23 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/650/21 пров. № А/857/3468/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Гудима Л. Я.,
розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Ужгороді суддею Микуляком П.П.) у справі № 260/650/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 84 % до 54 %, при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №921040147563 від 06.01.2021 в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 84 % до 54 %, при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2020 № 02.5-20/5035/2020, починаючи з 19.02.2020, виходячи з розміру 84 % суддівської винагороди повноважного судді Закарпатського апеляційного суду;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908 грн.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 260/3103/20, вже було визнано протиправним рішення ГУ ПФУ від 01.06.2020 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання та зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Закарпатського апеляційного суду, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Відповідач під час виконання рішення суду здійснив перерахунок довічного грошового утримання згідно довідки Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2020, проте зменшив розмір щомісячного довічного утримання позивача, як судді у відставці з 84 % до 54% винагороди судді.
Позивач вважає, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основного утримання, яке обчислюється при призначенні такого, відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 84 % до 54 %.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2020 № 02.5-20/5035/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розміру 80 % суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Закарпатській області, вважаючи, що таке постановлене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просило скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УІІІ (далі - Закон № 1402), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Страховий стаж позивача на момент призначення довічного грошового утримання складає 37 років 4 місяці 26 днів, з якого стаж який надає йому право на отримання довічного грошового утримання 22 роки 11 місяців 14 днів. Після здійсненого перерахунку на виконання судового рішення, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 становить 54% від розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Враховуючи те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 260/3103/20 не визначалось відсоткове значення довічного грошового утримання судді у відставці, вважає, що це рішення виконано, відповідно до покладених зобов'язань в установленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 3042/0/15-16 була звільнена з посади судді апеляційного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі рішення Вищої ради юстиції, наказом в.о. голови апеляційного суду Закарпатської області від 13.12.2016 позивачку звільнено з посади судді цього суду з 14.12.2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку та відраховано зі штату.
14.12.2016 був здійснений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до вказаного розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - такий становить 35 років 4 місяці 22 дні.
Зазначений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці сторонами не заперечується та не є предметом цього позову.
15.12.2016 позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 % суддівської винагороди відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням довідки Апеляційного суду Закарпатської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді від 15.12.2016, де зазначено, що заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді за грудень 2016 року складає 29 920 грн (в т.ч. оклад - 17 600 грн та доплата за вислугу років (70 %) - 12 320 грн).
У 2018 році перерахунок здійснено декілька раз, зокрема на підставі довідки Апеляційного суду Закарпатської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді від 20.08.2018, де зазначено, що суддівська винагорода, яка вираховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді складає 32 949,40 грн (в т.ч. оклад - 19 382 грн та доплата за вислугу років (70 %) - 13567,40 грн) та від 14.12.2018 де зазначено, що суддівська винагорода, яка вираховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді складає 49 424,10 грн (в т.ч. оклад - 29 073 грн та доплата за вислугу років (70 %) - 20 351,10 грн)
У травні 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучила довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці від 11.03.2020, де зазначено, що суддівська винагорода, яка вираховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді складає 196 537,00 грн (в т.ч. оклад - 115 610 грн та доплата за вислугу років (70 %) - 80 927 грн).
Листом від 01.06.2020 ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення № 0700-0335-8/17599 від 01.06.2020 про відмову в перерахунку пенсії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (справа № 260/3103/20) було визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області № 0700-0335-8/17599 від 01.06.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із її заявою від 27.05.2020. Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Закарпатського апеляційного суду від 11.03.2020 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Вказане рішення набрало законної сили.
На підставі цього рішення суду відповідач провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням 54 % розміру винагороди судді, з урахуванням зарахованого стажу роботи позивача на посаді судді - 22 роки та у відповідності із ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, відповідно до якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Розмір довічного грошового утримання (54 %) становить станом на січень 2021 р. - 106 129,98 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 54 % протиправними і такими, що порушують конституційні права судді у відставці, які є невід'ємною частиною суддівської незалежності, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по зменшенню позивачу на виконання рішення суду відсоткового показника, з якого обчислюється розмір грошового утримання судді, є протиправними, позаяк при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років.
Тобто, оскільки стаж роботи згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачки становить 35 років, суд вважав що довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачці в розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (20 років - 50 % суддівської винагороди, 15 років х 2 % за кожен рік) - 30 % суддівської винагороди).
З огляду на наведене доводи відповідача, щодо неправильного трактування позивачкою ст. 135 та ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII є безпідставними, відтак позовна заява підлягає до часткового задоволення.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, в цій частині, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року;
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 142 Закону № 1402-VI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено поетапне збільшення розміру посадового окладу судді починаючи з 1 січня 2017 року.
З 1 січня 2020 року змінився розмір посадового окладу судді, який становить:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У вказаному рішенні наголошено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а, від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а та від 23 грудня 2020 року у справі № 240/8156/19 висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.
В силу вищезазначеного, у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, втратив чинність.
Отже, з 19.02.2020 при вирішенні питання розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача та, відповідно, здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідно керуватися положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, які визначають, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII та суддівський стаж позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 54 % суддівської винагороди судді: (50 % за 20 років роботи на посаді судді) + 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), який працює на відповідній посаді.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, 5 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17, 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21.
Як встановлено з матеріалів справи, виконуючи рішення суду ГУ ПФУ в Закарпатській області прийняло рішення, яким здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020, при цьому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було розраховано з розміру 54 % суддівської винагороди, зазначеної у довідці.
Отже, відповідач правомірно провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, з 19 лютого 2020 року у розмірі 54 % суддівської винагороди.
Водночас суд зауважує, що визначення відсоткового значення довічного грошового утримання на підставі норм Закону № 1402-VIII (50 % і більше) не призводить до порушення прав позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди, що враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, значно збільшується сам розмір щомісячного довічного грошового утримання, який підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 260/650/21 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Л. Я. Гудим