24 травня 2022 року справа №200/10579/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Голошивець І.О., повний текст рішення складено 14.12.2021 року в м. Слов'янськ Донецької області) від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неналежного розгляду заяви 21.12.2020р. про поновлення пенсії ОСОБА_2 . Визнано протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неналежного розгляду заяви 21.12.2020 про поновлення пенсії ОСОБА_3 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про поновлення пенсії від 21.12.2020 з урахуванням висновків суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про поновлення пенсії від 21.12.2020 з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять змінити рішення суду першої інстанції та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивачі вважають, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту не є ефективним засобом та не відновлює у повному обсязі порушені його право щодо поновлення виплати пенсії.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .
Позивачка ОСОБА_3 , громадянка України, підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Позивачі перебувають на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Позивачі постійно мешкають в Ізраїлі, що не заперечується сторонами.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року у справі № 219/54/17 (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року) зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 05 вересня 2016 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Постановою Верховного суду від 31 липня 2020 року постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року змінено в частині дати, з якої зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком та із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючим пенсіонерам та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме замість 5 вересня 2016 року зазначити 7 жовтня 2009 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. №200/5326/20-а, яке набрало законної сили 22.03.2021р., встановлено, що виплату пенсії позивачам було поновлено з вересня 2016 року, що підтверджується відповідними розпорядженнями. Пенсія виплачувалась на рахунки, відкриті в АТ КБ «Приватбанк». Пенсія виплачувалась на рахунки, відкриті в АТ КБ Приватбанк.
21.05.2019р. на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов лист АТ КБ ПриватБанк з інформацію щодо одержувачів пенсії, на рахунки яких було зарахування коштів у період 12 місяців, але не виконувалось одержання цих коштів, або одержання виконувалось за довіреністю.
У зв'язку з наведеним, на адресу місця реєстрації позивачів на території України, були направлені листи від 06.06.2019р. з проханням надати нові заяви для отримання пенсії через банківське відділення та попереджено про те, що у разі не надання таких заяв, виплата пенсії буде здійснюватись через відділення поштового зв'язку за місцем проживання.
Розпорядженням від 24.07.2019р. змінено спосіб виплати пенсії на поштове відділення №84511 на підставі списків отримувачів пенсій, які більше одного року не одержують пенсію або пенсію за них одержують довірені особи.
19.09.2019р. Відділом обслуговування громадян Бахмутско-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було передано виконуючому обов'язки заступника начальника Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяви про долучення нотаріально засвідчених копій паспортів позивачів.
21.12.2019р. на адресу управління надійшли заяви представника позивачів з проханням надати документи та долучити до пенсійних справ копії довіреностей.
Пенсійне управління листами від 03.01.2020р. № 148/02 та №147/02 повідомило про переведення виплати пенсії на поштове відділення.
Розпорядженням управління вирішено призупинити виплату пенсії позивачам з 01.02.2020р. у зв'язку з тривалою невиплатою.
20.02.2020 р. на адресу управління надійшли заяви представника позивачів про долучення до матеріалів пенсійної справи заяв від 12.12.2019р. про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок.
На вказані заяви відповідач листами від 25.02.2020р. № 4652/02 та №4653/02 повідомив про повернення заяв без розгляду, оскільки відповідно до п. 10 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування заяви одержувачів про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки приймаються органами пенсійного фонду за умови пред'явлення паспорту.
Також встановлено, що 12.12.2019р. заяви про виплату пенсії на відповідні рахунки подавались позивачами безпосередньо до АТ КБ ПриватБанк.
Дані обставини встановленні рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2020р. №200/5326/20-а, яке набрало законної сили 22.03.2021р., та не підлягають доказуванню відповідно до ст. 78 КАС України.
Наведеним судовим рішенням було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивачів до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії щодо переведення виплати пенсії з банківського рахунку на поштове відділення та припинення її виплати; зобов'язання поновити виплату пенсії та виплачувати на визначений банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що заява позивачів про долучення до матеріалів пенсійної справи заяв від 12 грудня 2019 року про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок, надійшли до управління 20 лютого 2020 року, тобто після прийняття розпорядження про припинення виплати пенсії, підстави для поновлення виплати пенсії та здійснення перерахування пенсійних виплат на вказані у цих заявах банківські рахунки позивачів до поновлення пенсійних виплат в порядку, передбаченому Порядком №22-1, відсутні.
При цьому суд звернув увагу, що позивачі не позбавлені права звернутись до управління із заявою про поновлення виплати пенсії в порядку №22-1.
21.12.2020р. на адресу управління надійшли заяви позивачів про поновлення виплат пенсії до яких також було додано заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
Листами Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.01.2021р. № 78/39/Б-02/8/0574/24 та № 78/39/Б-02/8/0574/21 було повідомлено, що заяви про поновлення виплати пенсії та заяви про перерахунок пенсії на банківський рахунок залишено без розгляду, оскільки відповідно до п. 10 Порядку №1596 заяви одержувачів про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки приймаються органами Пенсійного фонду за умови пред'явлення паспорта та реєструються в установленому порядку.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неналежного розгляду заяви 21.12.2020р. про поновлення пенсії позивачів та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяви про поновлення пенсії від 21.12.2020р. з урахуванням висновків суду.
Відповідачем рішення суду не оскаржувалось, а тому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивачів.
Частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок - №22-1).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі № 757/12134/14-а.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.
Згідно пункту 2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
За приписами пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
За змістом Порядку № 22-1 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), подання документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації), необхідне для визначення територіальної підвідомчості органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення/поновлення пенсії, тобто відповідного органу ПФУ.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки позивач є громадянином України, який постійно проживає на території держави Ізраїль, відтак подання ним документу із зазначенням постійного місця проживання в Україні є неможливим, а тому не подання такого документу не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Як і не може бути підставою для відмови у поновленні пенсії не пред'явлення паспорта, оскільки, як вже було зазначено, особі необов'язково надавати саме паспорт відповідно до Прядку №22-1, необхідно лише надати будь-який документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, що було зроблено позивачами.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту не є ефективним засобом та не відновлює у повному обсязі порушене право позивачів щодо поновлення виплати пенсії.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Колегія суддів вважає, що з огляду на неодноразове звернення позивачів до суду з приводу поновлення виплати пенсії, ефективним способом відновлення порушених прав позивачів у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача поновити виплату пенсій позивачів та виплачувати на визначений ними банківський рахунок.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020р. № 925 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України з 01.06.2021р. Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником відповідача 1 по справі.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 - змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок».
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21 викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №200/10579/21- залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 травня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 24 травня 2022 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко