П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19306/21
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А. А. Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Юніон Груп” до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -
ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року;
визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Позов обґрунтовувало тим, що з метою здійснення митного оформлення товару, декларантом (позивачем) до митного органу була подана митна декларація № UA5005002021/212877 від 15.09.2021 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
Митним органом після подання переліку документів було ініційовано процедуру консультацій, в ході яких Позивачем були надані роз'яснення, які на думку Позивача могли б підтвердити можливість декларування товару заявленого у МД № UA5005002021/212877 від 15.09.2021 року за першим методом - ціною договору.
Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із Декларантом, не звернув увагу на доводи Декларанта та склав картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00430 від 02.07.2021 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200001/2 від 02.07.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Юніон Груп” до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Юніон Груп” судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270, 00 гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що подані товариством для підтвердження митної вартості товарів документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що було обґрунтовано в п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів. Апелянт вважає, що заявлена позивачем митна вартість товару не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації.
Крім того, просить суд апеляційної інстанції врахувати, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи, АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом апеляційної інстанції можуть бути розглянуті без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2019 року між компанією “YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED” (Китай), як продавцем, та ТОВ “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП”, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0607/1, за умовами якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього Договору.
На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник “YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED” поставило позивачу партії товару:
- Товар № 1: Інвентар та обладнання для заняття фізичними вправами та дозвіллям: Скейтборд, арт. S-99160 -224шт. Торгівельна марка - BEST BOARD. Виробник - YIWU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD (JIА YU TOY TRADE CO., LTD). Країна виробництва - Китай, CN.”$
- Товар № 2: Іграшки на колесах: -Самокат дитячий, арт. 80277 -130шт. - Самокат дитячий, арт. В-4125 -4шт. -Самокат дитячий, арт. В-1069-304шт. -Самокат дитячий, арт. 54528 -330шт. -Самокат дитячий, арт. 74609 -1195шт. -Самокат дитячий, арт. 68995-212шт. -Самокат дитячий, арт. 15800 -156шт. -Самокат дитячий, арт. 10999 -168шт. Торгівельна марка - BEST SCOOTER. Виробник - YIWU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD (JIА YU TOY TRADE CO., LTD). Країна виробництва - Китай, CN.”.
З метою здійснення митного оформлення товару, Декларантом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби була подана митна декларація № UA5005002021/212877 від 15.09.2021 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості подані наступні документи:
- Пакувальний лист, J25421-360-PL, 30.07.2021;
- Рахунок-фактура, J25421-360, 30.07.2021;
- коносамент, MEDUNF791242, 05.08.2021;
- автотранспортна накладна, 2701, 14.09.2021;
- декларація про походження товару, J25421-360, 30.07.2021;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару, J25421-360-PR;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 06.07.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 10.08.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 16.08.2021;
- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення, 0607/1, 06.07.2019;
- некласифікований внутрішній договір, Угода про спільну діяльність б, 05.03.2018;
- інші некласифіковані документи, Акт зважування № 142824, 14.09.2021;
- інші некласифіковані документи, Довіреність б/н, 18.01.2021;
- копія митної декларації країни відправлення, 310120210517342995, 02.08.2021.
15.09.2021 року відповідачем було ухвалено рішення №UA500500/2021/200097/2 “Про коригування митної вартості товарів” та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Відмовлено в митному оформленні відповідно до статті 256 Митного кодексу України. В оскаржуваному рішенні UA500500/2021/200097/2 відповідачем було зазначено наступне:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п.п.4.3. доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 № 4 передбачено, що оплата за товар може бути здійснена, як у вигляді передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. П.п.5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.07.2019 №0607/1 також передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар або можливе здійснення передоплати на умовах, що зазначені в інвойсі. Проте, в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (Інвойс)) від 30.07.2021 № J25421-360 відсутні умови оплати;
3) п.п.3.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.07.2019 №0607/1 передбачено, що поставка товару буде здійснюватися на умовах CFR Одеса, Чорноморськ, Южний (Інкотермс 2010). П.п.3.1. доповнення зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що поставка товару повинна здійснюватися на умовах, визначених для кожної поставки в специфікаціях та/або інвойсі, відповідно до “Інкотермс 2010”. В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 30.07.2021 № J25421-360 зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копії митної декларації країни відправлення від 02.08.2021 №310120210517342995 зазначено інші умови поставки;
4) надані до митного оформлення прайс-листи не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у зв'язку з спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанта було зобов'язано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи, для підтвердження митної вартості товарів.
На запит щодо надання додаткових документів декларантом жодного надано не було посилаючись на надання вичерпного переліку додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та про неможливість наданні інших.
Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК “Інспектор” та ЄАІС митного органу та встановлено, що: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснене є більшим - 3,76 доларів США за кг ваги нетто (МД від 14.09.2021 № UA500500/2021/211424); по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 5,52 дол. США за кг ваги нетто (МД від 14.09.2021 № UA500500/2021/206408).
Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.
Вважаючи протиправним вищезазначене Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості за основним методом, документи містять повну інформацію про митну вартість, а тому прийшов до висновку, що відповідачем, протиправно були прийняті спірні картка-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, а тому вони підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця Держмитслужби посилається на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.
Зокрема, у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів Одеською митницею зазначено, що у наданих позивачем до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання митного органу з огляду на наступне.
Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором та підтверджується митною декларацією UA500500/2021/213046.
Більше того, колегією суддів встановлено, що питання упаковки та маркування товару врегульовані Контрактом № 0607/1 від 06.07.2019 року та додатковою угодою до нього №4 який в подальшому був укладений між сторонами.
Так, відповідно до п. 3.5 Контракту, упаковка товару має відповідати встановленим стандартам та забезпечувати збереження вантажу за час транспортування. На кожне місце має бути нанесено маркування: найменування товару, номер місця, вага нетто, вага брутто.
Як вбачається із п.5.1-5.6 Додаткової угоди № 4 до Договору поставки товару № 0607/1 від 10.08.2020 року, продавець вживає всіх заходів для надійної і належної упаковки Товару, що захищає його від пошкоджень при транспортуванні та зберіганні. Упаковка повинна захищати Товар від будь-яких пошкоджень при перевезенні та зберіганні. Упаковка Товару повинна бути пристосована для завантаження. Продавець складає для кожної упаковки детальний пакувальний лист, в якому перераховуються упаковані предмети, їх кількість, тип (або модель), вага брутто і нетто. На кожній упаковці повинні бути нанесені такі відомості: вага брутто, вага нетто. Упаковка, що вимагає спеціального поводження, повинна мати маркування: “Обережно”, “Верх”, “Не кантувати” або інші необхідні позначення. Сторони погодили, що Товар поставляється Покупцю (позивачу) у безповоротній упаковці.
Таким чином, ціна товару включає в себе вартість упаковки, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо вжиття всіх заходів для надійної і належної упаковки товару.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Щодо посилань митного органу на відсутність в інвойсі від 30.07.2021 № J25421-360 умови оплати, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 Контракту від 06 липня 2019 року, в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що становлять невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Контракту, ціни на товари, їх кількість та асортимент, що поставляються за цим договором, зазначені у інвойсах на кожну окрему поставку.
Відповідно до п. 3.1 Контракту, продавець зобов'язується поставити покупцеві товари, що поставляються за цим договором, у строки, зазначені у інвойсах, але не пізніше ніж 120 календарних днів від дати оплати покупцем партії товару на умовах передплати.
Відповідно до п. 3.2 Контракту, продавцеві надається, за погодженням з покупцем, право дострокової поставки товарів, причому покупець зобов'язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.
Відповідно до п. 5.1 Контракту, розрахунки за кожну окрему партію товару здійснюється в безготівковій формі на умовах оплати за фактично поставлений товар. Можливе здійснення передплати за партію товару на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі.
В подальшому позивачем з продавцем було укладено додаткову угоду №4, відповідно до п.4.1 якого загальна вартість товару, що поставляється за цим Контрактом, становить 500 000 (пятсот тисяч) доларів США.
Згідно з п.4.3 Договору оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. Оплата може проводитися частинами. Передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи до прибуття вантажу. Можлива оплата протягом 300 днів з моменту надходження товару на митну територію України.
Отже, саме зовнішньоекономічним контрактом та додатковою угодою до нього встановлено порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем.
Таким чином, оскільки сторони договору визначили варіативність способів та строків оплати за товар, відсутність визначеного способу оплати у наданих інвойсах не може вважатись перешкодою для визначення митної вартості товару.
Колегія суддів зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018р. по справі №815/329/17 та від 26.11.2020р. по справі №540/2455/19.
Також, колегія суддів зазначає, що інвойс, також відомий як рахунок, рахунок-фактура та накладна - це супровідний документ у комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача.
Так, інвойс від 30.07.2021 № J25421-360 містить дані які наведені вище та посилання на контракт, що дозволяє митному органу встановити належність товару, на який постачальником видано інвойс. При цьому чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити інформацію стосовно умов оплати товару.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Стосовно висновків митного органу про невідповідність умов поставки CFR ODESSA умовам поставки, що зазначені в копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 02.08.2021 року № 310120210517342995 (CIF), то колегія суддів зазначає наступне.
Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості, та декларант не відповідає за її заповнення.
Крім того, С & F (CNF) Інкотермс, а не СIF як вказує митниця - “Carriage and Freight” (переклад “Перевезення і фрахт”), даний базис є старою назвою CFR. Сторонами контракту були узгоджені умови поставки Cost and Freight (вартість товару і фрахт) з використанням базисів поставок, які не суперечать чинним нормам Інкотермс-2010. У свою чергу базис CFR застосовується з 1923 року і не суперечить чинному законодавству України, та який постачальником виконано, а саме: товар доставлений в порт призначення за рахунок постачальника.
У відповідності до змісту “Інкотермс 2010” Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - “Вартість і фрахт” означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Згідно з п.9.3 правил Інкотермс 2010, на практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру C&F (або С і F, C+F). Проте в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR.
Отже судом першої інстанції правомірно зазначено, що враховуючи вказані положення, у розумінні “Інкотермс 2010” термін “Фрахт” включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори у зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Щодо витребування митним органом каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника, то колегія суддів вважає їх безпідставним, оскільки прайс-лист - це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.
При цьому судом першої інстанції правомірно зазначено, що наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надав всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Відсутність визначених Митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
У зв'язку з цим, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року митниця обмежилася лише посиланням на МД від 14.09.2021р. № UA500020/2021/211424 та на МД від 14.09.2021р. № UA500110/2021/206408 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту «доброго врядування». Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
При коригуванні органом доходів і зборів митної вартості товарів декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до ЄАІС ДФС ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» не має, доступ є тільки у митного органу.
Позбавлення позивача права доступу до митної декларації, яку використовувала Митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є порушенням принципу змагальних процесів, на що неодноразово звертає увагу в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Зокрема, Суд звернув увагу на важливість змагальних процесів у справах, у яких матеріали, подані незалежним представником національних юридичних послуг у справі, не були завчасно представлені на розгляд сторін, позбавляючи їх можливості відповіді на них (Вермелен проти Бельгії, § 33; Лобу Машаду проти Португалії, § 31; Ван Орсховен прот Бельгії, § 41; Ґоч проти Туреччини, §§ 55-56; Кресс проти Франції, § 76; Іммебль Груп Коссер проти Франції, § 26).
У справі «Кресс проти Франції» ЄСПЛ наголошує, що повинні бути досліджені обставини, за яких відбулися провадження, а саме, чи було провадження змагальним і чи відповідало принципу рівності сторін для того, щоб з'ясувати чи виникла проблема через поведінку сторони чи ставлення держави, або законодавство, що застосовується у даному випадку.
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 травня 2022 року.
Головуючий: О.В. Лук'янчук
Судді: А.І. Бітов
І.Г. Ступакова