Справа № 620/9864/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
20 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому закладі,-
Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути витрати, пов'язані з навчанням у вищому навчальному закладі у розмірі: 85987,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, у зв'язку із достроковим розірванням контракту про проходження відповідачем військової служби (навчання) і невідшкодуванням ним у добровільному порядку витрат, пов'язаних з утриманням його під час навчання у розмірі: 85987,16 грн, Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась до суду з позовом про стягнення цих коштів у судовому порядку. Водночас позивач зазначив, що відповідач обізнаний про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, оскільки таке зобов'язання визначене у підписаному між сторонами контракті про навчання. Проте вказану суму витрат відповідач не відшкодував.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні докази щодо відмови відповідача у добровільному відшкодуванню суми витрат на його утримання в Академії, то у позивача відсутні законні підстави для звернення з адміністративним позовом про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що чинне законодавство не визначає термін, упродовж якого відповідач повинен відшкодувати витрати на його навчання, тому враховуючи вимоги ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був добровільно відшкодувати витрати протягом семи днів з дня отримання ним примірника розрахунку витрат, пов'язаних з навчанням, тобто до 13.08.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач з посиланням на законність і обґрунтованість судового рішення, просив залишити його без змін.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
03.08.2017 позивача занесено до списків курсантів Національної академії, що підтверджується витягом з наказу Ректора Національної академії Державної прикордонної служби України Б. Хмельницького №499-ОС (а.с. 20).
Відповідач проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі-Академія) на підставі Контракту про проходження військової служби (навчання) від 03.08.2018 (а.с. 22).
06.08.2021 цей Контракт достроково розірваний і відповідача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується копією витягу з наказу Ректора Національної академії Державної прикордонної служби України Б. Хмельницького №596-ОС від 06.08.2021.
Сума витрачених коштів за період навчання відповідача з 03.08.2018 по 06.08.2021 складає 85987,16 грн, з яких:
- грошове забезпечення -25588,48 грн,
- речове забезпечення 14193,27 грн,
- продовольче забезпечення 31924,76 грн,
- медичне забезпечення 549,59 грн,
- забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 13731,06 грн, що підтверджується розрахунком №26 (а.с. 23).
У зв'язку із достроковим розірванням контракту за ініціативою відповідача і не перерахуванням вказаної суми, позивач звернувся із цим позовом до суду щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням під час проходження ним військової служби (навчання).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Предметом спору в цій справі є стягнення коштів, які витрачено на навчання відповідача в Академії у зв'язку з достроковим розірванням контракту, укладеного між відповідачем та Академією.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2232-XIIз громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок «Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строковоївійськової служби, -заперіод навчання, що перевищує цей строк.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку(пункт 7 Порядку № 964).
На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).
За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.
Водночас Порядок нарахування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того, чи підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.
Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальненота вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Аналіз правових норм дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.
Так, у разі дострокового розірвання контракту, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між Академією та відповідачем контракту від 03.08.2018, останній зобов'язався відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у Академії, в якій проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу.
У період проходження військової служби (навчання) відповідачем подано рапорт про відрахування з навчального закладу, у зв'язку з чим 06.08.2021 його відраховано з навчання та виключено зі списків особового складу.
Отже, у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Разом з тим, за наведеного правового регулювання (частина десята статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964), право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Водночас, у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
Отже, правильне вирішення спору у цій справі залежить від того, чи ознайомлено відповідача із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Отож, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин Академія була зобов'язана після отримання рапорту відповідача про відрахування здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому вищому навчальному закладі, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного Академією строку добровільного відшкодування, остання могла звернутися до суду.
Проте, у розрахунку № 26 не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем таких витрат та інших документів на підтвердження даного факту не надано, що свідчить про не доведення позивачем факту відмови у відшкодуванні відповідачем витрат.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки докази щодо відмови відповідача у добровільному відшкодуванню суми витрат на його утримання в Академії, згідно з пунктом десятим статті 25 Закону № 2232-XII та пунктом 7 Порядку № 964 відсутні, то у позивача відсутні законні підстави для звернення з адміністративним позовом про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.
За схожих обставин справи Верховний Суд сформував подібну правову позицію у постанові від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Аргумент скаржника про те, що відповідач повинен був добровільно відшкодувати витрати протягом семи днів з дня отримання ним примірника розрахунку витрат, пов'язаних з навчанням (ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України), тобто до 13.08.2021, колегія суддів не приймає, оскільки позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не обґрунтовував позов такими підставами, які в силу ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків