05 травня 2022 року м.Дніпросправа № 280/4572/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі №280/4572/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Український графіт” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне акціонерне товариство “Український графіт” (далі - позивач) звернулось із позовом до суду про визнання протиправними та скасування:
- рішення Дніпровської митниці Держмитслужби (далі відповіда, Митниця) про коригування митної вартості товарів №UА110230/2021/000070/2 від 16.03.2021 та №UА110230/2021/000076/2 від 25.03.2021;
- рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлені картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 10230/2021/00174 та №UA110230/2021/00192.
Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року позов задоволено повністю, оскаржені позивачем рішення відповідача визнані протиправними та скасовані.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця Держмитслужби (її правонаступником є Запорізька митниця) подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару. З цими обставинами Митниця пов'язує неможливість здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, встановлені під час митного контролю, та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскаржених у межах цієї справи рішень митного органу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що між ПрАТ “Український графіт” та компанією VKG OIL AS (Естонія) укладено контракт №OIL.01- 06.1/267/804/23-16/2021501/34 від 30.09.2020, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами Контракту.
Пунктом 2.1 контракту №OIL.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 від 30.09.2020 узгоджено поставку товару - кокс смоляний по EE 10528765 TS 8:2017 в кількості 5000 тн. (±10%).
Додатком №2 (Специфікація №2) до контракту від 30.12.2020 узгоджено поставку в період з 01.01.2021 по 15.04.2021 товару - кокс смоляний по EE 10528765 TS 8:2017, виробником якого є продавець - VKG OIL AS, в кількості 3600 тн (±10%).
Згідно п. 4.1 контракту товар поставляється залізничним транспортом.
Згідно п. 5.1 контракту оплата за товар здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів від дати відвантаження.
Додатком № 2 (Специфікація №2) до контракту узгоджено ціну товару - 180 євро за 1 тону в перерахунку на 3 % масової частки вологи, на умовах поставки DAP - границя України (станція Соловечно-екс. Південно-Західної залізниці) згідно Інкотермс-2010.
Для митного оформлення партій товару, поставлених VKG OIL AS по додатку №2 (Специфікація №2) до контракту №01 L.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 від 30.09.2020, ПрАТ “Укрграфіт” 15.03.2021 було подано до митного органу МД №UA 110230/2021/005693 на поставку товару в кількості 237 000 кг, вага з вологою 3 % (суха вага) - 218 040 кг. з заявленою митною вартістю товару - 39 247,20 евро, визначеною декларантом позивача за першим основним методом (за ціною контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи: сертифікати якості товару №64, 65, 66, 67 (0003); рахунки (invoice) №21 - 12000284 від 02.03.2021 (0380); залізничні накладні №№СО301078, СО301079, СО301080, СО301081 від 03.03.202. (0722): контракт №ОIL.01 -06.1 /267/804/23-16/2021501 /34 від 30.09.2020 (4100): додаток №2 (специфікація №2) від 30.12.2020 до контракту (4103); довідка про відсутність передоплати від 15.03.2021 №34/1323 (9000); Постанова Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/3176/20 від 02.02.2021 (9504); Рішення ЗОАС по справі №280/3852/20 від 29.09.2020р., Рішення ЗОАС по справі №280/4927/20 від 04.12.2020р., Рішення ЗОАС по справі №280/5540/20 від 28.10.2020р., Рішення ЗОАС по справі №280/5988/2 від 25.11,2020р., Рішення ЗОАС по справі №280/7310/20 від 30.12.2020р. (9504).
При проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:
“ 1) В гр.23 “Сплата провізних платежів” залізничних накладних від 03.03.2021 №№СО301078, СО301079, СО301080, СО301081 зазначено: ЭВР-ВКГ Логистика ООО Договор 4V/286/18, ЛДЗ-ЗАО ТЭФ Bилтеда код 290, БЧ-Вилетда код 2003525/ 020400, УЗ-ЧАО УКРГРАФИТ код 8213824, що не дає змоги зрозуміти ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі.
2) Згідно п.п. 5.1 контракту від 30.09.2020 № OIL.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 передбачена оплата за товар протягом 20 календарних днів від дати відвантаження. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cт.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжні доручення щодо оплати товару до митного оформлення не надано.”
15.03.2021 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, а саме:1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлєння;4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також повідомлено, що згідно ч.б ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
15.03.2021 декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: відомість руху ТМЦ від 15.03.2021 № 10/1342; прибутковий ордер від 09.03.2021 № 210093; висновок Д31 від 20.01.2021 №25/2; Лист VK.G OIL від 28.05.2020 б/н; лист VKG OIL про відсутність каталогів від 20.01.2021 б/н.; лист щодо сировини від 26.10.2020 №15/2961; лист VKG OIL щодо цінової політики на 2021 р. від 20.01.2021; дист про статус ДЗІ від 30.01.2020 №25/194-Л; лист від 27.05.2020 №34/1851; комплект документів від 01.03.2019 №ПТИ 2.05-19; копія митної декларації країни відправлення від 02.03.2021 №21ЕЕ5130ЕЕ70807732; технологічна схема виробництва вуглеграфіту від 01.03.2019 б/н.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000070/2 від 16.03.2021, відповідно до якого митна вартість імпортованого товару визначена відповідачем із застосуванням методу за ціною договору що до подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у митного органу інформації та становить 295 евро за 1 тону сухої ваги (МД UA110230/2021/004530 від 10.03.2021), а загальна вартість партії товару, відповідно становить - 64 321.80 євро, що на 25074,6 євро більше митної вартості товару, заявленої ПрАТ “Український графіт” (39 247. 20 євро). Також прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00174).
З метою випущення товару у вільний обіг позивачем було подано до митного органу нову МД №ІМ 110230/2021/004923 від 16.03.2021 та сплачено на 165 253,15 грн більше митних платежів (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартісно товарів, визначеною митницею), шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
26.03.2021 позивачем направлено митному органу заяву вих. №16/1565 від 26.03.2021 про повернення (вивільнення) фінансової гарантії та скасування рішення про коригування митної вартості №UA 110230/2021 /000070/2, з якою додатково надано платіжне доручення в іноземній валюті №47 від 18.03.2021, яким підтверджується оплата вартості товару щодо якого здійснювалось митне оформлення в сумі 39 247. 20 EUR (контрактна вартість поставленої партії товару), та Висновок Центральної науково-дослідної лабораторії ПрАТ “Український графіт” від 02.06.2020, яким підтверджується, що кокс смоляний покращеної структури по EE 10528765 TS 35:2011, митне оформлення якого здійснено за MД №UAl 10230/2020/006554 від 20.03.2020, відрізняється від коксу смоляного по EE 10528765 TS 8:2017 за показниками якості, застосовується у виробництві для виготовлення інших марок зграфітованих електродів, не с подібним та комерційно взаємозамінним товаром.
05.04.2021р. позивач отримав лист Державної митної служби України Дніпровської митниці Держмитслужби №7.5-08-02-1/15/13/3462 від 02.04.2021 про результати розгляду звернення, яким в задоволені заяви №16/1565 від 29.03.2021 про повернення (вивільнення) фінансової гарантії та скасування рішення про коригування митної вартості №UА110230/2021 /000070/2 відмовлено.
Також, позивачем подано до митного оформлення МД №UА 110230/2021/005693 (дата подачі 24.03.2021) на поставку товару в кількості 234 900 кг, вага з вологою 3 % (суха вага) - 220 810 кг, з заявленою митною вартістю товару -39 745.80 євро, визначеною декларантом позивача за першим основним методом (за ціною контракту).
Разом із митною декларацією митниці було надано наступні документи: сертифікати якості товару №68, 69, 70, 71 (0003); рахунок (invoice) №21 -12000341 від 10.03.2021 (0380); залізнична накладна №СО301665, №СО301666, №СО301667, №СО301668 від 11.03.2021 (0722); контракг №OIL.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 від 30.09.2020 (4100); додаток №2 (Специфікація №2) від 30.12.2020 до контракту (4103); довідка про відсутність передоплати від 24.03.2021 №34/1522 (9000).
24.03.2021 року митницею було направлено повідомлення декларанту (протокол обробки 609706), в якому вказано, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:
“І. В гр. 23 “Сплата провізних платежів” в залізничних накладних від 11.03.2021р. №СО301665, №СО301666, №СО301667, №СО301668 зазначено: ЭВР-ВКГ Логистика ООО Договор 4V/286/18, ЛДЗ-ЗАО ТЭФ Вилтеда код 290, БЧ-Вилетда код 2003525/1020400, УЗ-ЧАО УКРГРАФИТ код 8213824, що не дає змоги зрозуміти ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі.
2. Згідно п.п. 5.1 контракту від 30.09.2020 № OIL.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 передбачена оплата за товар протягом 20 календарних днів від дати відвантаження. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення щодо оплати товару до митного оформлення не надано”.
Також, зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейску ранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організа цій про вартість товару або сировини.
Крім того, повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
24.03.2021 митниці були надані декларантом позивача пояснення щодо зазначених в пові домленні зауважень митниці та наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської доку ментації - прибутковий ордер №210122н; Виписка з бухгалтерської документації ПрАТ “Український графіт” (відомість руху ТМЦ за 19.03.2021 (вих. №10/1532 від 24.03.2021); висновок ДП “Держзовнішінформ” №25/2 від 20.01.2021 про вартісні характеристики товару; копія митної декларації країни експорту №21ЕЕ5130ЕЕ70936543 від 10.03.2021; лист VKG OIL AS б/н від 20.01.2021 про відсутність каталогів, прейскурантів (прайс-листів) на даний вид продукції; лист VKG OIL AS б/н від 20.01.2021 щодо цінової політики виробника на 1 квартал 2021р.; лист ДП “Держзовнішінформ” №25/194-Л від 30.01.2020 з роз'ясненнями щодо правових підстав діяльності та статусу експертних висновків ДП “Держзовнішінформ”: лист № 34/1851 від 27.05.2020: лист VKG OIL AS ; лист №15/2961 від 26.10.2020р. щодо сировини: Технологічна схема виробни цтва вуглеграфітової продукції б/ н від 01.03.2019р.; ПТИ-2.05-19 від 01.03.2019 “Комплект доку ментів на передільну технологічну інструкцію виготовлення пресованих заготовок для графі- тованої продукції у цеху № 2 ПрАТ “Український графіт”, вступна і резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2021р. у справі №280/8694/20, вступна і резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2021р. у справі №280/7404/20, вступна і резолютивна частина рішення Запорі зького окружного адміністративного суду від 09.02.2021р. у справі №280/7828/20, вступна і резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2021р. у справі №280/9331/20, вступна і резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2021р. у справі №280/9246/20.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2021/000076/2 від 25.03.2021, відповідно до якого митна вартість імпортованого ПрАТ “Український графіт” товару визначена відповідачем із застосуванням методу за ціною договору що до подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у митного органу інформації та становить 295 євро за 1 тону сухої ваги (МД UA110230/2021/004530 від 10.03.2021), а загальна вартість партії товару, відповідно становить - 65 138. 95 євро, що на 25 393. 15 євро більше митної вартості товару, заявленої декларантом (39 745, 80 євро), та про відмову у митному оформленні (ви пуску) товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2021/00192).
З метою випущення товару у вільний обіг позивачем було подано до митного органу нову МД№UА110230/2021/005811 від 25.03.2021 та сплачено на 167 284,48 грн більше митних платежів (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею), шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
09.04.2021 позивачем направлено митному органу заяву вих. №16/1801 від 09.04.2021 про повернення (вивільнення) фінансової гарантії та скасування рішення про коригування митної вартості №UА110230/2021 /000076/2, з якою додатково надано платіжне доручення в іноземній валюті №51 від 29.03.2021, яким підтверджується оплата вартості товару щодо якого здійснювалось митне оформлення в сумі 39 745, 80 EUR (контрактна вартість поставленої партії товару), та Висновок Центральної науково-дослідної лабораторії ПрАТ “Український графіт” від 02.06.2020, яким підтверджується, що кокс смоляний покращеної структури по EE 10528765 TS 35:2011, митне оформлення якого здійснено за МД № ІМ110230/2020/006554 від 20.03.2020, відрізняється від коксу смоляного по EE 10528765 TS 8:2017 за показниками якості, застосовується у виробництві для виготовлення інших марок зграфітованих електродів, не є подібним та комерційно взаємозамінним товаром.
19.04.2021р. позивач отримав лист Державної митної служби України Дніпровської митниці Держмитслужби 7.5-08-02-1/15/13/4035 від 16.04.2021 про результати розгляду звернення, яким в задоволені заяви №16/1801 від 09.04.2021 про повернення (вивільнення) фінансової гарантії та скасування рішення про коригування митної вартості №UA 110230/2021 /000076/2 відмовлено.
Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митних декларацій є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідача.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:
1) в гр.23 “Сплата провізних платежів” залізничних накладних від 03.03.2021 №№СО301078, СО301079, СО301080, СО301081 зазначено: ЭВР-ВКГ Логистика ООО До говор 4V/286/18, ЛДЗ-ЗАО ТЭФ Bилтеда код 290, БЧ-Вилетда код 2003525/ 020400, УЗ-ЧАО УКРГРАФИТ код 8213824, що не дає змоги зрозуміти ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі (щодо ВМД від 15.03.2021).
-в гр.23 “Сплата провізних платежів” в залізничних накладних від 11.03.2021р. №СО301665, №СО301666, №СО301667, №СО301668 зазначено: ЭВР-ВКГ Логистика ООО До говор 4V/286/18, ЛДЗ-ЗАО ТЭФ Вилтеда код 290, БЧ-Вилетда код 2003525/1020400, УЗ-ЧАО УКРГРАФИТ код 8213824, що не дає змоги зрозуміти ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі (щодо ВМД від 24.03.2021);
2) згідно п.п. 5.1 контракту від 30.09.2020 № OIL.01-06.1/267/804/23-16/2021501/34 передбачена оплата за товар протягом 20 календарних днів від дати відвантаження. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cт.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Платіжні доручення щодо оплати товару до митного оформлення не надано.” (щодо ВМД від 15.03.2021 та від 24.03.2021).
Аргументи митного органу щодо наявності розбіжностей, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними виходячи з такого.
Пунктом 4.1 контракту №OIL.01-06.1/267/804/23- 16/2021501/34 від 30.09.2020, укладеного між ПрАТ “Укрграфіт” та продавцем товару - VKG OIL AS (Естонія), та додатку №2 (специфікація №2) до контракту передбачено, що ціна за товар визначена на умовах поставки DAP - границя України (станція Соловечно-екс. Південно-Західної залізниці), згідно Інкотермс 2010.
В інвойсах продавця також зазначений базис поставки DAP - границя України (станція Соловечно-екс. Південно-Західної залізниці) Інкотермс 2010, що узгоджується з умовами контракту.
Згідно ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Інкотермс 2010 - офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, введені в дію 01.01.2011 року, містять єдиний набір міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, що дозволяє уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.
Термін Інкотермс 2010 “DAP” - (“Поставка в пункті” (... назва пункту призначення) передбачає для продавця обов'язок оплатити витрати і фрахт (транспорту вання), необхідні для доставки товару в визначений пункт призначення.
Таким чином, транспортування всіх поставлених позивачу партій товару до границі України (станція Соловечно-екс, Південно-Західної залізниці) здійснювалось за рахунок продавця, а пов'язані з транспортуванням витрати продавця включені у вартість товару.
Також, згідно умов контракту, перевезення товару до границі України (станція Соловечно-екс, Південно-Західної залізниці) здійснювалось за рахунок продавця товару (VKG OIL AS) і ці витрати включені у вартість товару.
Як прямо вказано в графі 23 залізничних накладних ПрАТ “Український графіт” здійснюється оплата за перевезення виключно по території України на користь Укрзалізниці.
Оскільки позивачем не було понесено жодних додаткових витрат, пов'язаних з імпортованим товаром, в тому числі, пов'язаних із доставкою товару до границі України, в даному випадку відсутні визначені частиною 10 статті 58 МК України складові митної вартості, що само по собі виключає необхідність здійснення їх перевірки.
Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Як вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, банківські платіжні документи мають бути подані декларантом митниці виключно у разі, якщо рахунок сплачено незалежно від того, чи настав на час митного оформлення товару строк оплати згідно умов контракту.
Тобто, не надання декларантом митному органу банківського документу, що стосується поставленого товару, якщо рахунок станом на дату подачі митної декларації імпортером не оплачений, в тому числі, у разі настання строків його оплати, не суперечить приписам ч. 2 ст.53 Митного кодексу України.
Умовами пункту 5.1 контракту №01 L.Ol-06.1/267/804/23-16/2021501/34 від 30.09.2020, укладеного між ПрАТ “Укрграфіт” та продавцем товару - VKG OIL AS, передбачено, що оплата здійснюється протягом 20 календарних днів з дати відвантаження.
Разом із митними деклараціями ПрАТ “Український графіт” було подано до митного органу рахунки (invoice), контракт та додаток №2 (Специфікацію №2) до контракту, яким визначено вартість товару.
Рахунки (invoice), подані разом із митними деклараціями, містять всі необхідні реквізити згідно призначенню цього документу, всі дані щодо товару та його ціни, всі відомості, які підтверджують числові значення митної вартості товару, необхідні для визначення його вартості та здійснення розрахунків.
Банківські платіжні документи до митного органу не могли бути подані разом із митними деклараціями, оскільки на момент декларування товару рахунки не було оплачено позивачем, про що відповідачу були надані довідки з підтвердженням відсутності оплати.
Таким чином, відповідно до вимог митного законодавства декларантом було подано разом з митними деклараціями належні та достатні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару, а не подання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, в даному випадку повністю узгоджується із приписами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Отже, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність позиції митного органу щодо не надання до митного оформлення платіжних доручень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, також свідчать про те, що протягом терміну, визначеного частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, позивачем подавались заява до митного органу про повернення (вивільнення) фінансової гарантії, до яких для підтвердження митної вартості товару долучені платіжні доручення в іноземній валюті, однак відповідачем вказані обставини враховані не були.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача, як на наявність розбіжностей, на відсутність платіжних документів є безпідставним. При цьому враховуючи і те, що митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.
Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обгрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.
Декларантом 15.03.2021 та 24.03.2021 було надано митному органу витребувані документи, які відповідачем не прийняті до уваги.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.
При цьому, із вищезазначеного переліку додатково витребуваних митницею документів, позивачем не було надано лише каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару і це пояснюється тим, що таких документів не існує, в підтвердження чого відповідачу надавались листи постачальника VKG OIL AS, який є виробником товару і зазначає, що ця інформація не може бути надана з огляду на відсутність у виробника каталогів, прейскурантів (прайс-листів) на даний вид продукції.
Проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Щодо аргументів відповідача про наявність у митного органу інформації про іншу ціну відносно раніш розмитнених подібних товарів, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що по-перше, сама по собі така інформації не може бути правовою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості товару, а по друге, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості митницею, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваних рішень Митниці про коригування митної вартості товарів.
Наслідком скасування рішень про коригування митної вартості є і скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки їх видано у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 160/4572/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак