Справа № 640/32842/21
24 травня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, суддя Вовк П.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у затримці в період з 19 лютого 2021 року по 27 жовтня 2021 року виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення позивача на роботі, як незаконно звільненого працівника;
- стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, як незаконно звільненого працівника, за період з 19 лютого 2021 року по 27 жовтня 2021 року в загальній сумі 134 075, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі № 826/17561/14, яке допущене до негайного виконання у частині поновлення позивача на відповідній посаді, виконано лише 27 жовтня 2021 року, тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішенняю
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у затримці в період з 20 лютого 2021 року по 26 жовтня 2021 року виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, як незаконно звільненого працівника. Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, як незаконно звільненого працівника, за період з 20 лютого 2021 року по 26 жовтня 2021 року в загальній сумі 133 286,92 грн (сто тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень дев'яносто дві копійки). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно з п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1501к ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника військового прокурора Південного регіону України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі № 826/17561/14 визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2013 року №1501к; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника військового прокурора Південного регіону України з 24 жовтня 2014 року; зобов'язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; стягнено зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 831 370,60 грн; стягнено з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Окрім того, судом допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника військового прокурора Південного регіону України з 24 жовтня 2014 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 286 476,96 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року змінено, викладено абзац 5 у наступній редакції: «Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 528 941,85 (два мільйони п'ятсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок одна гривня вісімдесят п'ять копійок)»; в решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року - залишено без змін.
Наказом Офісом Генерального прокурора від 27 жовтня 2021 року № 397к скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1501к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника військового прокурора Південного регіону України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника військового прокурора Південного регіону України з 24 жовтня 2014 року.
Листом Офісу Генерального прокурора від 28 жовтня 2021 року № 07/1/1-2588вих21 позивача повідомлено про прийняття вказаного вище наказу и запропоновано ознайомитись із ним у встановленому порядку (отримано 05 листопада 2021 року відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).
Оскільки судове рішення у справі № 826/17561/14 в частині негайного виконання, фактично виконано лише 27.10.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Колегія суддів зазначає, що негайне виконання рішення суду щодо поновлення працівника на посаді у відносинах публічної служби є обов'язком роботодавця в силу вимог частини 6 статті 236 Кодексу законів про працю України, пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Суд звертає увагу на те, що наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно з часу його оголошення (набрання законної сили), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Згідно з роз'ясненнями Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі-проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17.
Колегія суддів зазначає, що на виконанння рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.02.2021 у справі № 826/17561/14 наказом ОфісуГенерального прокурора від 27 жовтня 2021 року № 397к скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1501к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника військового прокурора Південного регіону України у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника військового прокурора Південного регіону України з 24 жовтня 2014 року.
Таким чином, спір про поновлення ОСОБА_1 на посаді вирішений Окружним адміністративним судом міста Києва 19.02.2021 року та рішення суду в цій частині повинно було виконуватися відповідачем негайно, тому позивач має право на стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Доводи відповідачів на ненадходження від позивача виконавчих документів щодо його поновлення на посаді, чи подання апеляційної скарги на рішення суду, допущене до негайного виконання, як на підставу невиконання рішення, є необґрунтованими, що було вірно зазначено судом першої інстанції.
Вказана правова позиція викладенау постановах Верховного Судувід 11 червня 2020 року у справі №816/1895/18 та від 10 травня 2019 року у справі №816/1791/17.
Також є безпідставними доводи Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про неотримання належним чином засвідченої копії судового рішення від 19 лютого 2021 року, прийнятого в порядку письмового провадження, в паперовій формі, що унеможливило його негайне виконання, оскільки, як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду (комп'ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду»), 25 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора та 20 квітня 2021 року Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону подані апеляційні скарги на вказане рішення, що свідчить про їх обізнаність з обставинами прийняття такого рішення та його допущення до негайного виконання.
Судова колегія також зазначає, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення про поновлення працівника на посаді, згідно положень чинного законодавства України, є самостійною підставою звернення такого працівника до суду за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, згідно з п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).
Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У п.10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого 08.02.1995 року постановою Кабінету Міністрів України №100, зазначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Таким чином, розрахунок середнього заробітоку необхідно здійснювати на підставі норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року під час апеляційного перегляду справи № 826/17561/14 встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 станом на час його звільнення з органів прокуратури становив 16 562, 28 грн, середньоденний - 788,68 грн.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 20.02.2021 по 26.10.2021 включно становить 133 286, 92 грн (169 робочих днів х 788, 68 грн).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у затримці в період з 20 лютого 2021 року по 26 жовтня 2021 року виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі №826/17561/14 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, як незаконно звільненого працівника, за період з 20 лютого 2021 року по 26 жовтня 2021 року в загальній сумі 133 286, 92 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.