обставини.
15.03.2018 між АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (позивачем/постачальником) та (відповідачем/покупцем) укладено договір поставки №689 (далі - Договір), за умовами якого з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 Договору).
За змістом Специфікації №7 від 29.11.2018 до Договору між постачальником та покупцем погоджено поставку товару на суму 5 935 000, 00 грн. (з ПДВ) на умовах DDP, м. Марганець, Промзона, склад АТ "Марганецький ГЗК" згідно з Правилами Інкотермс 2010, протягом 150 календарних днів з дня підписання Специфікації №7 зі сплатою товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів після дати виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару згідно п.3.8 Договору і, за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п.3.2 Договору
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 02.08.2019 позивачем поставлено відповідачу товар - конвеєр КЛШ-650 у кількості 1 шт. на суму 5 935 000, 00 грн. (з ПДВ), що підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару, підписаним та скріпленим печатками підприємств обох сторін.
Відповідачем здійснено часткову оплату товару у розмірі 989 166, 67 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 4 945 833, 33 грн., наявність якої стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Суди у справі №904/5628/19 (904/6064/20) проаналізувавши умови пунктів 4.7.2, 9.1. Договору дійшли висновку, що строк оплати заборгованості настав у відповідності до строків оплати, встановлених сторонами у Специфікації №7 до Договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені у справі №904/5628/19 (904/6064/20) є преюдиційними для розгляду даної справи.
У даній справі позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення строків оплати вищевказаної заборгованості у сумі 4 945 833, 33 грн., а саме: пеню в розмірі 900 141, 67 грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2019, штраф в розмірі 346 208,33 грн., 3 % річних в розмірі 263 009,93 грн. за період з 01.10.2019 по 09.07.2021, інфляційні в розмірі 610 004,33 грн. із застосуванням індексів інфляції за жовтень 2019-червень 2021 року.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Місцевим господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині своєчасної оплати за отриманий товар у сумі 4 945 833, 33 грн. та настання строку його оплати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є товариством, 100% акцій якого закріплено в державній власності. Тобто, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
На підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивачем нараховано штраф в розмірі 7% від вартості товару щодо якого допущено прострочення оплати - 346 208,33 грн. та пеню у розмірі 0,1% за період прострочення товару з 01.10.2018 по 31.03.2019 (182 дні) у сумі 900 141, 67 грн.
Розрахунки штрафу є арифметично вірними, проте в частині визначення початку періоду прострочення для нарахування пені позивачем та судом першої інстанції було допущено помилку.
Так, відповідно до матеріалів даної справи та встановлених обставин у справі №904/5628/19 (904/6064/20) поставка товару здійснена 02.08.2019 - з дати підписання сторонами актом приймання-передачі товару за кількістю та якістю.
Вказане узгоджується з умовами специфікації № 7 (п. 6) та п. 3.8. договору, в якому зазначено, що зобов'язання з поставки товару вважаються повністю виконаними в момент підписання сторонами акту прийому-передачі товару за якістю (у випадку оплати товару за акредитивною формою: акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю).
Враховуючи, передбачену умовами специфікації № 7 відстрочку платежу 60 календарних днів, товар мав бути оплачений до 01.10.2018 включно, відповідно прострочення оплати має місце з 02.10.2018.
Отже, в межах заявленого позивачем періоду, правомірно нарахована пеня становить 895 195, 83 грн. за період прострочення з 02.10.2018 по 31.03.2019.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, оскільки їх розмір не передбачено сторонами у договорі. Штрафні санкції можуть визначатися не лише договором, а і законами, у даному випадку ч. 2 ст. 231 ГК України.
Також, суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем було нараховано пеню за період більше ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування до вимог про стягнення пені позовної давності, оскільки про її застосування відповідачем не було заявлено у суді першої інстанції.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявленого відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% відповідач посилається на ті обставини, що сума штрафних санкцій, нарахована позивачем, становить 2 119 364, 26 грн., тобто 36% від суми всієї поставки 5 935 000, 00 грн. Також, відповідач зазначає, що спір у справі виник внаслідок дій обох сторін за договором - позивач в порушення умов договору не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної реєстрації податкової накладної та її надання відповідачу. На даний час відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі: станом на 31.08.2021 відповідач отримав збитки від господарської діяльності в розмірі 3 000 000, 00 грн., крім того в 2021 році збільшилась кредиторська заборгованість перед постачальниками на суму 425 000 000, 00 грн., та станом на 31.08.2021 вона становить 1 198 000 000, 00 грн., що підтверджується довідкою вих. № 4235/29 від 08.10.2021. Вказана ситуація спричинена низкою факторів: карантином, оголошеним в зв'язку із пандемією та як наслідок неспроможністю контрагентів здійснювати вчасно розрахунки, значними фінансовими витратами, пов'язаними із здорожченням енергоресурсів, що використовуються в виробництві, зростанням рівня заробітної плати та інше. З урахування вищевикладеного та враховуючи інтереси сторін, фінансовий стан та ступінь виконання відповідачем та позивачем своїх зобов'язань, а також те, що порушення виконання зобов'язання не завдало жодних збитків позивачу та навіть навпаки останнім було отримано фінансовий дохід від операційної діяльності відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%.
До клопотання відповідачем додано довідку вих. № 4235/29 від 08.10.2021 та баланс станом на 31.08.2021.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача штраф у сумі 346 208,33 грн та пеню у сумі 895 195, 83 грн. за період прострочення з 02.10.2018 по 31.03.2019.
Основна заборгованість у сумі 4 945 833, 33 грн була сплачена відповідачем в повному обсязі.
Відповідач посилається, що в результаті його дій позивачу не було завдано жодних збитків та шкоди. Так, штрафні санкції не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність. При цьому, доказів що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялися.
Крім того, колегія суддів враховує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій у сукупності із заявленими 3% річними та інфляційними втратами становить 2 114 418, 42 грн., тоді як сума заборгованості становила 4 945 833, 33 грн. Тобто 43% становлять нарахування у зв'язку з прострочення оплати основного боргу, що не відповідає наслідкам неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Суд також враховує, що позивач в порушення п. 9.1. договору не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної реєстрації податкової накладної та її надання відповідачу.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що обидві сторони перебувають у скрутному фінансовому становищі.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції не було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та не було враховано матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити правомірно заявлені до стягнення суми пені та штрафу на 30% з частковим задоволенням клопотання відповідача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині вирішення питання щодо зменшення нарахованих позивачем до стягнення пені та штрафу не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині задоволених розміру пені та штрафу, оскільки висновки викладені у рішенні у цій частині не відповідають обставинам справи.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог.
Не зважаючи на зменшення судом розміру правомірно заявлених штрафних санкцій на 30%, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За подання позовної заяви з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 31 716, 27 грн. (правомірно заявлені позовні вимоги 2 114 418, 42 грн. х 1,5%).
За подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 111, 28 грн. (рішення оскаржується в частині стягнення штрафу та пені у сумі 1 246 350, 00 грн, правомірно заявленою є сума штрафу та пені 1 241 404, 16 грн., відповідно, безпідставно заявленою є сума 4 945, 84 грн; 4 945, 84 грн х 1,5% х 150% = 111,28 грн).
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21) задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21) змінити в частині задоволення розміру пені та штрафу з новим розподілом судового збору.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21) в наступній редакції:
"Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, буд.62, ідентифікаційний код юридичної особи 00190911) на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут гірничого машинобудування з Дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, б. 1а, код ЄДРПОУ 04819211) пеню в розмірі 626 637, 08 грн., штраф в розмірі 242 345, 83 грн., 3 % річних в розмірі 263 009,93 грн., інфляційні в розмірі 610 004,33 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 31 716, 27 грн."
В решті Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2021 у справі № 904/5725/21 (904/7154/21) залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, буд.62, ідентифікаційний код юридичної особи 00190911) на користь Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут гірничого машинобудування з Дослідним заводом" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, б. 1а, код ЄДРПОУ 04819211) витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 27 931, 60 грн.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.05.2022
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко