Постанова від 19.05.2022 по справі 904/6735/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/6735/20 (624/37/20)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 (прийняте суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 25.10.2021) у справі № 904/6735/20(624/37/20)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро"

про розірвання договору оренди землі

в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе"

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" про розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6654 га, кадастровий номер 6323155600:06:001:0176, що розташована за межами населених пунктів Слобожанської (Чапаєвської) сільської ради Кегичівського районного суду Харківської області від 27.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "НАСІННЕВЕ".

Ухвалою Кегичівського районного суду від 01.07.2021 постановлено матеріали цивільної справи №624/37/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Насінневе", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро", про розірвання договору оренди землі, передати у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває справа №904/6735/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 справу № 624/37/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Насінневе", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" про розірвання договору оренди землі прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи №904/6735/20.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі № 904/6735/20(624/37/20) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що смерть фізичної особи - орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права і обов'язки за договором оренди, то зміна умов договору або його розірвання повинне здійснюватись урахуванням всіх норм законодавства щодо порядку розірвання таких договорів. Також, позивачем не доведено, що передача земельної ділянки в суборенду суперечила умовам Договору та ЗУ "Про оренду землі", а оскільки як ЗУ "Про оренду землі", так і Договір оренди землі в цілому не містять такої заборони (не забороняють передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення в суборенду), тому передача земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця відповідає (не погіршує) умовам Договору оренди землі та не суперечить ЗУ "Про оренду землі". Твердження Позивача про те, що пункт 30 Договору не надає права Орендарю здавати земельну ділянку в суборенду без дозволу орендодавця, оскільки суперечить пункту 19 Договору є помилковим, адже умова закріплена в пункті 30 Договору є спеціальною по відношенню до пункту 19, тобто передбачає виключення із загального правила, за якого згода Орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду не потрібна та стосується випадків, коли передача земельної ділянки в суборенду не погіршує та не суперечить умовам Договору та ЗУ "Про оренду землі".

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі № 904/6735/20(624/37/20), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що пунктом 40 спірного вказаного договору зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни або розірвання договору. Апелянт зазначає, що не мав наміру підтримувати орендні відносини з ПрАТ "Насіннєве", та бажає використовувати належну мені на праві приватної власності земельну ділянку самостійно, а тому наявність спірного договору оренди порушує мої майнові права. У зв'язку із чим, у 2018 році, апелянтом було направлено лист на адресу ПрАТ "Насіннєве" про небажання продовження орендних відносин, з пропозицією про розірвання договору та з вимогою повернути земельну ділянку. Проте, відповідач відмовився від такого розірвання та повернення земельної ділянки.

За доводами апелянта, суд першої інстанції проігнорував практику Верховного суду, яка склалась за подібних правовідносин, більш того, яка сформована з правовідносин із цим же відповідачем за тотожного за змістом договору оренди, при цьому будь-яких мотивів відступу від практики Верховного суду суд першої інстанції не навів.

Не надано також належної оцінки судом першої інстанції тому факту, що пунктом 19 спірного договору оренди землі від 27.06.2008 року зазначено "земельна ділянка не може передаватись в заставу чи суборенду без згоди на те орендодавця".

При цьому, суд першої інстанції зробив не безпідставний висновок про те, що ПрАТ "Насіннєве" без порушення вимог чинного законодавства та умов Договору оренди землі передало земельну ділянку в суборенду ТОВ "Слобожанське-Агро", оскільки договір суборенди не погіршує умов оспорюваного Договору та не суперечить вимогам ЗУ "Про оренду землі", не врахувавши, що Законом України "Про оренду землі" прямо передбачено, що Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Договір укладався покійним батьком безпосередньо з відповідачем та мій він правомірно розраховував, що саме відповідач буде обробляти земельну ділянку, а не інша особа на розсуд відповідача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Відповідач не погоджується з судовою практикою, на яку посилається позивач, оскільки Велика палата Верховного суду за результатами розгляду касаційної скарги по справі №920/418/19 ухвалила постанову, в якій виклала свої висновки щодо застосування ст.32 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв'язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб'єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Відтак, судом першої інстанції прийнято законне рішення, оскільки ПрАТ "Насінневе", яке використовує без будь-яких істотних порушень земельну ділянку на умовах Договору оренди землі, укладеного ще в 2008 році, не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договорів на вимогу іншої сторони лише у зв'язку з передачею цієї земельної ділянки у власність іншої особи.

Пункт 38 Договору вказує на те, що розірвання договору оренди землі допускається в судовому порядку тільки в разі невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. При цьому, п. 40 Договору не містить умов, що така обставина як перехід права власності тягне за собою виключно розірвання договору. Натомість, у п. 40 Договору зазначено, що така обставина, може потягнути за собою два абсолютно різні правові наслідки - або зміна договору, або його розірвання.

Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, то зміна умов договору або його розірвання повинне відбуватись з урахуванням всіх норм законодавства щодо порядку розірвання таких договорів.

Відносно права на передачу земельної ділянку у суборенду без згоди орендодавця відповідач зазначає наступне.

В п. 30 Договору оренди землі сторони погодили, що одним з прав орендаря є право здавати земельну ділянку в суборенду без письмової згоди орендодавця, якщо це не погіршує і не суперечить умовам даного Договору та Закону України "Про оренду землі". Оскільки, пункт 30 Договору оренди землі йде після пункту 19 Договору, то це є свідченням того, що сторони Договору все ж таки узгодили можливість передачі земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця за наявності певних умов.

Твердження Позивача про те, що пункт 30 Договору не надає права Орендарю здавати земельну ділянку в суборенду без дозволу орендодавця, оскільки суперечить пункту 19 Договору є помилковим, адже умова закріплена в пункті 30 Договору є спеціальною по відношенню до пункту 19, тобто передбачає виключення із загального правила, за якого згода Орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду не потрібна та стосується випадків, коли передача земельної ділянки в суборенду не погіршує та не суперечить умовам Договору та ЗУ "Про оренду землі". При цьому, реалізація права Орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду не суперечить жодній умові Договору та ЗУ "Про оренду землі". Натомість сам пункт 19 Договору не може використовуватись як умова, яка забороняє передачу земельної ділянки в суборенду без згоди Орендодавця на підставі пункту 30 Договору, адже пункт 30 Договору є виключенням із загального правила передбаченого пунктом 19 Договору, тому пункт 19 в даному випадку не може застосовуватись як умова, яка суперечить пункту 30.

Отже, відповідач вважає необґрунтованими доводи, що пункт 19 Договору має перевагу над пунктом 30 Договору, оскільки пункт 30 Договору абсолютно не суперечить пункту 19 Договору, а навпаки встановлює умови передачі ділянки в суборенду, за наявності яких згода орендодавця не потрібна, а саме: у разі, якщо суборенда не погіршує умов цього Договору та не суперечить ЗУ "Про оренду землі".

При цьому Позивачем не доведено, що передача земельної ділянки в суборенду суперечила умовам Договору та Закону України "Про оренду землі", а оскільки як Закон України "Про оренду землі", так і Договір оренди землі в цілому не містять такої заборони (не забороняють передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення в суборенду), тому передача земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця відповідає (не погіршує) умовам Договору оренди землі та не суперечить Закону України "Про оренду землі".

19.05.2022 від ліквідатора відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку у судове засідання.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявник не наводить жодних поважних причин неявки у судове засідання. Окрім того, у судовому засіданні приймав участь інший представник відповідача.

Третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі № 904/6735/20(624/37/20), розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 24.02.2022 о 14:30 год.

Судове засідання, призначене на 24.02.2022 не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.05.2022 о 15:00 год.

В судовому засіданні 19.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

27.06.2008 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ВАТ "Насіннєве" (без проведення реорганізації перейменоване у ПрАТ "Насіннєве") укладено договір оренди землі № 371, об'єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір оренди землі зареєстрований у Харківській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 року за № 040969600430.

Умовами договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чапаєвської селищної ради Кигичівського району Харківської області.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору, договір вважається пролонгованим на той же термін, якщо орендодавець не виявив бажання поновлення його на новий строк. (п. 8 договору).

Відповідно до п. 19 Договору оренди землі земельна ділянка не може передаватися в заставу чи суборенду без згоди на це орендодавця.

При цьому, в п. 30 Договору оренди землі сторони погодили, що одним з прав орендаря є право передавати земельну ділянку в суборенду без письмової згоди орендодавця, якщо це не погіршує і не суперечить умовам даного Договору та Закону України "Про оренду землі".

За положеннями п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пункт 39 Договору передбачає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є випадки, що визначені законодавством, а також коли орендар не виплачує орендну плату орендодавцю більше трьох місяців.

Згідно умов визначених у п.40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

27.06.2008 земельну ділянку кадастровий номер 6323155600:06:001:0176, площею 4,67га, передано за актом приймання-передачі згідно договору.

22.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Насіннєве" (без проведення реорганізації перейменоване у ПрАТ "Насіннєве") укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 371 від 27.06.2008 року.

Відповідно до умов п. 4 додаткової угоди до договору, пункт 8 договору оренди землі від 27.06.2008 викладено в наступній редакції: "Договір укладено на 16 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк".

10.03.2018 року земельна ділянка перейшла у власність до Позивача - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Терещенко Л.О., номер в реєстрі 200. Право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2018, номер 25183352.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухового майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.01.2020 № 195712831 відносно земельної ділянки кадастровий номер 6323155600:06:001:0176 зареєстровано право суборенди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанське-Агро" на підставі договору суборенди від 01.01.2018, серія та номер NSN-SLA-2018-0194 зі строком дії до 25.05.2025, але у будь-якому разі по день припинення строку дії первинного договору (включно).

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 316 від 16.05.2018, складений у відповідь на звернення позивача щодо припинення оброблення спірної земельної ділянки, в якому зазначено про чинність договору оренди до 25.05.2019 та відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Позивач з посиланням на п.19 та п.40 договору, відповідно до умов яких земельна ділянка не може передаватись в заставу чи суборенду без згоди на те орендодавця та перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, є підставою для зміни або розірвання договору, просить розірвати спірний договір.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту і не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони щодо внесення змін або розірвання такого договору.

Аналіз статей 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (частина четверта статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із пунктом 40 спірного договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни або розірвання договору. Цей пункт є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Доводи відповідача про те, що спірний договір оренди землі має виконуватися у повному обсязі та перехід права власності до іншої особи не припиняє його дію, безпідставні, та спростовуються пунктом 40 цього договору.

Зазначене узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Тобто наведеною умовою п. 40 договору передбачена можливість його розірвання та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору. Положення пункту 40 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов'язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд першої інстанцій, встановивши, що змінився власник орендованої земельної ділянки, і ця обставина передбачена умовами договору оренди, як підстава для його розірвання, без настання інших будь-яких обставин чи передумов (порушення умов договору чи неналежне його виконання), при цьому орендодавець наполягає на розірванні договору, а орендар ухиляється від такого розірвання, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

У цій частині мотивування позовних вимог позивач посилався на настання події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки (перехід права власності на земельну ділянку).

У разі якщо відповідач не погоджувався із такими підставами розірвання договору оренди, воно на стадії укладання договору або додаткової угоди до договору, мало право навести свої заперечення або запропонувати внесення відповідних змін.

Висновки про обґрунтованість вимог позивача у розглядуваній справі не суперечать висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19 на які послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, та згідно з якими право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

При цьому колегією суддів враховано, що у справі № 920/418/19 суди встановили, що на земельній ділянці, договір оренди якої просив розірвати орендодавець (Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області), розташовані об'єкти нерухомого майна, які на праві власності належать орендарю ТОВ "Рітейл Девелопмент" та, укладаючи договір оренди, вказане товариство мало на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірні очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використання.

Саме на вказані обставини Велика Палата Верховного Суду вказала, як істотні при вирішенні питання розірвання договору оренди землі в справі № 920/418/19.

Натомість у розглядуваній справі передана в оренду відповідачу земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій будь-яке нерухоме майно, належне орендарю, відсутнє та не встановлено істотних обставин для незастосування погоджених сторонами в договорі оренди підстав його розірвання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у даній справі не була проведена реорганізація відповідача, оскільки зміна типу акціонерного товариства не є зміною організаційно-правової форми та не є його перетворенням.

Окрім того, відповідачем істотно порушено умови спірного договору, у зв'язку з передачею орендованої земельної ділянки у суборенду без дозволу та погодження з орендодавцем.

Відповідно до п. 19 Договору оренди землі земельна ділянка не може передаватися в заставу чи суборенду без згоди на це орендодавця.

При цьому, в п. 30 Договору оренди землі сторони погодили, що одним з прав орендаря є право передавати земельну ділянку в суборендубез письмової згоди орендодавця, якщо це (тобто така передача) не погіршує і не суперечить умовам даного Договору та Закону України "Про оренду землі".

Отже, визначене п. 30 Договору право на передачу земельної ділянки в суборенду без згоди орендаря обмежене забороною визначеною у п. 19 Договору, а тому передача в суборенду без дозволу орендаря суперечить погодженій сторонами умові п. 19.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що умова закріплена в пункті 30 Договору є спеціальною по відношенню до пункту 19, тобто передбачає виключення із загального правила, за якого згода Орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду не потрібна та стосується випадків, коли передача земельної ділянки в суборенду не погіршує та не суперечить умовам Договору та Закону України "Про оренду землі".

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оренду землі"). Тобто, умови суборенди не можуть бути ширшими, ніж основний договір оренди, та у будь-якому випадку не звужують права власника земельної ділянки. Так само, договір суборенди має відповідати вимогам Закону України "Про оренду землі" та іншого законодавства за визначенням. Вимога відповідати закону для договору, що укладається, у тому числі і договору суборенди, є загальною.

У даному випадку, колегія суддів не може розцінити вираз у п. 30: "не погіршує та не суперечить умовам Договору та Закону України "Про оренду землі"", як додаткову умову чи таку, що уточнює, зокрема п. 19 договору.

За викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПрАТ "Насіннєве" без порушення вимог чинного законодавства та умов Договору оренди землі передало земельну ділянку в суборенду ТОВ "Слобожанське-Агро", оскільки договір суборенди не погіршує умов оспорюваного Договору та не суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі".

Для укладення такого договору суборенди необхідно було отримати згоду власника земельної ділянки, чого не було зроблено.

Окрім того, в матеріалах справи відсутній примірник зазначеного договору суборенди, а отже його умови не могли бути досліджені судом першої інстанції, так само як і не могла бути встановлена відповідність/чи невідповідність умов суборенди основаному договору та вимогами Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частиною першою статті 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, відповідач порушив умови договору оренди землі, передавши без згоди орендодавця у користування земельну ділянку третій особі, у зв'язку із чим також наявні правові підстави для розірвання договору.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки викладені у рішенні не відповідають встановленим обставинам справи, з прийняттям нового рішення про задоволення позову

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі № 904/6735/20(624/37/20) задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 у справі № 904/6735/20(624/37/20) скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6654 га, кадастровий номер 6323155600:06:001:0176, що розташована за межами населених пунктів Слобожанської (Чапаєвської) сільської ради Кегичівського районного суду Харківської області від 27.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "НАСІННЕВЕ".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 840, 80 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 153, 00 грн.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2022

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко