ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 травня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/1345/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І. Савицького Я.Ф.
(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв'язку зі звільненням судді Головея В.М.),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021, прийняте
суддею Ржепецьким В.О. у м. Миколаїв, повний текст якого складено 29.11.2021
у справі № 915/1345/21
за позовом скаржника
до Фізичної особи-підприємця Панько Олександра Володимировича
про стягнення 147 606,62 грн.,
У вересні 2021 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (далі- КЕВ м.Миколаїв) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Панько Олександра Володимировича про стягнення 147 606,62 грн. індексації вартості внеску КЕВ м. Миколаєва за договором про спільний обробіток землі №535/1 від 06.07.2016.
Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про спільний обробіток землі №535/1 від 06.07.2016, а саме зобов'язання щодо необхідності індексації вартості внесків за період 2018-2020 роки, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 у задоволенні позову відмовлено, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, з яких би вбачалось, що сторони узгоджували (індексацію) ціни внесків у 2018, 2019 та 2020 роках, а тому у фізичної особи-підприємця Панько О.В. відсутній обов'язок з оплати різниці між вартістю внеску, яку сторони погодили в додатковій угоді №2 до договору №535/1 від 06.07.2016 про спільний обробіток землі та проіндексованою позивачем в наступному в односторонньому порядку ціни внеску за період з 2018 по 2020 роки.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом невірно проаналізовано умови укладеного між сторонами договору про спільний обробіток №535/1 від 06.07.2016 та зроблено невірний висновок щодо неузгодження (індексацію) ціни внесків, тоді як позивач вказаний обов'язок виконав хоч із порушення строків передбачених договором, надіслав лист - пропозицію №4589 від 30.11.2020 відповідачу з проіндексованою вартістю внеску КЕВ м. Миколаїв за період з 2018 по 2020роки, яка залишилась без відповіді останнього.
Відзив на апеляційну скаруг не надходив.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2016 між КЕВ м. Миколаїв (Сторона - 1) та ФОП Панько Олександром Володимировичем (Сторона - 2) укладено договір №535/1 про спільний обробіток землі (далі - Договір) (арк. 28-31).
До договору між сторонами укладено додаткові угоди: № 1 від 15.08.2016, № 2 від 07.04.2017, № 3 від 23.04.2018 та №4 від 30.11.2020 (арк. 34-38).
Договір та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Додатками до договору є Схема земельних ділянок та Акт огляду земельної ділянки від 06.07.2016 (арк. 32-33).
Відповідно до п. 1.1 Договору, з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності КЕВ м. Миколаїв, сторони за цим Договором домовилися про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані Стороні -1 в безстрокове користування та можливостей Сторони-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальшої реалізації.
Відповідно до п. 6.1 Договору, внесок Сторони 1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 233,54 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 245 217,00 грн.
Відповідно до п. 6.2. Договору, внесок Сторони 2 - грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.
Відповідно до п. 3 розділу І Додаткової угоди № 2 до договору, сторони погодили пункт 6.1 Договору викласти у такій редакції: “Внесок Сторони 1 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 233,54 га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 534 806,60 грн.”.
Відповідно до розділу ІІ Додаткової угоди № 2 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є обов'язковою до виконання сторонами протягом дії основного договору.
Відповідно до п. 12.1. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту укладання.
Відповідно до п. 12.2. Договору в редакції Додаткової угоди №2, цей договір укладений строком на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2023 року з обов'язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Зміна (збільшення, зменшення) розміру внесків сторін ґрунтується на рівні інфляції в країні на момент визначення розміру внесків. Обов'язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року один раз на рік та у разі зміни кількості площ землі, що обробляються. Індексація внесків сторін у 2016 та 2017 роках не проводиться.
Відповідно до п. 12.5 Договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється письмовою додатковою угодою до цього договору.
30.11.2020 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 4589 (а.с.39), яким позивач запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даного листа сплатити на розрахунковий рахунок Сторони 1, зазначений у договорах про спільний обробіток землі вартість індексованого внеску сторін, зокрема за 2018 рік у сумі 73268,50 грн., за 2019 рік у сумі 52411,05 грн. та за 2020 рік у сумі 21927,07 грн.
Відповіді відповідача позивач не отримав у зв'язку з чим і звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно до частини 1статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.525, ч. 1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон) та Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (надалі - Постанова) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (ст. 1). Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вже зазначалось, п. 12.2 договору в редакції Додаткової угоди №2 встановлено, що договір укладено строком на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2023 року з обов'язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Обов'язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року один раз на рік та у разі зміни кількості площ землі, що обробляються. Індексація внесків сторін у 2016 та 2017 роках не проводиться.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що обов'язковою умовою, встановленою укладеним між сторонами договором, є саме узгодження сторонами ціни внесків в строк до 01 січня кожного року. Їх автоматичне визначення шляхом обов'язкової індексація ціни внесків сторонами не передбачалося.
Разом з тим , матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст.73,74 ГПК України з яких би вбачалось, що сторони узгоджували (індексацію) ціни внесків у 2018, 2019 та 2020 роках, а тому у відповідача відсутній обов'язок з оплати різниці між вартістю внеску, яку сторони погодили в додатковій угоді №2 до договору №535/1 від 06.07.2016 про спільний обробіток землі та проіндексованою позивачем в наступному в односторонньому порядку ціни внеску за період з 2018 по 2020 роки, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком підставно та обґрунтовано визнав позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи, та відмовив у їх задоволенні.
Доводи апелянта про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарським судом невірно проаналізовано умови укладеного між сторонами договору про спільний обробіток №535/1 від 06.07.2016, колегією судів не приймаються до уваги, оскільки місцевий господарський суд вірно зазначив, що узгодження ціни внесків у 2018, 2019 та 2020 роках в порядку, передбаченому договором, між сторонами не відбулось, при цьому ціна внесків сторін за договором узгоджується саме на кожний наступний сільськогосподарський рік і ніяк не може узгоджуватись за минулі роки, а тому у відповідача відсутній обов'язок оплати на користь КЕВ м. Миколаїв сум в якості індексації ціни внесків за відповідний період.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують наведені судом висновки, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 у даній справі має бути залишено без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 у справі №915/1345/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено 24.05.2022 о 10.30.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.