П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13843/21
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ) про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 рік; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому суму компенсації втрати частини доходів за період з 01 січня 2015 року по 13 квітня 2021 року у зв'язку із порушенням строків виплати грошової компенсації додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2018 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ВЧ щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; зобов'язав ВЧ нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 13.04.2021 року у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати в частині та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №420/10467/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ щодо невиконання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населенню», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано ВЧ нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано ВЧ нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, з розрахунку розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (аркуші справи 11-16).
З відповіді ВЧ на адвокатський запит представника позивача вбачається, що 13 квітня 2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №420/10467/20 позивачу була нарахована та виплачена сума грошової компенсації додаткової відпустки у розмірі 28724,45 грн. та індексації грошового забезпечення у розмірі 4503,21 грн., всього у розмірі 32729,25 грн. (аркуш справи 45).
Позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив на його користь компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строку їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати», що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що компенсація за невикористану додаткову відпустку не носить постійного характеру, є одноразовою виплатою, що свідчить про відсутність підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії;
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за
який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону).
Згідно з пунктом 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
З аналізу наведеного вбачається, що діюче законодавство передбачає обов'язок установи (організації) по виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виключно у випадку порушення строків виплати повноважній особі доходів, які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), а компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом від 20.02.2018 р. по справі №522/5664/17.
Як було зазначено, 13 квітня 2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №420/10467/20 ВЧ позивачу була нарахована та виплачена сума грошової компенсації додаткової відпустки у розмірі 28724,45 грн..
Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно до п.п.б п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
З аналізу наведеного можна дійти висновку, що за своєю суттю грошова компенсація додаткової відпустки має саме компенсаторний характер, тобто саме при не використанні відпустки (первинне право), особа має право на її компенсацію (вторинне право) і така компенсація не має постійного (системного) характеру, тобто є одноразовою, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації додаткової відпустки.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги з приводу протиправного застосування судом першої інстанції «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, суд не приймає до уваги, оскільки п.1 вказаного Порядку передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
З положень вказаного Порядку також вбачається, що при розрахунку грошової компенсації додаткової відпустки працедавцем не враховується до складу грошового забезпечення (з якого і проводиться розрахунок) одноразові виплати, в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу спірної компенсації.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.