Справа № 580/4906/20 Суддя (судді) першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО
20 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати неправомірним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.05.2020 про відмову у призначенні громадянці ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити громадянці ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (за списком №1) починаючи з 19.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за наслідками розгляду відповідачем її заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято рішення від 13.05.2020 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не досягнення позивачем встановленого Законом №1058 віку. Вказану відмову позивач вважає протиправною та зазначає, що має пільговий стаж роботи за Списком №1 - 5 повних років, відтак набула право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, оскільки набула віку 48 років 4 місяці, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову №2300-0302-8/24689 від 01.06.2020 та скасовано рішення (протокол №232730007671 від 13.05.2020) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 19.03.2020, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які встановлюють різні умови для набуття права на пенсію на пільгових умовах. За вказаних обставин суд першої інстанції надав перевагу саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, адже для набуття права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення» позивачу необхідно було досягти необхідного пенсійного віку станом на 11 жовтня 2017 року. Відповідач наголошує на тому, що після 11 жовтня 2017 року Закон України «Про пенсійне забезпечення» вже не застосовується зниження пенсійного віку для окремих категорій громадян.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вона відповідає усім вимогам, які висуває ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідок ПАТ "Азот" від 17.03.2020 №101-ВК, №102-ВК, з 29.09.2003 по 09.12.2008 та з 19.02.2018 по 18.03.2018 виконувала у ВАТ «Азот» роботи за Списком №1.
08.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020
Листом від 01.06.2020 №2300-0302-8/24689 відповідач повідомив, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку 50 років право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.
Жінкам, які не мають 7 років 6 місяців стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (3 роки 9 місяців), пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років) жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Оскільки позивачка має загальний страховий стаж 32 роки 11 місяців 17 днів та стаж роботи 5 років 24 дні за списком №1, то відповідач зазначив, що вона буде мати право на пенсію на пільгових умовах після досягнення нею віку 53 роки 4 місяці.
Також відповідач вказав, що оскільки пенсії за віком на пільгових умовах призначаються відповідно до ст.114 Закону №1058, то підстави для їх призначення на підставі ст.13 Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 відсутні.
Виходячи з зазначеного, Головним управлінням прийнято рішення (протокол №232730007671 від 13.05.2020) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, з тих підстав, що нею не досягнуто пенсійного віку.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ст. 12 Закону №1788-ХІІ, у вказаній редакції, право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року набували право на пенсію по досягненню 47 років.
Водночас працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 47 років, які народились - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Вказані норми Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII почали діяти з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались одночасно двома законами, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам …".
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Питання щодо визначення способу подолання зазначеної колізії було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 відповідає ознакам типової справи по відношенню до зразкової справи № 360/3611/20.
Особливості провадження у типовій справі визначені у ст. 291 КАС України. Відповідно до ч. 3 ч. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Щодо позивача правила означених законів містять розбіжність в умовах призначенням пенсії за віком на пільгових умовах у частині величини показника вікового цензу, з якого зменшується вік, за наявності пільгового стажу, який складає 55 років відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII (відповідно до ст. 12 Закону 1788-ХІІ) та 60 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону, тобто Закону №1788-ХІІ.
Отже, з огляду на те що п. "а" ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII, що належить застосувати до спірних правовідносин, встановлено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (55 років), на 1 рік 4 місяці - жінкам, то позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах по досягненню 48 років 4 місяців, а саме: з 18.03.2020 (позивач 18.11.1971 р.н.), оскільки остання має 5 років 24 дні пільгового стажу, що дає їй право на зменшення пенсійного віку на 6 років 8 місяців саме з 55 років встановлених статтею 12 Закону №1788-ХІІ.
Тож, відмова відповідача в призначенні спірної пенсії є протиправною.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з протиправною відмовою пенсійного органу призначити позивачу пенсію та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо наявності у позивача загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, для відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 08.05.2020, оскільки наявність та відповідність сукупності всіх необхідних критеріїв для призначення пенсії на пільгових умовах належить до виключної компетенції відповідача.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків