Справа № 640/24574/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.
20 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,-
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі по тексту також - відповідач.), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно виплачено позивачу грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо виплати ОСОБА_1 , грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII , а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону в цій частині.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу в Об'єднаному оперативному штабі Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ).
Нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
Наказом Міністра оборони України №636 від 11.09.2017 року, позивач звільнений у запас за станом здоров'я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №222 від 05.10.2017 року позивач виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №222 від 05.10.2017 року, Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, позивачу виплачена вихідна допомога, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої, чинною на час виникнення спірних правовідносин, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (в подальшому - Постанова №889).
Позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою від 05.03.2020 про перерахунок грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснення виплати коштів, які не було виплачено позивачу при звільненні.
Листом від 30.03.2020 року № 305/620 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України відмовило позивачу у здійсненні перерахунку грошової допомоги при звільненні у зв'язку із відсутністю підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у при звільненні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту Закон №2232-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту Закон №2011-XII).
Згідно статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної на час проходження позивачем військової служби), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинною на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту Постанова №889) встановлювалась щомісячна додаткова грошова винагорода, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил і, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
У матеріалах справи наявна довідка Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 18.01.2018 року №305/20, згідно якої у період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 входила щомісячна додаткова грошова винагорода.
Суд першої інстанції, врахувавши, що зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена Постановою №889, виплачувалась позивачу до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, дійшов вірного висновку, що в силу положень статті 9 Закону №2011-ХІІ така щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Факт невключення до складу грошового забезпечення, з якого розраховано виплачену позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, відповідачем не заперечувався.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008, окружний суд обгрунтовано зазначив, що пунктом четвертим статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону в цій частині.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 травня 2019 року по справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року по справі №826/3398/17, від 08 серпня 2019 року по справі №802/955/17-а, від 19.09.2019 року по справі №826/14564/17 (провадження К/9901/49169/18), від 22.10.2019 року по справі №826/2447/18, від 24 березня 2020 року по справі №810/2734/17 (провадження К/9901/29553/18), від 09.07.2020 року по справі №826/2807/18 (провадження К/9901/13195/19), від 07.09.2020 у справі № 620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20, від 26.02.2021 року у справі №620/3346/19, від 28.04.2021 року по справі №810/488/18.
Також, окружним судом було враховано, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків