"12" травня 2022 р. Справа №914/2468/20
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАК О.І.
суддів: МАРКА Р.І.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Гулик Н.
За участю представників учасників у справі від:
апелянта: Міла-Поляков (адвокат);
ініціюючого кредитора: Підгайний О.І. (в порядку самопредставництва);
Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Ониськів А.С
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробничо- сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби б/н від 26.04.2021
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.04.2021, повний текст - 19.04.2021 (суддя Чорній Л.З.)
у справі №914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство Державного підприємства "Виробничо- сервісний центр у Львівській області", м. Львів
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі № 914/2468/20 про банкрутство ДП "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області до боржника у розмірі 5 493 720,06 грн (з яких: 5 247 836,15 грн - основний борг (безспірні), 159 567,83 грн - штрафні санкції, 86 316,08 грн - пеня, 21 020,00 грн - судовий збір); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Оберемка Р.А.
12.10.2020 офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області».
До суду, протягом встановленого у ч.1 ст.45 КУзПБ строку, надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника від ГУ ДПС у Львівській області на суму 1 375 850,01 грн, ГУ ДФС у Львівській області на суму 1 753 296,79 грн, Львівського МКП «Львівтеплоенерго» на суму 256 756,69 грн,
Ухвалами Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 1 375 850,01 грн, грошові вимоги ГУ ДФС у Львівській області на суму 1 753 296,79 грн та грошові вимоги Львівського МКП «Львівтеплоенерго» на суму 256 756,69 грн до ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» визнано у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.04.2021, постановленою за результатами попереднього засідання, відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майна Оберемка Р.А. про припинення повноважень усіх органів управління боржника та покладення його обов'язків на розпорядника майна; відмовлено у задоволенні клопотання в.о. директора ДП "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" про закриття провадження у справі про банкрутство; визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 8 900 643,55 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ДП "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", а саме: ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 890 590,07 грн (з яких: 5 774 333,04 грн - основний борг, 160 639,76 грн - штрафні санкції, 930 393,27 грн - пеня, 25 224,00 грн - судовий збір); ГУ ДФС у Львівській області в розмірі 1 753 296,79 грн (з яких: 1 749 092,79 грн - основний борг, 4 204,00 грн - судовий збір); Львівського МКП "Львівтеплоенерго" в розмірі 256 756,69 грн (з яких: 217 553,97 грн - основний борг, 34 998,72 грн - пеня, 4 204,00 грн - судовий збір).
Ухвала суду мотивована таким:
- матеріали справи про банкрутство не містять доказів, які підтверджують перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, а тому підстави для задоволення клопотання розпорядника майна про припинення повноважень усіх органів управління боржника та покладення його обов'язків на розпорядника майна відсутні;
- до суду протягом встановлено строку надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника від ГУ ДПС у Львівській області, ГУ ДФС у Львівській області та Львівського МКП "Львівтеплоенерго", що свідчить про наявність боргових зобов'язання боржника перед кредитором;
- оскільки судом встановлені ознаки неплатоспроможності ДП "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" та наявність заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 8 900 643, 55 грн, підстави закриття провадження у справі про банкрутство відсутні.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2021, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу в частині визнання вимог ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 890 590,07 грн та постановити нову, якою у визнанні вказаних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення Господарського суду Львівської області постановлено при неповному з'ясуванні судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, за невідповідності висновків суду обставинам справи та при порушенні норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, скаржник зазначає, що визнаючи повністю кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області господарський суд виходив з того, що станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство та заявлення ГУ ДПС у Львівській області додаткових грошових вимог набуло законної сили рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №380/512/20, відповідно до якого стягнуто з боржника до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платника податків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів у розмірі 5 107 043,87 грн.
На підставі цього ухвалою від 12.10.2020 про відкриття провадження у справі визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області в розмірі 5 493 720,06 грн. Окрім цього, суд першої інстанції визнав дозаявлені грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 1 375 850,01 грн.
Проте, скаржник стверджує про відсутність податкового боргу перед ГУ ДПС у Львівській області, адже суд, визнаючи вимоги щодо сплати податкового боргу, а також інші нараховані кредитором похідні штрафні санкції, виходив з того, що цей податковий борг є узгодженим на підставі пп.14.1.175, п.14.1. ст.14 ПК України в силу набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №380/512/20. При цьому суд проігнорував долучену боржником ухвалу від 30.03.2021 Восьмого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження у справі №380/512/20 за скаргою ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» з мотивів того, що така ухвала не скасовує рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №380/512/20. Апелянт не погоджується з таким твердженням суду, адже на момент постановлення оскарженої ухвали дію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №380/512/20 було зупинено судом апеляційної інстанції і в силу вимог ч.2 ст.255 КАСУ вказане рішення не мало законної сили.
За таких обставин, скаржник вважає, що визнання господарським судом грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області, заявлених на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №380/512/20 та нарахованих сум штрафних санкцій, було передчасним.
Також скаржник стверджує про відсутність дебіторської заборгованості перед ГУ ДПС у Львівській області зі сплати комунальних послуг. Так, суд погодився із заявником в тому, що боржник, як власник частини приміщень в адмінбудівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, має нести свою частку витрат в утриманні вказаної будівлі, розрахованої заявником у співвідношенні площі приміщень, що нібито належать боржнику в розмірі 5754,1 кв.м. до загальної площі адмінбудівлі - 28 521,6 кв.м. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, а ініціюючий кредитор приховав від суду той факт, що відповідно до наказу №126 від 18.02.2019 Державної фіскальної служби України адмінбудівлю площею 28521,6 кв.м. за актом приймання-передачі основних засобів від 03.04.2019 передано на користь ГУ ДФС України на праві оперативного управління, яке було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.06.2019 (номер запису 32106531). При цьому, сама адмінбудівля за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, площею 28 521,6 кв.м. належить Державній податковій службі України згідно із розподільчим балансом від 09.12.2019 Державної фіскальної служби України на праві державної власності, яке отримало державну реєстрацію 27.05.2020 на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №52464511 від 01.06.2020.
З посиланням на норми ч.5 ст.22, ч.2 ст.135, ст.137 ГК України скаржник стверджує, що відсутні будь-які правові підстави для участі боржника в розподілі витрат на утримання адмінбудівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, площею 28 521,6 кв.м., оскільки такий тягар несе виключно власник або уповноважена особа відповідно до рішень власника майна.
На підтвердження зазначених обставин скаржник надав суду апеляційної інстанції інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254275300 та №254275319, отримані представником боржника 25.04.2021. Обґрунтовуючи об'єктивну неможливість подання вказаних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, апелянт зазначає, що йому не було відомо про обставини передачі адмінбудівлі ГУ ДФС України станом на дату постановлення оскарженого рішення, оскільки участі в складанні розпорядчих рішень центральних органів податкової служби щодо зміни правового статусу адмінбудівлі не приймав, і до відома про таке рішення ні з боку ДВС України, ні з боку ініціюючого кредитора - ГУ ДПС України у Львівській області не ставився.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (у складі колегії суддів: головуючого судді Желіка М.Б., суддів: Орищин Г.В. та Галушко Н.А.) вимоги апеляційної скарги ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби задоволено частково; скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020; провадження у справі №914/2468/20 про банкрутство ДП "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" - закрито.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ч.4 ст.269 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково. З огляду на зазначене, скасував ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство, а провадження у справі закрив. При цьому, покликався на наявність між ініціюючим кредитором та боржником спору про право, зокрема щодо розміру та підстав вимог ініціюючого кредитора, які підлягали дослідженню у підготовчому засіданні.
Постановою Верховного Суду від 07.12.2021 касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 скасовано, а справу №914/2468/20 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Вказана постанова мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд у підготовчому засіданні не дослідив обставин наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження є безпідставним, оскільки такі обставини виникли вже після закінчення підготовчого засідання та відкриття провадження у даній справі.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний господарський суд, вийшовши за межі вимог апеляційної скарги, скасував ухвалу про відкриття провадження у справі №914/2468/20 від 12.10.2020, хоч боржник оскаржив до суду апеляційної інстанції ухвалу попереднього засідання від 08.04.2021 в частині визнання вимог ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 890 590,07 грн, які підлягали внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду від 08.04.2021, постановлена за результатами попереднього засідання, в частині внесення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ініціюючого кредитора в повному обсязі.
Згідно зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною 1 цієї статті.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч.2 ст. 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.
Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної дійшов висновку, що визначальними судовими рішеннями є ухвали суду у цій справі від 12.10.2020 та 08.04.2021, якими визнано первісні та дозаявлені грошові вимоги ініціюючого кредитора. Вказані ухвали набрали законної сили та не були оскаржені.
Водночас, оскаржувана ухвала суду від 08.04.2021, постановлена за результатами попереднього засідання про затвердження реєстру вимог кредиторів є похідною (підсумковою, узагальнюючою) і повинна у повній мірі відповідати таким попереднім ухвалам. При цьому, судом апеляційної інстанції також враховується, що спірна ухвала від 08.04.2021 у мотивувальній частині обґрунтована лише посиланням на попередні ухвали суду і не містить будь-яких інших мотивів щодо її прийняття.
Таким чином, враховуючи межі апеляційного розгляду та не оскарження боржником ухвал суду, якими визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду та дослідження обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора, розмір яких визначено (підсумовано) оскаржуваною ухвалою, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника.
Доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).
З урахуванням наведено, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 у справі №914/2468/20 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови підписано 23.05.2022.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Р.І. МАРКО
О.С. СКРИПЧУК