24 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14480/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Іванова С.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №160/14480/20 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулася до суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме для надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі.
Копію вищезазначеної ухвали 17 січня 2022 року було направлено Департаменту патрульної поліції (площа Троїцька, 2-А,м. Дніпро,49000).
17 лютого 2020 року скаржник через засоби поштового зв'язку, на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року звернувся до суду з клопотанням в якому просить відстрочити йому сплату судового збору, оскільки скаржнику необхідно додатковий час для сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів для його сплати.
Тобто, станом на 17 лютого 2020 року скаржник був ознайомлений з текстом ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року.
Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15.12.2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, подане скаржником клопотання не містить підстав передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведених норм вбачається, що підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат є майновий стан скаржника.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, оскільки Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень.
Також, суд апеляційної інстанції враховує й те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, скаржнику було надано десятиденний строк саме для надання до суду документу, який підтверджує факт сплати судового збору, а не десятиденний строк протягом якого скаржник повинен був сплатити судовий збір.
При цьому, обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується - 06.12.2021 року є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору. Такий, невиправдано тривалий строк сплати судового збору суб'єктом владних повноважень виключає можливість для подальшого його продовження.
У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу - суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.
З урахуванням вищезазначеного та враховуючи те, що недолік апеляційної скарги зазначений в ухвалі суду від 17 січня 2022 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 298 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №160/14480/20 - повернути.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 24 травня 2022 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов